Таємницю Стоунгенджа розкрито: вчені з’ясували, хто перевіз загадковий камінь

Дослідники представили нові докази того, що один із найзагадковіших каменів Стоунгенджа міг бути доставлений людьми. Йдеться про Вівтарний камінь вагою до шести тонн, який, як встановили раніше, походить із північно-східної частини Шотландії.

Про це повідомило видання Daily Mail.

Відстань між місцем його походження та Стоунгенджем у графстві Вілтшир становить близько 700 кілометрів. Саме спосіб подолання цього шляху вже тривалий час залишається предметом дискусій серед науковців.

Нове дослідження ставить під сумнів версію про те, що камінь був перенесений льодовиками. Команда вчених вивчила мінеральні зерна, що містяться у Вівтарному камені, а також використала моделі руху льодовикових щитів, щоб перевірити можливі шляхи його переміщення.

Отримані результати показали, що льодовики не могли напряму доставити камінь до півдня Англії. За словами співавтора роботи доктора Ентоні Кларка з Університету Кертіна, моделювання допускає, що лід міг перемістити породу лише частину шляху під час останнього льодовикового періоду.

Зокрема, дослідники не виключають, що камінь міг опинитися в районі Доггер-Банк — території в Північному морі, яка в давнину була суходолом і з’єднувала Британію з континентальною Європою. Проте навіть за такого сценарію людям довелося б транспортувати його ще приблизно 400 кілометрів.

Науковці вважають, що переміщення могло відбуватися в кілька етапів. Для цього могли використовувати як наземні маршрути, так і водні шляхи вздовж узбережжя або річок. Один із можливих варіантів передбачає перевезення каменя човнами, а потім його доставлення суходолом до рівнини Солсбері, де близько 2500 року до нашої ери він став частиною Стоунгенджа.

Автори роботи наголошують, що будь-який зі сценаріїв вимагає значних організаційних зусиль. На думку дослідників, такий маршрут вимагав би високого рівня координації та планування.

Водночас дослідники визнають, що версія з Доггер-Банком також має свої слабкі місця. У такому разі камінь спочатку мав бути знайдений на території, яка згодом опинилася під водою, а потім протягом тривалого часу зберігати важливе значення для людей, перш ніж його остаточно доставили до Стоунгенджа.

«Походження Доггер-Бенку вимагає не одного епізоду транспортування, а складнішої історії. Камінь спочатку мав бибути вилученими з ландшафту, що зазнає морської трансгресії, перевезеними принаймні до одного місця, яке залишалося над рівнем моря протягом тисячоліть, перш ніж нарешті бути перевезеними до Стоунгенджа», — зазначено в дослідженні.

Водночас попередні оцінки свідчили, що для переміщення одного з каменів Стоунгенджа могли знадобитися близько 500 людей, які тягнули б його за допомогою шкіряних мотузок. Ще приблизно 100 осіб мали б укладати ролики перед санчатами, на яких перевозили камінь.

Водночас автори зазначають, що використання такої технології мало б залишити на місцевості помітні сліди у вигляді твердих поверхонь або траншей. Наразі археологи таких свідчень не виявили.

Нагадаємо, раніше італійські мікробіологи успішно вилучили та протестували стародавні дріжджі з тіла знаменитої 5000-річної льодової людини Етці, створивши з них ідеальну закваску для випікання хліба.