Хто така Ольга Стефанішина: кар’єра, головні посади та політичний шлях

Колишня пані посол України у США Ольга Стефанішина отримала підозру незаконному збагаченні і суд призначив їй заставу у 6 млн грн. Уродженка Одеси та юристка за освітою, вона тривалий час працювала в уряді, очолювала офіс з євроінтеграції та обіймала важливі державні посади.

Про біографію, кар’єру та політичний шлях Ольги Стефанішиної читайте на ТСН.ua.

Біографія Ольги Стефанішиної — освіта, родина, кар’єра

Ольга Стефанішина (дівоче прізвище — Кравець) народилася 29 жовтня 1985 року в Одесі. Вона має дві вищі освіти. Від 2017 року перебуває в розлученні. Від першого шлюбу з Михайлом Стефанішиним, який працював у департаменті кіберполіції, виховує двох дітей — сина Даниїла та доньку Анастасію.

2008 року Стефанішина закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, де здобула кваліфікацію юриста-міжнародника та перекладача англійської мови. 2016 року отримала ще одну вищу освіту, завершивши навчання в Одеському національному економічному університеті за спеціальністю «Фінанси та кредит».

Перший професійний досвід здобула ще під час навчання: протягом 2006-2007 років займалася приватною юридичною практикою.

Робота Стефанішиної в уряді

2007 року розпочала роботу в Міністерстві юстиції України. До 2010 року працювала у Державному департаменті з питань адаптації законодавства, де обіймала посаду спеціаліста — керівника відділу правового забезпечення європейської інтеграції.

Від березня до грудня 2017 року очолювала Урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті Кабінету міністрів. Уже в грудні того ж року Стефанішина була призначена гендиректором Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабміну.

Під час позачергових парламентських виборів 2019 року балотувалася до Верховної Ради від партії «Українська Стратегія Гройсмана», посідаючи 25-те місце у виборчому списку, однак депутатського мандата не отримала.

Від січня до червня 2020 року Стефанішина працювала радницею в юридичній фірмі «Ілляшев та Партнери».

4 червня 2020 року її призначили віцепрем’єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України в уряді Дениса Шмигаля.

На цій посаді Стефанішина відповідала за координацію урядової політики, спрямованої на наближення країни до членства в Євросоюзі та НАТО. Одним із головних напрямів її роботи було впровадження реформ, необхідних для виконання вимог ЄС та Альянсу. Йшлося, зокрема, про вдосконалення законодавства, проведення економічних перетворень і зміцнення правової системи.

Також Стефанішина брала участь у переговорах із представниками ЄС та НАТО, працювала над підготовкою й реалізацією угод, покликаних поглибити співпрацю України з цими організаціями. Важливою частиною її діяльності була гармонізація українського законодавства зі стандартами ЄС для полегшення подальшої євроінтеграції.

Крім того, урядовиця забезпечувала взаємодію між органами державної влади, громадськістю та міжнародними партнерами з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

У вересні 2024 року Стефанішина подала заяву про звільнення з посади. Уже наступного дня Верховна Рада підтримала її відставку, а 5 вересня призначила міністеркою юстиції та віцепрем’єркою з євроінтеграції.

Після відставки уряду Шмигаля 16 липня 2025 року Стефанішина залишила посади міністерки юстиції та віцепрем’єрки.

Робота Стефанішиної на посаді посла України у США

17 липня 2025 року Стефанішину призначили спеціальною уповноваженою президента України з питань розвитку співробітництва зі США. На цій посаді новоспечена дипломатка працювала до моменту погодження Вашингтоном її кандидатури на посаду українського посла.

27 серпня 2025 року президент Володимир Зеленський повідомив про призначення Стефанішиної послом України у США. На цій посаді вона змінила Оксану Маркарову, яка очолювала дипломатичну місію від початку повномасштабного російського вторгнення. Тоді ж президент окреслив основні завдання щодо оновлення роботи українського дипломатичного представництва.

«Головне — реалізувати повністю всі домовленості з Вашингтона — домовленості наші з Президентом Трампом, і передусім в оборонній сфері. Багато в чому саме від відносин з Америкою залежить довготривале гарантування безпеки України», — наголошувавв глава держави.

3 серпня 2026 року Стефанішина повідомила, що вирішила скласти повноваження посла через особисті обставини. Після цього Зеленський підписав указ про її звільнення з посади.

Розслідування щодо Стефанішиної та підозри

У жовтні 2019 року Стефанішиній оголосили підозру за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — у розтраті або привласненні державних коштів в особливо великих розмірах, вчинених групою осіб. Максимальна санкція цієї статті передбачає до 12 років ув’язнення. Йшлося про тендер, організований 2013 року в Мін’юсті за часів очільниці відомства Олени Лукаш. Тоді проводився конкурс на виконання трьох досліджень із порівняння законодавства України та ЄС загальною вартістю 2,5 млн грн.

Як повідомляв проєкт «Наші гроші», переможцями тендера стали виконавці, які, за даними журналістів, не мали достатньої кваліфікації для проведення таких досліджень. Водночас українські державні наукові установи пропонували виконати цю роботу безкоштовно.

4 червня 2025 року видання «Українська правда» оприлюднило розслідування, у якому йшлося про те, що активи, арештовані Агентством з розшуку та менеджменту активів (АРМА), зокрема Будинок профспілок України, нібито переходять під контроль осіб, пов’язаних зі Стефанішиною.

27 червня 2025 року Hromadske опублікувало матеріал, у якому повідомило, що мати Стефанішиної придбала квартиру площею 100 кв. м у житловому комплексі «Львівська площа» в центрі Києва майже вчетверо дешевше за ринкову вартість. За даними журналістів, за нерухомість було сплачено близько 3 млн грн, тоді як мінімальна ринкова ціна аналогічної квартири на момент купівлі становила приблизно 12 млн грн.

За інформацією Hromadske, через кілька годин після того, як журналіст зафіксував, що Стефанішина користується цією невказаною в декларації квартирою, його на кілька годин незаконно затримали працівники поліції, намагаючись отримати доступ до мобільного телефону.

Звання та нагороди Стефанішиної

Стефанішина має звання державного службовця 5-го рангу. Також вона має низку державних і міжнародних нагород:

• Почесна грамота Кабінету міністрів України.

• Орден «За заслуги» II ступеня (20 липня 2025 року).

• Орден «За заслуги» III ступеня (21 грудня 2023 року).

• Офіцерський хрест Ордену Великого князя Литовського Гедиміна (6 липня 2023 року, Литва).

• Liberal Award by European Liberal Forum.

• Women, Peace and Security Award by NATO Parliamentary Assembly.

• Орден святої рівноапостольної княгині Ольги — нагорода Православної церкви України.