Брудні вибори-2015. Які технології використовують кандидати для маніпуляцій

Дата публікації
Брудні вибори-2015. Які технології використовують кандидати для маніпуляцій

stanislavske.tv

ТСН.ua зібрав найбільш поширені технології фальсифікації виборів.

За більше ніж два десятки років незалежності в Україні пройшло чимало виборів, під час яких сформувалася електоральна культура українців. На жаль, великою її частиною стали так звані брудні схеми, які політичні діячі вигадували та використовували у погоні за голосами виборців.

Місцеві вибори-2015, які мають відбутися 25 жовтня, також не стануть приємним винятком у нашій історії. Про це можна з упевненістю казати, судячи з того, як минула передвиборча агітація. У новинних стрічках постійно з'являлися повідомлення про порушення, вчинені кандидатами.

Згідно зі звітом громадянської мережі спостерігачів "Опора", станом на вечір 22 жовтня по всій Україні було зафіксовано 668 порушень. Найбільш розповсюджені випадки стосувалися незаконної агітації (380) та підкупу виборців (190). Також фіксувалися порушення з боку виборчих комісій (38), були помічені випадки перешкоджання діяльності спостерігачів (23), кримінальне втручання у виборчий процес (17) і зловживання адмінресурсом (16).

ТСН.ua зібрав найбільш поширені технологій фальсифікації виборів, які, зокрема, використовувалися і цього разу. А політичні експерти розповіли про найбільші проблеми саме цих виборів, які проходять вже за новим виборчим законодавством.

Загалом виборчі технології маніпуляцій можна розділити на чотири групи за часом використання - до виборів на етапі агітації, під час голосування, під час підрахунку голосів та після нього, на рівні роботи виборчих комісій.

Порушення на етапі агітації

Гречкосії. Прямий і непрямий підкуп виборців використовується на повну силу. Людям пропонують різноманітні товари та послуги, масово роздають продовольчі пакети від імені політичних сил, влаштовують застілля, розсилають гроші - сигнали поступають з різних куточків України.

У Чернігові взагалі дійшли до того, що виборців підкуповують за їхні ж гроші - з бюджету. На початку жовтня на сесії міськради було схвалено рішення про надання одноразової матеріальної допомоги найбіднішим чернігівцям на загальну суму 20 млн грн. Мер Чернігова Олександр Соколов пояснив свою ініціативу тим, що київська влада довела народ до зубожіння. Раптову щедрість муніципалітету з власним висуванням на виборах він не пов'язує.

На вибори йде три «проросійських колони» - Сенченко

На вибори йде три «проросійських колони» - Сенченко

За даними "Опори", ключовою формою непрямого підкупу виборців став благоустрій прибудинкових територій та дорожньої інфраструктури, встановлення дитячих і спортивних майданчиків, а також роздача безкоштовних продуктових наборів та подарунків.

Серед брудних технологій є й така ризикована як роздача продуктових наборів з простроченим строком придатності від імені одного з опонентів. Приймаючи пакети люди не дивляться на строк придатності, це виявляється згодом, і тоді вже починають розходитися чутки, що такий-то кандидат хотів отруїти виборців. На щастя, цього разу таких моментів зафіксовано не було.

Технологія "кривого дзеркала" є похідною від непрямого підкупу виборців та ефективно обертає усі добрі справи опонента проти нього самого. Наприклад, якщо кандидат розчистив якусь ділянку від сміття, опоненти одразу звинувачують його у тому, що він планує там забудову тощо.

Залякування штабістів та виборців опонента. Листи з погрозами, дзвінки з мовчанням, незрозумілі СМС, які приходять на мобільні штабних працівників, тощо – усе це призводить до дезорганізації роботи штабу. Однак дехто переходить до більш активних дій, які можуть призвести до реальних жертв. Так, кілька днів тому у Жовтих Водах невідомі підірвали штаб партії "Відродження", постраждав охоронець.

Політики вряди-годи розповідають правду… але не про себе. Проливання світла на факти з біографії опонента, які той хотів би замовчати, наприклад, політичні зв'язки з партією, яка має антирейтинг, або інше також популярні. Більш жорсткий варіант цієї технології – фабрикування таких фактів. Результат досягається за допомогою вкидань через соцмережі або ЗМІ.

