Вибори президента-2019. Остаточний список зареєстрованих ЦВК кандидатів

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Загалом за посаду президента змагатимуться 39 кандидатів.

Після офіційного початку виборчої кампанії 31 грудня до Центральної виборчої комісії України розпочали подавати документи кандидати, які претендують посісти пост глави держави 2019 року.

Офіційне висунення кандидатів та подавання документів для реєстрації тривало до 3 лютого 2019 року включно. Після цього у п'ятиденний термін відбувалася сама реєстрація та, відповідно, 8 лютого вона завершилася.

Після цього Центрвиборчком затвердив виборчі бюлетені 8 березня 2019 року, тож відмовитися від балотування можна було до 7 березня 2019 року. У підсумку з виборів знялися п'ять кандидатів, тож за посаду президента України змагатимуться 39 людей.

Щодо передвиборчої агітації, то її кандидати у президенти можуть розпочати від наступного дня після реєстрації і до опівночі 29 березня, за два дні до виборів. Перший тур виборів запланований на 31 березня.

Вибори в Україні, застава, президенти, Інфографіка
ТСН.ua

ТСН.ua зібрав біографічні відомості всіх кандидатів у президенти, яких вже зареєстровано Центрвиборчкомом. (Перелік кандидатів публікується в алфавітному порядку)

Геннадій Балашов

Геннадій Балашов
УНІАН

Лідер політичної партії "5.10", підприємець.

Офіційна декларація Геннадія Балашова.

Народився Геннадій Балашов 20 лютого 1961 року в Дніпропетровську.

Закінчив Дніпропетровський державний університет 1987 року (економічний факультет, спеціальність: "Економіка праці").

Протягом 1990-х у Дніпропетровську Балашов побудував бізнес на здачі в оренду під торгівельні павільйони підземних переходів. Інвестиційний фонд Балашова, один з небагатьох широко відомих і добре рекламованих, практично монопольно зібрав у населення приватизаційні ваучери. "Інвестори" не отримали жодного прибутку.

Від 1998 до 2002 року був Народним депутатом України третього скликання, обраний у виборчому окрузі №27 (Дніпропетровська область). На момент обрання належав до партiї "Міжрегіональний блок реформ"; був членом фракцій Народно-демократичної партії і "Яблуко". Був членом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Від 2001 до  2002 року був членом Громадської ради експертів з питань внутрішньої політики при Президенті України Леонідові Кучмі.

Брав участь у парламентських виборах 2012 року за одномандатним виборчим округом № 221 (м. Київ — Печерський, Солом'янський та Шевченківський район) з результатом 3,48% (6 місце 3582 голосів). 20 березня 2014 року заснував партію "5.10". лідерам якої є і сьогодні.

На дострокових виборах президента України 2014 року підтримував Петра Порошенка.

Був радіоведучим передачі "Стрес-шоу „Психологія грошей“" на "Бізнес-радіо 98,3 fm", та телеведучим передачі "Шоу Балашова. Психологія грошей" на каналі "Бізнес". Має дружину і троє дітей — доньок Юлію, Дарину та сина Геннадія.

Роман Безсмертний

Роман Безсмертний
УНІАН

Екс-нардеп, представник України у Тристоронній контактній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі, самовисуванець.

Офіційна декларація Романа Безсмертного.

Народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижин на Київщині. 1983-1990 - навчався на історичному факультеті у Київському педагогічному інституті ім. Горького (нині - Педагогічний університет ім. Драгоманова), спеціальність "вчитель історії". Служив у армії (1983-1985).

У 1994 році вперше став народним депутатом України (у ВРУ II скликання), отримавши перемогу на мажоритарному окрузі №220 у Макарівському районі Київщини. На той час йому було 28 років. Загалом був депутатом у Раді III, IV та V скликань. У 1997 році став постійним представником тодішнього президента Леоніда Кучми у ВРУ.

У листопаді-грудні 2004 р. - комендант наметового містечка на Майдані під час Помаранчевої революції. Від березня 2005 р. по грудень 2006 р. - голова ради партії "Наша Україна". Від 4 лютого по 29 листопада 2005 р. - віце-прем'єр-міністр з питань адміністративно-територіальної реформи в урядах Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова. Після відставки уряду Юлії Тимошенко залучився до підготовки "Нашої України" до парламентських виборів 2006 року.

Від травня до грудня 2006 р. - голова фракції "Нашої України" у Верховній Раді. 2006-2007 рр. - голова Центрального виконавчого комітету партії "Народний Союз Наша Україна". Від 2007 до 2009 року призначений заступником Глави Секретаріату Президента України. 

Від лютого 2010 до червня 2011 працював послом Україні в Білорусі. Від 2015 року Безсмертний представляє Україну у політичній підгрупі контактної групи з врегулювання конфлікту на сході України (Мінський процес ). 

Одружений, має троє дітей. 

Ольга Богомолець

Ольга Богомолець
УНІАН

Народний депутат України. Голова комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я.

Офіційна декларація Ольги Богомолець.

Народилася 22 березня 1966 року  Києві у родині відомої лікарської династії Богомолець. Ім'я її прадіда Олександра Богомольця носить національний медичний університет, який вона закінчила у 1989 році, її батьки - Катерина Богомолець і Вадим Березовський - працювали професорами цього ж навчального закладу. Співачка, лауреат українських музичних конкурсів.

В 1993–1994 роках навчалася в США прослухала курс екологічної дерматології в Пенсильванському університеті та курс навчання в Інституті дерматопатології Бернарда Аккермана при згаданому університеті (Bernard Ackerman’s Institute for Dermatopathology at Thomas Jefferson University).

Від грудня 2004 року до жовтня 2005 року була особистим лікарем Віктора Ющенка. 

Політична кар'єра розпочалася 2005 року, коли пройшла до Київради за списком "Нашої України" у першій п'ятірці під № 3, 2006 року перейшла у фракцію "Столичні реформи", яка, в свою чергу, була частиною більшості Леоніда Черновецького. Очолювала постійну комісію з охорони здоров’я та соціального захисту Київської міської ради. Однак у 2008 році заявила про свій вихід з депутатського корпусу Київради.

27 березня 2014 року підготувала документи в ЦВК щодо балотування на посаду президента України. Наступного дня розпочалася кампанія для збору коштів на грошову заставу кандидата Ольги Богомолець.

29 березня 2014 року подала документи до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатом на пост Президента України шляхом самовисування. За неї проголосували 2% виборців, а восени пройшла до Верховної Ради за списком "Блоку Петра Порошенка".

Політик заміжня і має чотирьох дітей. У Радомишлі Житомирської області Ольга Богомолець заснувала замок-музей, де експонує колекцію ікон.

На початку грудня у відеоролику, записаному навпроти Михайлівського собору, вона заявила, що йде в президенти, "аби стати гарантом справедливості". Бо, як стверджує пані Богомолець, "за останні роки українці не відчули збільшення справедливості і гідності".

Під час виступу пообіцяла справедливі пенсії, справедливу реформу охорони здоров'я, справедливі податки.

Інна Богословська

Інна Богословська
УНІАН

Екс-депутат Верховної Ради, самовисуванець.

Офіційна декларація Інни Богословської.

Народилася 5 серпня 1960 року у Харкові. 1982 закінчила з відзнакою Харківський юридичний інститут. Того ж року почала практичну юридичну роботу в Харківській обласній колегії адвокатів. У 1991 заснувала одну з перших у Харкові юридичних служб. 

У березні 1998 обрана народним депутатом. У Верховній Раді Богословська працювала у парламентському комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, з лютого 2000-го стала першим заступником голови бюджетного комітету Верховної Ради. Законодавчі ініціативи: активна участь у роботі над Бюджетним, Кримінальним, Цивільним, Господарським і Податковим кодексами. У 2001 очолила Конституційно-демократичну партію.

У січні 2003 ініціювала створення громадського об'єднання "Віче України", мета якого - становлення громадянського суспільства та сприяння розвитку просвітництва, культури та філософії бізнесу в Україні. Від травня 2003 до січня 2004 очолювала Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Квітень-листопад 2007 року обіймала посаду заступника міністра юстиції України. У 2007 році пройшла в парламент від Партії регіонів (№4 у списку). У 2009 році виходила з фракції, оскільки балотувалася на пост президента. У жовтні 2010 року вона повернулася до Партії регіонів та її фракції у Верховній Раді. У 2012 року знову була обрана народним депутатом від Партії регіонів (№60 в списку).

30 листопада 2013 після силового розгону Євромайдану заявила про вихід з фракції і партії Партії регіонів.

Юрій Бойко

Юрій Бойко
УНІАН

Український олігарх, політик, народний депутат України VI і VIII скликань. Герой України, самовисуванець. 

Офіційна декларація Юрія Бойка.

Народився 9 жовтня 1958-го в місті Горлівка на Донеччині. За освітою — хімік-технолог (закінчив Московський хіміко-технологічний інститут), 2001 року одержав бакалаврський диплом інженера-економіста у Рубіжанській філії СНУ ім. Даля.

Після навчання розпочав працювати майстром на Рубіжанському хімічному заводі "Зоря", потім очолив завод на посаді генерального директора. Обіймав керівні посади в АТ "Лисичанськнафтооргсинтез", державній корпорації "Укрвибухпром" (Київ), був головою правління АТ "УкрТатнафта" (Кременчук) і головою Наглядової ради ВАТ "Укртранснафта".

Від лютого 2002 року до березня 2008 був головою НАК "Нафтогаз України". Також 2003 року обіймав посаду заступника міністра палива та енергетики. Через два роки його звільнили. А ще через рік, 2006 року, в уряді Януковича став міністром палива та енергетики. Пробув він на цій посаді до 18 грудня 2007 - був звільнений у зв'язку з обранням Верховної Ради VI скликання за списками Партії регіонів.

11 березня 2010 року Юрій Бойко вдруге обійняв посаду міністра палива та енергетики України. Цього разу вже в уряді Миколи Азарова.

Після Революції гідності та втечі Януковича, брав участь у позачергових президентських виборах. Після поразки на виборах президента у вересні 2014-го очолив "Опозиційний блок", з яким за результатами парламентських виборів пройшов до Верховної ради. Восени 2018 покинув партію та на вибори президента-2019 пішов самовисуванцем.

22 серпня 2004 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку паливно-енергетичного комплексу, багаторічну самовіддану працю отримав звання Героя України.

Виховує трьох синів і трьох доньок.

Віктор Бондар 

Віктор Бондар
УНІАН

Екс-міністр транспорту та зв'язку України (2005-2006), глава партії "Відродження".

Офіційна декларація Віктора Бондара.

Бондар народився 5 листопада 1975 року у Ленінграді (нині - Санкт-Петербург).  У 1992 році закінчив Київське Суворівське військове училище. У 1997 закінчив юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за фахом правознавство, кваліфікація - юрист. Від 1996 року працював у Харкові на посадах юридичного радника Фінансово-промислової групи "Сігма", заступника директора Європейського фонду розвитку.

Від вересня 2000 по липень 2005 року працював у Секретаріаті Кабінету Міністрів України на різних посадах. В 2005-2006 рр. очолював Міністерство транспорту та зв'язку, 2006-2007 рр. - працював заступником голови Секретаріату президента України, 2007-2010 рр. - очолював Дніпропетровську обласну державну адміністрацію.

Від 2010 до 2012 рік працював на посаді заступника голови Державної митної служби України. У 2012 році обраний народним депутатом України у мажоритарному виборчому окрузі №191 на Хмельниччині. У 2014 році повторно обраний народним депутатом України. Від 2015 року - голова партії "Відродження".

Розлучений, виховує чотирьох дітей.

Олександр Ващенко

Олександр Ващенко
Олександр Ващенко

Лідер виборчого блоку "Влада Народу". Народився 4 травня 1962 року в місті Покров на Дніпропетровщині.

Офіційна декларація Олександра Ващенка.

27 листопада 2005 року створено новий передвиборчий блок "Влада народу". Ініціаторами його створення виступили, "Партія духовності і патріотизму" на чолі з Анатолієм Шевченком та "Партія захисту пенсіонерів" на чолі з Олександром Остапенком. Головою новоствореної партії обрали громадського діяча Олександра Ващенка.

Разом зі своїм виборчим блоком брав участь у парламентських виборах 2006 року, проте до Верховної Ради потрапити не вдалося. Після цього у виборах блок участі не брав.

Окрім того, що він є головою "Влади Народу", відомо, що Ващенко закінчив Дніпровський національний університет та є президентом Міжнародного центру економіки та права.

Олександр Вілкул

Олександр Вілкул
УНІАН

Народний депутат від "Опозиційного блоку", екс-віце-прем'єр-міністр.

Офіційна декларація Олександра Вілкула.

Народився 24 травня 1974 року у Кривому Розі. Закінчив Криворізький технічний університет (1991–1996), гірничій інженер. 

1997-1998 рр. - начальник комерційно-фінансового управління ВАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат (Кривий Ріг). 1998-2001 рр. - заступник генерального директора з комерційних і фінансових питань управління ВАТ Південний ГЗК. 2001-2002 рр. - заступник президента з економіки та зовнішньоекономічних зв'язків громадської організації Академія гірничих наук України. 2003-2004 рр. - генеральний директор ВАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (Кривий Ріг).

Вперше потрапив до Верховної Ради у 2006 році від Партії Регіонів (59 номер у списку). У 2007 році на позачергових виборах знову став народним депутатом, (76 номер у списку Партії Регіонів).

Від березня 2010 до грудня 2012 Вілкул очолював Дніпропетровську обласну державну адміністрацію. Від грудня 2012 до січня 2014 року - віце-прем'єр-міністр України.

Після втечі у 2014 році тодішнього президента Віктора Януковича частина Партії регіонів була перетворена на "Опозиційний блок", який потрапив до Верховної Ради на виборах 2014 року. Вілкул тоді був другим номером у списку.

На місцевих виборах восени 2015 балотувався на посаду мера Дніпра, однак програв Борису Філатову. Нині - член комітету парламенту з питань європейської інтеграції.

Одружений, має доньку. На вибори президента-2019 висунутий партією "Опозиційний блок".

На його користь зняв свою кандидатуру з цих виборів Євген Мураєв.

Микола Габер

Микола Габер
УНІАН

Голова Патріотичної партії України, самовисуванець.

Офіційна декларація Миколи Габера.

