Головні події в українській політиці у 2016 році. Новий уряд Гройсмана і е-декларації чиновників

2016-й став роком не тільки політичних потрясінь, а й роком започаткування судової реформи та боротьби з корупціонерами.

2016-й рік був дуже насиченим важливими політичними змінами. Серед них - розвал коаліції, створення нового уряду на чолі з Гройсманом і реальні кроки у боротьбі з корупцією - е-декларації.

Підбиваючи підсумки року, який минає, ТСН.ua згадав події у політиці України, які назавжди будуть закріплені в історії нашого народу та впливатимуть на майбутній розвиток країни.

Розвал коаліції та новий уряд Гройсмана

Розмови про розпад парламентської коаліції точилися ледь не від самого початку її створення.

Об'єднання політичних сил Верховної Ради 8-го скликання було утворено 27 листопада 2014 року й отримало назву "Європейська Україна". До неї увійшли Блок Петра Порошенка, ВО "Батьківщина", Народний фронт, Радикальна партія Олега Ляшка і "Самопоміч". Загалом коаліція нараховувала 302 депутати, що складало більшість для ефективного голосування необхідних законів.

Проте пізніше в результаті внутрішньої політичної боротьби коаліція трохи поменшала. Так, Олег Ляшко неодноразово критикував БПП та самого президента, погрожуючи йому неминучим імпічментом, а також виходом Радикальної партії з коаліції. Зрештою свої погрози щодо виходу Ляшко реалізував 1 вересня 2015 року. Останньою краплею для нього стало схвалення парламентом скандальних змін до Конституції у частині децентралізації.

ВідеоЯк працюватиме переформатована Рада

Коаліція поменшала до 281 депутата, проте все одно ще зберігала більшість. Так тривало до початку зими 2016 року. 16 лютого відбулася перша спроба відправити у відставку Кабмін Арсенія Яценюка, на адресу якого лунало чимало критики. Нардепи проголосували за визнання роботи уряду незадовільною, проте відставку провалили.

17 лютого фракції "Батьківщина" і "Самопоміч" на знак протесту бойкотували засідання ВР. Пізніше того ж дня "Батьківщина" оголосила про вихід з коаліції. 18 лютого її приклад наслідувала і фракція "Самопомочі". Коаліція втратила більшість і фактично розвалилася.

Після невдалого голосування за відставку уряд отримав імунітет до осені. Усі ці півроку політичні сили намагалися домовитися щодо нових кандидатур на пост прем'єра та міністрів.

Зокрема, крісло голови Кабміну пророкували Наталі Яресько, яка на той момент була міністром фінансів. Однак, за чутками, вона не хотіла йти на будь-які домовленості з політичними силами. Найбільш неприйнятним старій владі видався запропонований нею список членів уряду. 70% прізвищ у ньому - нікому невідомі менеджери з різноманітних фондів та корпорацій, розповів тоді політтехнолог Тарас Березовець із посиланням на власні джерела. На таке депутати не готові піти. Адже фактично це означало передачу контролю над державою у невідомі їм руки.

Відтак БПП запропонувала іншу кандидатуру - Володимира Гройсмана, який на той час був головою ВР. На це готовий був піти і Яценюк, який не збирався так просто віддавати своє крісло.  Мовляв, з Гройсманом було би легше домовитися.

Тоді ЗМІ писали, що Яценюк хоче зберегти в новому уряді голову МВС Арсена Авакова та міністра юстиції Павла Петренка, у Міносвіти просуває Лілію Гриневич, а на голову ВР - Парубія. Можна сказати, що план максимум колишній прем'єр виконав.

Визначившись із кандидатами у майбутній уряд, 10 квітня Яценюк добровільно оголосив про відставку. "Політична криза штучна. Бажання змінити одну особу засліпило політиків, процес зміни уряду перетворився на бездумний біг на місці", - написав тоді він у Twitter.

Тим не менш уже 14 квітня нардепи проголосували за новий склад Кабміну під керівництвом Гройсмана. 

Луценко-генпрокурор

Генеральна прокуратура - один з найбільш проблемних правоохоронних органів України. Сподівання на реформування ГПУ не виправдалися. Її очільника Віктора Шокіна експерти називали головою корпорації зла, у якій діє кругова порука. Свої методи роботи Шокін яскраво продемонстрував під час скандалу із затриманням "діамантових прокурорів".

За відставку Шокіна проходили мітинги, нардепи неодноразово закликали президента призначити нового генпрокурора. Відтак крісло під Шокіним хиталося давно. Врешті-решт питання його відставки було вирішено одночасно зі зміною уряду.

16 лютого Порошенко закликав Шокіна піти у відставку і за кілька днів вніс відповідну пропозицію на голосування Верховній Раді. Проект постанови було зареєстровано 22 лютого, але з голосуванням тягнули ще місяць - до 29 березня.

У квітні стало відомо, що під час перерозподілу посад, пов'язаного з оновленням уряду, крісло генпрокурора було вирішено віддати Юрію Луценку, який на той момент був головою фракції БПП у парламенті.

ВідеоЮрія Луценка підлеглим особисто рекламував Петро Порошенко

Його кандидатура отримала чимало критики. По-перше, експерти підозрювали, що Луценко як людина президента стане використовувати свої повноваження в інтересах Порошенка. А по-друге, нардеп навіть не має юридичної освіти, що було однією з умов обіймання посади генерального прокурора України. 

Тим не менш 12 травня Верховна Рада прийняла так званий "персональний закон Луценка" - зміни в закон "Про прокуратуру", який дозволяє стати генпрокурором людині, що не має юридичної освіти та відповідного стажу. Після таких змін, зазначали експерти, генпрокурором може стати навіть прибиральниця.

Вразила швидкість прийняття законопроекту. Документ був зареєстрований у Верховній Раді 11 травня і за один день пройшов усі необхідні інстанції. 12 травня законопроект було підтримано 258 депутатами, підписано спікером Андрієм Парубієм, президентом Петром Порошенком і опубліковано у спецвипуску "Голосу України", після чого він одразу набув чинності.

Тим часом у Раді було зареєстровано проект постанови авторства Порошенка про призначення Юрія Луценка генпрокурором України. І після палкої промови президента у парламенті його пропозицію підтримали 264 народних обранці.

Два дні на законопроект – рекордна швидкість для депутатів. Зазвичай просування законодавчих актів, особливо тих, що необхідні для реформування країни, займає у них набагато більше часу. Рада продемонструвала, що може працювати ефективно, але питання якості її роботи лишається відкритим.

Вільна Надія

Українська льотчиця Надія Савченко майже два роки провела у полоні у Російській Федерації, переживаючи так званий судовий процес.

Керівництво РФ звинувачувало її у смерті російських журналістів на окупованій території Луганської області, після чого вона начебто перетнула російський кордон незаконно і без документів, а вже там її затримали правоохоронці. Хоча насправді Надію захопили терористи і передали до рук співробітників ФСБ, які вже і вивезли її до Росії.

Незважаючи на очевидні докази невинуватості Надії (є відеозапис, який доводить, що Савченко взяли у полон раніше, нуж було вбито журналістів), російська сторона продовжувала утримувати її у СІЗО, торгуючись з Україною за повернення полонянки.

Майже весь час Надія тримала голодування на знак протесту проти бутафорського суду над нею, що ледь не призвело до смерті української полонянки.

Водночас у Росії розуміли, що їм не потрібна смерть Савченко, чия постать була героїзована ще навіть за життя. Тож зрештою в результаті політичних домовленостей на найвищому рівні її було звільнено 25 травня 2016 року. Але перед тим російський суд засудив Савченко до 22 років ув'язнення та 30 тис. рублів штрафу за незаконний перетин кордону.

ВідеоКолишній адвокат Савченко: Я не вірю в те, що вона завербована

Після повернення Савченко до життя та роботи  в Україні (за час її ув'язнення її було обрано до парламенту за списком ВО "Батьківщина"), її риторика щодо Росії дещо змінилася. Спочатку вона говорила про необхідність продовжити санкції проти РФ, а згодом - що санкції треба поступово знімати і що вона готова спілкуватись з Захарченком і Плотницьким як депутатами "ДНР" і "ЛНР".