Дехто із кандидатів йде іншим шляхом, обираючи собі амплуа "жертви режиму". На майбутніх виборах ця роль безперечно дістанеться кандидатам від Радикальної партії

На етапі голосування у кандидатів також є чимало варіацій, яким чином виторгувати собі побільше голосів.

Скуповування голосів практикувалася завжди. Цього разу також знайдуться люди, готові продати свій голос. І зубожіння населення вочевидь не призводить до росту патріотизму.

Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолій Октисюк зазначає, що вибори вже давно перетворилися на бізнес, а в Україні сформувався вже цілий клан політичних заробітчан. "Зарплату" тут отримують усі – члени виборчих комісій, спостерігачі, працівники штабів, агітатори у наметах, так звані бригадири дільниць та й самі виборці.

Антолій Октисюк описав традиційну модель виборів в округу в один тур:

"Умовний кандидат А балотується в округу, в якому проживає 50 тис. виборців. Орієнтовно явка на виборах складатиме 50%. Це значить, що на вибори прийде 25 тис. людей. У кандидата А є чотири головних конкурента. Проводяться фокус-групи або соціологічні опитування, де визначається орієнтовний рейтинг або пізнаваність. І в залежності від того, який рейтинг в інших кандидатів, цей кандидат А визначив, що йому треба набрати для перемоги 30% голосів. І він рахує, що це 7,5 тисяч голосів. І з цього формується піраміда, яка дасть йому змогу виграти вибори. Якщо в окрузі 20 дільниць, то на кожну обирається бригадир, задача якого привести на виборчу дільницю стільки людей, щоб у сумі склало як мінімум 7,5 тисяч голосів. Грубо кажучи йому треба, щоб кожний бригадир привів по 400 виборців. Під цих людей формується мережа, підписуються якісь волонтерські угоди, тобто це має бути залізна явка людей, які мають забезпечити йому перемогу.

Угоди, які укладаються, - це просто договір про співпрацю, він не зобов'язує людей голосувати так, як від них вимагають, але цим документам наші люди вірять. Потенційний виборець має принести ксерокопію паспорту тощо. І спрацьовує психологічний фактор. Знову ж таки людині виплачують гроші. Суми різні і залежать від ресурсу кандидата і політсили. 500 грн можуть дати авансом, а решту грошей - у день виборів, коли вже проголосують".

На підтвердження "правильного" голосування у завербованого виборця можуть попросити фото заповненого бюлетеня, але тут часто доводиться вірити на слово, бо ніщо не заважає виборцю сфотографувати бюлетень, а потім зіпсувати його.

Голова мережі «Опора» показала взірець нового бюлетеню

Голова мережі «Опора» показала взірець нового бюлетеню

Ще один метод фальсифікації голосування - "карусель". Суть технології: один з виборців виносить з дільниці свій незаповнений бюлетень і віддає його старшому виконавцеві групи. Далі на цьому бюлетені ставиться позначка "за" потрібного кандидата і в такому вигляді бюлетень видається наступному з учасників "каруселі". Цей учасник прийшовши на дільницю ховає до кишені виданий чистий бюлетень, а в урну кидає бюлетень із відповідною позначкою. Незаповнений бюлетень після виходу з дільниці видається старшому по групі, і далі "карусель" прокручується необмежену кількість разів.

Заниження явки прихильників суперника шляхом залякування. Це досягається доволі простим способом - аби був адмінресурс. У день виборів у районах, де проживає найбільше прихильників опонента, виставляється пост міліції. Правоохоронці завертають людей, які йдуть на виборчі дільниці, пояснюючи їм, що, мовляв, там усе заміновано.

"Мертві душі". У списки виборців якимось чином вносяться дані про померлих, або взагалі придуманих людей за них теж можуть голосувати, або члени виборчої комісії, або спеціально підготовленні люди.

Голосування на дому також дає багато можливостей для маніпуляцій з бюлетенями — допомога в заповненні за свого кандидата, псування бюлетеня за чужого. Також можливе вкидання бюлетенів за людей які фактично не голосували.

Вкидання бюлетенів – такий фінт можна провернути через те, що на дільниці у будь-якому випадку є надлишок бюлетенів, адже стовідсоткове відвідування виборів у нас рідкість. Ці бюлетені можна непомітно заповнити і вкинути за "потрібного" кандидата. Крім того, цей метод дозволяє підняти явку голосуючих на дільниці. Це робиться перед самим закриттям дільниці на підрахунок голосів.

На етапі підрахунку голосів також є великий простір для фальсифікації голосування. Перерахуємо ті, що використовувалися раніше:

- Підписування пустих протоколів головою та членами комісії куди пізніше вносяться "потрібні" данні голосування.

- Псування бюлетенів конкурента "свого" кандидата, з метою визнання їх недійсними.

- Перемішування пачок бюлетенів, коли при недостачі голосів за потрібного кандидата до його пачки просто додаються бюлетені іншого кандидата.

- Підміна урни для голосування на заздалегідь підготовлену урну з "правильно" проголосованими бюлетенями.

Проте найбільш цікаві події на цих місцевих виборах розпочнуться вже після підрахунку голосів. На думку експерта Анатолія Октисюка, розрив між кандидатами буде дуже мінімальний, місцями у 15-20 голосів, тому будуть включатися схеми на рівні виборчих комісій. Якщо треба пропустити якогось кандидата, то виборчу комісію можуть заблокувати, голова може втекти з печаткою чи повернути протокол на доопрацювання, члени комісії, наприклад, секретар, можуть завідомо написати помилкові протоколи тощо.

Експерт зазначив, що можливість маніпулювати виборчою комісією політики отримують шляхом введення до її складу представників своєї політсили або представників підконтрольних йому партій, так званих технічних партій. До речі, в Україні далеко вже не перший рік живе і розвивається ринок продажу політичних партій. Юридичні компанії, які займаються цим бізнесом, не приховуючись, рекламують свої послуги в інтернеті.

Міжнародний центр перспективних досліджень
Анатолій Октисюк, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень:

- В Україні є дуже великий і прибутковий бізнес продажу політичних партій, оскільки у нас відсутнє законодавство, яке б відповідно до європейський норм регулювало це питання. У нас можна за $ 20-30 тис. придбати партію будь-якого спрямування - націоналістичну, ліберальну. Це чиста партія, нова. А партія, яка має вже якусь історію, вже коштує дорожче, розцінки на ринку сягають $ 40-50 тис., оскільки там вже є відповідні кадри, і на виборах вона брала участь, тобто має якийсь мінімальний рівень упізнаваності.

Партію також можна просто орендувати, суто на вибори. Це як створення франшизи, наче відкрити "Макдональдс" в іншому регіоні. Є фірми, які займаються реєстрацією таких партійних проектів. Деякі партії просто продають можливість балотуватися від неї за $ 10 тис. Це не дає кандидату ніяких гарантій того, що він буде обраний. Але партія продає свій бренд, якусь пізнаваність.

Це має попит, бо у нас контролюючі органи фактично не перевіряють, чи здійснюються там партійні збори, чи проходять конференції, тобто у ті партії, як правило, набирають "мертвих душ". Така система активно працювала за часів Януковича і продовжує працювати до сьогодні.

Зверніть увагу: у нас 132 партії взяли участь у виборчих перегонах, але лише десяток з них у двох третіх регіонів ведуть повномасштабну виборчу кампанію. Європейські дипломати і фахівці дивуються, чому у нас стільки партій. А насправді решта партій - технологічні і створюються у політтехнологічних цілях, зокрема, для розпорошення голосів. Це грає на руку для влади, оскільки парламентські партії упізнавані, і достатньо високий прохідний бар'єр для них не проблема. Водночас новим (не технічним) політичним силам для розкрутки треба і час, і кадри, і вони втрачатимуть від цього розпорошення голосів.

По-друге, створення великої кількості партій сприяє технологічному підходу до організації виборчих кампаній. Скажімо, якщо кандидат контролює 10-30 партій, представники яких є членами територіальних виборчих комісій, то є більша ймовірність того, що його інтереси будуть відстоюватися і потрібні йому рішення будуть прийматися.

Проблема цієї виборчої кампанії полягає у тому, що за своїм цинізмом вона перевершує попередні, і все це поставлено на фінансовий потік.

Євген Магда, директор Центру суспільних відносин:

- Українські парламентарії доклали максимуму зусиль, щоб зробити місцеві вибори неефективними за змістом та скандальними по суті. Після останньої неділі жовтня наслідки цієї авантюри відчуємо ми всі.

У цивілізованому світі місцеві вибори відіграють ледь не більшу роль за парламентську та президентську кампанії. У нас поки що виходить з точністю до навпаки: дію недолугого закону, переповненого недоліками та суперечностями, посилили практикою проведення виборчої кампанії. Цієї осені ми побачили і приклади "перевиховання" колишніх опонентів через зміну ними партійної прописки, і знищення конкурентів шляхом генерації народного гніву у соціальних мережах, і відсутність саме місцевого порядку денного на виборах до місцевих органів влади.

Глибоко помиляється той, хто вважає, ніби зразу після обрання депутати місцевих рад почнуть вирішувати проблеми власних виборців. Зрештою, досить часто подібні обіцянки навіть не звучали у передвиборчій кампанії. Логіка буде іншою: партія влади рахуватиме власні голоси, а ті, хто опонує "БПП-Солідарність" - шукатимуть можливості для утворення коаліцій та ситуативних союзів. Тренд на децентралізацію таки існує, але проблема у тому, що усвідомлюють його представники різних політичних сил по-різному. Партія президента намагатиметься вибудувати своєрідну вертикаль підтримки, її опоненти та противники – довести, що на місцевих виборах справа не закінчиться.

Читайте більше у блозі Євгена Магди: Вибори та передчуття

Ігор Тишкевич, білоруський аналітик:

- Чергова позачергова виборча кампанія добігає кінця. У нормальної людини хід процесу викликав спочатку посмішку, потім здивування. Врешті-решт з'явилося обурення "якого біса?!". Вибори місцеві. Начебто необхідно говорити про локальні проблеми. Шляхи розвитку територій, спільнот. В крайньому випадку проводити паралелі з "минулою місцевою владою".

Сьогодні ж (або вже вчора - агітацію почали знімати) видно інше. Одні говорять про питання національного рівня. Інші грають у популізм. Треті - просто "засівають гречкою". У будь-якому випадку про місцеву проблематику ні слова.

Ще раз подивіться на гасла, з якими йдуть політичні сили. І спробуйте відповісти, як депутат селищної ради будуватиме контрактну армію, як він буде виплачувати "гідні пенсії"? Та врешті-решт як він буде займатися тарифікацією? Або як депутат може гарантувати прокладку дороги саме до цього будинку/двору одразу після обрання? Він вже знає обсяги бюджету, параметри інфляції та розпланував діяльність на роки вперед?

Водночас невелика кількість людей заробляє на виборах. Геніальна система перерозподілу суспільних благ. Заради нової каденції починають пропонувати простому люду цікаві варіанти заробітку. Такі, де і працювати іноді не потрібно:

- повісь плакатик кандидата на балкон або вікно - отримай 200-300 грн. Два балкона, три вікна = 5 кандидатів. А це вже 1000-1500;

- помахати прапором дві години - ось ще 200 грн. Вісім годин в день, 4 кандидата, 4 прапора - це вже 800 грн;

- постій в наметі, роздай газету (тут і те, що роздав, і те, що не встиг, в макулатуру здав).

А якщо Бог обдарував знаннями в дизайні або організаторськими здібностями - Клондайк, однак.

Ось і розгортаються фінансові потоки. І несуть в Україну раніше виведені з країни гроші. Відносно ненадовго. Але основній масі людей цього достатньо. Трохи заробив - живи далі спогадами.

Читайте більше у колонці Ігоря Тишкевича: Гречкоїди за гречкосіїв

Психолог і експерт з питань невербальної комунікації Валентин Ким пояснив, як у виборців формуються симпатії та антипатії до кандидатів, та як політтехнологам вдається маніпулювати ними. Детальніше можна почитати у його блозі на ТСН.ua "Вибір без вибору або до чого тут несвідоме?". 

На інфографіці нижче можна ознайомитися з порадами, які психолог дав українцям, які не бажають бути жертвою маніпуляторів.

Ольга Скичко

Наступна публікація