З чого складається та як функціонує людський мозок. Розповідаємо у трьох інфографіках
Партнерський Матеріал
  • Кількість переглядів 3420

Людський мозок складається з 16 мільярдів нейронів та є надзвичайно потужним.

Мозок - головний орган центральної нервової системи людини. Завдяки його неймовірним здібностям, homo sapiens спромоглися вирізнитися з-поміж своїх родичів з тваринного світу і не лише освоїти усне мовлення, а й навіть розробити низку неймовірних винаходів.

Проте що ж робить його таким особливим? Попри поширене уявлення, причиною цього є далеко не розмір.

Маса мозку людину варіюється від 1 до 2 кілограмів, що в середньому складає близько 2 % від маси тіла дорослої людини. Це у 50 разів більше, ніж розмір мозку водосвинки, але приблизно у 20 менше, ніж розмір мозку слона.

Чому ж тоді слон не є розумнішим за людину? Науковці зазначають, що важливим є не об’єм мозку, а співвідношення цього об’єму з кількістю наявних нейронів. Значення має також й структура.

мозок фармак іг
tsn.ua

Мозок людини має досить складну будову. Його можна умовно поділити на три частини – кінцевий мозок, мозочок та стовбур головного мозку. 

Мозочок відповідає за координацію рухів м’язів, підтримку постави та баланс. Стовбур головного мозку виконує роль передавача і з’єднує головний мозок та мозочок зі спинним мозком. До його складу входять довгастий мозок, міст та середній мозок.

Стовбур головного мозку забезпечує гомеостаз та контролює низку автоматичних функцій на кшталт дихання, серцебиття, регуляції температури тіла, перетравлювання їжі, ковтання тощо.


Проте найскладнішою та найдовершенішою частиною людського мозку є кінцевий мозок. Саме тут відбувається найскладніші психічні та інтелектуальні процеси.

Кінцевий мозок складається з правої та лівої півкуль, вкритих зверху корою - шаром сірої речовини, утвореної з понад 50 різновидів нейронів. Між собою їх поєднує пучок волокон, відомий як мозолисте тіло.

Інформацію від однією півкулі до іншої допомагає передавати біла речовина. Вона перебуває усередині сірої речовини та складається з аксонів.

Функції півкуль

Кожна півкуля виконує низку важливих функцій. Так, ліва відповідає за обробку вербального мовлення, аналітичне мислення(зокрема, сприйняття чисел та математичних символів) та послідовну обробку інформації. Права - за обробку невербальної інформації, що виражається у символах та образах, а також мистецькі та музичні навички.

Те, яка півкуля у людини є найбільш активною, безпосередньо впливає на її здібності. Так, люди з домінантною лівою півкулею більш схильні до мистецької діяльності, а з правою - до  аналітичної. У більшості людей домінантною є ліва півкуля, і лише у близько 10%  - права.

Кожна півкуля контролює протилежну частину тіла людина (тож, до прикладу, якщо у правій частині мозку трапиться інсульт, то слабкість або параліч відчуватиметься у одній з лівих кінцівок).

Поділяються півкулі на чотири частини -  лобову, скроневу, тім'яну і потиличну. Кожна з них відповідає за виконання певних функцій. Так, лобова контролює людську поведінку, емоції, рух, концентрацію та інтелект. Вона також містить Центр Брока – ділянку, що відповідає за організацію мовлення.


Тім’яна частина відповідає за сприйняття сенсорної інформації. Саме завдяки їй люди відчувають біль, дотики та температуру. Вона також відіграє роль у розумінні чисел, співвідношень між ними, арифметичних операціях, інтерпретує спогади та мовлення.

Скронева доля відповідає за опрацювання сенсорної інформації для подальшого збереження, зокрема візуальної, мовної, емоційної та асоціативної пам'яті.

Найменшою частиною кінцевого мозку є потилична частина. Вона є зоровим центром, завдяки якому відбувається розпізнавання форм та об’єктів. Потилична частина також обробляє інформацію, пов’язану з місцезнаходженням, керує рухами очей та рук.

Між скроневою та потиличною частинами мозку розташовано центр Верніке – ділянку мозку, що паралельно з Центром  Брока відповідає за розпізнавання мовлення.

Інші системи головного мозку

Важливою складовою головного мозку також є лімбічна система – сукупність структур, що охоплюють верхню частину стовбуру головного мозку. До неї входять такі органи як гіпокамп, шишкоподібне тіло, гіпоталамус тощо.

Так, наприклад, розташована усередині проміжного мозку ділянка, відома як гіпоталамус, регулює нейроендокринну діяльність мозку та гомеостаз організму. Вона є своєрідною поєднуваною ланкою між нервовою та ендокринною системами, виділяє гормони та регулює відчуття голоду та спраги, терморегуляцію організму, статеву поведінку тощо.

Порушення роботи гіпоталамуса можуть також призвести до серйозних недуг, на кшталт мігрені та кластерного головного болю.

Гіпокамп відповідає за формування емоцій та консолідацію пам’яті, зберігання та обробку інформації. Саме завдяки йому короткотривалі спогади перетворюються на довготривалі. Зменшення об’єму гіпокампу зазвичай вказує на те, що пацієнт нездужає на хворобу Альцгеймера.

Важливу роль у функціонуванні організму людину відіграє й така частина мозку як гіпофіз. Він з’єднаний з гіпоталамусом за допомогою гіпофізарного стебла. Гіпофіз контролює інші ендокринні залози у тілі та виділяє гормони, що забезпечують статевий розвиток, сприяють росту кісток і м’язів, а також реагують на стрес.

Своєрідним антонімом гіпофізу є шишкоподібне тіло, також відоме як епіфіз. Воно впливає на уповільнення виділення гормонів – зокрема, гормонів росту, зменшує шанси розвитку пухлин та затримує статевий розвиток. 

Залиште свій коментар