Мовні інтриги. Нардепи та експерти розповіли про законопроекти, які спричинили баталії у Мережі

ТСН.ua звернувся за коментарем до авторів усіх трьох законопроектів та попросив мовознавця і правника оцінити документи.

У Мережі розпочалися бурхливі обговорення мовних законопроектів, один з яких врешті-решт має стати основним. 

Історія розпочалася з публікації у Facebook нардепа Миколи Книжицького, який розповів про три законопроекти, обговорення яких тепер депутати мають почати на профільному комітеті. Нардеп зазначив, що усі проекти партіотичні, проте деякі їхні норми викликали чимало обурення серед користувачів соцмережі.

Один із закидів, зокрема, стосується транскрибування географічних назв, мовляв, Київ тепер будуть писати російською не інакше як "Кыйив". Проте цей міф спростувала у коментарі ТСН.ua депутат Оскана Сироїд, яка є співавтором одного з представлених законопроектів.

Більш детальний аналіз усіх трьох проектів, а також суть побоювань інтернет-користувачів можна передивитися у матеріалі "Мовні інспектори й заборона суржику. Яким нардепи бачать новий закон про державну мову

ТСН.ua звернувся за коментарем до авторів усіх трьох законопроектів та попросив експертів - мовознавця і правника - оцінити документи. Примітно, що коментувати ситуацію відмовилися лише нардепи-ініціатори закону №5556, який було зареєстровано першим. Так, депутат від БПП Ярослав Лесюк заявив, що наразі не хоче обговорювати проект. Причин відмови народний обранець не назвав. 

Також цікавість викликає ситуація, в результаті якої одночасно з'явилося кілька законопроектів на таку болючу для України тематику. Нардеп Микола Княжицький, який поставив свій підпис під другим законопроектом № 5669, запевняє, що це стало результатом природнього процесу, коли певні депутати не дійшли згоди та вирішили створити свої варіанти закону. 

Депутат Оксана Сироїд, автор третього зареєстрованого законопроекту № 5670, у свою чергу зауважує, що каменем спотикання стало прагнення її однодумців виробити законопроект саме про державну мову, не змішуючи її з регіональними мовами. На її думку, поняття "мовної політики" є штучно нав'язаним Україні саме задля сіяння розбрату на мовному підґрунті.

ВідеоКонституційний суд почав усні слухання щодо скандального закону "Колісниченка-Ківалова"

Думку щодо необхідності такого розділу підтримує мовознавець Лариса Масенко. На її думку, вжиток регіональних мов та мов нацменшин має регулювати окремий законопроект. До того ж жоден з решти двох законопроектів не містить задовільних норм, які б регулювали цю сферу.

У свою чергу адвокат Андрій Турій назвав законопроект Лесюка таким, що містить найменше норм, які могли б призвести до збурення у суспільстві, проте цей документ найбільше ризикує стати законом, який ніхто не виконуватиме.

Водночас і нардепи, й експерти наголошують, що законопроекти не зачіпають спілкування українців у приватному житті.

Микола Княжицький
gbgalsgallery.com
Микола Княжицький, нардеп від Народного фронту:

- Узагалі базовий законопроект розроблявся колись Сергієм Головатим і Оксаною Сироїд, які разом працювали у правничій фундації. Потім вони припинили разом працювати. Оксана Сироїд була серед ініціаторів цієї робочої групи, а Ірина Подоляк з фракції "Самопоміч" надзвичайно активно в цій групі працювала. І в них вже був їхній законопроект. Але тоді люди, які мали інші погляди, ініціювали реєстрацію власного законопроекту. Серед них був Ярослав Лесюк, який теж є членом нашого комітету. І третій законопроект – це і є законопроект Головатого, який реєструвався ще минулого скликання Марією Матіос, Андрієм Іллєнком. Я і група депутатів зі "Свободи" теж його підписали.

Мені здається, що нічого поганого немає в тому, що у нас є три законопроекти. Адже це лише поле для переговорів. Тому що тепер на їхній базі ми маємо зробити один якісний законопроект про мову, в тому числі врахувавши ті побажання, які є від громадськості.