Габер народився 29 жовтня 1960 року в с. Великозименове Одеської області. Освіту здобув в Одеському державному університеті ім. Іллі Мечникова у 1987 році на біологічному факультеті. За фахом - біолог. Від 1988 - науковий працівник в Інституті зоології АН України.

Працював головним директором і головним редактором у видавничій корпорації "Експрес-кур'єр". Був членом Політради Конституційно-демократичної партії. Від 1998 по 2002 - народний депутат України 3-го скликання, обраний за списками Прогресивної соціалістичної партії України, №10 в списку.  Балотувався у президенти в 1999 році. 

У березень 2006 року - кандидат в народні депутати України від Блоку "Патріоти України", очолював партійний список. Втім, тоді до парламенту не потрапив.

Одружений. Має 4 дітей і 3 онуків.

Анатолій Гриценко

анатолій гриценко
УНІАН

Колишній міністр оборони України, голова партії "Громадянська позиція".

Офіційна декларація Анатолія Гриценка.

Народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області.

У 1979 році закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. У 1993 здобув освіту в Інституті іноземних мов Міноборони США, в 1994 - оперативно-стратегічному факультеті Університету Військово-повітряних сил США, в 1995 - в Академії Збройних сил України.

За 25 років армійської кар'єри проходив службу в стройових частинах, працював викладачем у військовому вузі, на штабних посадах в Міноборони України, очолював Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних Сил України.

Гриценко - полковник запасу, кандидат технічних наук, автор понад 100 наукових праць, виданих в Україні, Бельгії, Нідерландах, США, ФРН і Швейцарії.

У 2004 році Гриценко працював у виборчому штабі Віктора Ющенка, брав активну участь в написанні програми опозиційного кандидата на пост президента.

Гриценко - тричі глава оборонного відомства. Перше призначення на цей пост отримав в лютому 2005-го в уряді Юлії Тимошенко. Потім керував відомством в уряді Юрія Єханурова. 4 серпня 2006 року призначений головою Міноборони в уряді Віктора Януковича Верховною Радою за квотою президента Ющенка.

На позачергових парламентських виборах у 2007 році пройшов до Верховної Ради під №4 пропрезидентського блоку "Наша Україна - Народна самооборона". У 2012 році знову пройшов до Ради, але за списком партії Батьківщина (№3). Член комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

14 січня 2014 Анатолій Гриценко вийшов з фракції "Батьківщина" "у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, що ухвалюються".

Гриценко вже балотувався на пост президента двічі - у 2010 та 2014 роках. На виборах до Верховної Ради в 2014 році очолив список альянсу "Громадянська позиція", який не зміг пройти в парламент, оскільки не набрав необхідні 5% голосів.

Одружений. Дружина - Юлія Мостова - відома журналістка, головний редактор газети "Дзеркало тижня". Має чотирьох дітей (два сини і дві дочки).

На його підтримку зняли свої кандидатури на цих виборах Андрій Садовий, Дмитро Гнап та Дмитро Добродомов.

Олександр Данилюк

Олександр Данилюк
УНІАН

Адвокат, громадський діяч, громадського руху "Спільна справа", колишній радник міністра оборони на громадських засадах, самовисуванець. 

Офіційна декларація Олександра Данилюка.

Народився 26 вересня 1981 року в Києві. Мати - лікар, батько - науковець.

Закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана за спеціальністю "Правознавство". Магістр правового регулювання економіки. Спеціаліст із залучення прямих іноземних інвестицій - сертифікат USAID від 2006 року. У студентські роки почав займатися правозахисною діяльністю. Очолив правозахисну організацію "Правове суспільство" (Інститут правового суспільства). Був Уповноваженим з прав дітей та молоді при КМЦССМ КМДА.

З 2000 року брав активну участь у акціях опозиції "Україна без Кучми" та "Вставай, Україно!". У 2004 році був адвокатом кандидата в Президенти Ющенка в Донецькій області. 

25 січня 2014 під час Євромайдану активісти координованого Данилюком руху "Спільна справа" зайняли, але згодом звільнили будівлю Міністерства енергетики та вугільної промисловості на вулиці Хрещатик, а 26 січня 2014 - будівлю Міністерства юстиції на вулиці Городецького, 13, в Києві.

Лідер "Спільної справи" Олександр Данилюк 31 січня 2014 був оголошений у розшук з боку МВС України після того, як стало відомо про те, що активіст "Автомайдану" Дмитро Булатов врятувався від невідомих катів, які викрали і піддавали його тортурам протягом 8 діб. Разом із Данилюком у розшук був оголошений Булатов, Сергій Коба та син депутата від "Батьківщини" Анатолія Гриценка - Олексій Гриценко.

Був радником міністра оборони України Валерія Гелетея на громадських засадах з 15 липня до 5 листопада 2014 року.

Одружений з громадянкою Великої Британії, виховує сина.

Юрій Дерев'янко

Юрій Дерев'янко
УНІАН

Народний депутат, кандидат у президенти від партії "Воля".

Офіційна декларація Юрія Дерев'янка.

Дерев'янко народився 7 травня 1973 року в м. Надвірна, Івано-Франківської області. Здобув освіту в Київському економічному університеті у 1996 році і отримав диплом магістра за спеціальністю "Облік та аудит". 

Під час навчання в університеті почав займатися підприємницькою діяльністю. У 1995 році починає займатися фармацевтичним бізнесом і створює компанію "Фарматек", яка займалася дистрибуцією лікарських засобів. У 2000 році разом з продюсером Віктором Слєпцовим Дерев'янко створює компанію з виробництва мультиплікаційної анімації "Борисфен-Лютес". У 2006 році продає свої частки в компаніях інвесторам.

У 2010 році був обраний депутатом Івано-Франківської обласної ради як мажоритарний кандидат від політичної партії "Фронт Змін". 10 серпня 2012 заявив про вихід з політичної партії "Фронт змін" у зв'язку з незгодою з принципами ухвалення рішень в партії.

У жовтні 2012 року був обраний депутатом Верховної Ради у 87 окрузі на Івано-Франківщині. Був позафракційним депутатом. У жовтні 2014 року вчергове обраний депутатом на тому ж окрузі. Член Ради партії "Воля". 19 квітня 2017 було оголошено про об'єднання партії "Воля" з українською політичною партією "Рух Нових сил" лідером якої на той час був Михайло Саакашвілі.

Одружений, має дочку та трьох синів.

Василь Журавльов

Василь Журавльов

Висунутий партією "Стабільність".

Офіційна декларація Василя Журавльова.

Журавльов народився 5 квітня 1970 року в Маріуполі. Здобув освіту в Міжнародному славянському університеті в Харкові. У 2016 році призначений головою ГО "Федерація футболу Маріуполя". Лідер партії "Стабільність".

 

Володимир Зеленський

Володимир Зеленський_5
УНІАН

Шоумен, актор, сценарист, продюсер та керівник "Студії Квартал-95", висунутий партією "Слуга народу". 

Офіційна декларація Володимира Зеленського.

Зеленський народився 25 січня 1978 року у Кривому Розі. Юридичну освіту здобув у Криворізькому економічному інституті Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Свою кар'єру почав від участі в КВН. У 1997 році була заснована команда "Квартал 95", Зеленський стає її капітаном. Через два роки українську команду запросили до Москви для участі в Вищій Лізі КВН. Співпраця з компанією Олександра Маслякова тривала до 2003 року. Згодом у криворіжців стався конфлікт з АМіК і вони відмовилися від участі в московському проекті.

Згодом канал "1+1" запропонував хлопцям зробити для початку передачу, яка складалася з найкращих номерів "кварталу". Під час підготовки проекту команда реорганізовується в студію "Квартал-95". Зеленський стає її керівником і власником.

Крім того, Зеленський брав участь у зйомках численних стрічок. Нині фільмографія артиста складається з 18 кіноролей. Він також має в своєму активі 14 сценарних робіт, ще в 22 проектах він виступає продюсером.

Після виходу гумористичного серіалу "Слуга народу" та фільму, наприкінці 2016 року почалися розмови про те, що Зеленський може бути кандидатом на посаду президента України. У 2017 році юрист "Студії Квартал 95" Іван Баканов зареєстрував однойменну політичну партію.

Сергій Каплін

Сергій Каплін
УНІАН

Лідер "Руху простих людей" та екс-член партій "БПП" й "УДАР". 

Офіційна декларація Сергія Капліна.

Народився 15 грудня 1979 року у селі Опришки, Глобинський район, Полтавська область. Закінчив сільську школу й полтавський коледж.

Після школи вступив до Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна". Згодом отримував освіту в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка.

Від 18 до 25 років працював помічником голови комісії Київради з питань захисту прав споживачів, помічником голови Комітету ВРУ з питань промислової політики. 2006 — обраний президентом Корпорації "Екологічні ресурси". Підприємство 25 років займається проблемами екології та водокористування. Через рік вже сам створив та очолив "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження". 2008 став членом Громадської колегії при Міністерстві закордонних справ України, 2012 — головним редактором газети "Іскра простих людей". Цього ж року вступив до партії "УДАР", вже 2014-го пройшов до парламенту як кандидат від "Блоку Петра Порошенка". 

23 лютого 2016 року Каплін повідомив про вихід зі складу депутатської фракції "БПП" та зі складу коаліції депутатських фракцій "Європейська Україна". Нардеп мотивував своє рішення провалом голосування за відставку уряду Арсенія Яценюка.

Юрій Кармазін

Юрій Кармазін
УНІАН

Український політичний діяч, суддя, Народний депутат України 2-го, 3-го, 4-го, 6-го скликання. 

Офіційна декларація Юрія Кармазіна.

Народився 21 вересня 1957 у місті Звенигородка Черкаської області.

Закінчив юридичний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Після навчання працював помічником прокурора Центрального району міста Одеси та помічником прокурора Одеської області.

У липні 1992 року обійняв посаду судді Одеського обласного суду.

Щодо політичної діяльності Кармазіна, то був народним депутатом України 2-го скликання від 11 травня 1994 до 12 травня 1998. Обраний у Приморському виборчому окрузі № 299, Одеської області, висунутий трудовим колективом. Також пройшов до Верховної Ради 3-го(округ №134), 4-го та 6-го ("Наша Україна") скликання.

Кандидат у Президенти України на виборах 1999. У першому турі отримав 90793 голосів виборців (0,35 %) — 10-е місце серед 13-и претендентів. Обирався депутатом Одеської обласної ради народних депутатів; двічі — депутатом Приморської районної ради народних депутатів міста Одеси. Крім участі у виборах до Парламенту, на виборах 26 березня 2006 Юрій Кармазін також був кандидатом на посаду міського голови Києва від „Блоку Юрія Кармазіна“ — отримав 4-те місце із 5,45 % голосів виборців. Був радником президента України (липень-серпень 2007 року).

У травні 2018 року Кармазін проголосив себе гетьманом козацтва всієї України.

Одружений, має доньку.

Ілля Кива

Кива_реклама

Лідер Соціалістичної партії України, колишній радник глави МВС

Офіційна декларація Іллі Киви.

Народився 2 червня 1977 року в Полтаві. До 2003 року навчався у Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі за спеціальністю "обслуговування та ремонт нафтових і газових промислів". Пізніше навчався в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В. Г. Короленка. У 2009 році закінчив Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю "правознавство".

Від 2005 року по серпень 2008 року працював директором та головним бухгалтером ТОВ "Укрзв'язокмонтаж". Упродовж кількох місяців 2008 року обіймав посаду інженера-технолога на Донецькій залізниці. До 2010 року на цьому ж підприємстві пропрацював начальником Промивально-пропарювальної станції Новозолотарівка.

2010—2011 працював заступником начальника відділу ремонту та будівництва великої кільцевої дороги Служби автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України. Близько двох місяців у 2011 році Кива пропрацював на посаді заступника начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області.

Отримав звання майора мiлiцiї і був призначений командиром батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Полтавщина", який було створено управлінням МВС України в Полтавській області.

1-5 лютого 2015 року співробітниками МВС України було проведено низку рятувальних заходів, під час яких з Дебальцева Донецької області та прилеглих до нього населених пунктів евакуйовано більше тисячі громадян (з них 400 дітей, громадян похилого віку та інвалідів).

10 грудня 2014 наказом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова призначений заступником начальника УМВС України в Донецькій області. На цій посаді став першим серед керівного складу територіальних управлінь МВС, хто активно впроваджував в оперативну роботу базу даних волонтерського проекту "Миротворець".

Деякий час керував полтавським осередком Правого сектора, а також був регіональним політичним керівником "Правого сектору" на Сході України (Полтавська, Харківська, Донецька, та Луганська області).

У жовтні 2015 року очолив Департамент протидії наркозлочинності. У квітні 2016 року глава Національної поліції Хатія Деканоїдзе звільнила Киву з цієї посади.

У липні 2017 року був обраний головою Соціалістичної партії України. Має доньку і сина.

Аркадій Корнацький

Аркадій Корнацький
УНІАН

Народний депутат 8-го скликання, самовисуванець.

Офіційна декларація Аркадія Корнацького.

Корнацький народився 7 липня 1953 року у селі Чаусове Друге Миколаївської області. У 1980 році закінчив Університет дружби народів ім. Патріса Лумумби в Москві (за фахом "міжнародне право"). 

У 1972-1974 рр. служив в армії. 1980-1989 рр. - працював в установах Москви і Московської області на юридичних посадах. Від 1989 року займався підприємництвом в Москві і Московській області. Від 1998 року - засновник і співзасновник ТОВ Агрофірма Корнацьких, ТОВ Юридична фірма Корнацьких.

У 2007 році - радник голови Секретаріату президента України (за часів Віктора Балоги). У 2007-2008 рр. - в.о. заступник голови Миколаївської обласної державної адміністрації з питань агропромислового комплексу. Від 2008 року - голова громадської організації "Селянський фронт".

У 2012 році балотувався депутатом у Ради по одномандатному округу №132 (центр - Первомайськ). Проте отримав майже однакову кількість голосів, тому ЦВК визнав результати виборів недійсними. Під час перевиборів опонент Корнацького Миколаївський обласний голова Микола Круглов набрав 47,78% голосів (за нього проголосувало 32 897 осіб), тоді як Корнацький отримав 45,31% виборців (31 198 осіб).

У 2014 році Корнацький балотувався у цьому ж окрузі від "Блоку Петра Порошенка". Тоді він здобув перемогу, отримавши 34.82% голосів виборців.

Розлучений, має трьох дочок і сина.

Руслан Кошулинський

Кошулинський
УНІАН

Народний депутат України VII скликання, заступник голови Верховної Ради (VII скликання), підприємець, кандидата від партії "Свобода" .

Офіційна декларація Руслана Кошулинського.

Народився 9 вересня 1969 року в робітничій сім'ї у Львові.

Навчався в школі з поглибленим вивченням англійської мови, після 8-го класу — в спортивному інтернаті, який закінчив у 1986 році. Займався легкою атлетикою.

Закінчив технологічний факультет Кооперативного технікуму у Львові 1991 року. Після цього почав працювати заввиробництвом у ресторані-готелі "Беркут" на Яблунецькому перевалі. З 1996 року член СНПУ (наразі — Всеукраїнське об'єднання "Свобода"). 2001 року був помічником народного депутата Олега Тягнибока, а від серпня 2008 є заступником голови Всеукраїнського об'єднання "Свобода".

Після перевиборів 26 жовтня 2014 року "Свобода" до парламенту не потрапила, Кошулинський разом з однопартійцями Олексієм Кайдою та Маркіяном Лопачаком відправився артилеристом в АТО у складі у 44 артилерійської бригади. Проходив службу на Донбасі у званні старшого сержанта. Є учасником комбатантського об'єднання "Легіон Свободи"

У листопаді 2018 року "С14", "Свобода", "Правий сектор", "ОУН" та "КУН" висунули Руслана Кошулинського єдиним кандидатом на пост Президента України від націоналістичних сил. Його також як єдиного кандидата підтримав командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош.

Одружений, виховує двох доньок та сина.

Віктор Кривенко

Віктор Кривенко, народний рух
УНІАН

Позафракційний депутат Верховної Ради, лідер партії "Народний рух України".

Офіційна декларація Вікора Кривенка.

Народився 9 січня 1982 року в Дніпродзержинську (нині Кам'янське) Дніпропетровської області. У 1998-2003 навчався у Дніпровському державному університеті за фахом "Фінанси". У 2002-2008 навчався у Харківській юридичній академія імені Ярослава Мудрого за фахом правознавство.

У студентські роки від 2001 до 2004 працював помічником генерального директора з економіки Державного підприємства "Український державний інститут з проектування металургійних заводів" у Дніпропетровську. 2009-2010 - заступник Генерального директора Національного космічного агентства України. Березень 2011 - січень 2012 - радник Генерального директора Державної компанії "Укрспецекспорт", лютий 2012 - січень 2013 - радник гендиректора Державного концерну "Укроборонпром". Одночасно, від червня 2012 до січня 2013 був радником на громадських засадах міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Від лютого 2014  є головою Координаційної ради ДП "Національні інноваційні проекти", яке уповноважене реалізовувати національні проекти "Технополіс" та "Індустріальні парки України". Одночасно був радником міністра фінансів.

У 2014 став народний депутатом від партії "Самопоміч" (№5 у списку). Згодом приєднався до БПП. Від травня 2017 - голова політичної партії "Народний Рух України".

Одружений, виховує двох доньок.

Віталій Купрій

Віталій Купрій
УНІАН

Народився 20 серпня 1973 року в Кам'янському, що на Дніпропетровщині.

Офіційна декларація Віталія Купрія.

У 1995 року закінчив Дніпропетровський університет за фахом економіст. У 2002 році закінчив Австралійський університет ім. Маккворі за спеціальністю магістр ділового адміністрування. У 2011-2013 роках навчався в МАУП (фахівець у галузі права), а у 2012-2013 роках навчався в Інституті політичної освіти м. Київ для підвищення кваліфікації депутата та отримання досвіду державного управління країн ЄС. 2016-2018 рр. навчався в Інституті законодавства Верховної Ради України, аспірантура, спеціальність "Конституційне право".

У 1991 році в віці 18 років стає засновником і директором малого підприємства "ОСБЕНД". Упродовж майже 4 років він торгував оргтехнікою, одягом та відеоапаратурою. Наприкінці 1994 року і протягом наступних 10 років займався імпортом товарів з Туреччини. Від 2004 року мав бізнес у сфері нерухомості та зовнішньої реклами.

Брав участь у проведенні виборчих кампаній у центральному апараті партії "Наша Україна" у Києві. У 2008 році посів друге місце на позачергових виборах мера Кам'янського. У жовтні 2010 року обраний депутатом Кам'янської міської ради.

У 2012 році балотувався у Верховну Раду по округу №30 (місто Кам'янське, Заводський район) шляхом самовисування. Отримав результат у 10.88 % голосів виборців. У квітні 2014 року очолив Комісію по боротьбі з корупцією та злочинністю у м. Кам'янське.

Був радником голови Дніпропетровської ОДА з питань правоохоронних органів та боротьби із злочинністю, позаштатним радником Міністра екології з питань боротьби з корупцією.

На позачергових виборах до Верховної Ради України у 2014 році виграв на мажоритарному окрузі №29 у Дніпропетровській області, випередивши найближчого суперника на 11% голосів. Від червня 2015 року був членом партії "Укроп", залишив партію у червні 2018.

Купрія зареєстровано кандидатом у президенти як самовисуванця. Одружений, виховує трьох дітей.

Юлія Литвиненко

Юлія Литвиненко
Юлія Литвиненко/Facebook

Українська телеведуча, журналіст, генеральний продюсер радіостанції "Вєсті ФМ". 

Офіційна декларація Юлії Литвиненко.

Народилася 7 листопада 1976 року в Інгульці. Навчалася у Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №114, закінчила факультет журналістики Дніпровського національного університету.

Працює на телебаченні з 20-ти років, починаючи в дніпропетровських редакціях столичного ТБ. У 1999 році Литвиненко, яка вже встигла показати себе на київських екранах з стрінгерськими репортажами для каналів "1+1" та "СТБ", запросили до Києва на "Перший національний". Згодом вона вже вела "Факти" на "ICTV", звідки пішла на канал "К1", де працювала в жанрі інтерв'ю відомих людей.

У березні 2014 року — автор та ведуча програм на радіо "Вєсті", з серпня 2015 року — генеральний продюсер радіостанції.

Від грудня 2016 року — ведуча програми "Будні" на телеканалі NEWSONE. Згодом вела різні проекти на каналі зокремо "20/22 с Литвиненко и Апасовым", "Хронологія дня", "Велике інтерв'ю", "Великий вечір". В листопаді 2017 року разом з Василем Головановим стала співведучою нового політичного шоу "Український формат".

14 травня 2018 року стала ведучою програми "Підсумки" на каналі "Прямий" .

Розлучена, виховує доньку Сашу.

Олег Ляшко

Олег Ляшко
УНІАН

Лідер Радикальної партії Олега Ляшка, народний депутат. 

Офіційна декларація Олега Ляшка.

Ляшко народився 3 грудня 1972 року у Чернігові. У 1998 року здобув освіту на юридичному факультеті Харківського державного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди. У 2013 року також закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за фахом "міжнародний бізнес". 

1990-1992 рр. - кореспондент, завідувач відділом редакції газети Молода гвардія (Київ). 1992-1995 рр. - редактор газети "Комерційні вісті" Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України. Від серпня 1996 - головний редактор газети "Політика". У 1999 року видання було закрито ухвалою Московського райсуду Києва "за розголошення державної таємниці". 2000-2006 рр. - головний редактор газети "Свобода". 

2006-2007 рр. - народний депутат України від Блоку Юлії Тимошенко (26 номер у списку). 2007-2012 рр. - народний депутат України від БЮТ (29 номер у списку). Очолював тимчасову слідчу комісію парламенту з розслідування можливих фактів порушення законодавства в сфері майнових, земельних, фінансових та інших відносин міським головою Харкова Михайлом Добкіним і секретарем Харківської міськради Геннадієм Кернесом.

У грудні 2012 року вчергове обрався у парламент по одномандатному округу №208 в Чернігівській області (висуванцем Радикальної партії). 

У 2014 році балотувався у президенти. Тоді Ляшко отримав 8,32 % голосів, посівши третє місце в країні. Його результат був названий пресою "однією з головних несподіванок президентських виборів в Україні".

Одружений, виховує доньку.

Олександр Мороз

Олександр Мороз
УНІАН

Лідер Соціалістичної партії України у 1991-2012 роках, колишній спікер парламенту. 

Офіційна декларація Олександра Мороза.

Народився 19 лютого 1944 року. У 1965 році закінчив Українську сільськогосподарську академію (отримав спеціальність інженера-механіка сільського господарства). У 1983 році здобув освіту у Вищий партійній школі при ЦК КПУ. 

Трудову діяльність розпочав у 1965 році інженером Ємільчинський райоб'єднання "Сільгосптехніка". Після служби в армії від 1966 до 1974 працював викладачем, заввідділенням механізації сільського господарства в Таращанському сільгосптехнікумі.

Від  1991 до 2012 року - лідер, голова політради Соціалістичної партії України та керівник її фракції в парламенті. Від 1990 та протягом всіх наступних років аж до 2007 - народний депутат. Двічі був спікером Верховної Ради: у 1994-1998 та 2006-2007 роках. Балотувався у президенти 1994, 1999 і 2004 рр, втім жодного разу не отримував належної підтримки виборців.

Під час парламентських виборів 2012 року Мороз балотувався по мажоритарному округу в Миронівському районі Київської області, проте програв регіоналу Олександру Онищенку.

Одружений, має двох доньок.

Валентин Наливайченко

Валентин Наливайченко
УНІАН

Голова партії "Громадсько-політичний рух "Справедливість", екс-очільник СБУ.

Офіційна декларація Валентина Наливайченка.

Народився 8 червня 1966-го у Запоріжжі у родині робітника та медсестри.

Школу закінчив із золотою медаллю, вступив до Харківського державного університету, після строкової служби перевівся до КНУ ім. Шевченка. Закінчив з відзнакою та отримав диплом за фахом викладач та референт-перекладач з англійської мови. Вільно володіє англійською, фінською та російською мовами.

Від грудня 2006 року до березня 2010 року — голова Служби Безпеки України. Пішов з посади після обрання президентом Віктора Януковича. 2014 року повернувся на цю посаду ще на рік. Після тривалого періоду непорозумінь із президентом Петром Порошенком 18 червня 2015 року пропрезидентська коаліція в ВРУ ухвалила рішення про відставку Наливайченка з посади голови СБУ.

Роман Насіров

роман насіров
УНІАН

Колишній голова Державної фіскальної служби, самовисуванець.

Офіційна декларація Романа Насірова.

Насіров народився 3 березня 1979 року у Чернігові.

У 2000 році здобув освіту в Чернігівському інституті економіки та управління за спеціальністю "Фінанси", у 2001 році - в Київському економічному університеті за спеціальністю "Право".

Від 2005 до 2007 року очолював напрям брокериджу по країнах СНД в лондонському офісі американського брокера-інвестбанку CantorFitzgerald / BGC. 2008-2009 - керівничий директор (напрямок — торгівля цінними паперами) в Concorde Capital. 2009-2012 - голова напрямку з торгівлі цінними паперами та СЕО підрозділу Центральної і Східної Європи в компанії Renaissance Capital. Під час обрання до парламенту (від "Блоку Петра Порошенко") очолював український офіс компанії BTG Pactual.

5 травня 2015 року призначений на посаду голови Державної фіскальної служби. 2 березня 2017 Насірова затримало НАБУ за справою "Укргазвидобування". Наступного дня його було відсторонено від посади. 16 березня випущений під заставу розміром 100 млн грн, внесених дружиною та тестем. В грудні 2018-го суд закрив справу і поновив Насірова на колишній посаді.

Андрій Новак

Андрій Новак
УНІАН

Економіст, висунутий партією "Патріот".

Офіційна декларація Андрія Новака.

Новак народився 24 січня 1973 року в Коломиї Івано-Франківської області. У 1997-2001 рр. - навчався в аспірантурі Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України.

У 1998 року працював радником політичної партії з питань роботи зі ЗМІ та PR на виборах до Верховної Ради України. У 2002 році балотувався у народні депутати України як позапартійний кандидат шляхом самовисунення (виборчий округ №87).

2002 рік - начальник фінансового управління Державного підприємства МО України "Укроборонпостачальник". Пізніше до 2003 року працював консультантом при комітетах Верховної Ради та помічником народного депутата України. З 2004 - начальник відділу зв'язків з громадськістю в компанії "Оболонь". 2005–2006 роки - радник двох прем'єр-міністрів України. У 2011 році Андрій Новак був обраний Проректором Європейського Університету.

Сергій Носенко

Сергій Носенко, кандидат

Директор "Інтернешнл Інвестмент Партнерс Україна", самовисуванець.

Офіційна декларація Сергія Носенка.

Носенко народився у 28 вересня 1969 року в Києві. Здобув освіту в "Київському політехнічному інституті" у 1992 році. Від 1994 до 2011 обіймав керівні посади в міжнародному фінансовому холдингу Coris Group, Франція. 

У 2011 році приєднався до міжнародної інвестиційної компанії International Investment Partners зі штаб-квартирою в США. Головні проекти, якими нині керує Носенко в цій компанії - бізнес в області сировинних ресурсів і базових металів і інфраструктури для ринків північній і південній Америки і Азії.

Володимир Петров

Володимир Петров
Facebook/Володимир Петров

Політтехнолог і блогер, самовисуванець.

Офіційна декларація Володимира Петрова.

Петров народився в 1977 році у Кривому Розі. Здобув освіту в Криворізькому технічному університеті. Петров працював на телебаченні, вів блог в "Живому журналі" під ніком Lumpen, а потім "Люмпен-шоу" на YouTube, також Петров запустив YouTube-проект - "Ісландія".

Петров підозрюється в організації секс-скандалу за участю чоловіка заступник голови Госбюро розслідувань Ольги Варченко Олександра.

Петро Порошенко

Петро Порошенко
Associated Press

Політик, державний діяч, олігарх, п'ятий Президент України

Офіційна декларація Петра Порошенка.

Народився 26 вересня 1965 року в Болграді Одеської області. В 1989 році, після семи років навчання з відзнакою закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права КНУ ім. Шевченка за спеціальністю міжнародні економічні відносини, продовжив навчання в аспірантурі. До 1992 навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету.

У 2002 захистив в Одеській юридичній академії кандидатську дисертацію на тему "Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні". Автор монографій "Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин" та низки наукових публікацій. Співавтор підручника "Сучасні міжнародні економічні відносини".

Володіє українською, російською, англійською й румунською (молдовською) мовами.

