До війни Захід категорично відкидав вимоги Кремля. Однак тепер Путін, ймовірно, знову порушить їх у переговорах із Трампом, який відомий своєю скептичністю щодо НАТО та американської військової присутності в Європі.
З приходом Трампа зникли заяви Білого дому про підтримку демократії та протидію автократії. Європейські союзники США почали сумніватися, чи залишиться Америка гарантом їхньої безпеки та чи збережеться єдиний фронт проти Росії. Сам Трамп продемонстрував бажання швидко зблизитися з Кремлем, водночас відштовхуючи європейських союзників і публічно атакуючи президента України Володимира Зеленського.
Про це пише The New York Times.
Для Путіна це стало кардинальним поворотом. Він продовжував затяжну війну, розраховуючи на втому Заходу, і тепер має підстави вважати, що момент для зміни балансу сил на користь Кремля настав.
"Я думаю, він бачить реальну можливість не лише виграти війну в Україні, але й відтіснити США не лише з України, а й з Європи", – зазначає аналітик Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні Макс Бергманн.
Однією з головних цілей Кремля є підрив НАТО – військового альянсу, створеного після Другої світової війни для стримування СРСР. Впродовж свого правління Путін намагався ліквідувати вплив США в Європі, прагнучи повернутися до часів розподілу сфер впливу між Москвою та Вашингтоном.
Ще до вторгнення в Україну Путін висунув США та Європі вимоги, які значно виходили за межі українського питання. Він вимагав, щоб НАТО припинило розширення на схід і не розміщувало військові сили в країнах Центральної та Східної Європи. Такі держави, як Естонія, Польща та Румунія, які давно є членами НАТО, не зможуть ефективно захищатися без заздалегідь розміщених військ та техніки.
Як пояснює Анджела Стент, професорка Джорджтаунського університету, Путін керується логікою, що сильні держави мають право визначати правила гри, а менші країни повинні їх виконувати. Попри відносно слабку економіку, Росія має потужний важіль впливу у вигляді ядерної зброї, енергоресурсів та права вето в Раді безпеки ООН.
До війни Захід категорично відкидав такі вимоги Кремля. Однак тепер Путін, ймовірно, знову порушить їх у переговорах із Трампом, який відомий своєю скептичністю щодо НАТО та американської військової присутності в Європі. Це викликає стурбованість серед європейських союзників, які побоюються, що новий президент США може піти на серйозні поступки Росії.
"Розгортаються події величезного значення, — заявив Лоуренс Фрідман, почесний професор військових досліджень у Королівському коледжі Лондона. — Це не просто черговий політичний момент. Маємо справу з абсолютно іншою адміністрацією, і складно передбачити, якими будуть трансатлантичні відносини, коли все завершиться".
Хоча повернення Трампа змінило геополітичний баланс на користь Путіна, російський лідер зазнав значних невдач за три роки війни та досі не досяг своєї головної мети — повернути Україну під контроль Москви.
Росія змінила ситуацію на фронті, повернувши під контроль близько 1500 квадратних миль території, але так і не змогла повністю окупувати чотири області, які Кремль оголосив анексованими 2022 року. Попри нестачу особового складу в українській армії, масштабного російського прориву, який міг би призвести до розгрому позицій ЗСУ, поки що не відбулося.
Досягнення Путіна далися дорогою ціною. За оцінками, щоденні втрати російських військ становлять від 1000 до 1500 вбитих і поранених.
Російська економіка, що працює у воєнному режимі, відчуває серйозні труднощі: інфляція на рівні 10%, високі кредитні ставки та нестабільне зростання. Водночас НАТО розширилося, включивши Фінляндію та Швецію, що безпосередньо суперечить планам Кремля.
"Якщо ви в Кремлі й дивитеся на це, можливості є, але не варто покладати надто багато надій, — зазначив Томас Грем, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин і колишній радник Білого дому з питань Росії в адміністрації Джорджа Буша-молодшого. — Все може змінитися дуже швидко, а Трамп — не найнадійніший союзник".
Для припинення війни, за словами Грема, необхідна згода обох сторін. Однак Україна та її європейські союзники навряд чи погодяться на нав’язану Трампом угоду, навіть якщо Вашингтон чинитиме значний тиск.
"Це набагато складніше, ніж просто посадити Путіна і Трампа за стіл і підписати документ, складений у Кремлі", — підкреслив експерт, додавши, що не варто поспішати святкувати в Москві, навіть якщо наразі ситуація для Росії має вигляд дещо більш сприятливий, ніж раніше.
Перед переговорами Трамп стикається з додатковими труднощами, оскільки Путін залишається непопулярним серед американців. Будь-яка угода, що сприйматиметься як поступка Кремлю, може викликати серйозний спротив у США, хоча більшість американців підтримують швидке завершення війни — одну з ключових передвиборчих обіцянок Трампа.
Згідно із опитуванням Pew Research Center, понад 80% американців мають негативне ставлення до Росії, а 88% не довіряють Путіну у міжнародних справах. Майже дві третини респондентів вважають Росію ворогом США.
Держсекретар Трампа Марко Рубіо раніше називав Путіна "м’ясником" і "монстром". Водночас російський лідер отримав вигоду від змін у медіапросторі, зокрема від підтримки з боку правих ЗМІ, наприклад, від колишнього ведучого Fox News Такера Карлсона, який торік взяв у Путіна інтерв’ю.
Якщо три роки тому Україна активно використовувала Twitter для просування своєї позиції, то зараз платформу, яку після придбання Ілоном Маском перейменували на X, заполонила дезінформація, часто проросійського характеру.
2023 року федеральні прокурори США заявили про викриття російської кампанії з фінансування американських правих блогерів через медіакомпанію в Теннессі.
Західні країни, які виступають проти Путіна, також стикаються з внутрішніми викликами. Франція та Німеччина переживають політичну кризу, а підтримка ультраправих партій, що отримують як російське, так і американське сприяння, стрімко зростає.
У США новий міністр оборони Трампа наказав керівництву Пентагону готувати масштабне скорочення військових витрат. Деякі посадовці пропонують значне виведення американських військ з Європи, аргументуючи це необхідністю зосередитися на Китаї та переконаністю, що європейці мають самостійно забезпечувати власну безпеку.
Читайте також: