У зниклому середньовічному селі знайшли унікальну папську печатку ХІІ століття (фото)
Свинцева печатка належить до часів Папи Олександра III, який правив у XII столітті. Її походження досі залишається загадкою.
Папська печатка. Фото: Державне відомство з управління спадщиною та археології Саксонії-Ангальт
У Німеччині археолог-волонтер виявив свинцеву папську печатку XII століття. Знахідку зробили на місці покинутого середньовічного села Бішофсроде, і вона пов’язана з понтифікатом Папи Олександра III. Дослідники вважають, що артефакт може пролити світло на маловідомі історичні зв’язки регіону.
Про це повідомило LDA.
Незвичайну знахідку зробили ще у червні 2025 року поблизу міста Гернроде в горах Гарц. Археолог-волонтер Гюнтер Діттріх досліджував місце колишнього села Бішофсроде та неподалік від залишків церковного пагорба натрапив на свинцеву печатку — так звану папську буллу.
Артефакт має овальну форму і невеликі розміри — близько 4 сантиметрів у ширину та 3,3 сантиметра у висоту. Попри значні сліди корозії, на ньому добре читаються характерні зображення і написи. На лицьовому боці видно дві бородаті голови апостолів Петра і Павла, між якими розташований хрест. Над ними міститься напис SPASPE — скорочення від латинського Sanctus Paulus Apostolus і Sanctus Petrus Episcopus.
На зворотному боці викарбувано напис ALEXANDER PP III, що вказує на Папу Олександра III, який очолював Католицьку церкву з 1159 до 1181 року. Такий дизайн печаток був типовим для папської канцелярії з XII століття: зображення апостолів залишалося незмінним, а ім’я понтифіка змінювалося з кожним новим папою.
Папа Олександр III, уродженець Сієни Роберто Бандінеллі, керував церквою в один із найбурхливіших періодів середньовіччя. Його понтифікат супроводжувався тривалим конфліктом із імператором Священної Римської імперії Фрідріхом I Барбароссою та боротьбою з кількома антипапами. Лише у 1177 році Барбаросса визнав владу Олександра III.
Сама печатка, ймовірно, була прикріплена до офіційного папського документа. У середньовіччі папська канцелярія видавала тисячі таких актів — від підтвердження дарувань і прав власності до вирішення церковних суперечок.
Село Бішофсроде, де знайшли буллу, існувало приблизно з XI–XII до XIV століття. Письмово воно згадується лише один раз — у 1170 році, коли єпископ Гальберштадта підтвердив передачу кількох поселень монастирю Марієнталь.
Як папська печатка опинилася в невеликому гірському селі — залишається загадкою. Археологи припускають кілька версій. Її могли принести місцеві мешканці як талісман, адже інколи такі булли носили як амулети або навіть закопували на полях «для благословення». Однією з версій є те, що вона була прикріплена до офіційного документа, який потрапив до села або загубився дорогою.
Дослідники припускають, що документ міг загубити посланець, який перетинав гірську місцевість Гарцу — наприклад, через нещасний випадок або напад грабіжників. Водночас не виключено, що сам документ безпосередньо стосувався Бішофсроде. У середньовіччі папська канцелярія нерідко займалася навіть віддаленими та повсякденними справами — затверджувала пожертви, фонди, призначала посадовців або підтверджувала церковні бенефіції.
Зазначимо, що назва села Бішофсроде, ймовірно, пов’язана з поселенням, заснованим єпископом після розчищення земель. Відомо, що у 1170 році воно перебувало під владою міністеріаліса — невільного лицаря на службі єпископа Гальберштадтського. Поселення входило до округу Гарц і згодом перейшло у володіння абатства Марієнталь.
Дослідники припускають, що папський документ із печаткою міг потрапити до села під час заснування або реорганізації поселення, переселення колоністів чи передачі земельних володінь. Не виключено, що грамоту просто зберігали у Бішофсроде.
Історичний контекст робить цю версію особливо цікавою. Єпископ Геро, який підтвердив дарування у 1170 році, був безпосередньо втягнутий у конфлікт між імператором Фрідріхом Барбароссою та Папою Олександром III. Геро став суперником попереднього єпископа Ульріха Гальберштадтського, якого імператор усунув у 1160 році через підтримку папи. Згодом, у 1177 році, Ульріха відновив на посаді сам Олександр III, тоді як Геро опинився під церковним відлученням.
«Між єпископами та Папою існували прямі стосунки, і вони були однаково залучені до драматичних подій того часу. Було б дивовижним збігом обставин, якби печатка Папи Олександра III потрапила до села в єпархії Гальберштадт, єпископи якої були залучені в конфлікти навколо понтифікату Олександра та займали протилежні сторони. Однак нічого не можна довести», — йдеться в статті.
Хоча прямих доказів походження артефакту поки немає, знахідка з Бішофсроде відкриває новий погляд на розгалужену мережу комунікацій і політичних зв’язків, які пов’язували навіть віддалені райони гір Гарц із ключовими подіями Високого Середньовіччя.
Нагадаємо, після потужного шторму на узбережжі південної Англії археологи виявили ймовірний фрагмент корпусу голландського торговельного судна «Fame», яке затонуло ще 1631 року. Частина корабля, що майже чотири століття пролежала під піском, з’явилася поблизу пляжу Стадленд.