Після навчання працював у приватному секторі, а потім розпочав власний бізнес з продажу какао-бобів. У 90-ті роки він придбав кілька кондитерських підприємств. Потім об'єднав їх у групу "Рошен", що згодом стала найбільшим виробником кондитерських виробів в Україні.

1998 року Порошенко став членом партії СДПУ(о), її тоді ж очолив Віктор Медведчук.

На виборах 1998 мав № 11 у партійному списку партії. Однак мандат здобув за мажоритарним округом № 12. Порошенко входив у парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів, був обраний членом Політбюро СДПУ(о).

На початку 2000 залишив СДПУ(о) і створив фракцію Солідарність, згодом — однойменну партію. Остання восени того року ввійшла до Партії регіонального відродження "Трудова солідарність України" (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови, через півроку залишив партію.

У грудні 2001 партія "Солідарність" увійшла у виборчий блок Ющенка "Наша Україна", а Порошенко став керівником виборчого штабу. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Ющенка "Наша Україна" вперше одержав понад 25 % голосів виборців. За списком "Нашої України" Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався народним депутатом.

Обіймав високі державні посади. Так, 2005 року призначений секретарем РНБО, 2007 - голова Ради НБУ, від 9 жовтня 2009 до 11 березня 2010 був главою МЗС України. Під час правління Януковича, 2012 року був призначений  міністром економічного розвитку і торгівлі України.

На виборах до ВРУ 2012 року був кандидатом у народні депутати в окрузі № 12. З грудня 2012 року — нардеп України 7-го скликання, до парламенту пройшов самовисуванцем. Був позафракційним членом Комітету з питань європейської інтеграції.

У лютому 2013 року заявив, що може взяти участь у виборах мера Києва, як єдиний кандидат від опозиції, якщо його підтримають. Згодом висловлював готовність підтримати кандидатуру Віталія Кличка.

Узяв участь у президентських виборах 2014 року, де отримав 54,7 % голосів, перемігши в першому турі. Порошенко став наймолодшим президентом України.

Одружений, має одного сина, дві доньки, онука та онучку.

На його підтримку зняв свою кандидатуру заступник командира Сил спецоперацій Сергій Кривонос.

Руслан Ригованов

Руслан Ригованов, кандидат

В.о. начальника державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт", самовисуванець.

Офіційна декларація Руслана Ригованова.

Ригованов народився 31 липня 1974 року в Горлівці Донецької області. Глава Єдиного координаційного центру у справах переселенців, від 2015 до 2017 року працював помічником народного депутата. 

Віталій Скоцик

Віталій Скоцик
УНІАН

Народився 15 березня 1972 року у селі Симонів Гощанський район, Рівненська область.

Офіційна декларація Віталія Скоцика.

Від 1989 року студент Української сільськогосподарської академії. Пізніше навчався в Університеті Пердью, штат Індіана, США, за програмою обміну студентами.

Перший в Україні доктор наук у галузі стратегічного менеджменту. Рік працював викладачем у Національному аграрному університеті, проте відомий за роботою в таких компаніях, як American Machinery Company (АMAKO) та Landkom International. де від 1994 до 2009 обіймав керівні посади. Від 2012 до 2014 року працював головою наглядової ради групи компаній АMAKO.

Скоцик подав документи як самовисуванець.

Ігор Смешко 

Ігор Смешко, екс-голова СБУ та Комітету з питань розвідки при президенті
УНІАН

Український військовий, політичний і державний діяч, екс-очільник Служби безпеки України, самовисуванець.

Офіційна декларація Ігоря Смешка.

Смешко народився 17 серпня 1955 року в м. Христинівка Черкаської області. У 1972 році почав військову кар'єру. Від 1977 до 1979 року служив в частинах протиповітряної оборони Групи радянських військ у Німеччині, у 1992 році призначений відповідальним секретарем Експертної наукової ради Міністерства оборони України. Від серпня 1992 до липня 1995 - військовий, військово-морський, військово-повітряний та аташе з питань оборони України в США.

Від червня 1997 і протягом трьох років очолював Головне управління розвідки Міністерства оборони. у 2000-2001 роках  був постійним представником Міноборони при міжнародних організаціях у Женеві. У 2002-2003 роках працював заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони. Від вересня 2003 до лютого 2005 очолював Службу безпеки України.

Олександр Соловйов

Олександр Соловйов
Олександр Соловйов

Екс-посадовець МВС, висунутий партією "Розумна сила".

Офіційна декларація Олександра Соловйова.

Соловйов народився 13 липня 1973 року в Красноармійську (Донецька область). У 1992 році Соловйов закінчив Селидівський гірничий технікум, після чого пішов в армію.

У 1996 році Соловйов працював оперуповноваженим відділу по боротьбі з економічними злочинами в Червоноармійському РВ УМВС України в Донецькій області. У 1998 році його призначили оперуповноваженим відділу по боротьбі з економічними злочинами.

В 2000-2010 роках служив в податковій міліції. У 2010-2011 роках він працював в Департаменті фінансової та економічної безпеки МВС України, в 2011-2015 роках - в Державній службі боротьби з економічними злочинами МВС України. У листопаді 2015 року був призначений заступником начальника управління - начальником відділу Департаменту захисту економіки Національної поліції України. У 2015 році звільнився за власним бажанням у званні полковника міліції.

Одружений, виховує трьох дітей.

Сергій Тарута

Сергій Тарута
УНІАН

Колишній губернатор Донецької області, народний депутат, лідер партії "Основа".

Офіційна декларація Сергія Тарути

Народився 23 липня 1955 року в селі Віноградне Донецькї області. У 1979 році закінчив механіко-металургійний факультет Жданівського металургійного інституту (інженер-механік). У 1999-му - факультет менеджменту управління Донецької державної академії управління (менеджер зовнішньоекономічної діяльності).

Від 1979 року працював на Ждановському (нині - Маріупольському) заводі Азовсталь, зокрема - начальником відділу зовнішньоекономічних зв'язків. У 1995 році - співзасновник зовнішньоторговельної фірми Азовімпекс. Від грудня 1995-го - виконавчий директор новоствореної корпорації Індустріальний Союз Донбасу (ІСД).

Нині - голова ради директорів ІСД, президент футбольного клубу "Металург" (Донецьк).

2 березня 2014 указом в.о. президента України Олександра Турчинова призначений головою Донецької обласної державної адміністрації. У жовтні 2014 звільнений з цієї посади указом президента Петра Порошенка.

Восени 2014 року на позачергових виборах пройшов у Верховну Раду самовисуванцем по округу №58 Донецької області.

За оцінками Forbes, у 2013 року його статки становили 597 млн доларів.

Юлія Тимошенко

Юлія Тимошенко
УНІАН

Колишній прем'єр-міністр України, нардеп, лідер партії Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина".  

Офіційна декларація Юлія Тимошенко.

Тимошенко народилася 27 листопада 1960 року у Дніпропетровську (нині Дніпро). У 1984 році здобула освіту в Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара і отримала диплом з відзнакою за спеціальністю "економіка праці" з кваліфікацією "інженер-економіст". Тимошенко - кандидат економічних наук, автор понад 50 наукових робіт.

