Вулиця, сніг та панічні крики. Як мене вперше в житті змусили покататися на сігвеї

"Нервово гигикаючи зі слів інструктора про те, що "навчитися дуже просто, нічого страшного", я судомно впяилася обома руками у ручку сігвея та завмерла..."

Вулиця. Сніг. Панічні крики.

Саме так почалося моє перше знайомство із двоколісним чудом техніки під назвою сігвей.

Насправді, він має офіційну назву - гіроскутер, а Segway - це компанія-виробник, однак всі звикли називати його саме сігвеєм.

Якщо хтось не в курсі, гіроскутер – то така велика двоколісна платформа, на яку тобі зі щасливою посмішкою пропонують залізти, кажуть триматися за ненадійну на вигляд ручку та дозволити цьому "апарату" везти твоє дорогоцінне тіло вулицею зі швидкістю щонайменше 20 км на годину.

При цьому, керувати ним ти маєш лише нахилами тіла уперед-назад та легкими поворотами ручки вправо та вліво. Звучить як випускний екзамен у цирковому училищі, їй-Богу. А з боку виглядає ще краще.

Однак, у той момент, коли я зіштовхнулася із жахливою перспективою летіти стрімголов у найближчі сніжні кучугури, відступати мені було вже нікуди, адже тест-драйв трьох "апаратів майбутнього" (які, до слова, можна придбати в MOYO) було узгоджено, оператор замовлений, а команда у зборі. Як каже моя мама - "кабанчика зарізали, весілля вже не скасуєш".Тому, вислухавши коротенький інструктаж із керування цим дивним для середньо статистичного українця апаратом, я видерлася на нього та була готова зустрітися зі своїм туманним майбутнім. 

Мені на розтерзання дістався апарат Ninebot by Segway E+.

Нервово гигикаючи зі слів інструктора про те, що "навчитися дуже просто, нічого страшного", я судомно вп'ялася обома руками у ручку гіроскутер та завмерла. Без перебільшення скажу, що у перші кілька секунд на цьому апараті почуваєшся дійсно трохи безпорадним.

Я стояла у позі переляканого сумоїста – розкарячивши зігнуті у колінах ноги та намагаючись не дихати. Не дихати – бо це дійсно правда, що апарат дуже чутливий та реагує на всі рухи тіла.

Попри мої зойки та голосіння, у дійсності знадобилося трохи менше 5 хвилин, аби навчитися та почати отримувати задоволення від катання.

Головним у "спілкуванні" з машиною виявилося адаптуватися до незвичного способу як керування, так і його пересування. Одразу попереджаю, що крики "воу, ти куди, зупинись, наліво-наліво, ти куди" - не допомагають, перевірено на власному досвіді.

Щоб розпочати рух, достатньо було трохи нахилитися уперед, натиснувши таким чином на ручку гіроскутера. Швидкість тут прямо пропорційна до сили нахилу тіла.

Трохи важче виявилося звикнути до поворотів, адже замість легких натискань на ручку, за звичкою хотілося крутнутися всім тілом. Але й тут вистачило кількох хвилин, аби переналаштувати організм.

І от, я вже упевнено летіла із шаленою швидкістю у 8 км/год, коли мене спіткав черговий стрес. Попереду я помітила частину дороги, яка була припорошена снігом. Панічні думки про те, що гіроскутер ніби лише літній транспорт, про те, на яку частину тіла ліпше приземлятися під час падіння та наскільки важким виявиться та машина, коли мене під собою придавить, не дозволили мені зорієнтуватися та вчасно загальмувати. Тож я заплющила очі і… без жодних змін у русі проїхала той злощасний клаптик асфальту.

Виявилось, що гіроскутер не боїться ні снігу, ні зими, ні "рівного" українського дорожнього покриття.

І так, я з нього навіть не впала!

marinakolesnichenko

Наступним на черзі для освоєння був дуже схожий апарат – Ninebot by Segway miniPRO.

Він дійсно в усьому – міні. Два менші колеса, менша платформа та коротша ручка. Я спочатку навіть не второпала – що з тою ручкою робити. Сідати? Якось незручно.

Викликавши своїм здивування черговий напад реготу оточення, я дізналася, що у цьому апараті принцип управління трохи інакший. Ручка (висоту якої можна регулювати) якраз сягає колін і коли ти правильно стаєш на "мінігіроскутер", вона опиняється якраз між ними.

Для того, аби цей диво-скейт повернув, достатньо легенько задати йому напрямок натиском колін на ручку.

Очевидно, що легенько натиснути одразу мені не вдалося. І перший мій пірует був яскравий та емоційно забарвлений. Утім, не фатальний. Навіть мені не вдалося впасти з цього чуда техніки.

Тим більше, після навчання на гіроскутері, опанувати його меншого брата мені вдалося достатньо легко та швидко.

marinakolesnichenko

Єдине, у чому "малюк" виявився складнішим – відсутність опори для рук. Вона не особливо допомагає триматися "на плаву", однак з психологічної точки зору має заспокійливий ефект.

Однак натомість, апарат має інші фішки, які роблять його навіть дещо цікавішим за "більшого брата". У "мінігіроскутері" є габаритні вогні, що дозволяють не перейматися тим, чи помітний ти у темний період доби.

На освоєння цих двох транспортних засобів сумарно я витратила близько 20-25 хвилин.

А от третя "машина" мені так до кінця і не піддалася.

По-перше, коли я тільки побачила її, а потім ще й уявила, що мені зараз на ній треба буде якось рухатися, стало трошки лячно.

По-друге, залізти самостійно я на неї так і не зуміла – вона буквально тікала від мене та позбавляла рівноваги.

Моноколесо. Підступна новітня технологія Ninebot by Segway ONE S2, яку я пообіцяла собі підкорити у найближчий час. Бо таки кататися на ній дуже круто.

Та саме під час тест-драйву моноколеса розпочався справжній цирк. Із незмінним ультразвуковим супроводом (писк, крик та "боже, куди ти тікаєш") та за допомогою чотирьох мужніх хлопців я зуміла залізти на цей майже космічний апарат.

marinakolesnichenko

За допомогою вже двох пар сильних чоловічих рук я змогла потихеньку розпочати свою поїздку. До слова, так разом з тою підтримкою я й каталася. Гріх жалітися, якщо чесно, але й самостійно проїхати дуже кортіло.

Виявилося, що для майстерного оволодіння моноколесом необхідно вміти добре тримати рівновагу та балансувати. А на навчання доведеться витратити кілька днів.

Однак, воно того вартує, оскільки колесо має масу плюсів.

Воно нічим не поступається у швидкості гіроскутеру, однак набагато компактніше. Його можна із легкістю взяти в руку за зручне кріплення та обійти будь-які перепони на дорозі. крім того і для подорожі воно підійде – багато місця у багажі не займе.

Після потрійного тестдрайву я дійшла висновку – що не так страшна сучасна техніка, як інструкція до неї.

А в топі улюбленців на першому місці у мене наразі гіроскутер.

Залиште свій коментар

Наступна публікація