Нашому законопроекту багато чого не вистачає. Він готувався ще у минулих скликаннях. За той час наше законодавство, наприклад, те, що стосується ЗМІ, пішло набагато вперед. Ми впровадили ці зміни на радіо для українських пісень, внесли низку інших змін. Очевидно, що в тому проекті, який готувався, це ще не було враховано, а нам потрібно це врахувати і синхронизувати законопроект із законодавством. Тому, безумовно, він потребує доопрацювання.

Певний розкол буде, бо є багато людей в Україні, які не люблять української мови і не хочуть, щоб вона була державною
Микола Княжицький

Разом з тим, наш законопроект і проект Подоляк містить різні підходи, наприклад, до книговидавництва. Подоляк пропонує обмежувати видавництво книг іншими мовами, окрім української, а наш пропонує стимулювати і підтримувати видавництво книг українською мовою. Тобто є різні підходи, але разом з тим у цих проектах є багато спільного.

Зараз багато хто побоюється розколу суспільства на мовному ґрунті. Але очевидно, що тому ми і зареєстрували стільки законопроектів, щоб під час роботи над ними прибрати з них все, що може сприяти небажаному розколу. Але треба розуміти, що певний розкол буде, бо є багато людей в Україні, які не люблять української мови і не хочуть, щоб вона була державною. З цими людьми розкол буде. Проте з тими, хто є патріотами України, але мають різні погляди на час та способи втілення законодавства, треба шукати порозуміння.

Я думаю, що зараз обговорювати проекти законів у деталях немає жодного сенсу. Проекти є зареєстрованими, а далі, оскільки їх є декілька, почнеться підготовка якогось одного з них і подача до першого читання. Ось тоді ми будемо їх обговорювати. Зараз просто було дуже велике бажання розпочати цей процес, щоб ми не затягували час, а були вже готові почати говорити на цю болючу тему. Але початок розмови не означає, що те, що написане в проектах буде прийнято. Від чогось ми безумовно відмовимося, але якісь норми навпаки будуть жорсткішими.

У кінцевому варіанті залишиться лише те, за що знайдеться більшість голосів у парламенті. За декілька місяців єдиний проект буде готовий до голосування.

Оксана Сироїд
УНІАН
Оксана Сироїд, нардеп від "Самопомочі":

- Починаючи з 2013 року, я працювала над проектом закону, який стосувався державної мови і мов меншин. І ми прийшли до висновку, що потрібно розділити регулювання, тому що так званої "мовної політики" немає ніде у світі. Така сентенція була нав'язана в Україні саме для того, щоб нас сварити за мовною ознакою.

Коли ми кажемо про державну мову, то це є територією суверенітету. Це так само як державний гімн, прапор, кордон. Мова йде у цьому ж рядку. Коли ми кажемо про інші мови, ніж державна, то це належить до категорії прав людини, зокрема прав національних меншин. Тож ми працювали над цим розподілом, і мабуть комусь не дуже подобалася ця ідея, тож на випередження було зареєстровано ці два законопроекти, які об'єднують мови. Й оскільки вже дві неправильні концепції були зафіксовані, ми вирішили все таки дати людям можливість обговорити і добру концепцію. Тож запропонували закон про державну мову.

Я вважаю небезпечним закон, який було зареєстровано першим (№5556 авторства Ярослава Лесюка, - ред.). А законопроект, зареєстрований другим (№5669, підписані Іллєнком, Княжицьким і Матіос, - ред.), писала я. І, на жаль, ніхто не взяв моєї згоди на його використання. Я написала його у 1993 році, і ми його доопрацьовували разом із депутатом Сергієм Головатим. Зараз ми порівняли, він на 90% збережений у тому вигляді, в якому я його підготувала. Власне, після цього законопроекту я більш докладно вивчила тему і тому ми залишили з нього певні ідеї у нашому законопроекті, але було змінено сам принцип - державна мова окремо, мови меншин - окремо.

