Мир для "галочки": чому Трамп тисне на Україну та ігнорує деталі війни

Президент США Дональд Трамп у своєму прагненні закінчити війну в Україні керується не глибинним розумінням конфлікту, а бажанням отримати швидкий політичний дивіденд. Він не намагається розібратися в контексті подій, переоцінюючи власні можливості або ж недооцінюючи російського диктатора Володимира Путіна.

Таку думку висловив політолог і міжнародний аналітик Максим Несвітайлов в інтерв’ю «Телеграфу».

Експерт наголошує, що Вашингтон фактично не приховує поверхневого підходу до переговорного процесу. Навіть в оточенні Трампа, зокрема віцепрезидент Джей Ді Венс, зазначали, що очільник Білого дому не заглиблюється в деталі, оскільки вони його просто не цікавлять.

«Це все байдуже для нього. Головне результат — підписання мирної угоди», — підкреслив Несвітайлов.

Тобто історія конфлікту, його передумови та екзистенційна загроза для України залишаються поза увагою американського президента.

За словами політолога, для Трампа критично важливо заявити світу: «Я підписав документ про закінчення війни». Подальший розвиток подій і життєздатність такої угоди його хвилюють мало.

Аналітик провів паралелі з іншими міжнародними конфліктами, де Трамп вважав, що досяг миру, хоча згодом угоди порушувалися або країни поверталися до стану війни. Попри це, він щиро вірить у свою «силу» та ефективність такої стратегії.

Найнебезпечнішим аспектом такої політики є вибір об’єкта тиску. Несвітайлов пояснює, що Трамп діє за звичною для себе схемою: тисне на того, хто, на його думку, слабший. У нинішній конфігурації такою стороною він вважає Україну.

«Трамп вважає нас слабкими, тому тисне на нас. Тому стається так, що коли росіяни вивалюють якісь вимоги, він такий: „Ну якщо Україна їх виконає, я підпишу цю угоду. Буде дуже класно для мене, тому що я буду такий молодець“», — резюмував експерт.

Нагадаємо, у США загострюється дискусія щодо підтримки України. За словами президента Республіканського клубу Рональда Рейгана Бориса Пінкуса, в оточенні Дональда Трампа поширюються наративи, вигідні Кремлю, зокрема через доповіді розвідки, які применшують агресивні наміри Володимира Путіна.

Водночас у Республіканській партії формується потужна підтримка жорсткішого курсу щодо Росії: у Сенаті вже є достатня кількість голосів для запровадження нових санкцій, що може змусити Білий дім посилити тиск на Кремль найближчим часом.