Неандертальці лікували рани дьогтем: вчені виявили антибактеріальний ефект

Неандертальці могли застосовувати березовий дьоготь не лише як клей для інструментів, а й як засіб для обробки ран. Такий висновок зробили науковці після серії експериментів, під час яких відтворили давні технології та перевірили властивості цієї речовини.

Про це повідомило видання Science Alert.

Раніше археологи вже встановили, що неандертальці широко використовували березовий дьоготь для з’єднання кам’яних наконечників зі списами. Цю липку субстанцію знаходили на стоянках по всій Європі, і вона виконувала різні функції, зокрема слугувала одним із найдавніших герметиків. Водночас останніми роками з’являється дедалі більше свідчень того, що неандертальці користувалися рослинами і для лікування, що й підштовхнуло вчених перевірити можливі медичні властивості дьогтю.

У межах дослідження фахівці з університетів Кельна, Оксфорда та Льєжа відтворили процес отримання дьогтю з березової кори, використовуючи кілька методів, які могли бути доступні в пізньому плейстоцені. Зокрема, дослідники нагрівали кору в замкненому середовищі без доступу кисню, імітуючи суху дистиляцію, а також спалювали її поряд із твердою поверхнею, щоб отримати смолу, яка конденсувалася на камені. Окремо застосували метод із нагріванням кори в металевій ємності — техніку, натхненну практиками корінного народу мікмак.

Після цього зразки дьогтю передали на біологічне тестування до Університету Кейп-Бретона в Канаді. Лабораторні дослідження показали, що отримана речовина має антибактеріальні властивості та здатна пригнічувати золотистий стафілокок — бактерію, пов’язану з інфекціями ран. Водночас ефективність дьогтю виявилася нижчою, ніж у сучасного антибіотика гентаміцину, і він не продемонстрував дії проти кишкової палички.

За словами дослідників, ці результати вказують на те, що неандертальці могли використовувати березовий дьоготь для обробки ушкоджень шкіри або лікування станів, пов’язаних із ризиком інфекції. Додатково науковці звертають увагу на практичність цієї речовини: навіть невеликої кількості дьогтю достатньо, щоб покрити значну площу поверхні.

Учені також наголошують, що вивчення подібних давніх практик може мати сучасне значення. Зокрема, це стосується пошуку нових підходів до боротьби з антибіотикорезистентністю, адже деякі бактерії здатні виробляти стійкість до наявних препаратів.

«Важливо, що ці давні знання можуть допомогти в боротьбі з антибіотикорезистентними та внутрішньолікарняними інфекціями, оскільки вони ефективні проти S. aureus. Тривожно, що цей патоген здатний ставати стійким до кожного класу антибіотиків, що використовуються на даний момент, і щороку спричиняє близько 500 000 госпіталізацій у Сполучених Штатах», — йдеться в статті.

Нагадаємо, раніше археологи виявили під озером Атитлан у Гватемалі затоплене село мая. На дні збереглися житлові структури та стели.