Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Вирок Луценку: як міністр став зеком

У понеділок екс-міністру внутрішніх справ Юрію Луценку винесли обвинувальний вирок – засудили до 4 років позбавлення волі. ТСН.ua вирішив нагадати шлях Юрія Луценка від міністра – до в'язня.

Юрію Луценку доведеться сидіти у в'язниці ще 2 роки і 10 місяців - 4-річне покарання відраховується з 27 грудня 2010 року – з того часу, коли його арештували.

Печерський суд також вирішив конфіскувати все особисте майно Луценка та позбавити права обіймати державні посади протягом 3 років. Разом з тим, водія Леоніда Приступлюка засудили до 3 років умовно і відтепер він має перебувати на підписці про невиїзд.

Нагадаємо, Луценку інкримінували незаконне оформлення на службу в департамент оперативної служби МВС водія Леоніда Приступлюка, сприяння його просуванню по службі, виділення йому квартири, а також розтрату бюджетних коштів під час святкувань Дня міліції у 2008-2009 роках.

Адвокати і рідні Луценка таким вироком не були здивовані – усі, як один, повторювали, що суд і не збирався враховувати покази свідків, бо вирок був написаний ще рік тому, тож сподіватися на диво було марно.

На суді був присутній старший син екс-міністра внутрішніх справ, Сашко. Це саме той Сашко, який, як розповідала на суді його мати, важко захворів на рак на першому курсі, але вилікувався, пішов працювати паралельно із навчанням за порадою батька і закінчив виш із відзнакою.

Сам Юрій Віталійович у перерві засідання, перед оголошенням вироку, заявив журналістам, що у нього "є відчуття збереженої гідності", тож йому "не соромно буде відсидіти той термін, який намалюють".

ТСН.ua вирішив нагадати шлях Юрія Луценка від міністра – до в'язня.

КАР'ЄРНИЙ ЗЛЕТ. З кінця 1990-х і аж до перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах у 2004-му році соціаліст Юрій Луценко виступав активним борцем з режимом Леоніда Кучми. У 2001 році був одним з керівників голосної акції протесту "Україна без Кучми". Восени 2004-го отримав титул "польового командиру Майдану" під час помаранчевої революції.

На хвилі помаранчевих подій на початку 2005-го року був обраний міністром внутрішніх справ. Став першим в історії цивільним керівником силового відомства. Утім це не завадило йому обіймати цю посаду у трьох урядах поспіль – Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.

Діяльність на посаді міністра розпочав з чистки кадрів. А ось лозунг "бандитам тюрми" він так і не реалізував: таких голосних арештів і судів, як при нинішній владі, помаранчеві влаштувати не спромоглися, хоча обіцяли.

У червні 2006-го Луценко "порвав" з Олександром Морозом і соціалістами, організував власний рух – "Народна самооборона", який потім переріс у партію.

Мітинг на підтримку Луценка_4
Радіо Свобода
Під стінами Печерського суду зібралося кілька десятків прихильнииків Юрія Луценка
Перебуваючи на посаді міністра, Луценко "засвітився" у кількох скандалах. Зокрема, відзначився бійкою із київським мером Леонідом Черновецьким у присутності високих чиновників на засіданні Радбезу. А також нетверезими витівками у аеропорті Франкфурта-на Майні, де він у стані алкогольного сп'яніння чинив супротив німецьким поліцейським.

КРИМІНАЛЬНА СПРАВА І АРЕШТ. На початку листопада 2010-го року у відношенні екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка порушили кримінальну справу. Йому інкримінували привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Іншими словами, його звинувачували у незаконному нарахуванні пенсії водію Леоніду Приступлюку, у незаконній організації спостереження в рамках розслідування кримінальної справи про отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка у 2004 році, а також у порушенні положень постанови Кабміна про обмеження витрат у держструктурах у зв'язку з фінансовою кризою, коли МВС організовувало у 2008 і 2009 роках святкування Дня міліції у столичному палаці "Україна".

Луценко і його соратники назвали справу політичною і усі звинувачення відкидали. Тим не менш, 26 грудня 2010 року Юрія Луценка затримали – він вигулював собаку біля свого будинку на вулиці Старонаводницькій в Печерському районі столиці, де його і "взяли" працівники спецпідрозділу "Альфа" . Затримання мотивували його небажанням знайомитися з матеріалами досудового слідства у справі про зловживання службовим становищем.

А наступного дня – за рішенням суду Луценка заарештували. Спочатку - лише на два місяці. Утім на волю екс-міністр так і не вийшов.

ГОЛОДУВАННЯ. За кілька місяців після арешту, у квітні, на знак протесту проти відмови суду змінити запобіжний захід, Юрій Луценко розпочав голодування. Утім на суддів та прокурорів це не подіяло – вони відмовилися випустити Луценка під підписку про невиїзд, не повіривши у його скарги на важкий стан здоров'я.

А Луценку, за свідченням його близьких і соратників, ставало все гірше. Ще до початку голодування у підсудного виявили діабет, цироз печінки та виразку шлунка. А трохи згодом до переліку хвороб (нібито набутих за ґратами), додалися запалення стравоходу, більше 20 ерозій, виразка дванадцятиперстної кишки, полікістоз жовчного міхура. Також невропатолог зафіксував порушення функцій судин головного мозку. На останніх засіданнях суду над Луценком постійно чергували лікарі "швидкої", а одного разу підсудний не витримав і прямо під час засідання ліг на лаву у "клітці". У такому положенні він продовжував слухати звинувачення.

Щоправда, скептики не вірять у те, що Луценко набув такий "букет" хвороб за гратами. Приміром, відомий правозахисник Тетяна Монтян з цього приводу заявила, що ув'язненому потрібно було "менше пити на волі".

ХІД СПРАВИ. За словами адвокатів підсудного, справа розвалювалася на очах: із 88 свідків, які виступили у суді, 87 стали на бік Луценка. При цьому багато свідків стверджували, що сторона звинувачення спотворювала їхні покази, дані на стадії досудового слідства.

Натомість, прокурори заявляли, що захисники видають бажане за дійсне. На їхню думку, провина Луценка була повністю доведена тими самими ж свідками і підсудними. У результаті держзвинувачення попросило у суду для колишнього міністра внутрішніх справ 4,5 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, позбавленням рангу держслужбовця і конфіскацією майна. Для Приступлюка прокурори запросили 3 роки позбавлення волі умовно, штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також позбавлення рангу держслужбовця і звання майора.

У ході дебатів підсудні не погодилися з доводами обвинувачів і відмовилися визнати провину.

Варто зазначити, що покази 30-ти свідків суд вирішив зачитати через їх неможливість з'явитися в суд на підставі відповідних заяв. Луценко обурився таким рішенням і заявив, що необхідно повторно викликати цих свідків, які подали відповідні заяви. Він додав, що серед свідків близько 20 чинних співробітників міліції, а також екс-заступник генпрокурора Микола Голомша, який перебуває в Києві.

ОСТАННЄ СЛОВО. Юрій Луценко, як зізнався його адвокат Ігор Фомін, готував свою останню промову перед судом без сторонньої допомоги. Промова була досить емоційною і зверненою, скоріше, до журналістів і громадськості, аніж до прокурорів та суду.

"У моєму звинуваченні немає жодної копійки особистої користі, а всі дії, які Генпрокуратура вважає незаконними, робилися, робляться і будуть робитися усіма міністрами внутрішніх справ. Але на лавці підсудних – я один. Тож, причина цих ґрат, з-за яких я говорю, - не в службовій діяльності. Причина моїх 417-ти днів і ночей під арештом – політична. Тюрма – ціна непродажного перебування у владі і незмінності поглядів в опозиції", - сказав Луценко.

Окрім цього, багато часу у своїй промові він присвятив Майдану, говорив зраду президента Ющенка, про помилки попередньої команди, про новий план для України, про причини нелюбові до нього нової влади і багато іншого.

У своєму останньому слові він примудрився навіть знайти місце для анекдотів, цитат і афоризмів, яких у його розмовній лексиці завжди не бракувало.

Також Юрій Віталійович зазначив, що "виправдальний вирок є неминучим". Питання – лише у часі.

"Ну що ж, перефразовуючи мого улюбленого Хемінгуея: "Тюрма – не найгірше в житті. Боягузтво гірше, зрада гірше, егоїзм гірше", - зазначив на останок Луценко.

ЩО ДАЛІ? По-перше, Луценко і його адвокати збираються відстоювати його невинуватість у той шлях, який передбачений законом. Попри те, що віри в українське правосуддя не мають.

У той же час, за кілька днів до вироку, Європейський суд з прав людини повідомив про призначення публічних слухань у справі "Луценко проти України" на 17 квітня 2012 року. Експерти вважають, що позитивне рішення Євросуду у справі Луценка якщо і не звільнить його з-під варти (адже має рекомендаційний характер), то принаймні зробить беззаперечний факт наявності політв'язнів в Україні.

У відкритому режимі суд досліджуватиме законність затримання та арешту заявника, а також – використання системи правосуддя проти Юрія Луценка з метою усунення його від політичного життя в Україні та недопущення до парламентських виборів 2012 року.

Залиште свій коментар

Вибір редакції