Загострення на Донбасі. Експерти розповіли про причини та наслідки ескалації бойових дій

Загострення на Донбасі. Експерти розповіли про причини та наслідки ескалації бойових дій

Фото: ТСН.ua

Кремль діє за сценарієм, який вже не раз випробовував на практиці.

Фото: ТСН.ua
Днями на Донбасі почалося загострення - бойовики почали гатити в усіх напрямках. За підрахунками ТСН.ua, за останній тиждень кількість обстрілів з боку бойовиків виросла у 30 разів.

Природньо, що на фоні своїх провокацій бойовики не втомлюються звинувачувати саме українську сторону у порушенні режиму тиші. Крім того, нещодавно від ватажка "ДНР" Пушиліна пролунали погрози про те, що бойовики можуть відновити бойові дії у будь-який момент. Ймовірно, що цей момент вже настав.

Збройні атаки бойовиків дестабілізують ситуацію у зоні АТО, результатом чого знову може стати значна кількість жертв. "Як наслідок, це може призвести до зриву процесу відводу озброєнь і подальшої ескалації конфлікту", - заявили 7 листопада у Спільному центрі контролю та координації питань припинення вогню (СЦКК).

Фото: ТСН.ua

Активізація атак бойовиків відбулася нібито зненацька і, здається, не була ні до чого прив'язана. Проте це не так.

Експерти наводять різноманітні версії, чому це сталося саме зараз - від підвищення ставок на переговорах щодо розв'язання конфлікту до конвульсивного борсання Путіна, який усвідомив, що події розвиваються не так, як він планував.

Російські спецпризначенці мало не щоночі стріляють поблизу Горлівки

Російські спецпризначенці мало не щоночі стріляють поблизу Горлівки

На жаль, лишилося небагато людей, які досі вірять в оптимістичний сценарій. А з огляду на попередні випадки ескалації на Донбасі, можна припустити, що російська сторона і бойовики дійсно знову починають грати м'язами та залякувати українське керівництво з метою зміцнення своїх позицій на переговорах у "нормандському форматі".

Фото: Сайт президента України
Микола Маломуж, генерал армії України:

- Нинішнє загострення ситуації на Сході - це частина сценарію Путіна щодо активізації виконання Мінських угод. Так, він переключив стратегічну увагу на Сирію й Ісламську державу, щоб нейтралізувати або як мінімум знизити тиск Заходу на Росію, але і про Донбас не забув. Насправді Путін не припиняв і не припиняє спроби змусити Україну виконувати Мінські угоди - в його редакції.

Після зустрічі "нормандської четвірки" у Парижі, яка відбулася 2 жовтня, Путін розраховував на істотні зрушення в цьому напрямку. Там їм були поставлені питання - у деякій мірі з цим погодилася і Меркель, і, особливо, Олланд - про надання владою України особливого статусу Донбасу, про прийняття закону з виборів на окупованих територіях, про узгодження змін Конституції з бойовиками та амністії для них. Також обговорювалася можливість прямого діалогу України з бойовиками на рівні вищого керівництва. І найголовніше - передбачалося, що будуть призначені вибори у "ДНР"/"ЛНР" за участю бойовиків. Їх Кремль розраховує провести під своїм контролем, щоб у підсумку досягти головної своєї мети в Україні - отримати керовану владу і керований заморожений конфлікт на Донбасі, які разом забезпечать йому постійний важіль тиску на Київ.

Однак цей сценарій, дуже важливий і єдино прийнятний для Путіна, і після паризьких переговорів не реалізується. Тому опрацьовуються варіанти тиску. Політично це зробити складно - враховуючи, що робить Росія в Сирії, керівництво Німеччини та Франції ще менше налаштоване на поступки, ніж раніше. Так що в хід пішов давно і успішно використовуваний Кремлем метод - сила.

Однак хоча активізація бойових дій з боку РФ і підконтрольних їй бойовиків передбачається багатопланова і системна, ця ескалація буде контрольованою. Масштабних операцій ми не прогнозуємо - очікується конфронтаційна війна тактичного рівня. Для потужних наступальних дій у Росії, по-перше, немає ресурсів, по-друге, вона вже обрала концепцію локальних порушень режиму припинення вогню для примусу України і Заходу до тих чи інших конкретних дій в залежності від ситуації. Загалом, для великої війни на Донбасі у Кремля немає ні можливості, ані необхідності.

Читайте детальніше у колонці Миколи Маломужа: Гельсінкі-2 замість Мінська-3

Фото: УНІАН
Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру ім. Разумкова:

- Навряд чи можна знайти якусь одну причину ескалації на Донбасі. Радше можна назвати кілька версій того, що відбувається. По-перше, це може бути пов'язане з тим, що спливає термін дії Мінських угод [до кінця 2015 року]. І попри те, що з різних сторін вже звучать певні ініціативи про подовження цього терміну на наступний рік, не можна виключати й те, що може бути прийняте рішення про припинення угод чи про їхній перегляд.