Примітно, що такий розвиток подій за кілька місяців до звільнення Савченко передбачила українська письменниця Оксана Забужко. Вона провела аналогії з радянським політв'язнем Валентином Морозом, поведінка і особистість якого після тортур в радянських спецклініках і таборах кардинально змінилась. Забужко пояснила це впливом інформаційного поля, медикаментів та інших методів, які наразі є засекреченими. Водночас таку думку розділяють не всі

Надія мала високу підтримку серед українців під час ув'язнення, яка зменшилася після її роботи в Україні. Тим не менш, Савченко все ще не відмовляється від ідеї стати президентом України.

Безвіз

Однією з провідних тем 2016 року стала робота над впровадженням безвізового режиму з Євросоюзом, який Україна розпочала ще 25 років тому від час проголошення незалежності. 

Шлях євроінтеграції, а відтак і лібералізації візового режиму, затягнувся через буремні політичні події в Україні. Крім того, й у самому ЄС законодавчі процедури повільні та багаторівневі. Незважаючи на численні перешкоди, цього року Україна начебто вийшла на фінішну пряму до безвізу.

20 квітня 2016 року Європейська комісія ухвалила політичне рішення про включення України до списку країн, громадяни яких мають право відвідувати країни-члени Шенгенської зони на термін не довше 90 днів.

26 вересня комітет Європейського парламенту з громадянських свобод підтримав надання Україні безвізового режиму.

17 листопада посли Євросоюзу у складі колегії постійних представників дали зелене світло Раді ЄС для початку проведення переговорів з Європарламентом та Єврокомісією щодо безвізу в Україні.

Безвізовий режим з ЄС. Інфографіка
ТСН.ua

21-24 листопада у Брюсселі відбувся саміт Україна-Євросоюз, на якому українські політики сподівалися отримати конкретну дату, коли рішення щодо безвізового режиму для українців буде прийнято. Проте марно.

На цьому етапі процес ускладнився міграційною кризою в ЄС. Деякі його країни-члени почали висловлювати сумніви щодо надання будь-кому дозволу на перетин їхніх кордонів на спрощених умовах до того, як Євросоюзом буде ухвалена процедура реагування на міграційні ризики. 

Наразі документ уже розроблено. Європарламентарі мають проголосувати його у лютому 2017 року, після чого його затвердить Рада ЄС. А далі дорога України до безвізу буде вільною. За процедурою, його також має проголосувати Європарламент та затвердити Рада ЄС.

Після публікації рішення в "Офіційному віснику ЄС" воно набуде чинності на 21-й день. Також деякий час знадобиться для технічного впровадження у дію механізмів безвізу.

Боротьба з корупцією та е-декларації

Увесь 2016 рік пройшов під гаслом боротьби з корупцією, адже це була одна з умов надання Україні безвізового режиму. Для цього в Україні мали реально запрацювати створені раніше антикорупційні органи - Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) і Нацагенство з питань запобігання корупції (НАЗК).

Серед функцій НАБУ - розслідування "елітної корупції", тобто діянь високопоставлених чиновників. Бюро було утворено наказом президента 16 квітня 2015 року, проте продемонструвати реальні результати роботи змогло лише цього року, адже для повноцінного функціонування потребувало утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, чиї співробітники мають курувати відкриті детективами НАБУ справи та представляти сторону обвинувачення у суді.

САП як самостійний підрозділ у структурі ГПУ було утворено наказом генпрокурора Віктора Шокіна наприкінці вересня 2015 року. За кілька місяців після тривалого скандального конкурсу президентові було представлено очільника САПу - Назара Холодницького

Відтак у 2016 році антикорупційні органи мали показати результати. Згідно зі звітом директора НАБУ Артема Ситника, який він оприлюднив у серпні, детективи під наглядом САПу розслідували майже 200 корупційних справ. За півроку роботи до суду було передано матеріали 24-х кримінальних проваджень, а на користь держави відшкодовано 45 млн грн.

Результати роботи НАБУ та САП за півроку. Інфографіка
НАБУ

Тим не менш детективи НАБУ у своїй роботі зустрічалися із критикою і навіть протидією. Так, нардепи закидали Ситнику те, що НАБУ не відкрила жодного провадження проти колишніх регіоналів. А на початку серпня між НАБУ та ГПУ спалахнув гучний конфлікт. Усе почалося зі спроби слідчих ГПУ провести обшук у будівлі Бюро. Глава НАБУ заявив, що генпрокурор попередив його про необхідність доступу до матеріалів, але не про обшук.

За кілька тижнів конфлікт між ГПУ і НАБУ отримав розвиток. 15 серпня в НАБУ заявили, що 12 серпня під час проведення негласних слідчих дій співробітники ГПУ незаконно викрали і доправили двох технічних працівників НАБУ в приміщення ГПУ, де протягом 11 годин їх допитували. У ГПУ своєю чергою заявляють, що представники НАБУ побили трьох співробітників Генпрокуратури.

ВідеоГПУ проти НАБУ: набирає оборотів конфлікт між двома силовими структурами

Пізніше Ситник разом із Луценком дали спільну прес-конференцію, на якій запевнили, що розслідуванням інциденту займуться треті сторони - СБУ та САП.

Ще один орган боротьби з корупцією - Національне агентство з питань запобігання корупції. НАЗК є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

НАЗК було утворено ще минулого року, проте реально структура запрацювала у 2016-му. Її основним заданням стало впровадження системи електронного декларування статків чиновників, розробленою Програмою розвитку ООН (ПРООН).

Щоправда і тут усе пройшло непросто. Проблеми виникли з самим онлайн-реєстром декларацій. Держслужба спеціального зв'язку та захисту інформації оголосила про відмову у сертифікації системи захисту інформації цього реєстру. Від середини серпня систему запустили у тестовому режимі без атестації Держспецзв'язку.

ВідеоЧому НАЗК не помічає "своїх клієнтів"

Робота системи піддавалася критиці з боку народних депутатів. Зокрема, Антон Геращенко та Іван Вінник зробили заяву про злам системи декларування і продемонстрували скріншоти заповнення декларації від імені іншої особи - члена НАЗК Руслана Рябошапки. Проте експерти виявили, що "злам" відбувся за участю посадових осіб держпідприємства "Українські спеціальні системи", підпорядкованого Держспецзв'язку.

Незважаючи на протидію нововведенню, президент наказав запустити систему е-декларування від вересня, що і було зроблено. Від того моменту чиновники, які обіймають важливі й особливо важливі посади (президент, міністри, депутати, судді, прокурори, керівники обласних і районних адміністрацій, а також поліцейські) мали 60 днів - до 30 жовтня, - щоб подати декларації. У разі неподачі декларації чиновнику загрожує відповідальність.

У разі розбіжностей між задекларованими та реальними статками також настає відповідальність - адміністративна (розбіжність у сумі від 100 до 250 мінімальних зарплат) або кримінальна (розбіжність вища за 250 мінімальних зарплат).

ВідеоПоляки шоковані статками українських депутатів

Варто зауважити, що українці були чимало шоковані справжніми статками чиновників. Тим не менше їхню справжність ще треба перевірити. Перевірка статків - це наступна фаза роботи НАЗК, яку воно проводитиме спільно з НАБУ.

Для цього НАЗК затвердило "Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" та "Порядок здійснення моніторингу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування".

Водночас ці документи не задовільнив Мін'юст через відсутність чітко визначених засад та принципів проведення перевірок, хоча б якихось термінів початку та тривалості таких дій, чітко визначених вимог до висновку за результатами перевірки тощо.

Тим не менш через недоліки у документах процес не стоїть на місці. За результатами перевірки декларацій половини депутатів було виявлено 28 порушників, які вказали не все майно. Ще 11 заробили гроші, незаконно суміщаючи посади. Проте прізвищ порушників не називають, посилаючись на презумпцію невинуватості. Наразі відомо про перші десять кримінальних проваджень, відкритих НАБУ за фактами незаконного збагачення, сім із них - проти народних депутатів.

Відставка грузинської команди

Протягом 2016 року з посад в Україні звільнилася майже вся грузинська команда, яка прийшла працювати в Україну після Революції гідності. Їх називали реформаторами та покладали на них великі надії. Проте щось пішло не так і один за одним посадовці оголошували про відставку, допоки на високій посаді з грузинів не лишився один лише заступник міністра юстиції Гія Гецадзе.

Так, першим з команди реформаторів пішов Давід Сакварелідзе, який займав посаду заступника генпрокурора та прокурора Одеської області. Сакварелідзе займався системою конкурсного набору місцевих прокурорів, який стартував улітку 2015 року. За його словами, такого масштабного конкурсу для прокурорів місцевих рівнів в Україні не було ніколи. Тим не менш під час проведення конкурсу у ГПУ стикалися з численними труднощами, зокрема і зі спробами зацікавлених сторін просунути "своїх" людей на "ласі" посади.