В 1990-х керівник ряду приватних компаній з торгівлі бензином і газом, видобутку природних копалин. До 1997 року очолювала монополіста з торгівлі російським газом на ринку України корпорацію "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), обіг якої у 1996 році склав 11 млрд. доларів.

В 1997 році Тимошенко виграла проміжні вибори в мажоритарному окрузі на Кіровоградщині і була обрана народним депутатом. Вдруге стала нардепом у 1998 році, а у грудні 1999 року стає лідером Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина". Майже одразу з парламенту йде на пост віце-прем'єр-міністра України з питань паливно-енергетичного комплексу в уряд Віктора Ющенка.

У серпні 2000 року заарештовують її чоловіка - одного з керівників ЄЕСУ. 15 січня 2001 Генпрокуратура висуває куратору ПЕК звинувачення в контрабанді і службовій підробці. Ще через чотири дні Тимошенко відправляють у відставку. 13 лютого її заарештовують, в камері СІЗО вона перебуває більше місяця.

У 2004 році була одним з лідерів "Помаранчевої революції". Виступала в підтримку Віктора Ющенка. Після перемоги останнього у 2005 році очолює уряд, втім за 9 місяців залишає посаду через суперечки з оточенням президента. 

Під час виборів 2006 року її партія отримує 129 депутатських мандатів, на дострокових виборах 2007 року - на 27 більше - 156 мандатів. Разом з партією "Наша Україна - Народна Самооборона" сформували коаліцію, яка у грудні 2007 року висунула Тимошенко прем'єр-міністром.

У 2010 році Юлія Тимошенко балотувалася на пост президента України. За підсумками другого туру голосування вона програла Віктору Януковичу з розривом у 3,48%. Після виборів у Верховній Раді була створена нова коаліція і Тимошенко втратила посаду прем'єра.

У 2011 році проти Тимошенко було порушено кілька справ, зокрема щодо діяльності ЄЕСУ у 1996-1997 роках, а також щодо "кіотських грошей" і "автомобілей сільської медицини" (2007-2010 роки). Втім, найбільший резонанс викликала "газова справа", яка полягала у звинуваченнях Тимошенко в укладанні "газового договору" з Росією в 2009 році, який завдав колосальних збитків для України. У жовтні 2011 року, після довгих судових розглядів, Печерським районним судом було винесено вирок Тимошенко - ув'язнення на 7 років та виплата 1,5 млрд грн компанії "Нафтогаз" за нанесення фінансових збитків.

Тимошенко відбувала покарання в Качанівській колонії №54, проте під час перебування в тюремному закладі у неї були проблеми зі здоров'ям, Тимошенко вимагала лікування в закордонних клініках. У цьому їй відмовили і лікування екс-прем'єрка проходила в лікарні Української залізниці в Харкові.

Після Євромайдану і втечі Януковича, парламент звільнив Тимошенко схваливши відповідну постанову. 14 квітня 2014 року Верховний суд України закрив "газову справу" Тимошенко через "відсутність складу злочину". Згодом реабілітована і Європейським судом з прав людини.

У 2014 році вдруге балотувалася в президенти, обійнявши друге місце поміж всіх кандидатів з результатом 13,13%. На чергових виборах Верховної Ради в жовтні 2014 очолювана Тимошенко партія "Батьківщина" потрапила в український парламент, показавши результат 5,68%.

Заміжня, має доньку.

Юрій Тимошенко

Юрій Тимошенко
УНІАН

Народний депутат, самовисуванець.

Офіційна декларація Юрія Тимошенка.

Тимошенко народився 3 квітня 1961 зроку в с. Дивне Ставропольського краю (Росія). У 1979 році здобув освіту в Івано-Франківському кооперативному професійно-технічному училищі, спеціальність: продавець-консультант.

Від 1982 працював у Коломийському управлінні громадського харчування експедитором торгового відділу, у 1983-1985 рр. - експедитором в управлінні торгівлі Міністерства оборони СРСР. Від 1986 працював в різних колгоспах, зокрема робітником цеху та маляром-висотником. 

2006-2013 рр. - працював на громадських засадах водієм-експедитором в "Українській видавничий спілці". Від травня 2014 року - гвардієць Першого батальйону оперативного призначення імені генерала Кульчицького Національної гвардії. У 2014 році обраний народним депутатом на виборчому округу №88. Входив у фракцію "Народний фронт". Напередодні початку передвиборчої кампанії президентських виборів-2019 оголосив про вихід з фракції.

Ігор Шевченко

Ігор Шевченко
УНІАН

Екс-міністр екології та колишній радник прем'єр-міністра.

Офіційна декларація Ігоря Шевченка.

Народився 10 січня 1971 року в Олександрії Кіровоградської області. 

Навчався у Національному університету фізичного виховання та спорту України на факультеті професійного спорту, відділення легкої атлетики. Завершивши спортивну кар'єру, 1991 року Ігор Шевченко продовжив навчання в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка на історичному факультеті. За рік перевівся на юридичний факультет, 1996 року отримав диплом юриста-міжнародника і референта-перекладача англійської мови.

Пізніше вивчав право в Італії і США, зокрема у престижному Єльському університеті, отримав диплом спеціаліста міжнародних ринків капіталу у Великій Британії.

У 2001—2006 рр. — радник мера Києва з питань залучення іноземних інвестицій. 2005 року став радником прем'єр-міністра України з питань залучення іноземних інвестицій та взаємодії з іноземними інвесторами.

У 2014—2015 рр. — міністр екології та природних ресурсів України.

До 2011 року Ігор Шевченко не був членом жодної політичної партії. Відтоді встиг заснувати Меритократичну партію України та провести безуспішні перемовини щодо спільної участі у парламентських виборах з партією "Громадянська позиція" та "УДАР". У травні 2016 року Шевченко заявив про припинення свого членства в Меритократичній партії України, яка, за його словами, "вичерпала себе як політична організація", і досі безпартійний

На місцевих виборах в жовтні 2015 року Ігор Шевченко балотувався на пост мера Білгорода-Дністровського (Одеська область) як незалежний кандидат (самовисуванець), проте, набравши майже 27% голосів, посів 2-ге місце.

Олександр Шевченко

Олександр Шевченко_1
Право на владу

Народний депутат, член партії "УКРОП". Шевченко народився 8 квітня 1971 року у Коломиї, Івано-Франківської області.

Офіційна декларація Олександра Шевченка.

1989–1995 роки - студент Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича (фізичний факультет, спеціальність - "Радіотехніка", кваліфікація "Радіоінженер").

В 2014 році обраний народним депутатом України по мажоритарному Івано-Франківському виборчому округу №83. У Верховній Раді 8-го скликання входив до складу фракції "Блок Петра Порошенка", проте вже 14 вересня 2015 року вийшов із складу фракції.

Автор ідеї, засновник та колишній директор гірськолижного курорту "Буковель". Був одружений, має трьох доньок та трьох синів.

ВідеоЗа результатами соцопитувань, у майбутніх президентських виборах лідирує Юлія Тимошенко

Лідери незмінні: Юлія Тимошенко набирає понад 18,5% серед тих, хто визначився з вибором, Володимир Зеленський - 15%. Третє місце - в межах статистичної похибки - Юрій Бойко, Анатолій Гриценко та Петро Порошенко. 

За результатами соцопитувань, у майбутніх президентських виборах лідирує Юлія Тимошенко

Залиште свій коментар

Вибір редакції