Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
ПР поважає силу і перед нею іноді відступає

В інтерв'ю ТСН.ua політолог Володимир Фесенко розповів, хто може стати спікером, якою буде нова парламентська більшість, чому за "Свободу" проголосували російськомовні жінки і яким чином партія Кличка може "зшити" Україну.

Володимире В'ячеславовичу, ще минулого понеділка  здавалося, що вибори пройшли більш-менш пристойно. Сьогодні зовсім інша картина  - опозиція збирає мітинг і погрожує "обнулити" списки на знак протесту. У своєму блозі ви припустили, що заява Анатолія Гриценка відображає позицію Юлії Тимошенко. Чи не занадто ризикована ця стратегія? У чому її сенс?

Сенс цієї стратегії такий - якщо вдасться вийти на парламентські перевибори, тоді у опозиції з'явиться шанс виграти більшість. Оскільки ці перевибори будуть розглядатися як перемога опозиції, її прихильники скоріш за все прийдуть на вибори. Водночас прихильники Партії регіонів значно менше можуть проявити активність. Крім того, є загрози погіршення соціально-економічної ситуації.  Відповідно, буде зовсім інший фон проведення виборів. І, врешті-решт, тут може проявитися певна деморалізація влади, як це було при так званому третьому турі президентських виборів.

У цій стратегії є певний сенс, певна раціональність, але вона все ж таки досить ризикована. Думаю, Гриценко відобразив внутрішню дискусію, яка йшла серед опозиційних лідерів і вони просто не виносили її на загал. Вона була не публічною. А тут, я думаю, під впливом подій у Первомайську і в Київській області, Гриценко, який схильний до емоційних заяв, просто оприлюднив таку радикальну точку зору.  Але, думаю, опозиції краще добиватися перевиборів в окремих округах.  

Якщо ця Рада все ж таки відбудеться, який можливий розклад? Не секрет, що регіонали планували створити однопартійну більшість. Але наразі у Партії регіонів виходить 187- 188 мандатів.

Ці плани не виконані. Це абсолютно точно. Вони набагато менше отримали і по мажоритарних округах, і трошки менше за партійними списками. Хоча 30% -  це якраз той результат, на який вони об'єктивно виходили. Проте у них є резерв для формування своєї більшості. Перший і головний резерв – це депутати мажоритарники, які на виборах були самовисуванцями. Більшість з них - це потенційні союзники Партії регіонів. Деякі просто проявлять лояльність, деякі будуть домовлятися.

Плюс - кілька партійних депутатів. Це два депутати від народної партії – Литвин і Гриневецький. Це Лев Миримський з Криму від партії "Союз" (унікальний  випадок, на його користь знявся депутат від Партії регіонів). І підтримка від Єдиного центру – брати Балоги.

Але навіть враховуючи цих людей, Партія регіонів виходить на мінімальну більшість. Це близько 230 депутатських мандатів. Це нібито і більшість, але ризикована. І, враховуючи велику увагу до проблеми особистісного голосування, їм потрібен ще резерв.

Не важко здогадатися, що це комуністи.

Так, цей прихований резерв був і є. І, наприклад, за нове керівництво Верховної Ради, я переконаний, комуністи будуть голосувати разом з регіоналами. Пакет вже проглядається. Посада спікера буде за Партією регіонів, перший віце-спікер – представник Компартії Адам Мартинюк. 

Тобто тривалої спікеріади не буде?

Ні, не буде. Якщо б було таємне голосування, як раніше, тоді б у нас точно була б спікеріада. Тоді б повторилися події 1998 і 2002 року. За кого б голосували депутати-самовисуванці, деякі комуністи, деякі опозиціонери? Це була б велика інтрига. А зараз - відкрите голосування. Всі побачать, хто як голосує і це буде дисциплінувати партійні фракції голосувати тільки за своїх кандидатів.

Хто, на вашу думку, може стати спікером?

Мій прогноз дуже простий, оскільки регіонали будуть створювати свою парламентську більшість, для них дуже важливо продемонструвати, що вони керують і контролюють Верховну Раду. А тому потрібна своя людина на посаді спікера. Хто кандидат від Партії регіонів? Думаю, питання остаточно не вирішено. Вирішувати буде президент і це, зокрема, буде пов'язано зі змаганням інтересів різних груп в оточені Януковича. Але головні претенденти відомі – кандидат №1 Лавринович. Чому? Тому що крім юридичних знань і відданості президенту (що дуже важливо) у нього ще є досвід  роботи у президії Верховної Ради, він свого часу працював першим заступником. Другий претендент – це Олександр Єфремов. І третій - Сергій Тігіпко.  Він сам запропонував свої послуги на цій посаді. І це, на мій погляд, свідчення того, що він не певний у своїй перспективі.

А як, до речі, зміниться уряд? Зрозуміло, що Балога і Порошенко підуть в Раду? Хто ще?

Знову таки, якщо буде реалізований сценарій із Лавриновичем, то ще одна міністерська посада звільняється. Подейкують, що вже готується посісти на посаду свого друга і колеги Андрій Портнов. Подейкують, що під питанням Табачник (але він завжди під питанням). Є претензії до Близнюка. Думаю, що значна частина міністрів може перейти на роботу в Раду.

А яка доля Азарова?

Якщо не буде різкого погіршення соціально-економічної ситуації найближчим часом або протягом наступного року, у Миколи Яновича є шанс залишитись на цій посаді. І сам він хоче залишитись.

Нинішня партійна система не передбачає створення коаліції. Утім "Батьківщина" зі "Свободою" ще напередодні голосування підписали відповідний документ. Чи будуть регіонали створювати офіційну більшість? Чи будуть щось підписувати?   

Я думаю, що для Партії Регіонів краще зараз цього не робити. Не варто демонструвати занадто маленьку офіційну більшість. Тут немає чим пишатися. 230 депутатів - це не та більшість, яку можна використовувати в пропагандистських цілях. Скоріш за все, у новій Верховній Раді буде ситуативна більшість. І тут вже питання мистецтва. Мистецтва Клюєва, який знає, як формувати ситуативну більшість. Мистецтво окремих людей у Верховній Раді. Може зрости вага таких людей, як Петро Порошенко. Оскільки такі люди мають зв'язки і мають певний вплив як у владі, так і в опозиції.

До речі, дуже цікаво, як Порошенко буде позиціонувати себе в Раді.

Він може без проблем вирішити для себе питання гідної посади. Він може отримати посаду керівника бюджетного комітету. І він, можливо, буде шукати певної нейтральної позиції. Для збільшення своєї політичної ваги він разом з Литвином може створити депутатську групу.

Як буде діяти в Раді Кличко? Існують побоювання, що він дрейфуватиме у бік влади.

Думаю, що Віталій не буде залежний від влади. Принаймні тому, що у нього є президентська перспектива. Той самий пресловутий президентський рейтинг робить з ним те саме, що свого часу з Ющенком, - він із нього робить опозиціонера. Хоче він цього чи ні. Якщо він не буде опозиціонером, він не отримає голосів виборців і він не отримає перемоги на виборах. Плюс команда. Команда також ставить на Віталія. Вона у нього дуже строката і дуже різна, але ми там бачимо людей, які орієнтуються саме на Віталія. Для них наступний крок, наступна мета – президентські вибори. І цього в штабі Віталія не приховують. Я навіть більше скажу, вони про президентські вибори думали ще задовго до парламентських виборів.

На вашу думку, Віталій відбувся як політик?

Мінуси Віталія – це звичайно те, що він не оратор. Те, що немає відповідного політичного досвіду і знань. Йому треба вчитися зараз. Треба ставати серйозним політиком.

Його плюси – він людина цілеспрямована, системна. І він ще в спорті навчився формувати команду. Команда має бути функціональною. Мають бути тренери, має бути лікар, має бути піар-менеджер, має бути масажист і тому подібне. Зараз ми бачимо схожий принцип формування команди в політиці. Верхню частину списку він сформував достатньо системно. Ми бачимо відомого фінансиста Пинзеника, ми бачимо відомого і поважного фахівця з соціальної політики Павла Розенка. Є в команді Кличка дуже поважна людина зі сфери зовнішньої політики, колишній посол в США Шамшур.

Так, але є такі неоднозначні персони, як Куніцин і Гурвіц.

Так, тут є питання. Моя версія, чому їх взяли – хотіли таким чином за рахунок місцевих авторитетів додати до результату в Криму і в Одесі. Хотіли збалансувати колишніх нашеукраїнців людьми з російськомовних регіонів. На мій погляд, це не спрацювало. Там більше спрацювала популярність самого Віталія.

Ще одні парламентські новачки – "Свобода". За тиждень  до виборів, експерти робили дуже обережні прогнози, що "Свобода" подолає прохідний бар'єр. І ось такий приголомшуючий результат.  

Моя версія, електорат свободи – це 30-40% ідейні виборці, які підтримують ідею українського націоналізму. Але по Києву, по центральній Україні багато людей голосувало за "Свободу" як за найбільш радикальну силу, саме як за спецназ опозиції. До речі, за "Свободу" проголосувало досить багато російськомовних жінок. Така цікава жіноча політична логіка (посміхається). Думаю, це реакція на те, що інших опозиціонерів сприймали як занадто м'яких і поміркованих.

Якою буде "Свобода"? Є очікування, що вони будуть менш радикальними і більш респектабельними. 

Я цього не чекаю. Я знаю, які погляди у цих людей. Це справжні націоналісти. Там багато ксенофобії. Хтось поміркований, більш-менш нормальний, правий, але не занадто радикальний. Але є дуже радикальні люди, для яких Гітлер і досі залишається ідеалом.   

Напевно, ви маєте на увазі Михальчишина.

Так. Це всім відомо. Один мій знайомий зі "Свободи" каже, що він найкращий фахівець по Гітлеру в Україні. Але я не думаю, що це те, чим треба зараз пишатися.

Але сам Тягнибок, треба віддати йому належне, під час виборчої кампанії дуже підбирав слова. Був досить поміркованим.

Я скажу так, він репрезентував респектабельний націоналізм. Як Партія регіонів уникала всіх непопулярних рішень, так він уникав всіх ксенофобських заяв. Таких заяв, які могли викликати насторогу. І, думаю, в майбутньому це буде працювати таким чином: буде офіційна виважена і поміркована позиція "Свободи", але будуть радикали з дуже специфічними поглядами, які будуть заявляти свою позицію.   

Але погодьтесь, те, як свободівці виборювали свої мандати, викликає захоплення.

Опозиційні очікування суспільства в даному випадку репрезентуються "Свободою". Чому це так важливо? Регіонали насправді поважають силу. І перед силою вони іноді відступають. Тому така демонстрація сили важлива на майбутнє. Інша річ – все добре в міру. Якщо сильно захоплюватися цією силовою демонстрацією, це може відштовхнути частину виборців.  

Ці вибори знов продемонстрували, що країна розколота навпіл. Ваш колега Дмитро Видрін якось написав у себе в Facebook, що трагедія України в тому, що її не можна ані розколоти, ані об'єднати. Ми зависли з одного боку між Європою, з іншого - між Росією.

Зшиває насправді центральна Україна, якщо б не було центральної України, не було би країни. Те, що дві опозиційні сили просуваються на схід і навіть те, що "Свобода" збільшила своє представництво на сході, це, на мій погляд, позитивна тенденція. Це означає, що немає монополії у регіоналів і комуністів на сході. Там є прошарок населення, який інакше дивиться на політику і шукає альтернативу не тільки між Партією регіонів і комуністами.

Тому, думаю, дуже важливо, щоб були політичні сили достатньо помірковані, яких би розглядали як своїх і на сході. І в цьому сенсі, на мій погляд, є потенціал у партії Кличка. Там є люди, які тягнуть її на захід, щоб зробити нову "Нашу Україну". Я б їм не радив цього робити. Краще зробити соціал-ліберальну партію, привабливу для молоді, середнього класу. Мені здається, що це відповідає світогляду самого Віталія, для якого ідеалом є Німеччина, її соціально-ліберальна модель. Якщо вони запропонують таку модель Україні, можливо, у Віталія буде свій постійний, стійкий виборець. І це, мені здається, буде дуже важливо для зшивання України – щоб на Сході з'явилась демократична альтернатива.

Розмовляла Олена Яхно

Залиште свій коментар

Вибір редакції