Також Сакварелідзе вніс вклад у скандальну справу "діамантових прокурорів", під час якої вступив у конфронтацію з генпрокурором Віктором Шокіним та його прихильниками, які усіляко опиралися ідеї реформування ГПУ. У результаті цього протистояння Сакварелідзе було звільнено наказом Шокіна від 29 березня з формулюванням "у зв'язку зі скаргами на нього від народних депутатів".

Наступним пішов Олександр Квіташвілі. Ректор Тбіліського державного університету та колишній міністр праці, охорони здоров'я і соцзахисту Грузії отримав у підпорядкування український МОЗ.

Квіташвілі почав реорганізацію роботи міністерства зі звільнення голів усіх департаментів урядового відомства. Проте з медичною реформою справи йшли гірше. Міністр періодично скаржився на гальмування реформи, зокрема, з боку нардепів. Тим не менш у його доробку - налагоджена система закупівель ліків через міжнародні організації, що дозволило економити більше ніж вдвічі. Квіташвілі було відправлено у відставку разом з усім урядом Яценюка у квітні.

ВідеоЯк грузини відгукуються про Михайла Саакашвілі

У травні у відставку подала Екатеріна Згуладзе, яка у Грузії кілька років обіймала посаду заступника міністра внутрішніх справ, в Україні отримала відповідну посаду. У її доробку - створення Національної поліції України, реформування ДАІ та патрульної служби, набір кадрів на конкурсній основі та підвищення зарплат новій поліції

Згуладзе називали ангелом-охоронцем і берегинею реформи поліції в Україні. Проте 11 травня 2016 року стало відомо про її відставку. У ЗМІ висловлювалося чимало версій такого кроку - від конфлікту з Аваковим до вагітності Еки.

У листопаді у відставку пішли двоє грузинів, які працювали в Одеській області - глава Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі та начальник Одеської поліції Гіоргі Лорткіпанідзе.

Колишній президент Грузії отримав призначення на посаду голови Одещини у травні 2015 року та одразу розпочав активну діяльність, яка більше була спрямована на телекамери, аніж на досягнення реальних результатів. Як зазначають експерти Комітету виборців України, Саакашвілі не виконав більшість зі своїх обіцянок

7 листопада Саакашвілі повідомив про свою відставку, звинувативши президента Петра Порошенка у сприянні корупції. Пізніше колишній очільник Одещини заявив про створення нової політичної сили, яка під його керівництвом домагатиметься якнайшвидших парламентських виборів в Україні. 

В один день із Саакашвілі у відставку подав генерал поліції Гіоргі Лорткіпанідзе, який за часів президенства Міхеіла працював заступником голови МВС Грузії. Повідомивши про відставку, Лорткіпанідзе поскаржився на складну кадрову ситуацію. За його словами, після оптимізації обласне управління залишилося без 40% особового складу. Лорткіпанідзе запевнив, що докладав значних зусиль для поліпшення ситуації, але вони не привели до істотного прогресу.

Ще за тиждень стало відомо про відставку голови Нацполіції Хатії Деканоідзе. За її словами, причиною звільнення став великий опір її роботі, який вона відчувала на посаді. 

Офшорний скандал

Одним з найбільших потрясінь у політичному житті України став світовий скандал, що отримав назву Офшоргейт.

3 квітня з панамської компанії Mossack Fonseca "витекли" документи, які стали основою для гучного міжнародного журналістського розслідування про іменитих власників великих офшорів. Витік документів розкриває причетність багатьох світових політиків, бізнесменів і відомих людей різних професій до приховування величезних сум грошей в офшорних компаніях.

Серед офшоротримачів були помічені й українські політики, зокрема президент Петро Порошенко. Центр з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) опублікував матеріал "Офшорний податковий маневр президента України", присвячений махінаціям з компанією Roshen, яка належить Порошенкові.

PanamaPapers

 

Порошенко виправдався тим, що передав компанію у траст і не бере участі в управлінні нею. А адвокати Порошенка своєю чергою запевнили, що усі махінації з компанією не суперечать українському законодавству. Це жодним чином не виключало того факту, що податків від продажу компанії - якщо таке колись станеться - українська економіка не отримає.

