Блеф у конвульсіях. Що криється за ультиматумом "Л/ДНР" про "націоналізацію" заводів

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

У масштабній "націоналізації" є кілька підводних каменів, які зводять погрози бойовиків нанівець.

Відчувши на собі дію торгівельної блокади, яку влаштували активісти, бойовики заворушилися та почали вкидати в інформаційний простір погрози щодо "націоналізації" українських підприємств, які діють на окупованій ними території.

Так, 10 лютого ватажок "ЛНР" Ігор Плотницький заявив, що готовий націоналізувати підприємства олігарха Рената Ахметова. Задля цього так званий парламент "ЛНР" прийняв у першому читанні зміни до податкового "закону".

До чорного списку Плотницького потрапили: ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", ПАТ "Алчевськкокс", ТОВ ДТЕК "Свердловантрацит", ТОВ ДТЕК "Ровенькиантрацит", ПАТ "Краснодонвугілля", ПрАТ "Аквасервіс", ПрАТ "Екоенергія", Вітряний парк Краснодонський, Вітряний парк Лутугинський.

Плотницький погрожував, що ці підприємства будуть "націоналізовані", якщо до 31 березня не перереєструються і не спрямують сплату податків на рахунки терористичної "ЛНР".

Проте тепер до ініціативи Плотницького приєднався і його колега, ватажок "ДНР" Олександр Захарченко. І список підприємств, які опинилися під загрозою, значно розширився, а термін "на роздуми" скоротився - бойовики висунули Україні ультиматум з вимогою припинити блокаду.

Відео "Торгівля на крові": блокада окупованих територій дала частковий результат

"Ми змушені оголосити, що якщо до 0:00 середи (1 березня 2017 року) блокада не буде знята, то ми введемо зовнішнє управління на всіх підприємствах української юрисдикції, які працюють в "ДНР" і "ЛНР". Ми перестанемо постачати вугілля в Україну", - йдеться у спільній заяві Плотницького і Захарченка.

Експерти погоджуються, що ця "націоналізація" (по факту звичайний грабунок) вплине на український бюджет, який недоотримає мільярди податків. Тим не менш тут до фінансового питання підключається і питання моралі. Адже чому бойовики взагалі так хвилюються через блокаду? Відповідь проста - продаж вугілля є основним джерелом їхнього доходу, який живить сили терористів у боротьбі з Україною.

А нині, в умовах, коли російський бюджет переживає складні часи і Кремль урізає фінансування терористичних організацій на окупованому Донбасі, цей дохід є життєво важливим для невизнаних "республік".

До речі, так звана націоналізація - не новий метод дій бойовиків. На самому початку окупації, у червні 2014 року, у "ЛНР" було "націоналізовано" Луганську облспоживспілку, що належала найбільшому регіональному олігархові - Володимиру Ландіку. Причиною тоді стало те, що Ландік підтримав українську владу.

Після того деякий час ватажки бойовиків запевняли, що націоналізацій підприємств більше не буде без "волі населення", проте у 2016 році почалася нова хвиля захоплень підприємств. Так, у березні 2016 року було захоплено управління Стаханівським феросплавним заводом. Примітно, що цю оборудку не називали націоналізацією. Захоплення заводу провели шляхом введення тимчасової адміністрації під виглядом виявлення порушень на підприємстві.

Пізніше, у грудні 2016 року з'явилося повідомлення про "націоналізацію" сталедротово-канатного заводу "Силур" у Харцизську, а тепер, у лютому 2017 року, - Сніжнянського машинобудівного заводу.

Відтак фактично бойовики погрожують українській владі робити те саме, що вони і так роблять, але швидше.

Крім того, у цій масштабній "націоналізації" криється ще кілька підводних каменів, які зводять погрози бойовиків нанівець. Адже одна справа - взяти підприємство під контроль, а вже інша - налагодити виробництво та знайти ринки збуту.

Навіть погрози Плотницького і Захарченка продавати все видобуте вугілля Росії не витримує критики, кажуть експерти. Адже Росії достатньо і свого вугілля. Водночас блокада, зазначив нардеп Тарас Пастух, вже дала свої перші плоди і ультиматум від бойовиків - красномовне тому підтвердження.

Андрій Новак, голова Комітету економістів України
УНІАН
Андрій Новак, голова Комітету економістів України:

- Ультиматум бойовиків, які вони зараз висувають з приводу "націоналізації" чи припинення постачання вугілля в Україну, виглядає як дуже запізніла і невдала реакція на блокаду, яку здійснюють українські активісти. І ця реакція є не більше ніж блеф.

Керівники "ДНР" і "ЛНР" погрожують, що вони не будуть продавати вугілля Україні, а продаватимуть його в Росію. Але Росії вугілля з Донбасу непотрібне. Вони навіть свої шахти закривають, тому що набагато дешевше імпортують вугілля з-за кордону.

А в частині погроз "націоналізації" українських підприємств – це також є блеф і шантаж. Тому що забрати підприємство під управління – це одне, а організувати виробничий процес – вже інше. І найголовніше тут – мати ринки збуту. Ось на друге і на третє "Л/ДНР" неспроможні.

Їхня реакція зараз нагадує блеф у конвульсіях, бо вони втрачають останні джерела доходів і фінансування. Особливо гостро вони це відчувають в умовах, коли російська влада оголосила і фактично вже реалізує відповідно до бюджету на 2017 рік кількаразове скорочення фінансування утворень "Л/ДНР".

Звичайно, що Україна відчує економічні наслідки у разі виконання бойовиками свого ультиматуму. Це втрата декількох мільярдів гривень на податках. Але це не є настільки критичним, щоб від цього кардинально постраждав український бюджет. У "Л/ДНР" відчують набагато більші втрати.

Економіст Олег Устенко
Олег Устенко, директор Міжнародного Фонду Блейзера:

- Це буде ударом по українській економіці. Тому що ми позбавляємося можливості отримання більш дешевого як мінімум вугілля, а як максимум всього спектру товарів, які ми купуємо на підприємствах, що перебувають на непідконтрольних територіях, але знаходяться в українській юрисдикції.

Проте у разі так званої націоналізації залишається відкритим питання щодо українського вугілля. Не варто забувати, що залишається Кузбас (Кузнецький вугільний басейн у Сибіру, - ред.), який виробляє куди більш дешеве вугілля. Тобто росіяни й самі виробляють вугілля, можливо інші марки, але все одно їхнє вугілля набагато дешевше, ніж наше, хоча б тому що видобувається кар'єрним способом на відміну від українського, де і глибина шахт досить велика, і розміри шарів не такі великі. Відтак, будуть серйозні питання, пов'язані з тим, як вони зможуть витримувати конкуренцію з російськими виробниками.

Без дотацій це неможливо буде зробити. Якщо ж припустити, що будуть введені заходи, пов'язані з дотуванням виробництва донбаського вугілля, то це означатиме додаткове навантаження на бюджет Російської Федерації, який наразі переживає не найкращі часи. В цьому році плановий дефіцит держбюджету РФ складає 3,2% ВВП. І будь-які додаткові витрати означатимуть додаткове розширення дефіциту російського держбюджету. І навряд чи РФ може дозволити собі подібного роду зрушення.

Економіст центру Разумкова Василь Юрчишин
Центр Разумкова
Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру ім. Разумкова:

- Я не думаю, що цей ультиматум навіть у разі його виконання матиме велике значення. Фактично Україна не в змозі контролювати такого сорту підприємства. І зараз йдеться лише про те, що можуть відбутися зміни у товарних потоках.

Проте ці зміни вже відбуваються, триває блокада. Тобто йдеться про те, що неприпустимо розширювати торгівлю з агресором чи його сателітами. Тому в цьому контексті я не думаю, що станеться щось надзвичайне, що вплине на розвиток тих чи інших підприємств.

Справа ще й у тому, що вже давно потрібно було припинити практику підтримку міцних торгівельних зв'язків з окупованими територіями.

Звичайно можна казати і про втрату податків, і про безробіття, яке може настати після "націоналізації". Але будь-які контакти з агресорами і їхніми поплічниками – це, принаймні з моральної точки зору, неприйнятно. І я не можу собі уявити, яке може бути виправдання в тому зменшенні податків, якщо зараз обмінюється продукція, яка може бути використана у військових цілях і яка може спричинити смерть і поранення українських військових.

Тому я думаю, що посилання на певні податкові обмеження чи зростання безробіття має вирішуватися тільки як другорядне. А на першому місці все таки має бути безпека українців.

Знову ж таки, це вже не перші розмови на цю тему. Навіть минулого року було спеціальне рішення РНБО, де вказувалася необхідність обмеження і впорядкування відносин між Україною та окупованими територіями. Дуже шкода, що воно залишилося лише на рівні документа.

До речі, у мене викликає подив, коли ми говоримо про шкоду, якої Україні може завдати блокада чи дії з обмеження стосунків. Якби такими діями Україні дійсно була б нанесена непоправна шкода, то впевнений, що і Росія, і бойовики були б тільки втішені з того, а не висували б ультиматуми.

Ольга Скичко

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції