Алхімія хресного ходу УПЦ МП. Як релігія стає політикою та загрожує Києву провокаціями

Однією з основних подій липня в Україні став масштабний хресний хід, організований Московським патріархатом Української православної церкви.

За задумом організаторів, хід який стартував з різних частин України (3 липня зі Свято-Успенської Святогірської лаври на Донеччині та 9 липня з Почаївської лаври у Тернопільській області), має зійтися у Києві 27 липня перед святкуванням Дня хрещення Київської Русі.

Релігійний захід триває вже більше тижня та починає обростати чутками та провокаціями. Так, у Харкові учасники ходу, окрім церковних символів, нібито несли ще й георгіївські стрічки та значки із зображенням Миколи II. У Харківській єпархії УПЦ МП цю інформацію спростували, але фотографії з компроматом вже встигли збурити суспільство.

Крім того, ситуацію підігрівають політики. Голова Верховної Ради Андрій Парубій попередив, що російські спецслужби стягують до Києва провокаторів, маскуючи їх під учасників хресного ходу.

"Кремль всіма силами намагається дестабілізувати ситуацію в Україні, на фронті, на міжнародній арені. Також ворог розробляє плани дестабілізації ситуації в середині країни через створення штучної кризи, заворушення на вулицях. Ми з вами стаємо свідками того, як одна з релігійних організацій, яка має свій духовний центр в країні-агресорі, мобілізує велику кількість своїх вірян та стягує їх до Києва на 26 липня, називаючи це мирним хресним ходом", - сказав Парубій, додавши, що у Кремля вже є сценарій провокацій.

Навряд чи зараз можна точно сказати, чи цей хід спеціально було організовано з метою провокацій, чи Кремль просто використовує ситуацію на свою користь. Експерти не виключають одного - провокації будуть. Особливо тривожним може стати 26 липня. Адже традиційно хід на честь Хрещення Русі у Києві організовував Київський патріархат УПЦ. Таким чином, подібна акція релігійного конкурента на тій самій території скоріше призведе до розділення суспільства, аніж до примирення.

Також політики, релігієзнавці та церковники дивуються змістовному наповненню хресного ходу. Начебто його організовано на підтримку миру, але водночас війну організатори називають братовбивчою та зовсім не згадують про агресора, який її розв'язав, тобто Росію. Відтак, у голови вірян вкладають хибну думку, нібито ця війна є громадянською.

"Українську громадськість по-справжньому обурили спроби під релігійною оболонкою здійснювати те, що підриває внутрішньо-політичну ситуацію в Україні, те, що збурює громадський спокій, те, що не йде на користь міжконфесійним відносинам в нашій країні. [...] Організатори ходу не знайшли жодного слова критики в адресу тих, хто розпалив війну в Україні, тих, хто здійснив агресію, тих, хто продовжує свої мілітаристські дії на сході України", - заявив під час виступу у Раді народний депутат Віктор Єленський.

Деякі експерти наголошують, що навряд чи акція УПЦ МП ознаменується якимись гучними заворушеннями. Але це і не обов'язково – адже сам хід вже є інструментом гібридної війни проти української влади та української державності.

Розуміючи багатогранність ситуації і важливість підтримання справжнього миру та єдності українців, ТСН.ua звернувся до релігієзнавців та представників українських церков не лише з тим, щоб проаналізувати причини та наслідки ходу УПЦ МП, а й з тим, щоб дати поради людям - як вірянам, так і атеїстам - як вберегти мир в Україні.

Віктор Бондаренко, доктор філософських наук, завідувач кафедри культурології НПУ ім.Драгоманова:

- Хресний хід - це доволі розповсюджена дія церков та вірян. Нічого особливого тут немає. Є й офіційно заявлена мета цього ходу.

Водночас у медіа лунають різні думки та оцінки цієї події. Я виходив би з того, що церква є ризопокладеною юридичною особою, яка діє в межах чинного законодавства. Тож єдиний підхід, який може бути прийнятним у цій ситуації, - це контроль відповідними службами, які покликані відстоювати державні інтереси у всіх сферах, за тим, що відбувається під час цього ходу. Лише після аналізу можливо давати йому оцінки.

Тож зараз немає сенсу вигадувати, які можуть бути наслідки цієї акції. Водночас не можна й пропускати те, що може нашкодити внутрішньому миру і тій хиткій ситуації, яка є в країні. Тож це питання постійно треба моніторити, вивчати і працювати над ним.

Церква є ієрархізованою організацією. І тут можна доносити відповідні враження й оцінки до церковного керівництва з метою забезпечення того чи іншого впливу на це явище. На мою думку, такий підхід до ситуації є нормальним у цьому випадку.

Олександр Саган, доктор філософських наук, провідний науковий співробітник Інституту філософії НАН України:

- Хресний хід з релігійної акції явно переріс у політичну. Це пов'язано з багатьма факторами - починаючи зі способу організації та закінчуючи конкретними людьми, які є постійними учасниками. Адже сам хід не є однорідним. В основі його є 300-500 осіб. І в кожному населеному пункті хтось приєднується до нього, а хтось його полишає.

Тож це перетворення ходу на політичну акцію призвело до її несприйняття в українському суспільстві. Все більше наростає незадоволення цим ходом. Суспільство фактично ділиться на дві частини. Цікаво, що на захист православного ходу виступають тільки поодинокі речники УПЦ МП.

Примітно також, що цей сценарій схожий на сценарій "російської весни", який російські спецслужби втілили в Криму у 2014 році. Там теж усе починалося з привезення в Крим мощів святих у рамках Стрєлкової компанії (Ігор Гіркін або Стрєлков, відомий поборник "російської весни", - ред.). Тому сьогодні суспільство насторожено сприймає такі події. Тим більш, що серед учасників ходу були помічені й георгіївські стрічки, і портрети царя Миколи ІІ. Це очевидні ознаки сепаратистської діяльності.

Однак я не думаю, що ця акція призведе до якихось заворушень. Вони отримали реакцію суспільства, яке сприйняло це дуже негативно. Тому, зокрема, організатори зараз намагаються позбутися тих георгіївських стрічок. На сьогодні це можна назвати пробою, наскільки суспільство готово толерувати такі дії. Суспільство не толерувало, тож це, швидше за все, скінчиться тихо, приходом у Київ на 26-27 липня. У столицю організовано автобусами завезуть людей, які будуть створювати видимість масового ходу. І зрештою на цьому все закінчиться, а учасники розійдуться.

Інше питання - яке ідеологічне навантаження несе цей хід. На жаль, це є в дусі московської пропаганди. Базовими гаслами ходу є нібито боротьба за мир, але - проти братовбивчої війни, яку трактують саме як громадянську. В офіційно затвердженій молитві, створеній саме для цього ходу, використовується термін усобної війни, тобто громадянської. Вони відкидають аспект агресії, який на сьогодні суспільство вже чітко усвідомлює. Крім того, ця молитва є російською мовою, і в ній немає жодного згадування про Україну. Це викликає підозри - а про боротьбу за мир у якій країні йдеться?

Є ще кілька аспектів, які свідчать про те, що це є швидше спроба повернення до "російської весни". Наприклад, Василь Волга (лівий політик, родом з Сєвєродонецька, - ред.) сказав: "Кінцевою метою цього ходу є відродження публічної активності тих громадських рухів політичних партій, які сьогодні переживають репресії та гоніння". І примітно, що в кожному населеному пункті, де проходять учасники ходу, вони ведуть антиукраїнську агітацію.

Богдан Яременко, голова фонду "Майдан закордонних справ":

- Провокацією з хресним ходом є не можливість, що хтось комусь натовче пику. В країні, де щодня гинуть і зазнають поранень солдати, розбиті писки особливо нікого не здивують.

Провокацією, яку потрібно було не допустити, є не бійки навколо ходу, а самий хід.

Цей хід організований релігійною інституцією, яка десятиліттями або й століттями була інструментом політики сусідньої держави. Саме через інструментальний характер РПЦ інфраструктура цієї інституції використовувалася для переховування зброї, терористів. Саме тому священнослужителі цієї церкви-корпорації-філії спецслужб РФ активно беруть участь у підбурюванні антиукраїнських настроїв. Саме в руслі політики дрімучого шовіністичного антиукраїнства верховні ієрархи церкви відмовляються вшановувати героїв України, які захищають Батьківщину. Цю політику продовжують їхні підлеглі "на місцях".

