Орбан пішов, але розкол залишився: хто в ЄС тепер гальмує вступ України та фінансування

У четвер, 23 квітня 2026 року, під час неформального саміту на Кіпрі лідери Європейського Союзу відкрито визнали наявність серйозних розбіжностей щодо українського питання та фінансування блоку. Відсутність колишнього угорського прем’єра змусила очільників держав чесно поглянути на власні проблеми, продемонструвавши, що гальмування євроінтеграції Києва залежало не лише від позиції Будапешта.

Про руйнування ілюзії єдності, суперечки щодо 1,8-трильйонного бюджету та проблеми з розширенням європейської родини пише Politico.

Розбіжності щодо України та бюджету

Попри загальний позитивний настрій через відсутність Віктора Орбана, перші ж серйозні дискусії виявили глибокі тріщини в позиціях європейських столиць. Коли зайшла мова про швидке приєднання Києва до спільноти, прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович публічно охолодив очікування партнерів, назвавши такий сценарій нереалістичним з огляду на багаторічний досвід інтеграції його власної країни.

Ще гострішою стала суперечка щодо довгострокового бюджету: представники Нідерландів та Німеччини категорично наполягають на суттєвому скороченні видатків, тоді як Польща та керівництво Єврокомісії вимагають збільшення загального фінансування.

«Раніше Орбан був у певних аспектах цапом-відбувайлом, за яким усі ховалися, але тепер лідерам доведеться відкрито та чесно заявляти про свої наміри», — пояснив естонський прем’єр Крістен Міхал.

Енергетичні виклики та пошук компромісів

Єдиним полегшенням для багатьох учасників стала відсутність у залі відверто проросійських наративів, що дозволило провести переговори в дещо спокійнішій атмосфері. Втім, наразі континент уже стикається з новими серйозними викликами, зокрема з дефіцитом авіаційного пального та наслідками енергетичного шоку через бойові дії на Близькому Сході.

Президент Кіпру Нікос Хрістодулідіс зазначив, що через відсутність спільного бачення міністри фінансів отримали доручення розробити специфічні пропозиції для подолання кризи пізніше, щоб спробувати вийти на загальну угоду бодай до наступного формального саміту в червні.

Україна та ЄС: нові загрози та старі проблеми

На тлі цих дискусій Євросоюзу все ж вдалося розблокувати масштабний пакет фінансової підтримки для Києва, і вже до кінця травня очікується виділення першого траншу з 90 мільярдів євро кредиту, які підуть на посилення армії та захист інфраструктури. Цей крок став можливим після того, як Словаччина та Угорщина зняли своє вето в обмін на відновлення Україною прокачування російської нафти пошкодженим трубопроводом «Дружба».

Водночас деякі європейські партнери, зокрема Німеччина та Франція, продовжують активно просувати ідеї «символічного» або «асоційованого» членства для нашої держави без повного доступу до спільного бюджету. Українське керівництво жорстко відкидає такі пропозиції, наголошуючи, що українці платять за безпеку Європи не символічною ціною, а реальними життями.

Тим часом на політичній карті Європи відбуваються тривожні для Києва зміни, адже після втрати Угорщини Москва може відновити свій вплив через Болгарію, де на виборах перемогла проросійська політична сила. Ця партія, тісно пов’язана з колишнім президентом Руменом Радевим, несподівано здобула абсолютну більшість у парламенті та самостійно формуватиме новий уряд.

Сам Радев давно відомий своїми гучними закликами до відновлення діалогу з Кремлем та послідовними виступами проти надання будь-якої військової підтримки ЗСУ. Хоча європейські експерти припускають, що сильна економічна залежність від дотацій ЄС може стримати Софію від надто радикальних кроків, у російській столиці вже не приховують задоволення від таких результатів голосування.