"Вояджер-2" вийшов за межі Сонячної системи і потрапив до міжзоряного простору. Що він там побачив
  • Кількість коментарів 6
  • Кількість переглядів 82527

Зонд "Вояджер-2" - другий створений людиною об'єкт, якому вдалося вийти за межі нашої системи і зробити неймовірне відкриття.

Понад 40 років тому учені відправили у космос двох ідентичних міжпланетних мандрівників — станції "Вояджер-1" та "Вояджер-2". Майже півстоліття прилади вивчали об'єкти Сонячної системи (Юпітер, Сатурн, їхні супутники тощо), а також її межі.Наразі обидва Вояджери знаходяться на більшій від Сонця відстані, ніж Плутон.

У вересні 2013 року "Вояджер-1" досяг кордонів Сонячної системи та вийшов за її межі. 2018 року міжзоряного простору досяг і його близнюк, "Вояджер-2". Там він зібрав величезні масиви даних.

Примітно, що на те, аби вони дійшли до Землі та їх розшифрували вчені, пішов майже рік. Накопичені міжпланетною станцією дані увійшли до великого дослідження, опублікованого у виданні Nature Astronomy. Що йому вдалося дізнатися - читайте у матеріалі.

Місія Вояджерів

Космічну станцію "Вояджер-2" запустили 20 серпня 1977 року. Його близнюка "Вояджера-1"— 5 вересня того ж року. Від самого початку вчені розраховували, що протягом космічної подорожі "Вояджер-1" обжене свого брата, тому його відправили у політ пізніше.

Спершу прилади мали вивчати саме Юпітер та Сатурн, доповнюючи знання, зібрані у межах програми "Марінер", коли NASA вивчало Марс, Венеру та Меркурій.  Першим Юпітера у березні 1979 року досягнув "Вояджер-1". Протягом польоту прилад зробив низку знімків планети.

вояджер, нептун
NASA

Завдяки останнім учені з'ясували, що Велика червона пляма – насправді циклон, на планеті бувають блискавки, а також існують активні вулкани. А  вже у липні Юпітера досягнув і "Вояджер-2". Він сфотографував систему кілець планети та з'ясував, що вона має третій супутник. 

Згодом обидві космічні станції наблизилися до Сатурна. 1980 року "Вояджер-1" з'ясував, що планета має три супутники та щільну атмосферу, що нагадує земну. Натомість його брат детальніше дослідив супутники та поверхню планети, а також зробив низку знімків Північного полюсу Сатурна – завдяки ним учені згодом з'ясували, що на поверхні планети панує дивний циклон, що має форму шестикутника.

Після цієї місії шляхи двох "Вояджерів" розійшлися – "Вояджер-1" розпочав свою довгу подорож до меж Сонячної системи, а "Вояджер-2" попрямував досліджувати інші планети — Уран та Нептун. Так, зокрема, космічний апарат зробив знімки планет зблизька та помітив два шторми на поверхні Нептуна.

Однак після завершення цих двох місій у NASA вирішили відімкнути 2 ширококутні та вузькокутні камери "Вояджера-2", щоб застосувати ресурси приладу для подальшого вивчення сонячного вітру й міжзоряного простору та відправити його слідами "Вояджера-1".

Що у міжзоряному просторі

"Вояджер-1" досягнув меж Сонячної системи 2012 року і увійшов у геліосферу – зону в космічному просторі довкола сонця, оточену міжзоряним простором, що перебуває під впливом сонячного вітру. Він став першим створеним людиною об'єктом, якому вдалося це зробити.

Проте інструмент для дослідження плазми на "Вояджері-1" зламався ще в 1980-му році, а отже, йому було складно зібрати надважливі дані про вихід у міжзоряний простір. Цю місію шість років потому виконав "Вояджер-2", обладнання на якому досі перебувало у хорошому стані.

5 листопада 2018 року апарат перетнув межу Сонячної системи і вийшов у міжзоряний простір на відстані 0,002 світлових років від Сонця. Обладнання космічного апарату зафіксувало збільшення щільності плазми після виходу за межі Сонячної системи, що свідчило що про наявність не гарячої плазми, а холодної, яка вирізняється більшою щільністю і властива для міжзоряного середовища.

Коли "Вояджер-2" вийшов з геоліосфери, він перетнув межу, відому як геліопауза — у цьому місці край сонячної системи стикається з міжзоряним вітром. І "Вояджер-1", і "Вояджер-2" перетнули геліопазу менше, ніж за добу. У процесі переходу обидва космічні апарати помітили зміни в інтенсивності космічного випромінювання. Відразу за межами геліопаузи його потужність була на 90% слабшою.

вояджер інфографіка
tsn.ua

"Вояджер-2"  також з'ясував, що сонячні вітри (потоки заряджених газових частинок, що виходять з Сонця) витікають з Сонячної системи і взаємодіють з міжзоряними вітрами – газом, пилом і зарядженими частинками, що протікають через космос від вибухів наднових зірок, які сталися мільйони років тому.

Наявність нового "прикордонного" шару свідчить про те, що існують стадії переходу з Сонячної системи до космосу, про які ученим раніше було невідомо.

"Виявляється, що існує регіон відразу поза межами геліопаузи, де Сонячна система з'єднана з міжзоряним простором – існує своєрідний зв'язок", - зазначив фізик Едвард Стоун, який працював на проектом "Вояджер" від 1972 року у коментарі Business Insider.

Наразі обидва прилади проходять через ділянку так званої "ударної хвилі" (bow shock), де плазма міжзоряного простору обтікає геліосферу, подібно до води, що тече навколо носа корабля, який рухається.

Cкільки ще триватиме місія

Проект "Вояджер" — найдовша місія в історії NASA. Проте обладнання поступово старішає і стає менш ефективним — двигуни зношуються, а генератори виробляють менші енергії. Скільки ще часу "Вояджери" зможуть передавати дані — важко спрогнозувати.

"Коли було запущено два "Вояджера", Космічному агентству було лише 20 років, і тоді було важко уявити, що щось може тривати більше 40 років", — зазначив Том Кріміджіс, один з авторів праці.

За його словами, зараз учені розраховують, що два мандрівники зможуть надавати дані про міжзоряний простір ще протягом 5 років. Команда сподівається, що "Вояджери" досягнуть віддаленої точки у космосі, де на них не впливатиме геліосфера, до того, як у них закінчиться паливо.

вояджер, уран
NASA

Після того, як космічні апарати загинуть, вони просто дрейфуватимуть у космосі. На випадок, якщо їх колись знайдуть прибульці, кожен "Вояджер" містить золоту пластину, на якій закодовано звуки, зображення, а також інформацію про життя на Землі — зокрема, її точні координати (чимало людей переймаються тим, що це небезпечно і може призвести до згубних наслідків).

У майбутньому учені планують відправити більше подібних апаратів у різних напрямках у бік Сонячної системи, щоб краще вивчити її межі та таємничий перехідний шар.

"Нам дуже потрібно більше відомостей. Існує ціла "бульбашка", яку перетнули лише у двох місцях. Двох прикладів ніяк не достатньо".

Учені прогнозують, що вже протягом орієнтовно 2025-2030 років зв'язок з "Вояджером-2" буде втрачено.

Що було після Apollo інфографіка
tsn.ua

Залиште свій коментар