Підлітки та їхні проблеми.
Завжди насуплені, невдоволені всім, ліниві, вперті, дратівливі – саме такими бачать підлітків їхні батьки та дорослі. Це нерідко стає причиною роздратування, злості й нерозуміння. Дорослі не можуть змиритися з тим, що їхні діти, які раніше були відкритими та слухняними, тепер ніби відсторонені, живуть у віртуальному світі, проводять більшість часу в горизонтальному положенні та здаються байдужими до всього навколо.
А тут ще британські психологи оновили свої рекомендації щодо визначення підліткового віку. Згідно з новими даними, підлітковий період тепер триває до 25 років. Дитяча психологиня Лаверн Антробус зазначила, що традиційне уявлення про досягнення дорослості у 18 років є неправильним. За її словами, раніше вважалося, що мозок людини завершив своє формування ще на початку підліткового періоду, але дослідження показують, що його розвиток триває до 25-30 років. За цей час відбуваються суттєві зміни в обробленні інформації, що значно впливає на здатність людини до міркування, планування, вирішення проблем та ухвалення рішень. Тому з підлітковими проблемами батькам доведеться стикатися і в дорослому, як раніше вважалося, віці.
Теоретично ми розуміємо, що підлітковий вік – це період інтенсивних змін у фізіології, емоціях та соціальній сфері. Ми знаємо, що підлітки прагнуть незалежності, шукають визнання серед однолітків і намагаються відокремитися від батьків. Проте ми хочемо, щоб ці зміни відбувалися за нашими, дорослими правилами. Це викликає напруженість: ми відчуваємо втому від конфліктів, коли підлітки то вимагають залишити їх у спокої, то ображаються через нашу, як їм здається, байдужість. Вони розгублені, і ми теж. Але різниця між нами в тому, що ми вже пройшли цей етап, а вони – ще ні.
Саме тому перевага досвіду – на нашому боці. Наше завдання – зрозуміти, що стоїть за постійним роздратуванням і втомою наших дітей, які фізіологічні процеси керують їхньою поведінкою та як правильно на це реагувати. Як допомогти дітям пережити цей непростий період дорослішання, поділилися експерти.
Як спілкуватися з підлітком
Слухайте без осуду
Підлітки часто відчувають, що їх ніхто не розуміє. Це, зокрема, через те, що вони самі не завжди можуть розібратися у своїх почуттях, а ми, дорослі, часто сприймаємо їхні проблеми як дрібниці або навіть вигадані труднощі. Тому важливо навчитися уважно слухати, виявляти співчуття і намагатися зрозуміти емоції дитини. Не варто знецінювати чи намагатися "виправляти" їхні думки. Втомленим дорослим іноді важко слухати дітей, але саме цього вони хочуть – щоб ми слухали їх, не перебиваючи. Вони хочуть відчувати, що ми небайдужі й намагаємося зрозуміти їхні переживання.
Нам не варто казати щось на кшталт "це не проблема" чи "в наші часи такого не було", або "у тебе є все, чого не було в нашому віці, що тебе турбує?". Насправді діти потребують не лише матеріальної підтримки, а й емоційної близькості та надійних дорослих, поряд з якими їм безпечно. Тому замість того, щоб закочувати очі або зітхати, краще запитати, як ми можемо допомогти, і підтримати їх, даючи зрозуміти, що їхні почуття важливі, навіть якщо форма їхнього висловлення нам не завжди подобається. Емоції – це нормально, і всі ми вчимося давати їм раду протягом усього життя, та не всі досягають успіху в цьому. А підліткам тим більше потрібно відчувати, що їх почули і зрозуміли, навіть якщо їхні проблеми здаються нам незначними.
Не сприймайте поведінку підлітка особисто
Різка або груба поведінка підлітка – це не завжди виклик батькам. Часто це реакція на стрес, гормональні зміни або внутрішні переживання. Замість ображатися варто зберігати спокій і підтримувати дитину.
