Савченко хотіла літати і вважала службу в армії своїм життєвим покликанням.
Її порівнювали із солдатом Джейн, а вона мріяла, щоби про неї зняли фільм "Солдат Надя". Надія Савченко служити в армії мріяла з дитинства і сама про це багато разів заявляла, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
У 23 роки вона потрапила на війну в Іраку – відтоді і розпочалося її войовниче життя. "Кажуть, не бояться тільки дурні. Ну, мені не страшно", - говорила вона чи не першому своєму відео. Тоді, 14 років тому, її в колах армійців знали за псевдо "Куля". Савченко в гурті миротворців брала участь у подіях в Іраку. "Прізвисько "Куля" мені дав комбат 13-го окремого батальйону 95-ї бригади в Житомирі. Не знаю, чого мене так назвали, але тут хлопці вже змінили на "Фугас". Получилося Надька-фугас, а там було Куля-дура", - говорила тоді дівчина.
Савченко заявляла, що пішла в армію з метою стати офіцером, її мрія була – літати. У 2005 році вона повернулась в Україну і вступила в Харківський університет повітряних сил, для цього отримала особистий дозвіл від тодішнього міністра оборони Анатолія Гриценка. Двічі Савченко звідти відраховували з формулюванням "непридатна до польотів". Надія поновлювалась і врешті стала штурманом гелікоптера МІ-24. Льотчицею сама себе вона назвала вже згодом. "Можливо, просто любиш атмосферу, можливо, саму ситуацію, можливо, армія – це твоє, твоя робота", - говорила вона.
Під час Революції Гідності в об’єктиви камер Надія Савченко потрапила в сутичках на Грушевського, коли вмовляла протестувальників відійти і пояснювала, що силовики діють за наказом. За це від євромайданівців вона отримала стусанів. Уже на фронті, взявши відпустку в ЗСУ, Савченко опинилась у складі батальйону "Айдар". 17 червня 2014 року разом із групою добровольців вона з містечка Щастя вирушила в бік Луганська. "Пішли за горілкою до гольф-клубу, не знаючи, то наша територія чи не наша. І через те попали всі", - вважає десантник 80-ї бригади Микола Патрощук. Він згадує, що його разом із побратимами тоді відправили на допомогу загону Савченко, і в тому бою підрозділ утратив бійців, а сама Савченко потрапила в руки бойовиків через власну недбалість. "Вона вибігла на інший бік дороги. Там чеченець дав прикладом по затилку і забрав її в полон", - твердить учасник подій. "Вона вийшла на дорогу, на перехрестя, де відбувалася перестрілка. Зі сторони безпеки це було безглуздо. Ведеться двостороння стрільба, і вийти посередині, говорити по телефону... В результаті сама була поранена", - каже заступник командира батальйону 80 десантно-штурмової бригади Іван Венгрин.
Перші дні в полоні Надія Савченко поводилася дуже сміливо – це теж згадки бійців, що сиділи в сусідніх камерах. Вони кажуть, що зухвалість жінки-воїна лякала бойовиків. "Вони між собою постійно спілкувалися, що вона там супер-боєць, супер-підготовка. Мені вона виглядала такою собі Жанною д’Арк", - каже один із тодішніх полонених. Далі були гучні заяви в російських судах, вирок та обмін і повернення на рідну землю, де за час процесу Савченко встигли обрати за списком "Батьківщини" до Верховної Ради. 22 березня 2018 року парламент зняв із неї недоторканність і дозволив правоохоронцям затримати підозрювану в підготовці масштабних терактів у Києві.
Кореспондент ТСН Мар’яна Бухан