ВІЛ/СНІД. Як уберегтися та що робити після інфікування
  • Кількість коментарів 1
  • Кількість переглядів 3561

Кожна друга ВІЛ-інфікована людина не здогадується про свою хворобу.

1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Його відзначають від 1988 року, з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, щоб нагадати про небезпеку цього захворювання.

Статистика захворюваності

За оцінками ВООЗ, на Землі близько 36,7 мільйона людей, що живуть з ВІЛ.

2018 року в Україні щодня реєстрували 50 випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію, 24 — захворювання на СНІД і дев’ять випадків смерті від хвороб, зумовлених СНІДом. На початок минулого року в країні проживало 244 000 ВІЛ-позитивних людей. 

За даними Європейського центру з контролю та профілактики захворюваності та Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я, регіон Східної Європи та Центральної Азії, до якого територіально належить Україна, єдиний у світі, де продовжує зростати кількість нових випадків ВІЛ-інфекції та смертей від СНІДу.

Найвищі рівні поширеності ВІЛ-інфекції зареєстровано в Одеській (898,3 на 100 000 населення), Дніпропетровській (792,6), Миколаївській (743,5) областях, м. Київ (479,0), Київській (447,9), Херсонській (420,1) та Чернігівській (420,4) областях. Але цифри зростають.

шприц, голка, ВІЛ
pixabay.com

Найчастіше від СНІДу помирають у Дніпропетровській, Одеській та Миколаївській області. Основною причиною смерті у хворих на СНІД залишається туберкульоз — понад 50% всіх випадків смерті від СНІДу.

Зараз в країні росте жіноча епідемія: у віці від 15 до 25 років дівчата інфікуються вдвічі частіше, аніж хлопці (6,7% проти 3,6% від усіх ВІЛ-інфікованих).

У понад 70% випадків - ВІЛ в Україні передається статевим шляхом. Тому життєво необхідно завжди користуватися презервативами.

Різниця між ВІЛом та СНІДом

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При лікуванні цей процес може бути значно довшим.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи.

У ВІЛ є кілька штамів, які з часом здатні змінюватися і мутувати. Нещодавно, американські вчені вперше за 19 років виявили новий штам вірусу імунодефіциту людини.

презерватив
pixabay.com

Як передається

  • Будь-який сексуальний контакт без презервативу (анальний, вагінальний чи оральний). Сперма, передеякулят (передсім’яна рідина), вагінальні та анальні виділення можуть стати причиною зараження.
  • Використання заражених голок і шприців.
  • Переливання зараженої крові.
  • Через матір до дитини під час вагітності, пологів та під час грудного вигодовування.
  • Салон краси, пірсинг та тату-салони можуть стати причиною зараження, якщо майстер погано простерилізував інструменти.
  • Медичні працівники, працівники поліції та рятівної служби можуть мати ризик інфікування при контакті з кров’ю. 

Як Не передається

  • Слина, мокротиння, сльози, піт, сеча, фекалії та блювотні маси. Через обійми і рукостискання також неможливо заразитися.
  • Вірус не передається через побутові предмети - посуд, одяг, телефон, унітаз і т.д
  • ВІЛ не можна підхопити через укуси комах. Комарі, мухи, клопи, воші не можуть переносити вірус імунодефіциту. (Виняток мухи-жигалки).
  • Не можна заразитись через шерсть кішки, укус собаки чи контакт з дикою твариною.

Що варто знати вагітним

Всі вагітні жінки з ВІЛ-інфекцією повинні починати негайну ВААРТ для запобігання передачі ВІЛ плоду. Передавання вірусу може статися між матір'ю і дитиною під час вагітності, пологів (зараження через кров матері) і при грудному вигодовуванні (причому як від зараженої матері до здорового дитини через грудне молоко, так і від зараженої дитини до здорової матері через покусування грудей під час годування).

Для убезпечення, експерти радять відмовитись від грудного вигодовування.

За статистикою, ВІЛ-інфікована жінка має 40% шансів народити здорову дитину, навіть якщо не приймає антиретровірусну терапію під час вагітності. Якщо ж приймає, то шанси народити здорову дитину у неї підвищуються до 98%.

Як змінюється життя ВІЛ-інфікованих з правової точки зору

2019 року в Україні офіційно дозволили ВІЛ-позитивним жінкам брати участь у програмах екстракорпорального запліднення (ЕКО).

У листопаді цього року Київський суд дозволив ВІЛ-інфікованим всиновлювати дітей. Судді визнали незаконним і нечинним пункт наказу Міністерства охорони здоров’я, згідно з яким ВІЛ-позитивні люди не мали права всиновлювати дітей.

Профілактика

Вакцини проти ВІЛ не існує. 2019 року розроблена вакцина, яка "навчає" імунну систему організму руйнувати оболонку вірусу, але вона ще проходить тестування.

