Про секс, менструацію та туалети у невагомості: відповідаємо на приземлені запитання про космос
ТСН.ua

Космічний туризм та позаземні місії, що триватимуть роками, скоро стануть реальністю: і щодо цього з'являється дедалі більше побутових запитань.

21 липня 1969 року людина уперше ступила на Місяць. Тепер у планах NASA – нова висадка на супутник Землі та місія на Марс. Тим часом приватні компанії хочуть відкрити позаземні простори для туристів.

Космічні подорожі завжди захоплювали уяву людей. Але чим ближчими та реальнішими вони стають, тим більше з’являється побутових та приземлених запитань. Як сходити до туалету? Кохатися у невагомості так само романтично, як можна уявити? А що буде, якщо жінка завагітніє у космосі?

ТСН.ua не соромиться і відповідає на головні незручні запитання про аспекти перебування в космосі.

Як у космосі сходити в туалет та помитися?

Фулл запитання про космос_6
ТСН.ua

На початку NASA приділяло несправедливо мало уваги тому, як астронавтам справляти потреби. Першому американцю в космосі Алану Шепарду, фактично, довелося ходити під себе на стартовому майданчику 1961-го року через затримку польоту.

Поки місії та польоти астронавтів були короткими, у космос відправляли різні дивакуваті речі для фізіологічних потреб на кшталт спеціальних підгузків та мішечків для сечі.

Із появою довготривалих місій на орбітальній станції питання довелося вирішувати серйозніше. Нині космічні туалети зручніші, хоча й, схоже, все ще не досконалі. Астронавтка Пеггі Вітсон, яка пробула в космосі 665 днів, розповідала, що відвідувати туалет було її найменш улюбленою частиною роботи в невагомості.

Сучасний космічний туалет зовні нагадує земний, але його робота заснована не на потоці води, а на повітрі. Туалети підходять і для жінок, і для чоловіків та складаються з двох частин: для рідких та твердих відходів.

Процедура використання туалету така: спочатку треба розміститися на сидінні унітазу та пристебнутися спеціальними ременями. Для того, щоб сходити "по маленькому" треба підключити спеціальний пристрій – своєрідний шланг з воронкою. Повітряний потік всмокче рідкі відходи у спеціальне відділення. Аби сходити "по великому" треба помістити в унітаз спеціальний мішечок, активувати вакуум, що імітує ефект гравітації, а також низку вентиляторів для очищення повітря. Коли справа зроблена, мішечок треба утилізувати у спеціальному відсіку під туалетом.

Згодом сеча змішується з іншими стічними водами з МКС, як-от піт. Усе це потім перетворюється на питну воду. Тверді відходи збираються, а потім відправляються на Землю – туди вони не доходять, а згорають в атмосфері.

Підгузки також нікуди не подівалися: їх використовують під час виходу у відкритий космос та польотів.

На МКС астронавти не миються, а протирають тіло вологими губками. Руки можна вимити невеликою кількістю чогось на кшталт мильного розчину. Чистити зуби можна звичайною пастою, але ліпше спеціальною – їстівною, яка не потребує води. Аби вимити голову, використовують спеціальний шампунь, що не потребує води. Одяг на станції також не перуть: коли він стає брудним, його просто викидають.

Що астронавтки роблять із менструацією?

Фулл запитання про космос_3
ТСН.ua

Колись саме через це жінок не хотіли пускати до космосу. Тепер зрозуміло, що це не завада виконанню роботи. До того ж у відправленні жінок до космосу є свої переваги: вони легші, використовують менше кисню та запасів їжі, тож обходяться дешевше.

Попри те, що в космосі з тілом відбувається багато змін, на диво, менструального циклу це не стосується. Колись побоювалися, що на кровотечу вплине гравітація і вона "повертається назад" - але ні, все нормально.

Перша американська астронавтка Саллі Райд розповідала про цю частину підготовки до свого польоту. Виявляється, спеціальних космічних тампонів не довелося робити, згодилися й звичайні. Вона пригадувала, як інженери розгубилися, вирішуючи, скільки їх треба на тиждень. "100 - нормальна кількість?", - запитали вони. "Ні. Не нормальна", - відповіла астронавтка. Саллі Райд також описувала живописну сцену того, як сотню тампонів зв’язали між собою, ніби сосиски, аби ті не розлетілися навсебіч у невагомості.

Жодних офіційних правил тут немає, тож у астронавток є вибір: залишати менструацію чи пригнічувати її. Нині дедалі більше жінок хочуть позбавити себе зайвих незручностей. Кількість води на МКС обмежена, та й заміна засобів гігієни у невагомості незручна.

