Чи потрібна блокада окупованого Донбасу. Думки експертів

Дата публікації
Перегляди
3749
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Чи потрібна блокада окупованого Донбасу. Думки експертів

Фото: InfoResist

Наразі, незважаючи на введені обмеження, блокади окупованої території Донбасу, по суті, немає.

Фото: facebook.com/cjereghi
Наприкінці червня в Україні почали діяти обмеження щодо руху товарів на окуповані території Донбасу, які називають економічною блокадою.

Основною метою цих заходів називалося перекривання джерела доходів для терористів, які могли заробляти на перепродажі продуктів, ліків, алкоголю та інших товарів за завищеними цінами. Тоді голова парламентської фракції "Блоку Петра Порошенко" Юрій Луценко заявляв, що президент вважає за необхідне блокувати цю "ракову пухлину".

Однак питання економічної блокади не таке вже однозначне. По-перше, за два місяці дії обмежень стало зрозуміло, що їх легко обходять контрабандисти. А по-друге, повне блокування торгово-економічних відносин з окупованими територіями може негативно вплинути на решту української території.

Про ймовірні катастрофічні наслідки говорить голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука. Як приклад він навів Луганську теплоелектростанцію, яка забезпечує електроенергією всю область. Тука пояснив, що ТЕС працює на антрациті, який видобувають на окупованій бойовиками частині території - в "ЛНР". "Якщо не буде вугілля, ТЕС зупиниться, і Луганщина зануриться в темряву", - наголосив глава області.

Порошенко вирішив встановити економічну блокаду тимчасово окупованих територій

Порошенко вирішив встановити економічну блокаду тимчасово окупованих територій

Схожі проблеми свого часу з'явилися у молдаван і грузинів. Але вони тоді прийняли рішення не вдаватися до блокади окупованих територій. У Грузії і зараз притримуються цієї політики. Серед аргументів заступник міністра енергетики Грузії Ілля Елошвілі називає те, що блокада лише посилить негатив серед місцевих мешканців відносно керівництва Грузії.

"Так не можна працювати. Там діти, там старі люди. Я скажу одну річ. Усій Абхазії ми надаємо електроенергію зараз, і завжди так було. І навіть коли у них зриви внутрішні, ми закуповуємо з Росії і подаємо іншим шляхом. Ми сподіваємося, що коли-небудь вони повернуться назад. Яка мета, якщо ви їм вимкнете світло? І що, вони будуть сидіти у темряві і говорити, що давайте жити в Україні? Вони завжди знайдуть шляхи, як ще більше злитися на вас за те, що ви їм таке зробили. І все більше і більше кримінал у вас росте [контрабанда]. Вони стають все більш незалежними від вас і все більш злими на вас. І той, хто проти вас, у нього є аргумент: "Бачите, які вони сидять там. Перекрили і воду, і газ". Ви так їх не повернете. У нас навпаки стратегія інша. Не знаю. Час покаже. Можливо, чим більше кооперації, зв'язку, дружби, тим краще час залікує. У світі трапляються такі дивні речі, які ми не можемо передбачити", - зазначив Ілля Елошвілі в інтерв'ю ТСН.ua.

"Ми ніколи не плутали чисто гуманітарні питання з політичними. Цим ми показуємо, що не хочемо, щоб прості громадяни страждали. З Абхазією це було ще й тим обумовлено, що комплект Інгурського водосховища ГЕС розташований з обох сторін окупаційної лінії. І управління цим комплексом вимагає якогось негласного співробітництва", - заявив в інтерв'ю ТСН.ua депутат парламенту Грузії Давит Дарчіашвілі

Водночас грузинський парламентарій не відкидає, що українська практика економічної блокади окупованих територій може бути цікавим уроком для Грузії. "Такі речі потрібно вирішувати, виходячи з конкретної ситуації. Те, що я говорив, що якісь гуманітарні схеми існували, це було тоді, коли землі окупованими ще не вважалися, а росіяни називалися миротворцями. Там були місії ООН і ОБСЄ. Тоді це все налагоджувалося. Однак для України це все нове. Все відрубали, на відміну від того, що у нас відбувалося у 1990-х", - додав Давит Дарчіашвілі.

Водночас українські експерти у коментарі ТСН.ua наголошують, що наразі блокади окупованої території Донбасу немає, але вона є необхідною.

Фото: www.svoboda.org
Аркадіє Барбарошиє, директор Інституту суспільних політик Молдови:

- З самого початку, у 1992 році, коли було встановлене перемир'я, Кишинів не встановлював ніяких обмежень на торгівлю з лівим берегом [Придністров'ям]. Це був один із принципів, яких Кишинів дотримувався весь час. Тирасполь водночас влаштовував свого роду обмеження на ввезення товарів з правого берега Дністра, в тому числі і підвищені тарифи тощо.

Але щодо обмежень є певне загальне правило. Коли уряд вводить обмеження, він повинен бути впевненим, що йому вистачить адміністративних можливостей ці обмеження контролювати. Інакше вони втрачають будь-який сенс.

Наприклад, Тирасполь вводив обмеження, але на ділі товари циркулювали з правого на лівий берег. Більше того, контрабанда з лівого берега на правий була вельми значущою, бо Кишинів не вводив ніяких обмежень, не було і митниці, але контрабанда йшла з України на територію Придністров'я, на лівий берег, а далі - на правий. Це в основному були сигарети, цукор, куряче м'ясо, спирт і тощо.

Тому коли вводяться подібні обмеження, важливо прорахувати, чи буду вони виконуватися. Інакше вони стають неефективними і їх краще не вводити.

Я розумію, що Київ зобов'язаний був запровадити такі обмеження, хоча б символічно. Але з іншого боку, щоденні потреби змушують громадян обходити різного роду обмеження. Адже дітей, родину годувати треба.

Фото: ТК "Хокей"
Григорій Перепелиця:

- Економічна блокада потрібна. Настрої місцевого населення проти України будуть зміцнюватися, тому що чим довше затягується конфлікт, тим більш він має властивість до структуризації. Тобто коли люди перестають жити побутовими проблемами, у них в голові з'явиться образ ворога. І чим ви їх після того не годуйте, вони все одно будуть думати про вас як про ворога.

Треба чітко сказати: якщо це окупована територія, то ми не маємо можливості забезпечувати вам життя, не маємо можливості платити пенсії, поставляти газ, воду, тому що держава не може виконувати свою функцію для цієї частини громадян. І нехай громадяни думають, як їм далі діяти. Чи переїжджати на територію України, чи на територію Росії. Держава повинна зняти з себе відповідальність. Чому держава має виконувати свою відповідальність перед громадянами, які з цією державою воюють, намагаються її розвалити? І я вже не кажу, що кожен громадянин має виконувати свої обов'язки перед державою. А вони її зрадили і проти неї розв'язали війну. І ми ще маємо їх забезпечувати і годувати? Де ж тут логіка?

Тим, хто кажуть, що треба годувати, можна привести десятки прикладів - Абхазія чи Боснія, де конфлікт вже давно врегульований, а боснійські серби і боснійські мусульмани досі не можуть між собою порозумітися в одній державі.

А візьміть Придністров'я, яке під боком у нас. Пройшло вже скільки часу з 1992 року, і досі вони вважають молдаван ворогами. Нічого не змінилося. А тим часом молдовани годують їх, підтримують економічні зв'язки. Придністров'я живе собі приспівуючи, користується молдовськими печатками для торгівлі з Європою і не збирається повертатися у ту Молдову. А навіщо, якщо їхні товари спокійно йдуть через молдовські митниці і на міжнародному ринку вони мають лейби "Зроблено у Молдові". А Молдова нічого з цього не отримує - ні прибутків, ні податків. Просто за рахунок Молдови Придністров'я економічно виживає.

Таку ж схему Путін намагається запровадити і відносно Донбасу. І так буде у нас, якщо ми заморозимо конфлікт. А позиція президента полягає саме у цьому. Тоді суспільна свідомість структурується і якщо восени там відбудуться вибори, то вони оберуть Захарченка чи того, на кого вкаже Путін.

План, який Путін протягує через Мінські угоди, це той самий "План Козака", який вони запроваджували стосовно Молдови. Тоді від Молдови вимагали, щоб вона змінила Конституцію і перетворилася у так звану симетричну федерацію, де Придністров'я мало би 50% голосів. Таким чином, Придністров'я розвалило б Молдову як суверенну державу зсередини. Такий же план заклав Путін у Мінські угоди. А ми робимо вигляд, що все нормально - дамо їм особливий статус і на цьому все закінчиться. Але внесення змін у Конституцію лише ускладнить ситуацію і ми будемо годувати їх, а вони нормально житимуть у цьому режимі, фактично вийшовши з юридичного і державного поля України.

Фото: УНІАН
Олександр Палій:

- Те, що відбувається на Донбасі, насправді ніякою блокадою назвати не можна, тому що люди вільно переміщуються через лінію розмежування, абсолютно вільно перевозять харчі у своїх автомобілях. Більше того, люди отримують зарплату і пенсії на території, підконтрольній Україні. Ніяка це не блокада. Тим більше, що відкриті 400 км кордону, через який йде абсолютно вільна комунікація цих територій з Росією. Тому тут навіть немає натяку на блокаду.

Обмеження були введені на переміщення великих товарних груп (тютюну, алкоголю тощо) для того, щоб терористи не наживалися на місцевому населенні і не підживлювали себе за рахунок України. Тобто це превентивні заходи проти тероризму.

Фото: Photo Repost
Сергій Іванов:

- Досить стогонів про гуманітарну катастрофу - її там немає. Якщо людина постійно каже у стверджувальній формі "Луганськ", "гуманітарна", "катастрофа" у будь-якій послідовності або поєднанні з іншими сумними словами, їй за це заплатили.

Доставка і продаж продуктів харчування - на сьогодні головний луганський бізнес. Товари тягнуть як з Ростова, так і з неокупованої території України. Такса за провезення товару з України не змінюється вже давно: 200 тис. грн. за пятитонник. Хабар дається практично на лінії зіткнення керівництву того військового підрозділу, у зоні відповідальності якого знаходиться ділянка, через яку рухається вантажівка з товаром.

Ввозити можна все, крім горілки - на неї керівництво молодої республіки наклало ембарго і з задоволенням труїть людей пійлом, приготованим зі спирту невідомого виробника (кажуть, чеченським), а також продуктами російської лікеро-горілчаної промисловості.

Податок в "ЛНР" - 5% з обороту. На весь товар повинні бути накладні. Невраховане вилучається місцевими фіскалами, прокуратурою чи міліцією. Або всіма одразу. Втім, повернути товар можна досить легко - за 30% від його вартості.

На оптовий продаж різних груп товарів, які ввозяться з України, встановлено монополії. Наприклад, ввезення і торгівлю цукром у Луганську і суміжних окупованих орками околицях здійснюють структури Наталії Юріївни Королевської, народного депутата від Оппоблока ВР. Монополія затверджена особисто маршалом Плотницьким на прохання впливових людей з Москви і узгоджена з Києвом.

Питні заклади працюють. Минулого тижня джерело відвідувало ресторан "Корона" - того ж луганського бізнесмена Норіка, що відкрив однойменну ресторацію на Пилипа Орлика, 6 у Києві. Вільних місць не було.

У самому Луганську сепаратистів, тобто місцевого м'яса з автоматами, практично немає. Вони зосереджені, в основному, на блокпостах. У Луганську стоять російські контрактники. Контракт, як правило, укладають на півроку, зарплату Росія платить хорошу, тому охочих достатньо.

До керівництва "ЛНР" основна частина населення ставиться нормально. Всіх усе влаштовує. Багато хто активно др*чать на Путіна. Втім, так було завжди. Єдина серйозна незручність - це неможливість з'їздити до родичів і купити їжу за нормальними цінами.

Оригінал

Фото: facebook.com/journalistyka
Денис Казанський:

- Блокада створює певну незручність і певне невдоволення. Природно, що обмеження потрібні, тому що ми говоримо про вороже нам угруповання - це терористи або окупанти. І, звичайно, фінансувати їм тил недоцільно. Поки між нами йде війна, ця територія повинна піддаватися блокаді. Це просто вимушений захід, але адекватний.

На жаль, часто ця блокада не працює. І ті, кому треба, обходять її за хабарі, тобто поставки йдуть контрабандними шляхами. А в цілому це зберігає напружену ситуацію. І в місцевих жителів зростає невдоволення керівництвом "ДНР" і "ЛНР". Правда, вони незадоволені усім, і Україною також. Зрозуміло, що місцева окупаційна влада валить усю відповідальність за блокаду на Україну. Тим не менш багато людей зляться, вони незадоволені тим, як усе вийшло, ї їхнє невдоволення потихеньку поширюється на лідерів цих "ДНР" і "ЛНР".

Давно слід розширити блокаду і на постачання електроенергії. Там взагалі незрозуміло, за яким механізмом вона постачається. Тому що, наприклад, окупована частина Донецької області отримує воду з Сіверського Дінця по каналу Сіверський Донець-Донбас, тобто з території України. Але чи платять нам за цю воду - я не знаю. А якщо не платять, то чому вона туди поставляється? І чи не є доцільним відключати воду у разі обстрілів? Досить проста угода: ви стріляєте у нас - тоді вибачте, сидіть без води.

Ольга Скичко

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
3749
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація