Як уживатися з людьми похилого віку: поради, як побудувати гармонійні стосунки

Співжиття з літніми родичами часто вимагає від молодшого покоління неабиякої гнучкості, значного терпіння та винахідливості. З віком змінюється мислення людини, що призводить до однієї з головних проблем літнього віку — втрати гнучкості у мисленні. Старі люди керуються уявленнями та правилами, які були засвоєні ними десятки років тому і з того часу, можливо, втратили свій початковий сенс. А якщо додати проблеми з пам’яттю, мисленням загалом. Унаслідок цього з’являються звички, які можуть здаватися дивними чи навіть незручними, а потреба в увазі та турботі з їхнього боку помітно зростає.

Однак, розуміючи ці психологічні особливості літнього віку, можна побудувати нормальне спільне життя, вважають знавці. Ключовим елементом успішного співіснування є зміна підходу до спілкування — замість прямої апеляції до логіки, що втратила свою гнучкість, варто звертатися до почуттів. Загалом, як і в багатьох інших ситуаціях, саме терпіння і почуття гумору найкраще допомагають уникнути напруженості у відносинах зі старшими людьми.

Прийоми спілкування: відхід від логіки до емоцій

Однією з головних особливостей літніх людей є втрата гнучкості у мисленні. старше покоління часто керується правилами та уявленнями, засвоєними десятки років тому, які могли вже втратити актуальність. Прямі суперечки або логічні докази неефективності цих правил можуть лише образити або викликати напругу.

Тому, якщо поведінка літньої людини не завдає шкоди, краще дозволити їй чинити так, як вона звикла. Наприклад, якщо бабуся впевнена, що фруктова маска розгладжує зморшки у її поважному віці, це її право, і заперечувати це не варто.

Використовуйте гумор та терпіння. У ситуаціях, коли літні люди намагаються поширити свої застарілі правила на ваше життя (наприклад, щодо частоти миття голови милом), замість суперечок спробуйте методи наочної агітації або легкого гумору. Можна захоплено розповісти про унікальні властивості сучасних засобів або провести паралель із минулим. Може подіяти і згадка про те, що рідке миття голови раніше було спричинене економічними причинами, а не турботою про волосся.

Прийом рокірування, або перенесення відчуттів

Цей прийом є ефективним способом спілкування, коли літня людина наполегливо нав’язує свою думку чи пораду, виходячи не з логічних аргументів, а зі своїх власних фізичних відчуттів або давніх звичок.

Справа в тому, що старші люди, спостерігаючи за молодшими, мимоволі проєктують на них свій досвід і свої нинішні фізичні обмеження. Наприклад, якщо бабуся сама відчуває слабкість у руках, вона починає турбуватися, що ви неодмінно впустите важку банку з молоком, якщо не візьмете додаткову сумку. Аналогічно, людина, яка майже все життя проходила у хустці, може фізично відчувати «холод» у вашій голові, якщо ви вийшли без шапки.

Для уникнення конфлікту та зняття наполягань прийом перенесення почуттів може спрацювати, він може допомогти літній людині відчути дискомфорт, який вона створює комусь. Ззамість того, щоб сперечатися про логічність носіння шапки чи сумки, потрібно спробувати перенести її відчуття на неї саму, створивши ситуацію, коли вона відчує аналогічний дискомфорт. Чудовим прикладом є фраза: «для мене надіти шапку — це те саме, що тобі ходити без хустки».

Таке порівняння дає змогу людині, яка наполягає, усвідомити, що її вимога створює для вас незручність, яку вона сама ніколи б не захотіла терпіти. Цей метод може допомогти швидко і без образ припинити постійне «тиранування» порадами, оскільки літня людина, відмовившись від експерименту, зрозуміє, що її почуття не є універсальними.

Змініть середовище замість того, щоб змінювати людину

Часто клопоти у побуті, які доставляють літні люди, виникають зовсім не через їхню шкідливість чи впертість, а тому, що їм фізично важко поводитися інакше. Вікові зміни роблять певні дії незручними: якщо людині складно тягнутися до високої полиці, вона, ймовірно, залишить усі необхідні предмети, як-от баночки чи чашки, просто на столі. якщо ж їй важко йти насипати корм домашнім тваринам, вона, найімовірніше, кине їм шматочок зі свого столу.

Це явище тісно пов’язане з так званою «польовою поведінкою», характерною для багатьох літніх людей. вони діють, реагуючи на безпосередні сигнали, що впливають на їхні органи чуття, наприклад, на вигляд заставленого столу чи нявчання голодних котів. При цьому вони можуть забути про першочергові справи або важливі обставини, наприклад, що лише пів години тому була вимита підлога.

Переконувати старшу людину змінити цю поведінку чи звичку є марною тратою часу. Набагато простіше і ефективніше змінити саму ситуацію, тобто «організувати середовище» навколо неї. це означає розміщення предметів першої потреби не на високих або незручних полицях, а у легкодоступних місцях, наприклад, у висувних ящиках кухонного столу.

Також важливо мінімізувати зовнішні сигнали, що спричиняють небажану поведінку: слід годувати тварин до того, як сісти за стіл, або зачиняти їх у передпокої. Цей метод, що полягає у зміні організації простору, а не людини, допомагає уникнути багатьох побутових проблем.

Часто можна помітити, що старі люди розповідають одні й ті самі історії, що нерідко втомлює оточуючих. Часто ця повторюваність є чітким сигналом про їхню потребу в увазі та стимуляції мозку.

Підтримка інтересу через спілкування

Часто можна помітити, що старі люди розповідають одні й ті самі історії, що нерідко втомлює оточуючих. Однак ця повторюваність є чітким сигналом про їхню потребу в увазі та стимуляції мозку.

Замість того, щоб слухати розповіді «одним вухом» чи відволікатися на свої думки, варто виявляти справжній інтерес. Ключовий прийом полягає в тому, щоб ставити додаткові запитання про деталі, а потім ще й ще, заглиблюючись у спогади. Наприклад, замість просто кивати, можна розпитати про старий рецепт, приказки чи обряди, згадані у розповіді.

Такий підхід не лише відкриває нові, невідомі раніше, цікаві деталі сімейної чи культурної історії, але й змушує мозок літньої людини активно працювати, відновлюючи у пам’яті забуті подробиці.

Залучення до справ допомагає старшим людям жити довше

Науково доведено, що загибель нейронів може прискорюватися вже після сорока років через їхнє бездіяння та зменшення потреби в осмисленні нової інформації. З часом, коли коло звичних справ, спогадів і роздумів звужується, клітини, які виявилися непотрібними, гинуть, і деградація пам’яті та мислення стає незворотною. Для відтермінування старіння та збереження когнітивних функцій мозок має постійно працювати.

Тривале й комфортне співжиття з літніми родичами значною мірою залежить від підтримки їхньої ментальної активності та постійного залучення до життя родини.

Пошук посильних занять та інтеграція в побут

Хоча часто молодшим членам родини хочеться все переробити самим, щоб літня людина «не плуталася під ногами», це є стратегічно неправильним. Навпаки, варто вигадувати для неї не обтяжливі фізично заняття, які зберігають відчуття затребуваності та корисності. Людина, зайнята справою, не має ні часу, ні можливості постійно спостерігати за іншими та набридати порадами.

Для стимуляції розумової діяльності варто регулярно класти на стіл біля улюбленого місця родича книги, обговорювати з нею побачене по телевізору чи навіть пропонувати спробувати якийсь екзотичний продукт, що вимагає осмислення нового досвіду. Це забезпечує регулярний притік нової інформації та підтримує нейронну активність.

Чим ближче до старості наші родичі, тим більш гнучкими, терплячими та винахідливими у спілкуванні потрібно бути нам. тоді життя з літніми людьми приноситиме менше турбот та нарікань.