Важливо допомогти підліткові впоратися з негативними емоціями, а не засуджувати його за них. Варто заохочувати його до відкритого висловлення почуттів: "Я злюся, тому що...", "Я ображений, бо...". Це допоможе зрозуміти причини його стану: проблеми у школі, невпевненість у собі чи складнощі у спілкуванні з однолітками. Важливо вміти розпізнавати свої емоції та зрозуміти, що стало їхньою причиною.
Спершу допоможіть дитині заспокоїтися: навчіть дихальних технік, запитайте, чи вона потребує обіймів, запропонуйте прогулянку або заняття спортом. Фізична активність, наприклад біг, допомагає виплеснути негативні емоції та зосередитися на чомусь корисному. Якщо ви не можете впоратися самостійно, зверніться по допомогу до спеціалістів.
Контролюйте власні емоції
Пам'ятайте, що підлітковий період – це час значних змін, і ваша терплячість, розуміння та підтримка є важливими для емоційного розвитку дитини. Тому важливо не лише контролювати емоції підлітка, а й навчитися управляти своїми. Діти вчаться, спостерігаючи за вами, тому показуйте їм, як керувати своїми почуттями. Говоріть про свої емоції, але конструктивно – це допоможе дитині навчитися здоровому емоційному спілкуванню. У стресових ситуаціях замість того, щоб вибухати гнівом або приховувати свої почуття, краще відкрито сказати, що ви злі, засмучені або налякані, але працюєте над тим, як знайти найкраще рішення.
Поважайте їхню автономію
В підлітковому віці діти прагнуть самостійності. Важливо поважати їхнє бажання мати особистий простір, обирати друзів та експериментувати з новими речами: стилем в одязі, хобі чи зачіскою.
Дайте дітям, залежно від їхнього віку та зрілості, можливість самостійно ухвалювати рішення, але й дозволяйте їм нести відповідальність за наслідки цих рішень. Це допомагає розвивати самосвідомість і відповідальність. Батькам буде складно знайти баланс між довірою та контролем, між бажанням дати дитині більше свободи та бажанням її захистити. Проте жорсткий контроль не сприяє розвитку довіри, а надмірна свобода – відповідальності. Тому батьки мають уважно стежити за рівнем свободи в ухваленні рішень, особливо коли йдеться про безпеку, юридичну відповідальність або моральний стан дитини. Для цього потрібно цікавитися життям підлітка, знати, з ким він спілкується, що його цікавить і де буває, але не в формі контролю, а з щирим інтересом. Баланс між самостійністю і контролем вибудовується на взаємній довірі, відкритому спілкуванні та готовності батьків визнавати, що підліток здатен ухвалювати власні рішення та вчитися на власному досвіді.
Створюйте атмосферу довіри
Це дивно – ті самі діти, які ще недавно беззастережно вірили нам і покладалися на нас у всьому, сьогодні починають сумніватися в усьому, що ми говоримо, робимо, і навіть у тому, у що ми віримо і у що вчили вірити їх. Тому так, довіру потрібно відновлювати, але це вже інший рівень довіри. Як цього досягти? Менше критики, більше прийняття. Діти починають довіряти, якщо бачать, що ми засуджуємо їхню поведінку, а не їх як особистість. Вони мають бути впевнені, що ми любимо їх, а не лише їхні досягнення.
Підлітки звернуться до нас, якщо побачать, що ми завжди поруч, навіть якщо їхня поведінка нам болить, розчаровує нас чи засмучує. Діти довіряють тим дорослим, які послідовні в своїх словах і діях (як у покараннях, так і в винагородах), бо для них це символізує надійність і стабільність. Ось така парадоксальна правда про те, на чому будується довіра між батьками та дітьми.
Підлітковий вік – це лише етап, а стосунки з дітьми залишаються назавжди. Саме зараз формується їхня довіра до батьків. Буде ця довіра міцною і відкритою чи відчуженою й напруженою – залежить від нас. Ми допомагаємо нашим дітям дорослішати, а вони вчать нас бути зрілими.
Читайте також: