BIOsens може стати світовим відкриттям.
У Києві група розробників працює над пристроєм BIOsens, який має визначати кількість мікотоксинів у продуктах.
Як зазначається у сюжеті ТСН.Тиждень, у команду входять одразу кілька науковців та аспірантів - біохіміки, фізики, електронники, програміст та юрист.
"Справа в тім, що зараз фуд секьюріті - це світовий тренд. До 2050 року буде близько 10 мільярдів людей і зараз світова спільнота дуже занепокоєна як нагодувати ці 10 мільярдів і як нагодувати дійсно безпечною іжею", - розповідає один із розробників Андрій Карп’юк.
Хлопець приїхав до Києва з Надвірної, вчився в Аграрному університеті, потім об’єднав команду над однію ідеєю, а місяць тому про нього написав Financial Times. Він увійшов у перелік 100 новаторів року.
"Мікотоксини - це продукти життєдіяльності грибів. Це пліснява, але коли ви бачите її, то буде вже пізно. Ви можете відправити семпли в лабораторію і дізнатися за 5 днів, а можете в майбутньому використати наш прилад і дізнатися", - додав Карп’юк.
Мікотоксини небезпечні тим, що не викликають одразу отруєння, а назбируються і можуть призвести, наприклад, до раку печінки. У світі мікотоксини вважають украй небезпечною річчю і шукають способи протидії. Українські хлопці виявилися в тренді, тому зараз робота відбувається за кількома напрямками.
3D-принтер друкує частини пристрою, зокрема, і тестер. Над тест-смужками працюють у лабораторній установці, де перевіряють різницю показників під різним світлом та у різній вологості. Це ідеальні умови для плісняви та її отрути. Мільйони людей навіть не здогадуються, що самі себе доводять до страшного майбутнього діагнозу. Тому в КПІ вирішили поринути в роботу і допомагають у напиленні на тест-смужки алюмінію у вакуумі.
Під час тестуванні на смужки вперше нанесли мікотоксин і тестер миттєво на них зреагував. Спеціальна програма одразу показує результати на звичайному телефоні.
Та наразі це лише лабораторні експерименти у закритих і стерильних умовах. Смужки ще занадто дорогі для загального вжитку, адже одна обходиться приблизно у 10 доларів. Щоб приладом могли користуватися масово, потрібно здешевити все у рази і вийти за межі лабораторії в звичайний продуктовий магазин.
"Ми зараз працюємо над новими технологіями я не готовий їх розкривати які зможуть удешевити виробництво від 10 до 100 разів", - розповів Андрій Карп’юк.
Загалом на проект за приблизним розрахунками потрібно ще 200 тисяч доларів та ще трохи часу. Сума ніби й немала, але виглядає дрібницею порівняно з попитом на такий прилад і прибутками. Загалом на наших очах народжується незвичайна річ - як велику науку помістити в маленьку коробочку, яка здатна рятувати життя.
Галина Сергєєва