Також, крім президента, в Офшоргейті засвітилися ще кілька десятків українців – одеський голова Геннадій Труханов, екс-прем'єр Павло Лазаренко, підприємець Мохаммад Захур, сини екс-прем'єра Азарова та регіонала Єфремова тощо. 

План "Шатун"

23 жовтня українська група хакерів CyberHunta оприлюднила документи, виявлені у зламаній пошті Владислава Суркова, помічника російського президента Володимира Путіна. Хакери виклали усю переписку Суркова за період 2013-14 років. Водночас матеріали за 2015-16 роки хактивісти передали спецслужбам без оприлюднення через оперативну цінність цих документів.

Проте й серед давніх листів було чимало цікавого щодо України. Там були і плани створення Закарпатської народної республіки, і обговорення проекту "Новоросія".

Але найбільше галасу наробив так званий план першочергових заходів щодо дестабілізації суспільно-політичного життя в Україні "Шатун".

Головна мета цього плану була визначена як дискредитація влади й проведення дострокових парламентських і президентських виборів в Україні задля того, аби до влади прийшли "керовані політичні сили", що матиме наслідком "кардинальну зміну українського політичного режиму".

ВідеоГості програми "Право на владу" обговорили, хто стоїть за організацією плану "Шатун"

Цікаво, що все це було заплановано на найбільш важкий період для українців листопад 2016 року - березень 2017-го. Саме у цей час рівень обурення високими комунальними платежами серед населення буде найвищим.

Навколо цього документа одразу розпочалися дискусії. Найголовнішим питанням була його автентичність. Дехто підозрював, що злиті документи є частиною плану деяких політичних сил в Україні з дискредитації опонентів.

Проте очільник СБУ Василь Грицак підтвердив, що здобуті хакерами листи з пошти Суркова збігаються з даними Служби безпеки, тож документам начебто можна вірити. У МВС також підтвердили автентичність листування путінського помічника.

Кремль, своєю чергою, звичайно, спростовує справжність листів. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков навіть заявив, що Сурков взагалі не користується електронною поштою.

І, до речі, незважаючи на розкриття плану, він вже втілюється у життя: політичні сили звинувачують одна одну у провокаціях, лунає гучна критика влади, у Києві відбуваються проплачені "майдани" з абсурдними вимогами, на кшталт "Долар за 8", та тітушками, які прогулюються поруч.

Транш МВФ

У вересні Україна нарешті отримала транш МВФ - черговий кредит від Міжнародного валютного фонду, якого чекали більше року і який став актом довіри до України.

Щоправда, експерти очікували надходження у сумі $ 2,3 млрд. Натомість Україна отримала лише мільярд. Але й цьому політики були раді.

Адже затягування з боку МВФ давало сигнал іншим міжнародним установам і донорам про те, що треба почекати перед тим, як давати Україні гроші. Тож протягом року українська економіка впоралася без зовнішніх вливань. Тепер отримала $ 1 млрд кредитних гарантій від США, 600 млн євро макрофінансової підтримки від ЄС і кредитів на купівлю газу від європейських партнерів.

Вересневий транш став частиною програми кредитування, про яку Україна домовилася навесні 2015 року. Згідно з нею, МВФ позичає 17,5 мільярда на 10 років, а Україна має щоквартально повертати борги.

Тоді Рада директорів МВФ змінила програму Stand-by для допомоги Україні на Механізм розширеного фінансування, в рамках якого протягом чотирьох років фонд зобов'язався порційно надавати державі кредит. Фактично Україна одержала два транші загальною сумою $ 6,7 млрд, що становить лише третину обіцяного.

ВідеоМіжнародний валютний фонд оцінив зростання української економіки

Для отримання цих позик державі довелося виконати низку умов, передбачених угодою.

Зокрема, Верховна Рада прийняла закони, що посилили ефективність Нацбанку, захист вкладів громадян і полегшили їхній доступ до депозитів у проблемних банках, а головне - зобов'язали держслужбовців надавати повну інформацію про свої доходи і майно.

