Тривожний тип прив’язаності: як розпізнати, що ваші стосунки будуються на страху, а не довірі

Чи знайоме вам відчуття, коли найменша затримка відповіді від партнера викликає цілу бурю емоцій? Люди з тривожним типом прив’язаності часто живуть у стані постійного страху бути покинутими. Їм важко відчувати безпеку у стосунках, навіть коли все йде добре. Проте психологи запевняють: це не вирок.

Про це пише Health.com.

Завдяки роботі з терапевтом та підтримці надійного партнера можна змінити свій сценарій і побудувати здорову, надійну прив’язаність.

Що таке гіперактивація та головні ознаки тривожного типу

Наявність тривожного типу прив’язаності впливає на все: як ви поводитеся у парі, як реагуєте на конфлікти і що думаєте про себе. Ключовою ознакою є так звана «гіперактивація». Це стан, коли людина постійно сканує простір і вишукує ознаки того, що партнер хоче її покинути.

Ось як це може виглядати на практиці:

• Ви потребуєте частого запевнення у почуттях (наприклад, постійно запитуєте: «Ти все ще мене кохаєш?»).

• Ви одержимо шукаєте докази того, що партнер віддаляється від вас.

• Дрібні проблеми сприймаються як загроза існуванню самих стосунків.

• Ви схильні думати про партнера найгірше. Наприклад, якщо він не відповів на смс, ви вирішуєте, що йому байдуже, замість того, щоб розглянути інші причини.

Існують й інші маркери тривожності. Такі люди часто мають негативне уявлення про себе, постійно хвилюються про стосунки та відчувають термінову потребу проводити час із партнером. Вони можуть застрягати у думках про найгірші сценарії розвитку подій і хочуть знати, що думає чи відчуває їхня половинка в кожну секунду часу.

Отримання підтвердження любові дає лише тимчасове полегшення. Зазвичай цих жестів прихильності недостатньо, щоб людина з тривожною прив’язаністю довго почувалася безпечно. Через це її поведінка може здаватися партнеру недовірливою або нав’язливою («липучою»).

Коріння проблеми: чому виникає цей тип

Стиль прив’язаності формується ще в дитинстві. На нього впливають як генетичні фактори, так і стосунки з тими, хто про вас піклувався.

Коли ми малі, ми повністю залежимо від дорослих у питаннях виживання — їжі, тепла та емоційних потреб. Те, наскільки надійно задовольнялися ці потреби у стресові моменти, формує «робочу модель» прив’язаності.

Якщо батьки послідовно задовольняють фізичні та емоційні потреби, дитина, ймовірно, сформує надійний тип прив’язаності. Але якщо потреби задовольнялися непослідовно (тобто іноді батьки були чуйними, а іноді — ні), ризик розвитку тривожного типу прив’язаності зростає.

Діти з тривожним типом могли засвоїти урок: щоб отримати увагу, треба бути ідеальними, влаштовувати істерики або «боротися» за близькість. У дитинстві це допомагало вижити, але в дорослих стосунках така стратегія стає деструктивною.

Серед додаткових факторів ризику психологи відзначають:

• Жорстоке поводження в дитинстві.

• Сімейна історія тривожних розладів (генетика).

• Відсутність підтримки з боку дорослих або втрата одного з батьків.

• Життєві стреси, через які опікун був менш доступним емоційно.

Тригери: що запускає паніку

Для людини з тривожною прив’язаністю близькість у стосунках сама по собі може посилювати тривогу.

Найпоширеніші тригери включають:

• Великі віхи у стосунках (одруження, початок спільного проживання).

• Будь-які конфлікти.

• Початок нового роману.

• Стресові події, такі як втрата роботи.

Для тривожної людини ставки в будь-якій суперечці здаються завищеними. Конфлікт або непослідовність партнера миттєво активують страх покинутості. Це змушує вимагати заспокоєння або терміново шукати близькості.

Наслідки та ускладнення

На жаль, такий стиль поведінки часто призводить саме до того, чого людина боїться найбільше. Люди з тривожною прив’язаністю зазвичай кажуть незадоволеність стосунками, менший рівень довіри та більшу кількість конфліктів.

Це відбувається через схильність фокусуватися на негативі та припускати найгірше. Бурхлива реакція на дрібні сварки створює додатковий стрес для пари. Крім того, це впливає на індивідуальне психічне здоров’я та підвищує ризик тривожних розладів, депресії та низької самооцінки.

Проте є і світла сторона. Люди з цим типом прив’язаності часто дуже вдячні у стосунках, високо емпатичні та добре налаштовані на емоції партнера.

Як допомогти собі: стратегії подолання

Наявність тривожної прив’язаності не означає, що ви приречені на нещастя. Є кілька кроків, які допоможуть почуватися безпечніше.

1. Спілкуйтеся з партнером.

Розкажіть йому про свої тригери. Розробіть спільний план дій на випадок конфлікту та обговоріть, що потрібно кожному з вас для відчуття безпеки.

2. Навчіться саморегуляції.

Знайдіть способи заспокоїти свої емоції самостійно. Це може бути прослуховування музики, умивання холодною водою, дихальні практики або прогулянка. Дайте собі трохи простору, щоб «остигнути».

3. Наповнюйте життя поза стосунками.

Підтримуйте зв’язок із друзями та родиною, займайтеся хобі, яке приносить вам радість без участі партнера.

4. Зрозумійте свою тривогу.

Визнання того, що ваша реакція пов’язана з травматичним дитячим досвідом, допоможе зменшити самозвинувачення. Нагадуйте собі, що це «стара рана», яка нагадує про себе. Намагайтеся перевіряти факти, а не слідувати за емоціями.

Терапія та лікування

Ваш стиль прив’язаності може змінюватися з часом. Здорові стосунки з надійним партнером, де є взаємоповага та чітка комунікація, можуть змінити вашу внутрішню модель. Новий позитивний досвід суперечитиме тому, що ви засвоїли в дитинстві.

Також дуже ефективною є психотерапія:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає змінити негативні моделі мислення.

• Парна терапія дозволяє парі працювати над тригерами та конфліктами разом.

• Психодинамічна терапія досліджує несвідомі сили та дитячий досвід.

Як підтримати партнера-тривожника

Якщо ваш коханий чи кохана має тривожний тип прив’язаності, важливо знайти баланс між підтримкою та власною автономією.

Найкраще, що ви можете дати — це послідовність. Встановіть рутину, яка допоможе вам з’єднуватися у значущий спосіб. Це створить стабільний фундамент для зцілення партнера.

Практикуйте чітку комунікацію. Якщо ви не можете писати смс під час роботи, скажіть про це прямо. Уникайте розмитих кордонів, щоб не провокувати у партнера бажання додумувати найгірші сценарії. Також варто розібратися у власному типі прив’язаності: якщо ви схильні до уникнення, вам може бути важче розуміти потребу партнера у близькості.

Нагадаємо, стосунки можуть бути джерелом найвищого натхнення, підтримки та безпеки. Але водночас — і джерелом глибокого болю. Психологи назвали емоції, які нищать кохання та вбивають стосунки.