У кометі 3I/ATLAS виявили рекордну кількість "особливої" води: що це означає

Астрономи виявили аномально високий вміст напівважкої води у складі міжзоряної комети 3I/ATLAS. Нові дані, отримані за допомогою радіотелескопа ALMA, свідчать про те, що об’єкт сформувався за умов значно нижчих температур, ніж ті, що панували під час зародження нашої Сонячної системи.

Про це пише Iflscience.

Що відомо про кількість води в кометі

Дослідження комети 3I/ATLAS під час її зближення із Сонцем 29 жовтня 2025 року виявило аномалію: у її складі у 30 разів більше напівважкої води, ніж у комет нашої системи. Якщо ж порівнювати з водою в океанах Землі, то в міжзоряній кометі її вміст вищий у 40 разів.

Це перший випадок в історії астрономії, коли науковцям вдалося виміряти рівень дейтерію в міжзоряному об’єкті. Попередні відомі гості з інших систем — 1I/'Oumuamua та 2I/Borisov — не надали можливості провести подібні хімічні вимірювання.

Як сформувалась комета 3I/ATLAS

Висока концентрація дейтерію вказує на те, що середовище, де утворилася комета, було надзвичайно холодним. Для запуску відповідних хімічних процесів температура мала бути нижчою за 30 градусів Кельвіна (-243°C).

«Хімічні процеси, що призводять до посилення дейтерованої води, дуже чутливі до температури та зазвичай вимагають середовища холоднішого за приблизно 30 градусів Кельвіна або приблизно мінус 406 градусів за Фаренгейтом», — заявив провідний автор дослідження аспірант Мічиганського університету Луїс Е. Салазар Мансано.

За словами науковця, хмара газу, з якої виникла материнська зірка та планетна система комети 3I/ATLAS, мала специфічні радіаційні умови. Це суттєво відрізнялося від умов у локальному космічному просторі.

Яке значення це має для сучасної астрономії

Дослідження підтверджує теорію про те, що планетарні системи в різних частинах галактики розвиваються за унікальними сценаріями. Кожен такий об’єкт є своєрідною «космічною скам’янілістю», яка допомагає реконструювати історію віддалених регіонів Всесвіту.

«Кожна міжзоряна комета приносить трохи своєї історії, своїх скам’янілостей з інших місць. Ми не знаємо точно звідки, але за допомогою таких інструментів, як ALMA, ми можемо почати розуміти умови цього місця та порівнювати їх з нашими власними», — пояснила співавторка дослідження доцентка Тереза Панеке-Карреньо.

Луїс Е. Салазар Мансано резюмував, що нові дані наочно демонструють значну різницю між еволюцією нашої Сонячної системи та іншими зоряними системами галактики.

Нагадаємо, до Землі наблизилася комета із хмари Оорта — віддаленої області Сонячної системи, де зберігаються крижані рештки часів її формування. Востаннє вона з’являлася у небі над нашою планетою 170 тисяч років тому.