Немає держав, де є закони про мови. Але майже у кожній державі є закон про державну мову. Решта регулюється законом про національні меншини
Оксана Сироїд

Нам вкрай необхідний закон про державну мову. І це вже давно на часі, тому що якісь мови у нас, на жаль, є під загрозою. На сьогоднішній день у нас немає якісної юридичної термінології, немає жодного судового рішення без помилок. Покажіть філологу судове рішення судді - він жахнеться.

Це відбувається через те, що у нас немає стандарту української мови. І ми чи не єдина держава у світі, яка не має стандарту своєї мови. Це означає, що люди, які хочуть вивчити українську і скласти іспит на знання української мови, не можуть цього зробити, адже ми не маємо системи оцінювання. У нас є оцінювання лише в школі та університеті. Крім того, у нас є понад 20 законів, що вимагають від осіб, які хочуть займати певні посади, володіння українською мовою. А ми не маємо змоги перевірити це володіння.

Згідно із законопроектом, це буде компетенцією Національної комісії з питань державної мови, Центру термінології і Центру тестування. Це буде, як TOEFL, коли люди охоче складають іспит на знання англійської мови. Тож це не якась вигадка, такі центри працюють у кожній державі.

Випадок із реального життя. Людина на операційному столі українською мовою каже, що вона непритомніє, а лікарі не розуміють, що вона говорить
Оксана Сироїд

Якщо говорити про деталі, зокрема, про транскрибування географічних назв, то потрібно розуміти, що це жодним чином не стосується перекладу з української на російську мову. Наприклад, є поселення, на території якого історично склалося, що там проживають окремі етноси - до прикладу угорці на Закарпатті. І вони хочуть відтворювати назви своїх населених пунктів угорською мовою. Це є природньо, але якщо вони відтворять їх тільки угорською мовою, то ми з вами, приїхавши туди, не зрозуміємо, де ми є. Тому є обов'язок, якщо є назва, відтворена не українською мовою, то має бути транскрибована українською мовою, щоб ми могли прочитати, де ми перебуваємо.

Українська мова спілкування має бути доступною у всіх публічних установах, де надають послуги від імені держави, в тому числі йдеться про медичні послуги, надання правничої допомоги тощо. Але це також критично. Розкажу випадок із реального життя. Людина на операційному столі українською мовою каже, що вона непритомніє, а лікарі, які стоять над операційним столом, не розуміють, що вона говорить.

Водночас медичні працівники не будуть зобов'язані розмовляти лише українською. Цей закон взагалі не торкається мови спілкування. Це належить повністю до сфери свобод людини. Людина вільно обирає мову спілкування.

У свою чергу мовні інспектори перевірятимуть дотримання норм закону тільки у випадку надходження скарг. Тут є дві категорії. Перша - це сфера офіційних публічних документів, юридичних в тому числі. Мені як народному депутату зараз люди пишуть довгі листи про те, яка у нас низька якість мови у певних документах. А куди мені далі з цим йти? А так є орган, який проведе мовну експертизу і, можливо, звернеться до Нацкомісії з державної мови, щоб переглянути стандарт чи вдосконалити його, або ж дасть рекомендації відповідному органу щодо мови у документах. Друга категорія - це коли у публічних установах людині відмовляють у наданні послуг українською мовою. Ми знаємо, що таких випадків було багато. Зараз їх менше. Я думаю, у майбутньому зовсім відпаде потреба думати про це, але зараз потрібно простимулювати цей процес.

Щодо ЗМІ, то у законопроекті прописані певні квоти. І, думаю, це перше, на що звертатимуть увагу. Але не так важливі цифри, як важливі принципи. І цифри можна змінювати, прописувати у перехідних положеннях, деталізувати цю модель переходу. Але, думаю, усі погоджуються, що ми повинні вийти на україномовний контент.