Отже, керівництво та велика кількість священнослужителів РПЦ в Україні залучені до гібридної і негібридної війни проти України, про яку так любить розповідати наш президент.

Хресний хід спрямований на Київ як продовження цієї політики. Політичним посилом є думка про те, що саме Київ, українська влада, яка посідає в Києві, є причиною і основною рушійною силою війни та не дає встановити мир.

Оригінал

Євстратій Зоря, архієпископ Чернігівський і Ніжинський, УПЦ КП:

- Ця хода має на меті кілька завдань – внутрішніх та зовнішніх.

Останнім часом середовище Церкви Московського патріархату в Україні відчуває певну розгубленість від неясності перспектив майбутнього – адже соціологія свідчить про неухильне зменшення її підтримки у суспільстві. Немає того рівня підтримки влади, до якого в МП звикли, особливо за правління Януковича. Двозначною є її самоідентифікація: чи це українська Церква – як офіційно проголошується, чи це Московський патріархат в Україні – як це є насправді. Тому перша мета ходу – внутрішня консолідація та демонстрація підтримки чинному керівництву, митрополиту Онуфрію та митрополиту Антонію, яке є формальним організатором події.

Друга мета – демонстрація підтримки Церкви Московського патріархату перед суспільством та державою. Мовляв "нас багато – нас не подолати".

Третя мета – підкріпити тезу, що ця Церква – "єднає Україну", що вона – "єдина миротворча сила".

Зовнішнім завданням є демонстрація лояльності вірян і керівництва цієї Церкви до Московського патріархату. Що не зважаючи на понад два роки російської агресії – в Україні Російську Церкву та пропаговані нею ідеї "російського світу" (рос. "русского мира", - ред.) продовжують підтримувати.

І також є мета продемонструвати Вселенському патріарху, що в Україні нібито є велика підтримка Російського патріархату, а тому він не повинен виконувати прохання про визнання автокефалії, тобто незалежності, Української Церкви.

Також варто враховувати тісний зв'язок між політиками – колишніми діячами Партії регіонів та керівництвом Церкви Московського патріархату. Судячи із заяв голови фракції Опозиційного блоку щодо складання мандатів та розпуску Верховної Ради – ці політики готуються до можливих дострокових виборів. Для них прихильники МП - це електоральна ніша, і тому цей хід також використовується й такими політиками для мобілізації власного електорату.

Я особисто ставлюся до цього ходу з пересторогою. Офіційно він - "за мир в Україні". Але навіть у затвердженій молитві немає такого слова – Україна! Керівництво МПвУ не раз заявляло, що нинішні події – це "громадянська війна". Про агресію Росії – ані слова. Тобто, по суті, цей хід покликаний і надалі зміцнювати в середовищі МПвУ, а по можливості і в суспільстві думку про "громадянську війну" і про "непричетність Росії".

У 2009-2013 роках всі ми були свідками візитів московського патріарха Кирила в Україну, численних заходів з масовим звезенням людей, прямими ефірами тощо. Мета цих візитів теж оголошувалася "не політична, а пастирська". Але насправді вони покликані були сіяти тут ідеї "російського світу", які на початку 2014 року проросли "російською весною" – окупацією Криму, частковим захопленням Донбасу, спробами зруйнувати Україну як державу. Візити патріарха Кирила та масова участь в тих заходах української пастви стала, на моє переконання, одним з аргументів, спираючись на які, в Кремлі ухвалювали рішення про агресію. Бо складалося враження, що раз в Україні "масово підтримують" патріарха Кирила і Московську Церкву – то й опиратися "браттям"-окупантам серйозно не будуть. Так, до речі, прямо і казав тодішній речник МП протоієрей Всеволод Чаплін на весні 2014 року, що вони сподіваються на відсутність значного опору з боку українців.

Тоді нинішній хід є ідейним продовженням тих акцій. А його масовість та організація в Москві будуть оцінюватися не з точки зору бажання українців мати мир, а з точки зору підтримки в Україні ідей "російського світу" і того, що у нас – "громадянська війна" тощо. Тому насправді цей хід, як і минулі візити патріарха Кирила, може обернутися не миром, а загостренням – у кремлівських головах може скластися думка, що тут і досі чекають "російських визволителів", а тому треба далі просувати агресію.

