Сонячна система могла втратити дві планети: нове відкриття спантеличило вчених

У ранній Сонячній системі могло існувати не вісім, а десять планет. Такого висновку дотримуються прихильники моделі Ніцци, яка припускає, що два крижані гіганти були викинуті за межі системи мільярди років тому. Однак нове дослідження поставило під сумнів цю гіпотезу, виявивши невідповідності між теоретичними розрахунками та сучасним станом супутників Урана.

Про це повідомило видання Science Alert.

Науковці перевірили так звану модель Ніцци — теорію, яка описує бурхливий період в історії Сонячної системи. Вона припускає, що мільярди років тому планети-гіганти перебували в інших положеннях і поступово змінювали свої орбіти. У сучасних версіях цієї моделі також розглядається можливість того, що в Сонячній системі колись існували один або навіть два додаткові крижані гіганти, які згодом були викинуті за її межі.

Згідно з цією гіпотезою, зовнішня частина Сонячної системи пережила період масштабної нестабільності. Гравітаційні взаємодії між планетами могли змінювати їхні траєкторії та впливати на навколишні тіла. Саме ці процеси, на думку прихильників моделі, допомагають пояснити сучасне розташування планет, особливості так званого Пізнього важкого бомбардування та велику кількість троянських астероїдів біля Юпітера.

Щоб перевірити, наскільки така картина узгоджується з іншими особливостями Сонячної системи, команда астрофізика Метью Клемента з Університету Джонса Гопкінса провела серію комп’ютерних симуляцій. Дослідники змоделювали сценарії з одним і двома додатковими крижаними гігантами та простежили, як можливі планетарні зближення впливали б на супутники Юпітера й Урана.

Результати показали, що в більшості випадків супутники Урана зазнавали сильних орбітальних збурень. У симуляціях це нерідко призводило до зіткнень між супутниками, їхнього викидання з орбіт або суттєвої зміни розташування. Водночас супутники Юпітера виявилися значно стійкішими до таких подій.

За словами авторів роботи, знайти сценарій, у якому системи супутників обох планет залишаються майже недоторканими, виявилося дуже складно. Лише один із варіантів розвитку подій стабільно дозволяв зберегти сучасну структуру супутників Юпітера та Урана.

На думку дослідників, це може свідчити про кілька можливих варіантів розвитку подій. Один із них полягає в тому, що Сонячна система пройшла вкрай малоймовірний шлях еволюції, під час якого Уран уникнув найбільш руйнівних наслідків гравітаційних зіткнень. Інший варіант передбачає, що супутникова система Урана могла формуватися або перебудовуватися вже після цього періоду нестабільності.

Також автори не виключають, що сучасна версія моделі Ніцци є неповною. Вони наголошують, що жодна з наявних моделей поки не здатна ідеально відтворити всі особливості Сонячної системи, яка формувалася понад 4 мільярди років тому.

Науковці вважають, що нові результати мають стати поштовхом для подальших досліджень.

Нагадаємо, раніше вчені змоделювали один із можливих сценаріїв кінця Всесвіту. Гіпотеза припускає, що наш Всесвіт наразі перебуває у метастабільному (умовно стабільному) стані, який може раптово зруйнуватися.