Мовознавезь, доктор філологічних наук, академік Лариса Масенко
Лариса Масенко/Facebook
Лариса Масенко, доктор філологічних наук, академік Академії наук вищої школи України:

- У зв'язку з очікуванням рішення Конституційного Суду про скасування Закону "Про засади державної мовної політики" Ківалова-Колесніченка активізувалась робота над підготовкою нового мовного законодавства. Останнім часом у Верховній Раді зареєстровано три відповідних законопроекти: "Про мови в Україні", "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні" і "Про державну мову".

Попередній аналіз цих законопроектів свідчить, що мали рацію ті фахівці з мовного планування, які вважають, що Верховна Рада має ухвалити два різних закони – один про державну мову, а другий – про мови національних меншин. Цій вимозі відповідає професійно розроблений законопроект "Про державну мову" ( №5670).

Два інших, у яких визначення функцій державної мови поєднано із спробою врегулювати застосування мов національних меншин, попри низку слушних положень щодо державної мови, характеризує низький рівень компетентності у питаннях, які стосуються мов національних меншин.

Так, законопроект "Про мови в Україні" у більшості статей об'єднує мови національних меншин з мовами корінних народів України. Проте в документі не зазначено, які мови віднесено до мов корінних народів України. А тут існує багато проблем. Наприклад, до таких мов, крім української, безумовно належить кримськотатарська мова, а от кримчацьку мову одні дослідники відносять до окремої мови, інші ж вважають її говіркою середнього діалекту кримськотатарської. Зрештою, в наукових колах досі точиться дискусія щодо самого визначення поняття "мова корінного народу України".

Не менше питань виникає до відповідної частини законопроекту "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні". У цьому законопроекті поряд фігурують мови національних меншин та регіональні (міноритарні) мови. Щодо мов національних меншин запропоновано вживати термін "іноземна мова", а регіональну (міноритарну) мову визначено як мову "відмінну від української і яка традиційно застосовувалася в межах території України громадянами України, що становлять кількісно меншу групу, ніж решта населення України".

Але слід нагадати, що визначення і вживання так званих регіональних мов регулюється Законом України "Про ратифікацію Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин". У цьому Законі до регіональних віднесено 13 мов національних меншин: білоруську, болгарську, молдавську, російську та ін. Цей Закон потребує змін, але поки що він чинний. Відповідно виникає питання - на яких засадах буде проведено запропоноване розрізнення понять "мова національної меншини" і "регіональна мова".

Таким чином, на ухвалення заслуговує законопроект "Про державну мову", тоді як для регулювання порядку застосування мов національних меншин треба розробити окремий закон, попередньо розв'язавши всі дискусійні питання.

Андрій Турій
Андрій Турій, адвокат:

- Безумовно, українська мова повинна захищатися в Україні на законодавчому рівні. Впровадження даного закону, та обсяги захисту прав на мою думку повинні відповідати не тільки нормам права , але і соціально-економічним показникам життя громадян країни.

На мою думку, проект закону представлений нардепом Лесюком є цілком прийнятний для ухвалення, оскільки не містить норм, які б могли розділити наше суспільство за мовними ознаками.

Законопроект Головко, Матіос більш чітко прописує сфери застосування української мови, містить механізми регулювання мовних норм, її розвитку та вивчення.

Однією з особливостей закону є введення інституту Уповноваженого із захисту державної мови, мов національних меншин, який повинен піклуватися дотриманням порядку застосування української мови та мов національних меншин, що відрізняє цей законопроект від попереднього. Тобто даним проектом передбачений механізм притягнення до відповідальності за порушення "мовного" закону.

У разі прийняття закону за проектом Лесюка, мовний закон можливо було б саботувати у зв'язку з відсутністю механізму контролю та притягнення до відповідальності.

Законопроект представлений депутатом Подоляк в цілому тотожний законопроекту Головко та Матіоса.

За великим рахунком, запровадження обох законів не несе будь-яких труднощів для їх впровадження, окрім як побороти власні лінощі щодо спілкування українською мовою. Всі громадяни України з часом зможуть вільно спілкуватися українською.

Даними законопроектами не зачіпається приватне життя українців, тобто ними не передбачене втручання у вибір мови особистого спілкування.

Ольга Скичко

Залиште свій коментар