Найбільш поширеною формою пригнічення менструації серед астронавток є оральні контрацептиви. Зазвичай, протизаплідні таблетки п’ють три тижні поспіль, роблячи перерву на четвертий, під час якого відбувається кровотеча. Втім якщо паузу не робити, то і кровотеч не буде. У цього немає ризиків та побічних ефектів для здорових жінок, каже космічна гінекологиня Варша Джайн.

Іншим популярним варіантом є протизаплідна спіраль, яка вводиться до матки і може там бути протягом трьох-п'яти років.

Для довготривалих місій, як-от на Марс, постає проблема кількості вантажу. На три роки знадобиться понад тисяча протизаплідних таблеток, які займатимуть місце, а їхнє упакування треба буде утилізувати.

Тож учені приглядаються до препаратів зворотної контрацепції довготривалої дії.  Пригнічувати менструацію можна, приміром, завдяки імплантам, які вводяться під шкіру і повільно вивільнюють необхідні гормони.

Ще одним важливим аспектом є вивчення впливу таких засобів на організм. У космосі, зокрема, знижується кісткова маса, що підвищує ризик остеопорозів та переломів. Вважається, що деякі з гормонів, як синтетичний прогестерон, можуть погіршити ситуацію. Для повного розуміння усіх переваг та недоліків потрібні дослідження.

У космосі був секс?

Фулл запитання про космос_5
ТСН.ua

Нудні новини: офіційно сексу в космосі не було. Хороші новини: кожен з нас може стати першим!

Звісно, ходять чутки про секретні дослідження американського чи російського уряду з його вивчення, експерименти з позами та багато іншого, але експерти в один голос називають це містифікаціями та міськими легендами, пише Space.

Сексуальні стосунки між членами екіпажу на МКС справді видаються малоймовірними. Туди вирушають вже зрілі люди, часто вони мають сім’ї; аби потрапити на станцію, вони докладають дуже багато зусиль і навряд чи захочуть псувати кар’єру заради сексу, задоволення від якого в космосі викликає сумніви. Конфіденційності в них небагато: чи стане інтернаціональна команда спільно приховувати таку таємницю? Тут також є психологічні аспекти: така подія може недобре вплинути на стосунки команди. І це вже не кажучи про погане самопочуття астронавтів.

Втім інтимна близькість у космосі зрештою стане реальністю. Пілотовані місії на Марс будуть тривати роками: сподіватися на таке довге утримання не варто. А незабаром ще й з’являться космічні туристи, вільні від кодексу поведінки NASA чи умов складної місії. І як тоді це буде відбуватися?

Незручно, складно та брудно: от що кажуть фахівці про секс в умовах мікрогравітації. Фізик і астроном Джон Мілліс порівнює це зі спробою покохатися під час стрибка з парашутом – кожен поштовх буде розкидати людей у різних напрямках. Однак, додає він , це "не неможливо".

Експерти також припускають, що умови мікрогравітації впливають на статевий потяг: кров піднімається до голови, а не йде до геніталій, тож людям може бути важко відчути збудження.

Серед інших проблем, викликаних низькою силою тяжіння, - раптове падіння рівня тестостерону, який впливає на лібідо.

Інший недолік стосується того, як поводяться рідини у невагомості. Піт буде збиратися кульками на шкірі чи літати довкола, а не стікатиме тілом, як на Землі. Це також зробить близькість менш приємною.

Як відбуваються пологи у космосі?

Фулл запитання про космос_1
ТСН.ua

Але найголовніший ризик сексу у космосі – вагітність, про яку відомо мало. Поки що принаймні п’ять видів тварин – від амеб до щурів – народжували в космосі. Інші проводили частину вагітності в космосі, деякі – пожертвували науці яйцеклітину або сперму.

Космос може вплинути на розмноження кількома способами. Насамперед йдеться про випромінювання. Воно може небезпечно вплинути на гени, призвівши до непередбачуваних мутацій та інших проблем.

Ще складніше з мікрогравітацією. Ми насправді мало знаємо про її наслідки на здоров’я дорослих людей, не кажучи вже про дітей. Під час експериментів у деяких з самок мишей на МКС зникла овуляція, в інших – жовте тіло, структура, що утворюється в яєчнику після овуляції і необхідна для підтримки вагітності. Інших тварин, схоже, не цікавило спарювання, що може бути пов’язано з впливом мікрогравітації на гормони. Коли у космос відправили вже вагітних самок щурів, їхнє потомство мало проблеми з вестибулярним апаратом та внутрішнім вухом.

