А ви знали, що в українській мові є аж чотири слова, які починаються на "и"
Насправді слова з початковою «и» не є вигадкою сучасних мовознавців. В українській мовній традиції такі форми існували раніше.
Підпишіться на нас в Google
Цікаві факти про українську мову / © www.freepik.com/free-photo
Багато хто ще зі шкільних років пам’ятає правило: «Слів на „и“ в українській мові не буває». Однак сучасний український правопис має винятки. Після затвердження нової редакції правопису 2019 року нормативними стали кілька форм, у яких літера «и» стоїть на початку слова. Ідеться про чотири слова: «ич», «икати», «ирій» та «ирод». А два останні мають паралельні форми з початковою «і»: ірій/ирій та ірод/ирод.
«Ич» — коротке слово з емоцією
Слово «ич» може бути вигуком або часткою. Воно використовується для емоційного підсилення висловлювання, часто передає здивування, докір або іронічне ставлення.
Наприклад: «Ич, який хитрий!» або «Ич, яка розумна!»
За змістом його можна приблизно передати словами «ти ба», «дивись-но». Це слово цікаве тим, що в сучасній українській мові його написання з «и» на початку є нормативним.
«Икати» — коли звук «и» замінює «і»
Дієслово «икати» також починається з незвичної для багатьох українців літери. Воно означає вимовляти звук «и» замість «і».
Від нього утворено іменник «икання» — відповідно, вимовляння звука «и» там, де нормативною є вимова «і». Український правопис прямо наводить ці слова серед випадків уживання «и» на початку.
Тож якщо вам здавалося, що «икати» написано з помилкою, це не так.
«Ирій» — загадковий край із народних уявлень
Слово «ирій» має давнє походження. У традиційних українських уявленнях так називали міфічне тепле місце, куди на зиму відлітають птахи. Із цим поняттям також пов’язували місце перебування душ померлих. У сучасному правописі дозволені обидві форми — «ірій» та «ирій».
Тому написання «ирій» — не помилка й не випадкове нововведення, а повернення до давньої мовної традиції.
«Ирод» — не лише біблійне ім’я
Ще одне незвичайне слово — «ирод». Воно пов’язане з ім’ям біблійного царя Ірода, але в українській мові давно використовується і як загальна назва людини, яку характеризують як дуже жорстоку.
Правопис допускає обидві форми: «ірод» і «ирод». Тобто варіант із «и» на початку також є нормативним.