Експерти наполягають на очевидності причин припинення розшуку, про які українські правоохоронці не могли не знати заздалегідь.
3 квітня українськими медіа прокотилася новина про те, що Інтерпол зняв з розшуку президента-утікача Віктора Януковича та його сина Олександра.
Про це йшлося у відповіді на запит в офіс Інтерполу юридичної фірми, яка представляє інтереси Януковича. Документи оприлюднив прес-секретар Януковича Юрій Кірасір, до речі, просто напередодні судового засідання у справі Януковича у Києві, яку захисники екс-президента усіляко намагаються затягнути.
Пізніше цю інформацію підтвердили в українському Інтерполі. А речник Нацполіції Яросмлав Таркало уточнив, що окрім Януковича, Інтерпол зняв з розшуку двох посадовців його режиму – екс-голову Адміністрації президента та екс-секретаря РНБО Андрія Клюєва і екс-міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького.
У свою чергу у Генпрокуратурі пояснили, що їм було відомо про це ще наприкінці квітня, проте вони не могли розголошувати конфіденційну інформацію.
Більше того, начальник Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк запевнив, що зняття високопосадовців з міжнародного розшуку відбулося через недоліки українського законодавства (є труднощі з ухваленням рішення про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою), тож буде оскаржене.
Проблемою вже особисто пообіцяв зайнятися голова ГПУ Юрій Луценко, який закликав "зрадофілів" та прихильників Януковича рано не радіти.
Водночас з такими заявами не погоджуються експерти. Зокрема, нардеп і член ПАРЄ Володимир Ар'єв зауважив, що справжньою причиною, чому комісія з контролю за файлами Інтерполу ухвалила рішення про зняття Януковича з розшуку, винятково наявність політичних мотивів у справі. А колишній голова українського Інтерполу наголосив, що це рішення взагалі неможливо оскаржити.
Загалом, зазначають експерти, ця ситуація свідчить лише про те, що справа проти Януковича перетворилася радше у показовий виступ для публіки, а високі чини серед правоохоронців аж ніяк не мають на меті довести її до логічного завершення.
Адже насправді розшук Януковича було призупинено ще у 2015 році. Відтоді пройшло більше року, а замість вироків Януковичу і його поплічникам серед результатів діяльності української правоохоронної системи маємо лише повне зняття їх з міжнародного розшуку.
- Перше. Розшук Януковича та інших (т.зв. "червона картка", англ. Red Notice) був припинений вже давно, як тільки комісія з контролю за файлами Інтерполу CCF прийняла справу до розгляду (мінімум рік тому).
Друге. Комісія перевіряє відповідність файлу Статуту Інтерполу. Головне "ні" -
це політика, расові та релігійні мотиви. Адже правильна назва організації не "Інтерпол", а Міжнародна організація кримінальної поліції. Злочин має бути загально кримінального характеру, щоб задіяти механізми "Інтерпол".
Третє. Коли видатний криміналіст Махніцький починав звернення в Інтерпол зі слів "...ставши президентом України, Янукович В.Ф. створив організовану злочин групу у складі: прем'єр-міністра, міністрів", це політика.
Четверте. Ярема і Шокін це розуміли і вони зрозуміли, що на цьому можна добре "піднятися". І стали бомбардувати Інтерпол такими ж документами, як їхній попередник (розуміючи їх безрезультатність).
П'яте. Оскаржити рішення комісії можна, але тільки з дружиною на кухні і з пацанами в лазні.
Шосте. Оголосити Януковича та інших в міжнародний розшук знову можна, але для цього потрібно працювати на країну, а не на свій політичний або меркантильний інтерес.
Сьоме. Так званий "міжнародний розшук" Януковича був організований і розрекламований бо "піпл" його схвалює. Просили шоу - отримайте. Ми намагалися, а злий Інтерпол (за яким явно Путін стоїть) нам не дав.
Висновок: Янукович та інші в цій країні, за цієї влади - не злочинці, а небезпечні свідки.
- Інтерпол як і будь-яка міжнародна організація діє на основі свого статуту. У статуті Інтерполу є стаття 3, в якій йдеться про те, що Інтерпол не займається злочинами, які вважаються політичними або які мають політичне забарвлення.
Колишньому президентові Януковичу інкримінують злочин за статтею 110 ККУ "Державна зрада". Відповідно цей злочин у будь-якому разі Інтерполом і будь-якою іншою міжнародною організацією вважатиметься політичним.
Якщо згадати, то Інтерпол і "Моторолу" (один із ватажків бойовиків, - ред.) якось знімав з розшуку, тому що йому закидали організацію незаконного збройного формування, яке є політичним або військово вмотивованим злочином.
Треба розуміти, що Інтерпол працює зі злочинами, які є загально кримінальними. Тобто злочини, які визнаються злочинами в усіх державах світу, наприклад, вбивство.
Тож насправді якоїсь критичної ситуації для українського судочинства не сталося. Ми і раніше розуміли, що Російська Федерація не видасть Януковича нікому, тобто розшук Інтерполу жодним чином на практиці не допоміг би.
Зараз можливість вільного пересування світом для Януковича все ж таки не така очевидна. Якщо Україна встановить, що він перебуває у якійсь державі, з якою у нас є дружні відносини і є договір про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, то Україна може напряму цій державі надіслати прохання його затримати і видати Україні. Тобто це можна робити і не через механізми Інтерполу.
Водночас якщо б цих осіб (Януковича, Клюєва тощо) подавали у розшук за іншими статтями Кримінального кодексу, за загально кримінальними, наприклад, за організацію подій на Майдані, тоді, можливо, шанси були б кращі. Але у нашому випадку така реакція Інтерполу є очікуваною.
- Три роки, з точки зору права в європейських державах, це більш ніж достатній період для того, щоб вирішити якесь питання. Здоровий глузд підказує, якщо щось не було зроблено за три роки, то воно не буде зроблено й надалі.
Я думаю, що ця ситуація є наслідком бездіяльності української влади і непрофесійності у переслідуванні винних у злочинах на Майдані, де максимум справа дійшла до виконавців на рівні міліціонерів, які до того ще й повтікали з країни. Дуже мало було зроблено і в плані повернення коштів. Тож швидше за все, ці справи є предметом торгів нинішньої еліти з попередньою.
І це вже не емоційна оцінка, а правова оцінка європейської спільноти того, що було не зроблено за три роки. Це провал міжнародної підтримки України в період революції. Тобто нас підтримували, запроваджували санкції проти Януковича та його камарильї, сподіваючись на те, що ми все ж будемо використовувати правові механізми. Проте марно.
І тепер це матиме політичні наслідки, зокрема розчарування в українській владі, у її спроможності досягати справедливості і вести слідство. Це фактично б'є по найважливішому місцю кожної держави - по її спроможності. Якщо держава неспроможна, тоді немає сенсу з нею говорити. Треба або диктувати їй свої правила, або зовсім ігнорувати.