Таємниця гробниці першого імператора Китаю: чому вчені бояться відкривати мавзолей
Мавзолей Цінь Ши Хуана — це гігантське підземне місто, яке охороняє знаменита Теракотова армія. Проте центральну камеру з останками імператора досі не відкрили через кілька ризиків.
Теракотова армія / © Getty Images
Гробниця першого імператора Китаю Цінь Ши Хуана залишається запечатаною понад 2200 років, попри сучасні технології. Дослідники побоюються не лише легендарних пасток із арбалетами, а й цілком реальних токсичних озер ртуті.
Про це пише Interesting Engineering.
1974 року звичайні фермери з китайської провінції Шеньсі випадково натрапили на знахідку, що назавжди змінила уявлення археологів про минуле. Спершу вона мала вигляд купки простих глиняних уламків, однак з часом стало зрозуміло: перед світом відкривалося одне з найвизначніших археологічних відкриттів Китаю — легендарна Теракотова армія.
Після завершення розкопок людство вперше за більш ніж 2200 років побачило приблизно 8000 унікальних реалістичних статуй. Попри масштаб і значущість цього відкриття, згодом з’ясувалося, що воно є лише невеликою частиною значно ширшої таємниці.
Насправді Теракотова армія — лише фрагмент грандіозного і ще загадковішого поховального комплексу, пов’язаного з однією з ключових постатей китайської історії — першим імператором Цінь Ши Хуаном.
Про реальний устрій цієї гробниці відомо небагато, однак історичні джерела свідчать: вона входить до складу величезного комплексу розміром із ціле місто, який залишається закритим ще від 208 року до н. е.
Попри це, з різних причин археологи досі не проводили там повномасштабних досліджень і навіть не намагалися проникнути всередину — і, ймовірно, не зроблять цього найближчим часом.
Гробниця Цінь Ши Хуана — місто під землею
Комплекс офіційно відомий як Мавзолей Цінь Ши Хуана та розташований у сучасному районі Ліньтун міста Сіань, що в провінції Шеньсі. За наявними даними, його будівництво тривало близько 38 років і завершилося приблизно 208 року до н. е., після чого споруду вкрили курганом висотою близько 76 м.
Хоча остаточних доказів немає, дослідники вважають, що планування комплексу повторювало структуру Сяньяна — тодішньої столиці династії Цінь. Згідно з інформацією ЮНЕСКО, загальна площа мавзолею сягає близько 56,25 кв. км.
Давні китайські літописці, зокрема Сима Цянь, описували гробницю як гігантський підземний палац із «річками ртуті», які текли спеціальними каналами завдяки механічним системам. Він також зазначав, що для зведення комплексу було залучено близько 700 тис. робітників.
Примітно, що Сима Цянь не залишив жодної згадки про Теракотову армію, яка сьогодні відома на весь світ. Сучасні історики, серед яких Джон Ман, переглянули ці цифри та припускають, що реальна кількість залучених людей могла становити близько 16 тис., але навіть така цифра свідчить про надзвичайний масштаб робіт.
Окрім цього, Сима Цянь писав, що стеля підземного комплексу прикрашена перлинами, які символізують зоряне небо, а сама гробниця обладнана складними захисними механізмами — ймовірно, арбалетами чи пружинними пастками, призначеними для відлякування грабіжників.
Достеменно невідомо, наскільки ці описи відповідають реальності, проте частина з них знаходить підтвердження у сучасних наукових дослідженнях. Зокрема, геофізичні аналізи зафіксували навколо кургану рівень ртуті, що у 20 — 50 разів перевищує природний фон. Це може вказувати як на значне забруднення, так і на наявність усередині справжніх ртутних резервуарів.
Крім того, радарні дослідження, що проникають крізь ґрунт, виявили великі порожнини та конструктивні елементи, які натякають на існування багаторівневої підземної камери. Така перспектива видається надзвичайно привабливою для науковців. Але чому ж розкопки досі не пішли далі?
Крок у невідомість
Коротко кажучи, причина полягає у поєднанні політичних факторів і проблем збереження. Хоча легенди про пастки та ртутні ріки можуть налякати будь-кого, вони не є головною перешкодою для відкриття гробниці.
