Я не хочу, щоб діти всієї України дорікнули мені за легкодухість. Останнє слово кримчанина Балуха в суді

Проти українця сфабрикували справу через його патріотичну позицію.

В анексованому Криму сьогодні, 4 серпня, засудили українського активіста Володимира Балуха - до 3 років і 7 місяців колонії й 10 тисяч рублів штрафу. Його звинуватили в незаконному зберіганні боєприпасів і вибухових речовин, які нібито були знайдені на горищі його будинку. Балух свою провину не визнав. Експерти вважають, що кримінальна справа проти активіста є продовженням політично мотивованого переслідування за публічну проукраїнську позицію.

Кримська правозахисна група оприлюднила текст останнього слова українця в "Роздольненському районному суді". Він звернувся до всіх українців у Криму.

"Я зараз для суду нічого говорити не буду, я скажу для людей, не тільки для тих, хто тут зараз, але і для тих, хто за межами цієї будівлі.

Почну з того, що насправді жодної кримінальної справи немає, є тільки фарс, розіграний тими, кому доручили це розіграти.

Витоки цього всього не в якихось патронах, не в якійсь речовині, яка незрозуміло чому визнана судом як вибухівка, жодних для цього підстав немає. Ухвалене рішення мене тут "урабатывать" з моменту окупації Криму. А ситуація навколо мене триває давно вже, напевно, з 1999 року, коли я вперше взяв участь у виборах не тільки як кандидат, а й як член окружної виборчої комісії. Відтоді я на всіх виборах працював у комісіях чи дільничних, чи то окружних. Причина криється в принциповості моєї позиції.

Часто люди вимовляють такі слова: ось ми не жили нормально, нехай хоч діти поживуть. При цьому намагаючись заробити, добробут дати дітям, не розуміючи одну просту річ - поки ми своїм дітям в руки не передаватимемо не те що ідеальну державу, а хоча б прищеплене у них всередині бажання і потребу бути вільними людьми, відстоювати свою свободу і свою людську гідність, бити по пиці щоразу державу, коли вона переходить якісь рамки. І не просто бити по пиці, а рухати вперед людське життя.

Життя - це великий подарунок, який дається кожному, і велике випробування. Спалюючи це життя, люди повинні розуміти, що їхні свобода, честь і гідність тільки в їхніх руках.

Я не знаю в історії такої держави, яка б захищала людську честь і гідність. Кожна держава, взявши на себе певні державні функції, бере на себе монополію на насильство, формально на папері зобов'язуючись захищати честь, гідність і права. Насправді ця монополія використовується з однією метою - захищати себе від людей, гнітити їх, примушувати робити те, що необхідно не самій державі як структурі, а окремим особам цієї держави, вважати себе монополістами не тільки окремих ресурсів, надр, а й монополістами на честь і людську гідність.

Якщо людина не згодна з якимось рішенням з об'єктивних причин, то завжди можна, використовуючи державну машину, домогтися того, щоб зламати волю, зламати саму людину, позбавити її здоров'я, життя. Така машина ні перед чим не зупиниться, тому що на кону стоїть для них найсвятіше - гроші, можливість отримувати і використовувати те, що насправді належить всьому світу, людям, які живуть на цій землі.

Тому я вважаю, це моя думка, якщо не дай Бог в якийсь момент люди забудуть про такі слова як свобода, гідність і честь, то цей світ припинить своє існування. А доти, поки є такі люди, світ буде існувати. Якщо Господь подарує нам таке благо, що таких людей ставатиме більше, тоді держава, без якої на цьому етапі історії не обійдешся, її структури будуть змушені вдосконалюватися. Це завжди відбувається під тиском громадськості і громадських організацій.

Те, що відбувається зі мною, яскравий приклад того, як може працювати державна машина. Нічого святого, жодних законних аргументів, ніщо на неї не діє, і це все за словом одного або декількох осіб. Це перша причина мого перебування тут. Друга причина - моя любов до моєї Батьківщини, до всього, з чого я складаюся, до моєї національності, до пам'яті моїх предків, всі, кого я з них знаю, були українцями, гідними людьми, які зберігають традиції. Так нас виховували і мати з батьком. Батьківщина для мене - це те ж саме, що і мама, сім'я, діти.

Окупація Криму була відправною точкою. Не дарма тут в справі спливли подробиці ще від 2010 року. Система давно і успішно перемелює ось таких людей, багатьох ламає, багато хто погоджується. Адже як влаштована система - у мене був вибір. Якби я наступив на горло власній пісні, забув свої принципи, то для того, щоб не сидіти в тюрмі, було досить визнати свою провину, морально зламатися. І ось цей персонаж, який сидить навпроти мене, він би не 5 років і 1 місяць вимагав, а якихось 2-3 роки, можливо, умовний термін - лише зламайся.

Так ось - я не хочу, щоб життя на землі припинялося, я не хочу, щоб колись мої нащадки, діти всієї України, дорікнули мене в тому, що я виявив легкодухість, виявив слабкість. Так, були об'єктивні причини, нікому не хочеться переживати те, що переживаю я зараз. Будь-яку людину можна зрозуміти, але найкращі роки свого життя я все-таки прожив, і в такому віці проявляти слабкодухість я дозволити собі не можу. Тому відбувається все так, як відбувається.

Єдине, я прошу сестру від мого імені вибачитися перед мамою".

Нагадаємо, раніше "суд" окупованого Криму виніс вирок кримському татарину Руслану Зейтуллаєву за сфабрикованими звинуваченнями у тероризмі.

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: