У НАТО розповіли про зброю і миротворців для України та потужну російську авіазагрозу із Криму

У НАТО розповіли про зброю і миротворців для України та потужну російську авіазагрозу із Криму

Генерал Філіп Брідлав розповів про нарощування потужностей російської армії та зброї в Криму / Фото: olex-kurinniy.livejournal.com

Командувач силами НАТО в Європі Філіп Брідлав дав ексклюзивне інтерв'ю програмі ТСН.Тиждень.

Один з очільників НАТО цього тижня заявив, що Путін намагається знищити сам Північно-Атлантичний Альянс, розхитуючи його зсередини.

Про плани Путіна і дуже тривожні сигнали, які посилають Україні і ворог, і союзники, говорить людина, яка стане ключовою фігурою в Європі на випадок повномаштабної війни. Чи може Україна в цій ситуації чекати допомоги? Відповідь на це та інші запитання – в ексклюзивному інтерв'ю командувача усіма силами НАТО в Європі, генерала Філіпа Брідлава програмі ТСН.Тиждень.

- Вам часом не здається, що Україна – більше НАТО, ніж саме НАТО? Україна воює на самісінькому кордоні альянсу, залишаючись при цьому аутсайдером західної спільноти.

- Справді, Україна – партнер НАТО. Україна брала участь в операціях НАТО по всьому світу, в Африці, наприклад. НАТО бачить в Україні цінного партнера і ось чому НАТО, як організація, підтримує цей контакт, який допомагає українській армії, вашому Міністерству оборони. Тож ми вбачаємо в Україні партнера, який є нашою складовою вже певний час.

- Ви набагато краще за мене знаєте, скільки шпигунів проникло з російської території в Україну. І в армійські структури зокрема. Вони часто передають секретні дані ворогу, а тим часом на нашу територію потрапляють терористи, справжні терористи, які влаштовують вибухи і диверсії. Як Ви могли б допомогти? У плані виявлення, стеження за ними?

- Як головнокомандувач НАТО і як американський військовий, ми допомагаємо Україні зрозуміти, якою має бути її розвідка та її можливості. Зараз Ви згадали дві різні проблеми – розвідка, яка стосується всієї території України, і проникнення окремих осіб з Росії. Ось це, останнє, – вже, радше, внутрішня, українська проблема. До певної міри ми можемо допомогти зрозуміти цю проблему, ось про таку співпрацю можна говорити. Але у цьому питанні ви знаєте себе краще, ніж будь-хто інший.

- Я читав одну з Ваших заяв, що Росія збільшує свою присутність у Криму. Військову присутність. Розбудовується там мілітарно, так би мовити. Якими новими даними володієте?

- Те, що ми бачили, легко охарактеризувати як мілітаризацію Криму. Росія розміщує там дуже просунуті сили. Авіацію, військово-морські сили. Ми бачимо дуже якісні ракетні системи земля-повітря, які покривають радіус у 40 відсотків Чорного моря. Ми бачимо крилаті ракети, які покривають радіус майже усього Чорного моря. Тож, ми бачимо, що Крим уже став плацдармом для подальшого застосування сили.

Захід кардинально переглядає стратегію співіснування з нинішнім Московським режимом

Захід кардинально переглядає стратегію співіснування з нинішнім Московським режимом

- У якийсь момент здалося, що ми справді на межі великої, повномасштабної війни

- Ви маєте на увазі ситуацію з Дебальцевим?

- Ні, ситуацію, коли Меркель з Олландом поспішали до Києва, а тоді - до Москви, щоб спробувати щось там налагодити. Ось тоді здалося, що ми на межі третьої світової.

- Я б не вживав цього терміну, але це була дуже тривожна ситуація. Таких періодів було кілька, включно з тим, котрий Ви щойно згадали. Це тоді, коли українські сили напряму вступали в масштабну протидію великому контингенту безпосередньо російських військ і тих сил, які Росія підтримує. І в той же час дуже потужний російський контингент, другий ешелон цієї армії, стояв за кордоном, у Росії, в Ростові-на-Дону, і в Західному регіоні. Ось це викликає тривогу.

- Минулого року називалася цифра у 40 тисяч російських військових. Цього року, здається, 80 тисяч тих, що на кордоні й можуть увійти. Що зараз говорить ваша розвідка?

- Був період раніше, у другій половині серпня 2014-го, коли російські сили перейшли кордон, атакуючи одразу в трьох напрямках. Тоді велика кількість підрозділів на східному боці українського кордону була сконцентрована перед тим, як вони увійшли на українську землю. І в них, російських сил підтримки, було все. Військово-повітряні сили, ППО, артилерія, гелікоптери, склади амуніції та припасів, - усе, що пов'язано з наступальними можливостями. Це все ми спостерігали минулого серпня, саме перед тим, як російські сили перетнули кордон. Що ми бачили відтоді – це менший російський контингент на східному кордоні. Тепер їхня чисельність вдвічі менша, ніж тоді. І водночас є збільшення російських сил всередині самої України. Я не люблю називати цифри, бо як тільки назвеш число - приречений на помилку. Наша розвідка не бездоганна. Пам'ятайте, що російські війська і підтримувані ними сили повністю контролюють оцей шматок кордону на Південному Сході України. Ця ділянка широко відкрита, підрозділи курсують туди-сюди, як їм заманеться. Амуніція, люди, гроші - все це рухається постійно, щоб підтримувати російські війська в Україні.

- Їхнє число збільшилось чи зменшилось в останні дні після Мінських домовленостей?

- Відповідь "так". На обидва питання. Ми бачили і те, й інше. Ми бачили кількість підрозділів, яка зросла, а тепер трішечки зменшилась.

- Але лише трішечки?

- Так. Цифри весь час змінюються. Я думаю, це частина російського плану - заплутати нас. Хто йде, хто лишається, хто заходить усередину, і хто де дислокується.

- Тож і мови немає про справжнє відведення військ?

- Зараз ми не можемо підтвердити відведення військ. Ми бачимо важку артилерію, яка рухається з обох боків лінії зіткнення. Але ми не знаємо, що відбувається з артилерією по східному напрямку цієї лінії, бо спостерігачам ОБСЄ не дозволяють потрапити туди. Тож ми бачимо, що вони там рухаються, але ми не знаємо, чи вони повертають назад, чи просто змінюють позицію, готуючись для нового зіткнення.

- Путін явно не божевільний, як дехто вважає. Як мінімум йому потрібен ще шматок землі, щоб не дозволити Криму стати островом, яким він зараз став. Але куди, Ви думаєте, він рухається зараз?

- Я не буду озвучувати свою думку. Я скажу спільну думку багатьох людей, з якими ми це обговорювали. Вся ця історія не про землю, не про територію. А про подальший вплив на майбутнє України. Ми час від часу говоримо, що поведінка Путіна спрямована на те, щоб Захід тримався якнайдалі від України, а Україна – від Заходу. Тож не про землю йдеться. А про те, як він впливає на політичний курс уряду в Києві.

- І він може тут досягти успіху… Як Ви думаєте, після Мінська… Ви ж у курсі багатьох моментів у тих переговорах, які так і не випливли на поверхню. Тож як Ви думаєте, після Мінська він багато в чому тут утвердив свої позиції?

- Я залишу це політикам. Що ж до мене, то я думаю, що минулорічний Мінськ дає нам схему для руху вперед, схему, яка передбачає повернення Україною контролю над своїм міжнародним кордоном, збереження своєї цілісності. Домовленість 12 лютого, про яку, як я гадаю, Ви зараз говорите, – це довга дискусія про лінії, і що ці лінії означають. І ось трактування цих ліній я залишу політикам.

- Ви провели останні два тижні у Вашингтоні, говорили з новим секретарем з безпеки. Багато з ким говорили. Які новини звідти привезли?

- Наша країна проходить через процес прийняття цих рішень, так само як і інші. Чи будемо ми постачати зброю, чи нелетальну допомогу? Чи будемо ми просуватися вперед у цих стосунках з Україною? І, я думаю, новини, про які Ви питаєте, це те, що багато ключових лідерів Америки говорять одне й те саме – ми маємо розглянути всі інструменти нашого національного впливу. Адже очевидно, що містер Путін застосовує всі свої інструменти. Ми любимо використовувати слово "Дайм" (DIME model), це такий американський вислів, абревіатура – дипломатичні, інформаційні, військові, економічні заходи. Містер Путін використовує потужний дипломатичний тиск, намагаючись дискредитувати владу в Києві. Містер Путін розгорнув неймовірну інформаційну кампанію, яку ще називають "дезінформаційною". Він застосовує війська, напряму підтримуючи цю операцію. Путін вживає і всі економічні важелі – ціни на газ, його поставки, вимагає дострокової сплати кредитів тощо. Тож Путін послуговується всіма важелями впливу, і я думаю, що Захід починає дивитись на це з таких же позицій. Тож зовсім не обов'язково ми знехтуємо якимось із наявних у нас механізмів.

- Коли ми говоримо про зброю, а Україні конче потрібна ваша зброя, чого ми можемо чекати? У яких обсягах, які саме різновиди зброї? Назвіть специфікацію, будь ласка.

- У нас була серія зустрічей з представниками різних держав. І те, що я почув від українських лідерів, як політичних, так і військових, збіглося з нашим розумінням того, що саме потрібно. Тож є ціла низка можливостей. Я б не хотів порівнювати одну технічну установку з іншою, але йдеться про роботу у сфері розвідки, контрартилерійських систем, покращення мобільності на полі бою, і навпаки, зашкодження мобільності у ворога. Безпечний зв'язок, командний зв'язок - усі ці сфери мають дати нашим державам, державам Заходу, спільні плоди у подальшій співпраці з Україною.

- Як Вам ідея залучити миротворчі сили для врегулювання конфлікту на Донбасі?

- Я чув ці дискусії. Знову ж таки тут потрібні політичні рішення. Я думаю, найважливіше, якщо ми досягнемо такого рішення, щоб ця миротворча місія, дислокована на місці подій, не мала у своєму складі жодного з учасників конфлікту.

- Ви думаєте це могло би статися цього року?

- Я б не спекулював цією темою. Це дуже політичне рішення, дуже політичний розвиток подій.

- Ви часто говорили про ризики для країн Балтії. Ясно, вони - члени НАТО. Але якщо говорити про інші країни пострадянського простору, які не є членами НАТО, де саме Путін може завдати наступного удару?

- Дуже важко визначити, що саме у Путіна в голові. Я думаю, є чіткі сигнали, що вони підуть туди, де є російськомовні спільноти. Молдова, Придністров'я – ось це місця, за якими треба спостерігати із широко розплющеними очима.

Спілкувався кореспондент ТСН Олексій Бобровников

Повʼязані теми:

Наступна публікація