Чи бути війні. Експерти розповіли, про що домовляються політики останній тиждень

На фоні продовження бойових дій на Донбасі, а місцями й посилення, зокрема біля Широкиного, українські та західні лідери активізували переговорний процес. Відбулася низка зустрічей на високому рівні, а на саміті країн-членів НАТО в Анталії 13 травня однією з основних тем була політика Росії відносно України.

Зокрема, держсекретар США Джон Керрі, який прибув на саміт одразу після зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним у Сочі, заявив, що для Росії настав "критичний момент" для того, щоб виконати Мінські угоди та завершити конфлікт.

Крім того, ситуацію на Сході України вчора обговорювали й українські лідери. Так, президент Петро Порошенко у Берліні зустрівся з канцлером Ангелою Меркель (яка за кілька днів до того встигла переговорити із Путіним у Москві), а прем'єр Арсеній Яценюк у Парижі розмовляв із президентом Франції Фррансуа Оландом.

Експерти у коментарі ТСН.ua наголошують, що зараз дійсно вирішується подальша доля України. І незважаючи на те, що Керрі погрожує Росії новими санкціями, а генсек НАТО Йенс Столтенберг обіцяє посилити підтримку, не все виглядає так однозначно позитивно для України, додають політологи.

Богдан Яременко:

- Світ, Європа і США, розуміє, що ситуація на Сході України зайшла у глухий кут, коли не видно можливостей її розв'язання. З огляду на те, що перед Росією стоїть велика спокуса знову загострити військову ситуацію, схоже, що і європейська, й американська дипломатія використовують усі можливі засоби для того, щоб упередити подібний розвиток ситуації.

Заява Керрі про нові санкції є однією з низки меседжів, які передаються Російській Федерації для того, щоб переконати її не робити того, до чого вона нібито готується, зосереджуючи війська і в окупованому районі Донбасу, і вздовж кордону з Україною.

Візит до Києва заступниці держсекретаря США Вікторії Нуланд свідчить, що мова вже йде про фіксацію та розвиток углибину якихось започаткувань, домовленостей, яких вдалося досягти її керівнику Джону Керрі, будучи в Росії і проводячи саміт НАТО. Тобто це продовження дипломатії США, яка полягає у підтримці України й у військовому плані, і в плані реформ, і продовження політики тиску на Російську Федерацію з метою продемонструвати повну відданість українській справі та неготовність відступати у питанні України. І, таким чином, це є сигнал Росії не загострювати ситуацію.

Юрій Палійчук:

- Риторика єврочиновників дещо змінилася. Якщо раніше основні зауваження щодо виконання Мінських угод адресувалися бойовикам і Російській Федерації, то зараз претензії висуваються в тому числі й до української сторони. Це може означати, що серед лідерів Заходу є певний консенсус щодо України. Він полягає у сценарії, який передбачає федералізацію під виглядом глибокої децентралізації, входження "ДНР" і "ЛНР" до складу України у якості суб'єктів федерації і, таким чином, замороження конфлікту.

Я далекий від думки про те, що спільні навчання НАТО та України пов'язані із підготовкою до певних подій восени. Тут швидше розрахунок на те, що на осінь запланована фіналізація усіх цих домовленостей. У вересні у Нью-Йорку відбудеться ювілейне засідання ООН, де може бути присутній і Путін. Це розуміє Обама і тому зараз йдуть досить такі інтенсивні переговори. Очевидно, що вони готують на вересень, як раз до візиту Путіна, якісь фінальні рішення по Україні.

Але критичний момент насправді уже наступив. Фактично в ці дні вирішується подальша доля України. Якщо наступ російських військ на Донбасі не станеться у найближчий місяць, до середини червня, то його не буде взагалі.

Україна зараз уже перетворилася на майданчик, на якому з'ясовують стосунки два цивілізаційних виміри - азіатський та панєвропейський. Ми фактично вже є майданчиком, де потужні геополітичні гравці змагаються за те, хто сильніший. І в цьому ми нічим не відрізняємось від Сирії, Ірану, Ємену. Це все, на жаль, результат нашої слабкості. Перемог у зовнішній політиці не буває без перемог у внутрішній. А долю України зараз вирішуємо не ми. Її вирішують Франція, Німеччина, США і Великобританія.

Через агресію Росії НАТО збільшує військову присутність у Балтійському регіоні. Проте насправді НАТО як велика гармата - сучасна, потужна, але яка жодного разу не стріляла. І люди, які обслуговують цю гармату, бояться війни через відсутність досвіду. А у Путіна є досвід і він не боїться воювати. Він фактично перебуває у стані війни у тому чи іншому масштабі з 1999 року, щойно прийшов до влади.

Війська НАТО мають краще матеріально-технічне забезпечення, проте морально вони не підготовлені до будь-якої війни, навіть локальної. Тому лідери Заходу та країни-члени НАТО воліють краще домовитися з Росією, щоб зберегти своє обличчя і не йти на відкритий конфлікт.

Віталій Бала:

- Під час зустрічей із Путіним канцлер Німеччини та держсекретар США, ймовірно, прийшли до точки, коли треба або далі вирішувати проблему в алгоритмі політичного врегулювання, який підтримують і США, і Європейський союз, або міняти алгоритм.

Водночас заяви Керрі про критичний момент і нові санкції для Росії, а також підтвердження Альянсом підтримки України, вказують на те, що вони хочуть продовження вирішення питання Донбасу саме у цьому політичному алгоритмі, який був започаткований. Йдеться, безумовно, про Мінські домовленості.

Але якщо не буде ніяких процесів і прогресу у такому варіанті вирішення питання Донбасу, тоді треба переходити до іншого алгоритму. І саме із пошуками нового шляху вирішення конфлікту була пов'язана висока активність міжнародних стосунків цього тижня.

З моєї точки зору, у нас немає політичного вирішення цього конфлікту. Він може тільки заморозитися, що відбуватиметься за рахунок інтересів України. Цей конфлікт можна вирішити комплексно, включаючи політичні, дипломатичні, економічні (посилення санкцій) важелі та безумовно ті, що пов'язані із військовою допомогою Україні (тобто озброєння), щоб у Росії не було бажання рухатися далі у цьому процесі.

Україна не може перетворитися на майданчик війни між НАТО та Росією. Україна має в першу чергу захищати свої інтереси, які полягають у тому, що нам треба повернути окуповані території та анексований Крим. А Росія може почати наступ у будь-який момент, незалежно від того, чи нададуть нам зброю, чи ні.

У міжнародних відносинах усе складається таким чином, що свої інтереси країни захищають і вирішують за рахунок інших країн. Тож нам лишається лише відстоювати свої позиції (що зараз нам вдається трохи краще, ніж раніше) і вимагати у держав-гарантів Будапештського меморандуму забезпечити нам територіальну цілісність.

Євген Магда:

- Візит Джона Керрі до Сочі викликав певне занепокоєння в Україні. Крім того, з деяких коментарів у мене склалося таке враження, що нас там вже просто віддали на поталу Російській Федерації.

Мене не здивувала тональність саміту НАТО, тому що це все ж таки військово-політична організація. Але не варто забувати, що НАТО спирається на певні демократичні принципи. І до речі, без їх виконання стати членом НАТО неможливо. Тому тут варто пригадати позицію генерального секретаря НАТО Йенса Столтенберга, який заявив, що Україна може розраховувати на підтримку Альянсу.

Вчора міністр закордонних справ України Павло Клімкін висловив сподівання, що НАТО долучиться до боротьби з російською пропагандою і це, я думаю, була б достатньо ефективна політика Альянсу. Крім того, сили швидкого реагування НАТО [розташовані у Європі та країнах Балтії] будуть весь час якщо не нарощувати чисельність, то зростатиме їхній вплив.

Примітно, що на саміті НАТО наголошують, що агресія Росії змушує Альянс змінюватися, і це найбільші зміни за останні чверть століття. Як розповів голова МЗС України Павло Клімкін, на цій зустрічі ключовою стала теза: якщо Україна програє, програємо ми всі.

Ольга Скичко