Як наслідок, у березні 2015 року було перераховано перший транш розміром у $ 5 млрд. Кошти позики спрямували на бюджетні потреби й відновлення золотовалютних резервів. Однак, після серпневого перерахування $ 1,7 млрд, які повністю пішли на поповнення резервів Нацбанку, МВФ виплати призупинив.

Серед ймовірних причин називали затягування з пенсійною реформою, а також з впровадженням системи електронного декларування доходів. Примітно, що позитивне рішення МВФ про третій транш було прийнято саме після запуску процесу е-декларування.

Гроші третього траншу мали піти не лише на укріплення гривні та поповнення золотовалютних резервів, а й на реформи.

Судова реформа

2016 року в Україні нарешті дали старт судовій реформі, про яку так багато говорили.

2 червня Верховна Рада ухвалила нову редакцію закону про судоустрій і статус суддів та підтримала законопроект про зміни до Конституції в частині правосуддя, які відкривають шлях до змін у судоустрої України.

По-перше, має бути створений новий Верховний суд з новою структурою і складом замість вищих спецсудів. По-друге, будуть передбачені механізми повного оновлення тисяч людей у мантіях, звільнення за спрощеною процедурою і неможливість повернення тих, кого відсіяли. По-третє, відсіяти можуть за те, що не здатен підтвердити походження своїх статків і родини. До того ж, проводитимуть постійний моніторинг способу життя судді. Оцінювати доброчесність служителя Феміди, крім Вищої кваліфікаційної комісії, буде новий орган - Громадська рада доброчесності. По-п'яте, в законах передбачено обмеження суддівського імунітету, тож тепер навряд чи зможе повторитися ситуація як із суддею-хабарником, який відстрілювався від правоохоронців, а ті не могли нічого з ним вдіяти через суддівську недоторканість.

ВідеоЩо несе у собі нова судова реформа

Водночас новий закон про судоустрій отримав чимало критики від правознавців. Один із головних закидів - його приймали з порушенням Конституції, адже спочатку мали би проголосувати зміни до Основного закону, а не навпаки. Також новий закон не повністю нівелює політичний вплив на судівську систему. А створення нового Верховного суду замість вищих спеціалізованих судів експерти називають простою зміною вивіски тощо.

Тим не менш, конкурсне зайняття посад є якісним проривом. Наразі триває конкурс на зайняття 120 посад у Верховному суді. За даними міністра юстиції Павла Петренка, документи подали більше 1400 претендентів і більшість з них ніколи не працювали в системі.

Також Вища рада юстиції (ВРЮ) має бути реорганізована у Вищу раду правосуддя. До речі, саме вона тепер, замість Верховної ради, даватиме згоду на затримання, арешт та звільнення служителів Феміди.

23 вересня Порошенко вніс до Верховної Ради проект закону про Вищу раду правосуддя. Він був визнаний невідкладним, проте станом на грудень законопроект пройшов лише перше читання. Для порівняння тут варто пригадати, як персональний закон Луценка нардепи прийняли за два дні.

Вбивство Шеремета

У липні українців сколихнула новина про зухвале вбивство журналіста Павла Шеремета - білоруса, російського тележурналіста, який 2012 року почав працювати в "Українській правді". Також він вів програми на телеканалі ТВі та на радіо "Вести".

Вночі проти 20 липня зловмисники закріпили вибухівку на днищі авто Шеремета, просто під водійським сидінням, без проникнення в салон. 

ВідеоОприлюднено нові відео-подробиці резонансного вбивства журналіста Шеремета

Правоохоронці озвучили чотири версії, за котрими ведеться розслідування цього злочину. Це неприязні особисті стосунки, професійна журналістська діяльність, робота російських спецслужб та помилкове вбивство (мішенню був не Шеремет). 

Примітно, що за три дні до вбивства Шеремет відвідав Москву, де зустрічався з Олександром Клименком, міністром доходів і зборів часів Януковича і оточенням вбитого російського опозиціонера Бориса Нємцова.

У справі було допитано більше 500 свідків. Українським правоохоронцям була надана міжнародна допомога, зокрема, деякі експертизи проводила американська ФБР. Від часу вбивства журналіста минуло вже більше п'яти місяців, проте правоохоронці досі не назвали замовників. Інформацію про хід розслідування не оприлюднюють, щоб не нашкодити слідству.

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: