"Путін потирає руки": The Telegraph про наслідки зради України для світу

За один тиждень президент США Дональд Трамп розв’язав торговельну війну, спричинив крах на Уолл-стріт і перспективу глобальної рецесії. Тому Трамп все ще сподівається, що його запам’ятають чимось іншим: закінченням трирічної війни в Україні.

Чим можуть завершатися потуги президента США з мирного врегулювання в Україні, йдеться у статті The Telegraph.

У своєму прагненні до беззастережної капітуляції Володимир Путін кинув на Київ усе, що є в Росії, окрім ядерної зброї, зауважують у виданні.

«Україна залишається непереможеною — але як довго може тривати цей приголомшливий опір? Перш за все, чи зможе Україна вижити після потенційної відмови від американської підтримки, і чи зможе Європа зберегти свою підтримку, маючи справу з економічними наслідками мит?», — розмірковує автор статті.

Путін сподівається, що бурхлива інфляція, падіння ВВП і падіння рівня життя змусять Київ шукати миру.

У той же час адміністрація Трампа посилює тиск на Київ. Минулого місяця стало відомо, що Білий дім вимагає контролю не лише над родовищами рідкісноземельних металів в Україні, а й над усіма її природними ресурсами, включаючи нафтову, газову та атомну промисловість.

Якщо Путін не приховує своєї місії перетворити Україну на державу-васала Росії, то Трамп, очевидно, бачить країну як дочірню компанію, що повністю належить США. «І якщо Кремль і Білий дім сповнені рішучості розділити Україну між собою, хто може їх зупинити?», — розмірковують у The Telegraph.

Химера припинення вогню

Поки що президент Зеленський відмовлявся підписати економічний суверенітет своєї країни в обмін на туманні обіцянки США. У виданні припускають, що адміністрація Трампа явно була б рада усуненні президента України з посади. Натомість Путін розраховує, що він може використати потребу Трампа в міжнародному схваленні, щоб здобути дипломатичні перемоги, яких його війська не змогли здобути на полі бою.

Таким чином, «мирні» переговори, які вже кілька тижнів ведуться в Саудівській Аравії, розглядаються в Кремлі як димова завіса, а не серйозні переговори, наголошує автор статті.

«Вороги навіть не спілкуються безпосередньо один з одним, а лише через посередників, переважно американських. Це дозволяє американській делегації не тільки контролювати потік інформації, але й схиляти терези на користь Москви. Химера припинення вогню ще не втілилася в життя, частково тому, що воно означає різні речі для двох антагоністів. У той час як Зеленський розглядає це як безумовне припинення бойових дій, як прелюдію до мирних переговорів, Путін вимагає все більшого списку поступок в обмін на перемир’я», — пише The Telegraph.

Путін піднімає ставки

Російський диктатор спочатку отримав схвалення Трампа на ідею про припинення атак на електростанції, хоча ця пропозиція надійшла лише після того, як українські безпілотники та ракети завдали серйозної шкоди російським нафтопереробним заводам. Крім того, сили Путіна ще не припинили свої невпинні атаки на енергетичну інфраструктуру України.

Далі Путін запропонував мораторій на морський конфлікт у Чорному морі, який також підтримав Трамп. Ця ідея явно сприяла російському флоту, який втратив десяток військових кораблів і був змушений залишити свою головну кримську базу в Севастополі.

Українці вже мали морський коридор для експорту зерна, але росіяни прагнуть відновити певну свободу для торгівлі через санкції. Тим не менш, Київ погодився на обидві ці невигідні для себе пропозиції як на сходинки до більш повного припинення вогню. Тоді Путін підняв ставки.

На час перемир’я він вимагав заборонити будь-які іноземні поставки зброї в Україну, тобто заморозити військовий статус-кво, який буде стосуватися лише однієї сторони. Тим часом Росія продовжуватиме імпортувати людей і матеріали з Північної Кореї, Ірану та інших країн.