Повної впевненості щодо безпеки від провокацій не буває ніде. Але ми сподіваємося, що найперше Сам Бог не допустить цього. Також ми сподіваємося на працю правоохоронців та спецслужб, які покликані охороняти порядок та попереджувати російські провокації. Важливо також, щоб і суспільство залишалося пильним, та у разі якихось спроб використати хід для політичних заходів, антидержавних протестів, блокувань тощо – щоб люди одразу реагували. Хресний хід не повинен перетворитися на другий Антимайдан.

Не потрібно піддаватися на заклики до агресії чи фізичного насильства щодо учасників ходу. Якщо серед них буде видно осіб з російською, монархічною чи сепаратистською символікою, підозрілих осіб-провокаторів – про це негайно потрібно повідомляти поліцію чи СБУ.

Але найголовніше – це наша українська асиметрична відповідь на всі можливі кремлівські напрацювання. 28 липня Київський патріархат традиційно, починаючи з 2009 року, проводить хресний хід у столиці від Володимирського собору до пам'ятника святому Володимиру. Цього року ми також будемо його проводити та закликаємо усіх небайдужих долучитися – щоби показати Україні та світу, що більшість нашого суспільства підтримує єдину Помісну Церкву, а не "російський світ". Ми будемо молитися за мир, за перемогу, за визволення України від нашестя чужинців та закликаємо всіх вірян долучитися до цього.

Отець Ігор Яців, священик Української греко-католицької церкви:

- Я би називав цей хід, а швидше цей проект, як говорять у кіно, "дубль 2". На початку війни в Україні на Донбасі з'явився лист патріарха Російської православної церкви Кирила до глав православних церков світу із закликом, щоб вони піднесли свій голос в усьому світі на захист православних християн, яких на Донбасі, мовляв, переслідують, пригнічують розкольники, тобто вірні УПЦ КП, й уніати, тобто вірні УГКЦ. Тоді вперше намагалися представити, що війна в Україні, мовляв, громадянська, а ще більше - показати, що вона не просто громадянська, а й відбувається на релігійному ґрунті. Нібито православних Московського патріархату ображають інші православні й разом з ними греко-католики.

І тому цей хід я назвав би "дубль 2", метою якого лишається показати, що, мовляв, вірні УПЦ МП за мир, а вірні УПЦ КП і УГКЦ та інші хочуть війни, хочуть когось на Донбасі принизити, довести щось силою.

Ми до кінця не знаємо намірів організаторів. Але дай Боже, щоб їхні мотиви були найкращі і єдине, що справді спонукало їх до такої ідеї, – це мир і бажання молитися за мир, якого ми всі хочемо. Але миру справедливого, коли Україна буде Україною у межах своїх територій, як була до анексії Криму та війни на Донбасі.

Я думаю, що у російських редакціях, зокрема у Дмитра Кисельова, вже є готові заголовки про те, як ніби якісь українські ультрас і радикали напали на мирний хід православних. Сама ідея цього ходу, спосіб його реалізації та маршрут є провокуючим, як би організатори не намагались пояснити його причинами духовними і пасторальними.

Провокаційною є й дата хресного ходу, яка збігається з часом традиційного процесійного ходу хід від Володимирського собору до Володимирської гірки вірних УПЦ КП. Можливо, тут вони (УПЦ МП) хочуть більш масово прийти першими. Це вже з самого початку провокація. Це провокація на певне насильство.

Чи справді мир є метою цього ходу, чи ця акція є продуктом політтехнології – покаже життя. Але станом на сьогодні виникають запитання - для чого і чому? І є великі сумніви щодо шляхетності ініціаторів, які можуть використовувати як засіб шляхетних людей, які справді йдуть з молитвою під пекучим сонцем.

Людям хочу порадити відрізняти праведне від грішного. Моральне богослов'я має чітку дефініцію - добру мету не можна досягати будь-якими засобами, вона має бути освячена добрими засобами. Тому тут справді є важливе запитання до тих, хто йде цим ходом, та до тих, хто ще планує долучитися. Запитайте себе, чи є це хороший засіб для досягнення вашої доброї мети?

Ольга Скичко