Слід зазначити, що археологи вже дослідили окремі частини зовнішнього мавзолею — майстерні, поховальні ями, колісниці та саму Теракотову армію. Водночас центральний курган, у якому розташована поховальна камера Цінь Ши Хуана, залишається недоторканим. Це єдина велика частина комплексу, до якої ще не торкалася рука людини. Гробницю спроєктували так, щоб вона зберігалася в первісному стані вічно, і, за припущеннями, вона майже повністю герметична.
Будь-яка спроба порушити цю ізоляцію може призвести до різкої зміни температури й вологості, потрапляння кисню та активізації мікроорганізмів, що здатне безповоротно знищити все, що перебуває всередині. Лаковані саркофаги, шовкові знамена, розмальовані скульптури, документи, зброя, тканини й інші органічні матеріали опинилися б під серйозною загрозою. І ці побоювання небезпідставні — вони ґрунтуються на реальному досвіді.
Помилки, допущені в єгиптології, а також сам процес відкриття Теракотової армії дають уявлення про можливі наслідки необережного втручання. Коли Теракотову армію вперше дістали з-під землі у 1970-х роках, яскраві фарби, що вкривали фігури, почали обсипатися вже за кілька хвилин після контакту з повітрям. Хоча відтоді наука збереження культурної спадщини значно розвинулася, центральна гробниця становить значно складніший виклик — це замкнуте мікросередовище, сформоване понад 2200 років тому.
Саме тому Державне управління з охорони культурної спадщини Китаю дотримується суворого принципу: розкопки можливі лише тоді, коли забезпечене повне збереження. Для комплексу такого масштабу сучасні технології поки що не дають такої гарантії.
Дві загрози: ртуть і політика
Окрім проблем збереження, існує ще низка ризиків, пов’язаних із проникненням у гробницю, — як фізичних, так і політичних. Пари ртуті вже сьогодні становлять екологічну небезпеку на поверхні. Якщо всередині справді існують ртутні озера чи канали, їхнє відкриття без спеціальних систем ізоляції може призвести до отруєння людей і забруднення довкілля.
Звичайна археологічна експедиція не здатна впоратися з таким рівнем ризику. Для цього знадобилися б хіміки, інженери з вентиляції, фахівці з небезпечних матеріалів і системи постійного контролю повітря. Іншими словами, організація такої операції була б надзвичайно складною.
З політичного погляду Цінь Ши Хуан — не просто історична особа. Він є фундаментальною фігурою китайської державності як об’єднувач країни та водночас жорсткий правитель. Його гробниця фактично має статус національного символу. Будь-яка невдала спроба розкопок або серйозна помилка у збереженні артефактів викликала б гучний суспільний резонанс. Очікування розвитку технологій також дозволяє владі мінімізувати репутаційні ризики.
Китай традиційно дотримується надзвичайно обережного підходу в археології, особливо щодо об’єктів із сильним політичним і символічним значенням.
Дивитися, але не торкатися
Попри всі обмеження, є і позитивні новини. Навіть без фізичного відкриття гробниці вчені можуть отримувати цінну інформацію про неї. Протягом багатьох років на цьому місці проводять неінвазивні дослідження, зокрема радарне сканування ґрунту для вивчення внутрішньої структури. Також застосовуються магнітометричні методи для пошуку металевих об’єктів, аналіз газів для виявлення летких речовин і супутникова зйомка високої точності для спостереження за змінами поверхні.
Дистанційні дослідження зовнішніх споруд, ям і допоміжних об’єктів здійснювалися протягом багатьох років. Усі зібрані дані дають змогу археологам реконструювати внутрішній простір комплексу, не порушуючи його герметичності.
Фактично ця гробниця є однією з найдетальніше досліджених, але досі не відкритих споруд у світі. Саме завдяки таким методам ми можемо «доторкнутися» до її внутрішнього простору, не вступаючи з ним у прямий контакт. На сьогодні це максимум, на який може розраховувати наука, намагаючись зазирнути в таємниці, що зберігаються вже понад два тисячоліття.
До слова, на сході Китаю палеонтологи виявили унікальні кулясті яйця динозаврів, порожнини яких за мільйони років заповнилися сяйливими кристалами кальциту. Знахідка дозволила описати новий вид — Shixingoolithus qianshanensis, який, імовірно, належав великим рослиноїдним орнітоподам. Окрім «кристалізованих» яєць, у сусідніх провінціях знайшли кладки з рідкісними ембріонами качкодзьобих динозаврів, що зберегли деталі скелетів.