Водночас експерименти з іншими тваринами, як-от саламандрами чи морськими їжаками, були більш успішними. Тож усі ці дослідження не дають повного, чи хоча б наближеного уявлення про те, як це може відбуватися у людей. Водночас пологи у космосі чи експерименти з людськими ембріонами також пов’язані зі складними етичними питаннями, які ще доведеться вирішити.

Утім ніщо не може зупинити уяву. Біолог Скотт Соломон припустив, як пологи в космосі будуть відрізнятися від земних. Насамперед доведеться використовувати кесарів розтин: виштовхнути з себе дитину без гравітації може виявитись заскладним. Відомо, що на анатомію дитини впливає спосіб, в який ми народжуємо. Приміром її голова такого розміру, щоб пролізти в родовий канал матері. Якщо цього обмеження не буде – голова дітей може стати більшою. Окрім цього, може змінитися колір шкіри. Для захисту від космічного випромінювання можуть з’явитися інші типи пігментів або шкіра стане темнішою.

Астронавти мастурбують?

Фулл запитання про космос_2
ТСН.ua

Зрозуміло: статевий акт у невагомості справа непроста. Ще більш ризикована: пологи. А як щодо розваг наодинці, які нікому не нашкодять?

"Хоча ми очікуємо, що наші співробітники завжди поводитимуться професійно, їхнє особисте життя залишається особистим, якщо не починає безпосередньо впливати на роботу", - офіційна відповідь NASA на запит журналу Mel Magazine.

У перспективі спростити життя могли б еротичні технології. Секс-іграшки, звісно, приносять задоволення, але не враховують соціальний аспект еротичних потреб людини. Тут психологи починають роздумувати про "ероботів": вони можуть мати різну форму, від секс-роботів то віртуальних еротичних чат-ботів. Але поки що це лише роздуми. Тож як справи з цим зараз? 

На щастя, є заяви самих астронавтів – хоча також доволі туманні. З них можна зробити висновок, що попри проблеми з кровотоком, тестостероном та загальним самопочуттям, збудження в космосі можна відчути і, схоже, навіть дати йому раду.

В інтерв'ю журналу Men's Health астронавт Річард Маллейн розповідав: "Кілька разів я прокидався з такою сильною ерекцією, що міг би свердлити пенісом кріптоніт".

Інший астронавт Рон Гаран так відповів та запитання про це: "я не знаю речей, які відбуваються з людським тілом на Землі, але не можуть відбутися в космосі".

Російський астронавт Олександр Лавейкін був дещо відвертішим і розповів письменниці Мері Роуч таке: "Друзі питають мене: "Як ви займаєтеся сексом в космосі?". Я кажу: "За допомогою руки!". Він додав, що для цього "є можливості", а також натякав на еякуляцію під час сну.

Поки що жодна з жінок не коментувала збудження чи мастурбацію в космосі. Але увімкнувши трохи уяви, можна припустити, що така сексуальна активність не супроводжується фізичними труднощами.

Про те, як це може відбуватися у розмові з журналом Mel Magazine розмірковував лікар, який працював у NASA. Він побажав залишитися анонімним – не дивно, враховуючи святенництво космічного агентства.

Насамперед він зазначив, що одяг не ускладнює справу: на борту астронавти носять шорти та футболки. Щодо усюдисущих камер: астронавти мають до них доступ.

До того ж у них є трохи вільного часу, включно з 8,5 годинами на сон та годиною обіду. А от місць для усамітнення небагато. На станції є спальні місця з дверима. Вони розміром з телефонну будку: місця мало, але все ж достатньо. Ще один варіант: ванна кімната, де також є двері.

Зрештою, можна згадати про тактику між людьми, яка, вважається, поширена в армійських колах: "дивитися в інший бік".

Щодо фінішу: рушники та серветки на МКС є. Для наочності відео з демонстрацією того, як ними можливо збирати рідину в невагомості.

Астронавти проводять в середньому шість місяців, живучи і працюючи з багатонаціональною командою у, мабуть, найкрутішому офісі Сонячної системи - Міжнародній космічній станції. Екіпажу доводиться асимілюватися і звикати їсти, спати і працювати в умовах мікрогравітації. Багато астронавтів, що перебувають на станції, ведуть особисті блоги. Завдяки їм ми знаємо, як влаштоване життя на МКС - про це читайте у нашому матеріалі

Залиште свій коментар