По-друге, у риториці, яка лунає по той бік фронту, прослідковується досить чітке розчарування серед сепаратистів діями Росії. І вони всіляко намагаються привернути до себе увагу, тому що на фоні всіх останніх подій - як війни у Сирії, так і катастрофи літака з туристами - тема "ДНР-ЛНР" відходить на третій-четвертий план. Тобто з поновленням бойових дій намагаються знову повернути тему Донбасу в інформаційний простір і, відповідно, привернути увагу російського керівництва до неї.

По-третє, з військової точки зору, це може бути прощупування слабких місць в українській обороні для можливої більш масштабної ескалації, якщо такі плани існують.

А що стосується повідомлень про підкріплення, то вони постійно надходять з різних джерел, і важко сказати наскільки вони є достовірними. Але ще раз наголошую, це загострення очевидно пов'язано з Мінськими угодами і з тими переговорами, які зараз ведуться у нормандському форматі. Тобто це класичний спосіб підняття ставок на переговорах.

Виходячи з того, що як Мінськ-1, так і Мінськ-2 є абсолютно безперспективним шляхом, то, відповідно, і перспективи цих переговорів є дуже сумнівними. Тут варто також зауважити, що те умовне припинення вогню, яке наступило у перших числах вересня, жодним чином не пов'язано з виконанням Мінських угод. Це просто була команда Путіна припинити вогонь, яка виконувалася майже у повному обсязі, принаймні кілька тижнів.

Крім того, виконання Мінських угод у тій послідовності, в якій вони виписані, несе більшу шкоду для України, ніж потенційний зрив цих угод. Йдеться про проведення виборів і де-факто легалізацію антиукраїнського режиму на цих територіях без відновлення контролю над кордоном, без виведення російських військ і без роззброєння найманців і незаконних формувань. Тож зараз, оскільки помилка була допущена раніше самим фактом підписанням цих угод, основні зусилля нашої дипломатії мають бути направлені на те, щоб уникнути звинувачень з боку наших західних партнерів у тому, що Мінські угоди не були виконані з вини України. Це максимум, чого можна досягти позитивного у цій ситуації.

Спостерігаючи за перебігом цих переговорів, виникає таке враження, що кожен наступний раунд переговорів, його результат - це примушення України зробити чергові поступки. І цей тиск на Україну з боку західних партнерів чинитиметься й надалі. А чи зуміє Україна цьому протистояти, чи зможе достатньо аргументовано відстоювати власні національні інтереси - це залежить від наших перших осіб.

Читайте більше у блозі Олексія Мельника: Чому на Донбасі знову стріляють

Кирило Сазонов, журналіст:

- Щоб зробити прогноз на найближче майбутнє необхідно зрозуміти причини сплеску активності. Тут все досить просто. У Кремлі раптом зрозуміли, що Київ їх перехитрив. І почали лютувати.

На папері російський план завершення війни з Україною виглядав просто, логічно і завершувався тактичною перемогою. Виснажена війною Україна, яка перебуває у важкому економічному становищі, отримувала у навантаження Донбас на російських умовах. Розорений регіон зі зруйнованою інфраструктурою і потужним антиукраїнським лобі, яке повинно було швидко увійти в парламент, поставивши хрест на євроінтеграційних процесах і співпраці з НАТО.

Тотальна амністія бойовиків та їхніх командирів залишала в Україні фактично окупаційний корпус і попутно, після зникнення лінії розмежування, гарантувала сплеск криміналу по всій території країни. Яка Європа? Які перспективи? Через два роки можна брати половину України голими руками, маючи в рукаві парочку козирів. Але гладко все було тільки на папері.

Українська влада, якій на переговорах активно викручували руки не тільки вороги, а й деякі друзі, була змушена погодитися на цей сценарій. Але внесла до нього деякі корективи. Амністія? Ну, звичайно, ми ж обіцяли. Але не всім, звичайно. Кому саме? Давайте без поспіху обговоримо. Повернення регіону в політичне поле України? Так, ми так і говоримо. Але спершу треба кордон зміцнити, вивести всіх найманців, забезпечити рівність можливостей, свободу слова. Спершу вибори, а потім кордон? Ну, давайте обговоримо і це. Без поспіху. Ніяких найманців РФ в Донбасі немає? Гаразд, давайте поговоримо і про це.

Такий формат діалогу, нав'язаний доброзичливою і конструктивною України, поставив Кремль у глухий кут. На папері все виглядало перемогою. І Київ ні від чого не відмовляється. Але в результаті затягування процесу переговорами, ситуація вивертається абсолютно у протилежному напрямку. І за фактом зруйнований Росією і її місцевими прихильниками регіон лежить тяжким вантажем на російському ж бюджеті. А прихильники РФ все більше розчаровуються саме в ній, а не в Україні - тому що Росія допомагає погано і не в тому обсязі. І політичне життя України проходить без потужного представництва проросійських сил. Це реальність. Хоча на папері Кремль бачив зовсім інший сценарій.

Путін зрозумів, що ми його просто кинули. Загострення на Донбасі сьогодні неминуче.

Читайте більше у блозі Кирила Сазонова: Київ "кинув" Путіна

Ольга Скичко

Повʼязані теми:

Наступна публікація