451 градус за Путіним. Як Росія повертається до сталінських репресій

Дата публікації
451 градус за Путіним. Як Росія повертається до сталінських репресій

Reuters

Не всі росіяни спокійно сприймають штучне насадження ненависті до українців.

Reuters
У Москві тривають репресії проти усього українського. Цього разу під удар потрапила Бібліотека української літератури.

Силовики провели обшук у бібліотеці та у квартирі її директорки Наталі Шаріної у пошуках "екстремістської" літератури. І заборонені книжки таки знайшли, але, за словами Шаріної, вони були підкинуті правоохоронцями, адже не мали бібліотечних штампів.

Саму Шаріну допитували та вимагали зізнатися у тому, що, використовуючи своє службове становище, з 2011 до 2015 року вона навмисно сіяла міжнаціональну ворожнечу між російським і українським народами. За її словами, обшуки проводилися у справі, яку було порушено ще у 2010 році. Тоді у бібліотеці також вилучали книжки, а пізніше - і сервери. Однак за рік справу начебто було припинено за відсутністю складу злочину.

Про це нагадали і представники українського МЗС. "Це вже не перша спроба Кремля наклеїти ярлики "русофобства" та "екстремізму" на все українське - так само 23 грудня 2010 і 14 січня 2011 років місцева влада "шукала" в Бібліотеці "екстремістську літературу", - йдеться у повідомленні дипломатів. У зовнішньополітичному відомстві назвали дії Росії грубими та невмотивованими, які вкотре підтверджують агресивну політику РФ проти України. 

"Закликаємо російську владу припинити тиск на роботу бібліотеки – культурного осередку багатотисячної української громади та покласти край цілеспрямованій політиці зі знищення усього українського", - резюмували у Міністерстві.

Московські слідчі звинуватили Наталю Шаріну в розпалюванні національної ненависті

Московські слідчі звинуватили Наталю Шаріну в розпалюванні національної ненависті

Примітно, що обшуки у бібліотеці викликали обурення серед російських користувачів інтернету. Люди нарікають, що це перший крок до багать із книжок на майданах. Хтось порівнює це зі сталінськими репресіями, а дехто – і з нацистською Німеччиною.

Зазначимо, що українські організації і раніше зазнавали утисків в Росії. Зокрема, у 2012 році було ліквідовано організацію "Об'єднання українців Росії". Тепер же, в умовах українсько-російського конфлікту та штучного насадження росіянам ненависті до української культури, наступи на українську громаду в Росії поновилися. І, ймовірно, що це ще не межа.

На фоні відродження "справи бібліотекарів" з'явилося повідомлення про те, що з 1 листопада українці в Росії втрачають всі "привілеї" перебування на території Федерації. Тобто якщо раніше українці могли жити в Росії, не боячись депортації, то тепер вони прирівнюються до інших іноземців і не зможуть перебувати в Росії не тільки без реєстрації, але і без спеціального патенту після того, як набере чинності відповідний закон.

На прийняття рішення біженцям дається лише місяць - до кінця листопада. Але у цей термін більшість людей просто не зможуть встигнути зібрати необхідний пакет документів. Тож можна констатувати, що і тут гостинність і показна доброзичливість Росії стосовно жителів зони бойових дій Донбасу, які надали перевагу східному сусіду перед Україною, сходить нанівець.

УНІАН
Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії:

- Історія з обшуком Бібліотеки української літератури в Москві свідчить про те, що, по-перше, в Росії створена система, яка дуже нагадує радянську. По-друге, що в Росії почалося цькування усього українського. Це на жаль, вписується в загальну концепцію того, що зараз робиться Путіним і Кремлем.

Насправді цей тиск на українську бібліотеку почався не сьогодні. Тиск на українське товариство в Росії тривав навіть за часів Януковича. А у 2012 році організацію "Об'єднання українців Росії" взагалі заборонили. Тоді також чинився тиск і на цю бібліотеку. Нинішнього директора Наталію Шаріну насправді поставила влада. Ідея полягала у тому, щоб поставити людину, яка не є достатньо наближеною до українства. Але в результаті, як ми бачимо, і проти неї почалися репресії.

Тобто ще раз наголошую – це система, яка працює за якоюсь своєю химерною кедебістською логікою. Причому тиск у Росії йде не тільки на українське, але і на все інше, що не є російським, що може розглядатися як прояв національного самовизначення не росіян.

Чесно кажучи, коли я слухав це повідомлення про ситуацію з бібліотекою, у мене було такого відчуття трагіфарсу. У мене з'явилася на обличчі - я прямо відчував - така саркастична посмішка. Ось до чого доходить система, думав я. На жаль, дуже часто такі диктаторські системи доходять до абсурду.

Однак я б не проводив аналогію з нацистською Німеччиною, адже в Росії зараз не тоталітаризм, а авторитаризм. Це все-таки інше. Тоталітаризм - це одна партія, один фюрер, повна заборона опозиції та опозиційних медіа. Росія ж, хоча і формально, але має і багатопартійність, і парламент, і якісь опозиційні медіа, і хтось десь може якось критикувати владу. Звичайно, по суті, там встановлюється контроль, однак суто у політологічній термінології це є жорсткий, великодержавний, шовіністичний і агресивний авторитаризм, але не тоталітаризм.

Богдан Яременко, голова благодійного фонду "Майдан закордонних справ":

- Насправді русофобським є слово "українська" в назві бібліотеки в Москві. Є такий злочин - розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Русофобство - нелюбов до російського. Це не кримінальний злочин.

Але в Росії немає права. Є глибоке і правильне усвідомлення, що Україна має право первородства, а її існування завжди перешкоджатиме існуванню російського імперського проекту.

І якщо на Донбасі за українство (русофобію) можна вбити, то арешт за русофобство в Москві виглядає безневинно.

Ось вам і авіаційне сполучення, ось вам і дипломатичні відносини заради захисту прав українців.

Найчесніше, що може зробити Україна - пояснити українцям в Росії, що ті з них, хто відчуває спорідненість з Україною - є русофобом, і перебування в Росії для таких осіб є небезпечним.

Оригінал

live_kh
Аркадій Бабченко, російський журналіст:

- Три роки тому, коли я мало не на колінах благав, що не можна йти, що програвати - не можна, тому що буде реакція, будуть репресії, що це не якісь нешкідливі шахраї і злодії, що це - бандити і вбивці, що якщо вирішили виходити, то треба перемагати, а не кульками в загоні махати, що склалася унікальна ситуація і треба тут і зараз, що другого такого шансу не буде, що якщо програємо, буде ж*па, справжнісінька повна ж*па, війна і новий тридцять сьомий - на мене дивилися, як на ідіота. Називали провокатором.

Тепер, після того, як російські танки знищували українські міста, по полях збирали тіла пасажирів малайзійського "Боїнга", Нємцов убитий прямо на мосту біля Кремля, Гаскаров сидить, Удальцов сидить, Поткін сидить, Дьомушкін майже сидить, Олег Навальний узятий в заручники, в'язні шостого травня сидять, всі, хто міг, або виїхали, або готуються - виїхати або сісти - а в Москві почали громити бібліотеки і садити бібліотекарів - у прямому сенсі цього слова, ми дожили до "справи бібліотекарів", це тридцять сьомий рік, справжнісінький тридцять сьомий рік, тільки поки ще масштаби не ті, а все інше те ж саме, але до дорослих, виробничих масштабів вони ще дійдуть, я впевнений...

Слухайте, ну ви справді думаєте, що тут все ще виправиться? Що воно ще якось устаканиться? Що коли я кажу, що тут буде помісь Конго-Сирії-Асадовщини-ДНР-ІГІЛа і православного ІГІЛа – я, як і раніше, все ще чернушник, провокатор та ідіот?

Ах, який теплий грудень був у 2011 році...

"Темрява згущується перед світанком" - я цю фразу вже не можу чути, чесне слово.

Ніяка це ще не темрява. Це ще так. Сутінки.

Справжня темрява ще попереду.

Оригінал

Наступна публікація