Ініціатива фракційних голів викликала шквал критики.
Зазначеним законопроектом №3700 вносяться зміни до частини 7 статті 58 закону "Про вибори народних депутатів України", які надавав би лідерам партій право виключати кандидатів зі своїх списків вже після оголошення результатів виборів. Таким чином, він вводить в Україні імперативний мандат — правило, згідно з яким депутат зобов'язаний дотримуватися рекомендацій своєї політсили.
Однак більшість не підтримала законопроект. "За" внесення документу у порядок денний проголосували лише 186 депутатів. Його розгляд було перенесено на четвер, 24 грудня. При чому сам документ хотіли провести "заднім числом". Датою його реєстрації вказане 22 грудня, хоча текст нардепи отримали лише сьогодні.
Серед авторів проекту – лідери чотирьох парламентських фракцій: Олег Ляшко (Радикальна партія), Юлія Тимошенко (ВО "Батьківщина"), Юрій Луценко (БПП "Солідарність"), Максим Бурбак ("Народний фронт").
Їхня ініціатива та поспіх викликали шквал критики серед депутатів. Неоднозначно її сприймають і в експертному середовищі. А депутати, які підтримали спірний законопроект, неохоче його коментують. Так наприклад, нардеп від БПП Ірина Геращенко відмовилася давати коментар на цю тему. Водночас її колега з Радикальної партії Андрій Лозовий залюбки пояснив, що ця ініціатива покликана підняти рівень політичної культури в українському парламенті.
"Цей закон потрібен посилення політичної відповідальності партій, для очищення від тих людей, які проходять під знаменами партії, а потім зраджують їх. Ми особисто стикнулися з цим, отримавши "тушок" - Артема Вітка і Сергія Мельничука. Це найлегше облити брудом добру правильну справу, яка необхідна для нашої партійної дисципліни, називаючи її розправою над незручними кандидатами. Це ж не є кримінальна відповідальність. Якщо партія, отримавши кредит довіри людей, делегувала своїх представників у депутати, то партія несе відповідальність за цих людей. І відповідно, якщо ці люди партію зрадять, то партія в праві від цих людей очиститися. По цьому закону є узгоджена позиція багатьох політичних сил, представлених у парламенті. Я певен, що якби не ситуація з Андрієм Богданом, то й "УКРОП" також підтримав би", - заявив Лозовий.
Щодо ситуації з адвокатом Геннадія Корбана, Андрієм Богданом, висловився раніше нардеп від БПП Сергій Лещенко, який виступив проти ініціативи.
"Поки всі сперечаються про бюджет, Верховна Рада готується заднім числом ввести частковий імперативний мандат. […] Закон передбачає, що після завершення виборів і до складення присяги партія отримає необмежене право виключати зі свого виборчого списку кандидатів. Це запровадить диктатури партійних вождів та дасть можливість боротися з вольнодумством у партії. Крім того, цей закон потрібен Банковій, щоб з виборчого списку БПП виключити адвоката Корбана Андрія Богдана, який зараз стоїть першим у черзі на входження до парламенту. Якщо приймуть закон, БПП виключить Андрія Богдана зі списку та "розкупорить" фракцію. Адже зараз ніхто зі списочної частини БПП не може бути призначений в уряд, оскільки замість них зайде Богдан", - написав Лещенко на своїй сторінці на Facebook.
Своєю чергою на пост Лещенка відреагував і сам Андрій Богдан. На його думку, у Раді бояться того приходу "адвоката Корбана" до парламенту. "Ніколи не думав, що заради одного мене напишуть целій Закон", - написав Богдан.
Сегодня я понял что я успешный адвокат. Утром мне сообщил Сергій Лещенко в парламенте попытались поставить на голосовани...
Опубліковано Андреєм Богданом 23 грудня 2015 р.
Колегу підтримав ще один депутат від БПП Мустафа Найєм. "Аргумент у всіх лідерів один: лідери партій мають право на розправу над зрадниками і продажними депутатами. Вони називають це політичною відповідальністю. Соромлюся запитати, а хто нестиме відповідальність за те, що ці зрадницьки продажні хлопці взагалі потрапляють у списки? Адже треба бути зовсім лицеміром, щоб законодавчо ввести відповідальність депутата за зраду, і при цьому не звертати уваги на продаж партією округів і місць. Ну і апофеоз перемоги над розумом - це спочатку ввести систему виборів за відкритими списками і тут же встановити диктатуру партійного лідерства", - заявив депутат у своєму дописі на Facebook.
У свою чергу експерти також зазначають, що у разі прийняття цей законопроект може стати простим інструментом залякування і розправи над незручними кандидатами. Водночас політологи наголошують, що в Україні все одно необхідно встановити певну політичну відповідальність, щоб викорінити явище "тушок". Але ця відповідальність має відчуватися політиками ще на етапі складання партійних списків.
- Це є можливість позбавляти незручних кандидатів у народні депутати місць у партійному списку. Це така змова тих, хто вже є у парламенті проти тих, хто хоче до нього потрапити. Великою демократією тут не пахне. Тому що змінювати правила виборів після того, як вибори пройшли, але є можливість зміни парламентської фракції, це якось не зовсім правильно і не зовсім по-європейськи.
Звичайно ми почуємо якісь обґрунтування цього. Але як на мене цей закон свідчить про те,що наші партійні лідери по-перше, бояться власних однопартійців і не дозріли до рівня якоїсь демократії. А по-друге, вони хочуть законсервувати цю ситуацію, зробити парламентські фракції абсолютно одноголосними, такими, щоб говорили тільки те, що партійним лідерам подобається.
Тому нічого дивного немає у тому, що ініціаторами виступили лідери парламентських фракцій. Але я не думаю, що Україна від ухвалення цього закону виграє.
Його провал навіть на стадії внесення до порядку денного Ради - це показово. Я не думаю, що хтось у здоровому глузді ризикне ув'язувати його з ухваленням бюджету, тому що у такому разі можна навіть і бюджет не отримати.
- Тут є дилема. З одного боку нам треба уникнути того явища, яке є, коли депутати обираються за списками партії, а потім стають "тушками". З іншого боку, очевидно, що депутат, якщо він вже обраний за партійним списком, має в цілому дотримуватися платформи партії, але разом з тим він не обов'язково має погоджуватися с усіма рішеннями партії. Адже це теж є внутрішньо партійна демократія.
Тому можливість введення такого імперативного мандату насправді не є досконалим засобом боротьби з політичною безвідповідальністю.
Насправді є інший вихід, який полягає у тому, що треба розвивати самі партії і робити їх відповідальними за підбір кандидатів. Партія не має висувати будь-яку людину, адже сама несе відповідальність за те, хто саме висувається від неї. Тобто партія має перенести свій контроль з того, як голосують їхні депутати, на етап відбору кандидатів у депутати.
Тому така дилема є і я неоднозначно ставлюся до цього документа.
23 грудня Рада у першому читанні прийняла закон про відкликання депутатів-зрадників у місцевих радах. Але він, на відміну від законопроекту №3700, прописаний більш детально.