Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Розірвати пуповину з Росією. Кіновиробництво в Україні бореться за право жити без "старшого" брата

Прокуратура займається ймовірними зловживаннями в Держкіно.

Комедійний серіал "Село на мільйон-2" - класичний зразок національного фільму: українське фінансування, український режисер, актори і технічна база. Та й демонструватися він буде, насамперед, нашому глядачеві, який вже чекає своє якісне кіно.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень. 

"Вимогливість глядача до якості стала значно вищою. И це не все! 20 років тому ми могли собі дозволити протягом року знімати вісім серій. Зараз на вісім серій виділяється максимум місяць. Це максимум, тому що закони ринку зовсім інші. Якщо ти не витримуєш темпоритму і якості, тоді шукай собі іншу роботу", - запевнив кінорежисер Бата Недич.

Подібних стрічок ставатиме більше – навесні президент підписав закон про державну підтримку кінематографу. Документ, зокрема, визначає, що таке український фільм, і як вибороти на нього державні гроші.  

"Надання державної субсидії на виробництво фільмів на рівні 80%, а з іншого боку видання субсидій на виробництво серіалів на рівні 50%, чого взагалі ніколи не було. Покриття так званих кваліфікаційних витрат виробникам фільмів. Ціла низка стимулів для зйомок в Україні, для копродукції", - заявив заступник міністра культури України Юрій Рибачук.

Втім, диявол як завжди в деталях і ці деталі - зміна 19 підзаконних актів та ухвалення майже трьох десятків нових. Один з них парламент вже отримав. Він рве пуповину "русского міра", до якої все ще прикріплене наша кіноіндустрія. Документ забороняє будь-яку форму спільного виробництва з кінематографістами Росії, котра визначена, як "держава-агресор". Власне, деякі заборони та обмеження почали діяти ще з 2015 року, однак гібрідна кіновійна так просто не виграється. 

Перелік з 23 картин, дозволи на трансляцію яких (бюрократичною мовою - прокатні посвідчення) були відкликані Держкіно лише в телеканалу "Україна". Зокрема, останній з них, "Круговерть" мав вийти в ефір місяць тому, однак фахівці кіноагентства виявили: інформація щодо походження стрічки є недостовірною, простіше кажучи, є обманом, російський серіал замаскований під наш. 

Микола Княжицький, голова Комітету Верховної Ради з питань духовності: "Ми бачимо, що дуже часто зловживали телекомпанії цим правом. Вони видавали по суті російський продукт за продукт український. Або фактично знімали фільм про силові органи Російської федерації, країни-агресора, а це заборонено, тільки вирізали деякі сцени, вставляли туди, вклеювали якихось українських поліцейських замість російських міліціонерів, але по суті це все одно залишався російський фільм. І видавали це все за спільне виробництво. Цей закон не дозволить в майбутньому це робити… Як правило, це "Інтер" і "Україна" – у них найбільше таких серіалів і нам завжди здавалося, що вони все ж таки зрозуміють, що мабуть десь тут треба поставити крапку, бо війна триває". 

Міністерство культури підтверджує існування сірих схем спільного виробництва з росіянами. "Ми знаємо, що є випадки, коли відбувається таке просто маскування, коли знімається декілька сцен у Києві чи в іншому місці України і фільм подається фактично як український, національний", - вважає Рибачук.

Щоб припинити сірі схеми, автори нового закону звертають увагу навіть на такі дрібниці, як розташування місця монтажу фільму, не кажучи вже про громадянство виробників чи студій. 

"Це своєрідна реакція депутатів на неспроможність телевізійної та кіноіндустрії самостійно регулювати процес виробництва, спільного виробництва російсько-українських серіалів та фільмів. Ця дискусія триває вже понад два чи три роки. На жаль, жодного результату немає і очевидно, це найпростіший і найефективніший спосіб припинити ту маніпуляцію, яка насьогодні відбувається. У цієї маніпуляції є економічне підгрунтя. Виробляти серіали з росіянами набагато ефективніше, але їх можна видавати на сьогоднішній день за білорусько-польські чи українські серіали. І коли багато серіалів, які ви дивитесь видають за українські, насправді коріння і економічне і з точки зору героїв і з точки зору історії в них знаходиться так само в Росії", - розповів Олександр Ткаченко, генеральний директор "1+1 медіа". 

В Держкіно обережно оцінюють нововедення і вказують, що лише український рекламний ринок не дасть достатніх заробітків і тому частина продюсерів не хоче відмовлятися від Москви. "Виробництво серіалу на українську аудиторію просто звужує маневр для його подальшого продажу. В Польщі є свої серіали, в Литві є свої серіали, в інших країнах свої… Тому ми чудово розуміємо чому була ця співпраця з Росією яка зараз припиняється, ми це чудово розуміємо і ми, звичайно, за те, щоб було більше українського контенту, але тут питання, що треба зважено до цього підходити", - зазначив Сергій Неретін, заступник голови Держагентства з питань кіно.

До самого кіноагентства теж є запитання у прокуратури. Вони теж стосуються заробітку, тепер вже студій, яким Держкіно надавало гроші з держбюджету. "На цей час нами отримана оперативна інформація, яка дозволяє стверджувати, про те, що ці підприємства після отримання бюджетного фінансування мали взаємовідносини з фіктивними підприємствами, сплачуючи не існуючи послуги", - повідомив Андрій Андрєєв, заступник прокурора Києва.

Голосіївський суд столиці надав слідчим доступ до рахунків Держкіно та студій-виробників і суміжних компаній. До перевірок долучилися й аудитори Рахункової палати. Як глибоко вони копнуть і які ще факти вилізуть на поверхню – важко передбачити, бо розкрадання бюджетних коштів стало бичем українського кіно. Схема може бути вкрай примітивною: в заявці до держкіно продюсери можуть завищувати необхідну суму в кілька разів, держкіно з різних причин кошти виділяє, далі їхня частина йде на реальне виробництво, а частина списується за фіктивними документами.

Мова йде про мільйонні суми, адже держава на хвилі патріотичного піднесення вже кілька років постійно збільшує витрати на виробництво саме національного кіно. Торік вони складали 242 мільйони гривень, на рік теперешній – понад 500 мільйонів, на наступний  - вчетверо більше. "За оцінками експертів попередніми на наступний рік це потрібно 2 мільярди гривень. На наступні роки трохи більше. Чи буде така сума чи буде менше – це все буде залежати від можливостей державного бюджету. Цього року триває вже виробництво 72 фільмів! Ми бачимо, що в тому числі й за рахунок державної підтримки українське кіно стає помітнішим", - зазначив Рибачук.

Однак обсяг державної підтримки може опинитися й під запитанням, особливо, якщо підтвердяться підозри прокурорських слідчих. Не виключено, що вони звернуть увагу ще й на те, що від 20% до 40% коштів нинішнє Держкіно виділяє компаніям продюсерів Філіпова та Осадчого, дружнім для великої й відомої кінематографічної сім"ї. 

Компанійщина, або ж, кумівство, при визначенні, кому надавати бюджетну підтримку - один з критичних закидів до Держкіно. Втім, система довзволяє керівнику кіноагентства заперечувати причетність до розподілу державних коштів.

"Всі рішення, які фільми будуть підтримані, приймаються на відкритому конкурсному відборі експертною комісією. Держкіно, його керівництво, ні я ні мої підлеглі не обирають фільми, які будуть підтримані, ми тільки виконуємо ті рішення, які приймає експертна комісія, які в результаті затверджуються колегією Міністерства культури України, яка формує програму виробництва фільмів. Ми забезпечуємо вже просто процес виконання цієї програми", - заявив голова Держкіно Пилип Іллєнко. 

Чиновник вже три тижні готується пояснити увагу правоохоронців до своєї діяльності: "Мені жодним чином не надходило ніяких звернень з прокуратури щодо цих питань. Чомусь я дізнаюсь тільки з новин 1+1 і моя позиція щодо цього буде незабаром оприлюднена в тому числі й юристів. Дякую. Поспілкуємося на цю тему окремо".

Після наших офіційних запитів і Держкіно і виробникам доведеться розповісти і про гроші, і про серіали сумнівного походження на тому ж таки каналі "Україна" і про можливості кооперації з іноземними кінематографістами і, зрештою, про програму розвитку національного кіно, якщо вона існує. Хоча, заради справедливості, скажемо, що солідарності в кіношному середовищі майже немає, всі один одному конкуренти і закляті друзі.

Ми зіткнулися з небажанням багатьох великих гравців оприлюднювати приховані конфлікти й проблеми. З іншого боку, щонайменше двоє, Олександр Ткаченко та Сергій Созановський висловились за пошук консенсусу. 

Консенсус великих мав би стосуватися хоча б встановлення і не порушення спільних правил гри, законів, і в державній підтримці, і в кооперації з іноземцями, і в будівництві кінотеатрів, і, зрештою, в інвестиційній привабливості країни. Робити, дивитися і пишатися класними українськими фільмами – таке надзавдання молодим кіношникам здається поки мрією. Сивочолі ж метри сьогодні вже бачать для цього всі шанси. "Я бачу величезний прорив! Я бачу через те, що і свідомість наша змінилась завдяки тому що такі події в нашій країні відбувалися й відбуваються. Орієнтація на те, що ми за нація і наскільки ми сильні і так само кінематограф має розвиватися з позиції вільного народу і позитивної сили, а не пасти задніх", - вважає актор Анатолій Хостікоєв.

А поки ми продовжуємо, вивозити в Росію валюту, годувати за власний кошт тамтешніх акторів, операторів, сценаристів, костюмерів, художників, водіїв і електриків і ще десятки робочих професій, а імпортувати росіське гібридне кіно. 

Сергій Швець, Андрій Тримбач, Дмитро Святненко

ВідеоКіновійна та сірі схеми: в Україні транслюють замасковані під вітчизняні російські серіали

Залиште свій коментар

Вибір редакції