Основним профілактичним засобом є обов'язкове використання презервативів, чистих голок та продезинфікованих інструментів.

Як перевіритись

Простий аналіз крові може підтвердити або спростувати наявність вірусу у організмі.

Результати аналізу можуть бути позитивними (ВІЛ-позитивний статус, що означає наявність вірусу імунодефіциту в організмі) або негативними (ВІЛ-негативний статус, антитіл до ВІЛ не виявлено).

Однак навіть при негативному статусі слід пам’ятати про "період вікна" - час з моменту інфікування до можливості виявити вірус становить 3-6 місяців. Тому лікарі рекомендують зробити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.

Симптоми

У багатьох ВІЛ-інфікованих людей не проявляються жодні симптоми аж до пізніх стадій захворювання. Насправді, вірус може жити в організмі впродовж аж 10 років, або й більше, не викликаючи жодних очевидних проявів. Надмірна втома, діарея, нудота, блювота, лихоманка та виснаження можуть бути серед симптомів, які хворі відчувають на пізніх стадіях – коли хвороба вже прогресувала. Ці симптоми зазвичай викликані опортуністичними інфекціями, з якими ослаблена імунна система не змогла боротись.

Протягом перших 2-х тижнів – 30 днів після зараження, дехто може відчувати гострі симптоми, схожі на симптоми грипу. Важливо пам’ятати, що не кожна інфікована людина відчуває ці симптоми.

Хвороба

Вірус імунодефіциту людини незалежно відкрили 1983 року в двох лабораторіях: в Інституті Пастера у Франції під керівництвом Люка Монтаньє і в Національному інституті раку в США під керівництвом Роберта Галло. Результати досліджень, в яких з тканин пацієнтів з симптомами СНІДу вперше вдалося виділити новий ретровірус, були опубліковані 20 травня 1983 року в журналі Science.

1986 року виявилось, що віруси, відкриті три роки тому французькими та американськими дослідниками, генетично ідентичні. Тоді для захворювання обрали спільну назву - вірус імунодефіциту людини.

У перебігу хвороби виділяють три стадії: гостру інфекцію, латентний період і термінальну стадію (СНІД). Під час розвитку ВІЛ-інфекції у однієї і тієї ж людини в результаті мутацій виникають нові штами вірусу, які розрізняються за швидкістю відтворення і здатності інфікувати.

Як лікувати

Антиретровірусна терапія (АРТ) є невід'ємним компонентом програми надання комплексної медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, поряд із профілактикою та лікуванням опортуністичних інфекцій та паліативною допомогою.

Метою АРТ є максимальне пригнічення розмноження ВІЛ в організмі,  відновлення функції імунної системи, продовження та підвищення якості життя ВІЛ-інфікованих людей. 

Особливості лікування:

  • АРТ приймається пожиттєво;  
  • Приймання препаратів не можна переривати;
  • Необхідно суворо дотримуватися часу та дозування приймання препаратів;
  • Обов'язковий лабораторний контроль за проведенням лікування та соціально-психологічна підтримка прихильності до лікування.

В Україні антиретровірусні препарати є доступними для кожної людини з ВІЛ та надаються безкоштовно. Пройти тестування та отримати терапію можна у закладах охорони здоров'я, обласних та міських СНІД-центрах та кабінетах довіри. 

таблетка, ліки для хворих на ВІЛ, Антиретровірусна терапія
Associated Press

Без антиретровірусної терапії інфіковані особи помирають через 9-11 років після зараження, а якщо вони лікуються - тоді тривалість життя пацієнта становить 70-80 років.

Однак, все одно зараз Україна друга країна за масштабами розповсюдження ВІЛу в Європі.

Чи карає закон за зараження ВІЛом

В Україні нині є чинною є 130 стаття Кримінального кодексу, яка стосується ВІЛ-позитивних людей. Кожна така людина несе адміністративну та кримінальну відповідальність за свідоме чи зумисне інфікування іншої людини.

Згідно з нею, свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Також, зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Те саме вчинене щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Більше того, умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Однак, за словами експертів стаття на практиці працювати не може, адже довести факт зараження майже неможливо. Крім того, вона має зворотний ефект. Через страх кримінальної відповідальності люди бояться розповідати про свій статус, чим сприяють поширенню інфекції в Україні.

За матеріалами ВООз та Міністерства охорони здоров'я.

Відео Суд дозволив ВІЛ-інфікованим українцям всиновлювати дітей

Такого рішення домігся адвокат Віталій Матвєєв, який захищав інтереси одеситки, яка намагалася взяти під опіку 12-літнього хлопчика після смерті його мами. З відмовами під час оформлення всиновлення чи опікунства стикалося чимало ВІЛ-інфікованих українців, однак не хотіли судитися, щоб не відкривати свій статус.  

Суд дозволив ВІЛ-інфікованим українцям всиновлювати дітей

Залиште свій коментар