Секрет маленької кишеньки на джинсах розкрито: що понад 150 років тому ховали в ній ковбої

Крихітна кишенька всередині передньої кишені джинсів давно стала настільки звичною деталлю одягу, що мало хто замислюється про її призначення. Вона настільки мала, що сьогодні туди зазвичай можна покласти хіба кілька монет, проте спочатку її створили зовсім не як декоративний елемент.

Як пише видання Boredpanda, ця деталь з’явилася ще у XIX столітті й була розрахована на цілком конкретну потребу робітників Американського Заходу.

Кишенька для годинника

Історія цієї невеликої деталі сягає 1873 року, коли Лівай Страусс разом із кравцем Джейкобом Девісом отримав патент на конструкцію міцних робочих штанів із металевими заклепками. Одним із елементів дизайну стала вузька кишенька у верхній частині основної передньої кишені.

Її призначення сьогодні може здивувати: вона була створена для кишенькового годинника.

У XIX столітті кишенькові годинники були поширеним способом стежити за часом. Їх часто носили на ланцюжку, прикріпленому до жилета, однак під час важкої фізичної роботи годинник міг пошкодитися або випасти. Тому Страусс і Девіс запропонували зробити спеціальне відділення, достатньо вузьке, щоб годинник надійно тримався всередині.

Конструкцію додатково посилили металевими заклепками у місцях, на які припадало найбільше навантаження. Це мало запобігати розриву тканини під час роботи.

Від шахтарів і ковбоїв до масового виробництва

Спочатку джинси були зовсім не модним одягом. Їх створювали передусім для шахтарів, ковбоїв, фермерів, залізничників та інших робітників, яким потрібен був міцний одяг, здатний витримувати важкі умови праці.

З 1890 року така конструкція джинсів почала випускатися масово, і маленька кишенька стала невід’ємною частиною дизайну. Протягом десятиліть вона залишалася практично незмінною, хоча її розміри дещо скоротилися — приблизно з 3,5 дюйма, або 9 сантиметрів, до 3 дюймів, тобто близько 7,5 сантиметра.

Коли кишенькові годинники поступово вийшли з повсякденного вжитку, а на зміну їм прийшли наручні годинники, потреба у спеціальному відділенні фактично зникла. Згодом його призначення змінилося, однак сама деталь залишилася.

Сьогодні виробники радять використовувати міні-кишеню для дрібних предметів — монет, бальзаму для губ, навушників та інших невеликих речей. У 1950-х роках американські підлітки, зокрема представники молодіжної бунтарської культури, використовували її для запальничок, медіаторів та квитків у кіно.

Чому джинси стали синіми

Історія загадкової кишеньки тісно пов’язана з історією самого деніму. За даними, наведеними Boredpanda, витоки сучасної джинсової тканини сягають французького міста Нім. Ще у XVII столітті місцеві ткачі, намагаючись відтворити міцну бавовняну тканину, створили матеріал із характерним саржевим переплетенням.

Згодом за тканиною закріпилася назва denim — від французького de Nîmes, тобто «з Німа».

Характерного синього кольору денім набув завдяки індиго — одному з найдавніших текстильних барвників. Його отримували з листя рослин, а сам барвник походив з Індії. Натуральний індиго був відносно економним способом фарбування і з часом став невіддільним від класичного вигляду джинсів.

Як Страусс і Девіс створили джинси

Лівай Страусс, уродженець Баварії, прибув до Сан-Франциско у 1853 році, де разом із братами відкрив магазин мануфактурних товарів. Через два десятиліття його бізнес уже перетворився на успішне підприємство.

Одним із клієнтів Страусса був кравець Джейкоб Девіс, який отримав замовлення пошити для робітника штани, здатні витримати важку фізичну працю. Девіс запропонував використовувати металеві заклепки у місцях найбільшого навантаження на тканину і подав заявку на патент.

Коли винахід почав користуватися попитом, кравцеві знадобився партнер для масштабування виробництва. Він звернувся до Страусса, у якого купував тканину. Так виникла їхня співпраця, а у 1873 році вони отримали спільний патент на конструкцію, яка згодом стала основою сучасних джинсів.

Від робочого одягу до символу бунту

Популярність джинсів далеко не одразу вийшла за межі робітничого середовища. Протягом десятиліть їх передусім носили люди, яким був потрібен міцний і практичний одяг.

Ситуація почала змінюватися у XX столітті, зокрема завдяки Голлівуду. Ковбої у вестернах зробили джинси частиною популярної культури, після чого вони поступово увійшли до гардероба людей, які не мали жодного стосунку до важкої фізичної праці.

Згодом джинси перетворилися ще й на символ протесту. У 1960–1970-х роках їх носили представники молодіжних субкультур, панки та активісти.

За даними Boredpanda, джинсовий одяг відігравав роль і в русі за громадянські права у США: синій одяг асоціювали із солідарністю з робітничим класом. Саме тому на деяких фотографіях Мартін Лютер Кінг-молодший та Ральф Абернаті під час протестів у Бірмінгемі зображені у джинсах.

У наступні десятиліття джинси пережили безліч модних трансформацій — від широких моделей до популярних skinny jeans, які стали частиною повсякденного та святкового гардероба.

При цьому одна маленька деталь пережила всі ці зміни. Крихітна кишенька, яку понад 150 років тому придумали для кишенькового годинника ковбоя чи шахтаря, досі пришивається до джинсів. Сьогодні мало хто використовує її за первісним призначенням, однак саме вона нагадує про часи, коли джинси були передусім робочим одягом, а не модним елементом гардероба.

Нагадаємо, Класичний крем Nivea у синій баночці використовують уже не одне десятиліття і навколо цього засобу з’явилося чимало міфів: йому приписують здатність розгладжувати зморшки, боротися з розтяжками та навіть замінювати дорожчу косметику.