Хто має право на спадщину без заповіту в Україні

Смерть близької людини завжди важке випробування, а питання спадкування часто додають до горя ще й юридичні складнощі. В Україні за відсутності заповіту майно померлого розподіляється згідно з законом, тобто за встановленими чергами спадкування. Розуміння цих правил є ключовим для всіх, хто може претендувати на спадщину.

Що таке спадкування без заповіту

Людина пішла з життя, але не залишила заповіту — документа, де чітко вказано, кому і що має перейти після її смерті. В такому разі в Україні діє принцип спадкування за законом.

Це означає, що держава через свої закони визначає порядок, кому дістанеться майно померлого. Головна мета такого підходу — забезпечити справедливий розподіл усіх цінностей серед найближчих родичів.

Основні правила успадкування без заповіту

Коли людина йде з життя, не залишивши заповіту, її майно успадковується за чіткими правилами, встановленими законом. Ці правила допомагають справедливо розподілити спадок серед найближчих.

• Головне правило полягає в тому, що спадкоємці отримують майно в суворо визначеному порядку, починаючи з найближчих родичів. Це означає, що першою право на спадщину отримує найближча група родичів, і лише якщо їх немає або вони відмовилися від спадщини, право переходить до наступної черги.

• Закон особливо піклується про тих, хто найбільше потребує підтримки. Навіть без заповіту права неповнолітніх дітей та утриманців померлого на спадщину є захищеними. Це гарантує, що вони не залишаться без засобів до існування.

• Якщо ж у померлого немає спадкоємців жодної черги або ж усі спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини, майно переходить у власність держави. Це забезпечує, що жодне майно не залишиться без власника.

Спадкування за законом: п’ять черг спадкоємців

Коли спадкодавець не залишив заповіту, спадкування відбувається за законом відповідно до черговості, визначеної Цивільним кодексом України (ЦКУ), який визначає п’ять черг спадкоємців. Кожна отримує право лише в разі відсутності або усунення попередньої. У межах однієї черги частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними (ст. 1267 ЦКУ).

Ось який вигляд мають ці черги:

• Перша черга (ст. 1261 ЦКУ). До неї належать діти спадкодавця (включно з зачатими за життя спадкодавця та народженими після його смерті, а також усиновленими), той з подружжя, який його пережив, і батьки. Варто зазначити, що діти, народжені поза зареєстрованим шлюбом, але щодо яких встановлено батьківство (у свідоцтві про народження або за рішенням суду) мають такі ж права, як і діти, народжені у шлюбі.

• Друга черга (ст. 1262 ЦКУ). Якщо спадкоємців першої черги немає, право на спадкування переходить до рідних братів і сестер спадкодавця, а також до його баби та діда (як з боку батька, так і з боку матері).

• Третя черга (ст. 1263 ЦКУ). У разі відсутності спадкоємців попередніх черг право на спадкування за законом отримують рідні дядьки та тітки спадкодавця.

• Четверта черга (ст. 1264 ЦКУ). До цієї черги належать особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш ніж п’ять років до часу відкриття спадщини.

• П’ята черга (ст. 1265 ЦКУ). Це остання черга спадкоємців, до якої входять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Водночас родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. До п’ятої черги також належать утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Спадкування за правом представлення (ст. 1266 ЦКУ)

Окремо варто виділити інститут спадкування за правом представлення. Це означає, що внуки, правнуки спадкодавця, його племінники, двоюрідні брати та сестри, а також прабаба, прадід можуть успадкувати ту частку спадщини, яка належала б їхнім померлим батькам, бабам, дідам, братам, сестрам, тіткам чи дядькам, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Обов’язкова частка у спадщині: захист певних категорій

Навіть за наявності заповіту законодавство України (ст. 1241 ЦКУ) захищає права деяких категорій спадкоємців, надаючи їм право на так звану обов’язкову частку у спадщині. Ця частка належить їм незалежно від змісту заповіту. До таких осіб належать:

• Малолітні та неповнолітні діти померлого.

• Повнолітні діти, якщо вони є непрацездатними.

• Непрацездатний вдівець (вдова).

• Непрацездатні батьки покійного.

Розмір обов’язкової частки становить половину частки, яка належала б особі у разі спадкування за законом. Суд може зменшити цей розмір з урахуванням взаємин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших суттєвих обставин. До обов’язкової частки також зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, а ще інші майнові права, що перейшли до спадкоємця.

Термін прийняття спадщини та особливості процедури

За загальним правилом для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від часу відкриття спадщини (дня смерті спадкодавця або дня оголошення його померлим) відповідно до статті 1270 ЦКУ.

Проте стаття 1268 ЦКУ передбачає особливі умови прийняття спадщини для певних категорій осіб:

• Спадкоємці, які постійно проживали зі спадкодавцем. Якщо спадкоємець за законом на момент відкриття спадщини (смерті спадкодавця) постійно проживав разом зі спадкодавцем, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї. Тобто в цьому разі активної заяви про прийняття спадщини подавати не потрібно, достатньо не відмовлятися.

• Малолітні, неповнолітні та недієздатні особи. Ці категорії спадкоємців також вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом встановленого строку не було подано заяву про відмову від спадщини від їхніх законних представників (батьків, опікунів, піклувальників).

Також варто зазначити, що якщо спадкоємець пропустив частину шестимісячного строку з поважних причин і йому залишилося менше трьох місяців для прийняття спадщини, цей строк продовжується до трьох місяців. У таких випадках суд може визнати причини пропуску строку поважними і надати додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Це також може стосуватися випадків, коли право на спадкування виникає після відмови попередніх спадкоємців або усунення їх від права на спадкування.

Для належного оформлення спадщини спадкоємцям, які не підпадають під ці винятки, необхідно подати заяву нотаріусу про її прийняття протягом шестимісячного строку. В разі пропуску цього строку за наявності поважних причин його можна поновити в судовому порядку.