Туалет на МКС коштує $23 мільйони: що в ньому такого особливого

Система туалету на Міжнародній космічній станції переробляє сечу, піт і вологу з повітря, повертаючи близько 98% зібраної рідини у вигляді питної води. Розроблення та виготовлення нової версії обладнання обійшлося NASA у 23 мільйони доларів.

Про це йдеться в матеріалі Space Daily.

Із кожних 100 літрів рідини, що потрапляють до системи, астронавти отримують приблизно 98 літрів очищеної води. Решта перетворюється на концентрований розсіл, який система вже не може переробити.

Сучасний туалет на американському сегменті МКС офіційно називається Універсальною системою управління відходами — UWMS. Його доставили на станцію 2020 року вантажним кораблем Northrop Grumman Cygnus.

Нова система важить близько 45 кілограмів і є меншою за попередню модель. Більшість її деталей виготовлено з титану, стійкого до корозії під впливом сечі та хімічних реагентів. Конструкцію також пристосували для зручного користування як чоловіками, так і жінками.

Зазначена сума у 23 мільйони доларів охоплює виготовлення двох пристроїв: один призначений для МКС, інший — для космічного корабля Orion у межах програми Artemis.

Через відсутність гравітації звичайний туалет у космосі не працюватиме. Тому відходи втягує потік повітря, який створює потужний вентилятор. Сеча одразу надходить до окремого блоку, де починається процес очищення.

Спершу рідина потрапляє до обертового барабана. Центрифуга створює штучну гравітацію, завдяки якій вода збирається біля стінок і рухається передбачувано. Сечу нагрівають за зниженого тиску, після чого пара конденсується, а концентрований залишок відводиться до окремої ємності.

Отриманий дистилят проходить через фільтри, багатошарові очисні матеріали та каталітичний реактор. На завершальному етапі воду обробляють йодом для знищення мікроорганізмів. За даними NASA, вона відповідає суворішим вимогам, ніж вода у багатьох міських водогонах США.

Крім сечі, система збирає піт і водяну пару, яку видихають члени екіпажу. Приблизно половину очищеної води отримують із сечі, а іншу половину — з вологи у повітрі станції.

Тверді відходи не переробляють. Їх герметично пакують і завантажують у вантажні кораблі, які після завершення місії сходять з орбіти та згорають в атмосфері.

Висока вартість системи пов’язана не лише з обладнанням. У суму входять роки роботи інженерів, випробування у вакуумі та під час вібрацій, а також вимоги до безпеки матеріалів. Усі компоненти повинні працювати без сантехніка, а ремонт у разі несправності виконують самі астронавти.

NASA розглядає такі системи як необхідну технологію для майбутніх польотів на Місяць і Марс. Під час багаторічних місій екіпаж не зможе регулярно отримувати воду із Землі, тому майже повне її повторне використання стане критично важливим для виживання.