Чому Путін висунув таку явно неприйнятну для Києва умову? Відповідь стала зрозумілою, коли з’явилася наступна вимога Росії: усунення Зеленського та українського «нацистського» уряду, яке має бути замінено тимчасовою адміністрацією під егідою Організації Об’єднаних Націй, після чого з часом відбудуться вибори.

Намалювавши Зеленського як перешкоду миру, логічним наступним кроком Путіна було вимагати від Заходу його усунення.

В оточенні Трампа багато хто підтримує РФ

Путін пожертвував величезною кількістю людей і колосальною кількістю техніки. Його мета — сісти за стіл переговорів в Ер-Ріяді зі здійсненим фактом, щоб переконати США, що окуповані території і не тільки — це справді «російські» провінції.

У виданні припускають, що в таборі Трампа є багато тих, хто вважає претензії Росії законними. Це може бути Стів Віткофф, партнер президента США з гольфу та головний учасник переговорів.

«У Росії існує відчуття, що Україна — це фальшива країна. Вони просто склеїли разом, у таку мозаїку, ці регіони. Це основна причина, на мій погляд, цієї війни», — нещодавно сказав він скандальному Такеру Карлсону.

Дипломатичний переворот у Вашингтоні

Минулого тижня людину, яку антикорупційна організація покійного Олексія Навального назвала «тіньовим міністром закордонних справ» Путіна, відправили до Вашингтона. Кирило Дмитрієв є саме тим олігархом, який отримав освіту в Стенфорді та Гарварді, який знає, як підійти до Трампа та його багатомільярдерного оточення.

Місія Дмитрієва полягає в тому, щоб переконати президента Сполучених Штатів, що Зеленський, а не Путін, є перешкодою для миру.

«Сам факт того, що Дмитрієв може прилетіти до Вашингтона, є дипломатичним переворотом для Москви: за Байдена російські високопосадовці та бізнесмени потрапили під санкції, особливо якщо вони були близькими союзниками Путіна. Тепер емісарам злого імператора буде надано привілейований доступ, можливо, навіть до Овального кабінету. Символіка надто зрозуміла: людей Путіна допускають до святилища, звідки вигнали Зеленського», — пишуть у The Telegraph.

Наслідки зради Україні для світу

Автор статті наголошує, що «якщо кинути Україну російському ведмедю», це дасть Пекіну сигнал про те, що Тайвань не може покладатися на Трампа як на союзника. Через вузькі протоки, що відокремлюють перлину світової напівпровідникової промисловості від материка, китайська армія готується до власної «спеціальної операції».

Припинення вогню на умовах Путіна у виданні називають «карфагенським миром» — і прелюдією до наступного етапу його плану відродити Радянський Союз чи Російську імперію. Польща та Литва побоюються, що Росія спробує увійти до «Сувалкського коридору» для встановлення сухопутного коридору з Білорусі до Калінінградського ексклаву Росії. У такому випадку країни Балтії будуть відрізані від решти Європи.

У той час як приєднання Швеції та Фінляндії перетворило Балтійське море на озеро НАТО, росіяни можуть перевірити готовність союзників дотримуватись своїх договірних зобов’язань.

Перш ніж присудити Трампу «свою» Нобелівську премію миру, варто згадати справу Генрі Кіссінджера. Тодішній держсекретар США отримав Нобелівську премію миру 1973 року за переговори про припинення вогню у В’єтнамі. Але незабаром його зламали. Без військової підтримки США, як знав Кіссінджер, Південь не міг би вижити. У 1975 році Сайгон упав, і останні американці були вивезені літаком.

«Справжньою перевіркою будь-якого припинення вогню має бути те, чи Україна все ще стоятиме, впевнено та непокорено, навіть через роки», — підсумували у виданні.

Раніше американський журналіст пояснив, коли Путін піде на реальні мирні переговори.