Найкращий стрибун України Бондаренко: за кордоном мене впізнають, а у нас такого немає

Один з найтитулованіших стрибунів світу дав інтерв’ю сайту ТСН.ua

Богдан Бондаренко – людина, яка входить до світової еліти стрибунів у висоту. Вище за нього в історії стрибали лише двоє – легендарний рекордсмен кубинець Хав’єр Сотомайор та чемпіон світу цього року Мутаз Баршим. Богдан – автор національного рекорду та рекорду чемпіонатів світу, на його рахунку "золото" чемпіонатів Європи і світу, Універсіади та "бронза" Олімпійських Ігор в Ріо.

Однак, такий послужний список зовсім не гарантує пізнаваності у себе вдома. Цього року йому не вдалося застрибнути на п’єдестал світової першості в Лондоні, де він став 9-м – завадили травми, які останні кілька років ніяк не хочуть відпускати спортсмена. Однак, і Богдан не збирається прощатися з "королевою спорту" – він має чітку мету і плани на майбутнє, серед яких, звичайно, є і золота нагорода Олімпіади. Можливо, лише цього не вистачає, щоб про нашого атлетичного "Бонда" врешті дізналися і вдома?

Богдан Бондаренко
Reuters

- Богдане, ти виграв "бронзу" Діамантової ліги у вересні, чи можна її назвати втішним призом після невдачі на чемпіонаті світу в Лондоні?

- Так, але більше не саму "бронзу", а ту кількість спроб, які були зроблені. Так багато стрибків на одних змаганнях я ще не робив цього сезону. У фіналі Ліги в Цюриху стрибав з другої-третьої спроби усі висоти і жодну не пропускав. Це для мене маленька перемога в плані розуміння техніки.  Якби ще далі були змагання, це б дало свої плоди, я почав відчувати стрибок. До того найбільшою проблемою було те, що не мав відпрацьованого стабільного стрибка.

Справа у тому, що перед чемпіонатом світу було страшно відштовхуватися, я боявся сильніше травмуватися, а після чемпіонату вже можна було стрибати спокійніше. Тому не стільки важливе місце, скільки відчуття, які я отримав на цих змаганнях.

- В Лондоні ти говорив, що через травму маєш обмежений запас стрибків, який намагаєшся потрохи розтягнути. Чи дійсно він вичерпаний і що говорять лікарі?

- Це питання наразі відкрите, проходжу обстеження і лікування в Естонії. Піду до одного лікаря, до іншого. Будемо збирати думки, знімки і думати, що робити, як далі діяти. Питання дуже просте: робити операцію чи займатися відновленням і реабілітацією. Фахівців  багато і у кожного своя думка, тому будемо аналізувати. Від цього вже залежатимуть плани на зимовий і літній сезон і загалом, як правильно діяти.

 

Thank everyone who believed in me and supported me. I have let you down. This is my most unlucky competition, but at the same time this is competition where I received the greatest experience and even more motivation. Now I have clearer goals and understanding of how to achieve them. I know that many difficulties await me along the way, but I am determined to overcome them and make the decisions that will help me to achieve the goals set. Спасибо всем, кто в меня верил и поддерживал. Я Вас подвёл. Это мои самые не везучие соревнования, но в то же время это соревнования, благодаря которым я получил самый большой опыт и ещё большую мотивацию. Теперь у меня появились более понятные цели и понимание как их достичь. Я знаю, что на этом пути меня ждёт много трудностей, но я полон решимости, чтобы преодолевать их и принимать те решения, которые помогут мне добиться поставленых задач. . . . #highjumper#highjump#london2017#iaaf#diamondleague#roadtotokyo#roadtofinal#nopainnogain#instafitness#fitnessfreak#fitnessgoals#trackandfield#trainingday#adidasrunning#sportsday#traininghard#workoutflow#sportshoes#tracklife#athletucs#workoutdone#sportive#workoutroutine#jumpnation#adizero

Публикация от Bogdan Bondarenko (@bondarenkobv)

Чому неможливо пройти обстеження в Україні, це нестача обладнання, спеціалістів, методик?

- Там спеціалісти кращі, все роблять зовсім інакше. Дуже важливо ін’єкції робити в правильне місце. Можна використовувати одні й ті самі ліки, але важливо правильно ще потрапити в суглоб. Також для мене було показником, що коли я прийшов до лікаря Мюллера в Німеччині, виглядав він років на 50, хоча насправді йому 70 років.  Він працював у мюнхенській "Баварії", до нього Усейн Болт їздить лікуватися. Він казав, що за день, наприклад, окрім мене, у нього було ще 7 чемпіонів світу. Чомусь же вони туди їдуть, чомусь вони там лікуються!  

Твій тренер – батько, у вас такий своєрідний сімейний тандем. Яким чином побудована ваша робота?

- Для мене важливо, що в результаті ми удвох відповідаємо за виконану роботу, у нас йде постійне обговорення і все народжується в дискусії. Також, такий тандем часто допомагає відволіктися на тренуваннях. Наприклад, виконуючи якусь нескладну, рутинну роботу, ми можемо спілкуватися про родину, якісь плани. Звичайно, тато завжди переживає за мене.

Була, до речі, цікава історія з батьком, коли був чемпіонат світу в Пекіні 2015 року. Там у мене була низка травм і неправильне лікування, це були найбільші помилки в моєму житті. Лише за місяць до чемпіонату світу я почав тренуватися. Усі тестові тренування були дуже далекими від ідеальних показників. Тато тоді сказав, що якщо буде медаль, то пробіжить марафон. Якщо золота – то одразу зі стадіону, якщо "срібло" чи "бронза", то протягом двох-трьох місяців. Я ж тоді став другим. Після чемпіонату ми поїхали до Туреччини на збір, тато вже почав дізнаватися у спеціалістів, як правильно бігати, трохи тренувався. І якось пробіг там марафон  42 кілометри! І це все стадіоном у 400 метрів. Тобто 105 кіл!

- Чемпіонат світу в Лондоні запам’ятався усім завершенням кар’єри Усейна Болта. Чи можна говорити про те, що він перевернув світ "королеви спорту"?

Звичайно, Болт легенда. Я думаю, що він за всю історію легкої атлетики привернув найбільшу увагу аудиторії, найбільше спонсорів, він зробив неймовірний внесок в розвиток нашого виду спорту і його ні з чим не зрівняти. Це додало дуже багато глядачів!

- Хто може стати новим Болтом на твою думку?

- Є хлопець, який бігає 400 метрів – Вейд Ван Нікерк з Південної Африки. Ніхто не вірив, що колись можна побити рекорд на 400-метрівці, а йому це вдалося на Олімпійських Іграх, що ще складніше. Він може і 200 метрів дуже швидко бігти. Я в цьому впевнений!

- Кого б ти назвав найлегендарнішим стрибуном у висоту і чому?

- Я вважаю, що це та людина, яка найвище стрибала. Хав’єр Сотомайор, рекордсмен світу, заслуговує цього звання.

- Чи дивишся футбол і за якими видами спорту взагалі вболіваєш?

- Футбол можу подивитися з друзями, коли вони дивляться, можу зробити ще якусь ставку, щоб було цікавіше стежити. За Україну можу повболівати. Якщо наші змагаються, буду дивитися будь-який вид спорту!

- Чи пізнають Богдана Бондаренка в Україні і за кордоном? В чому різниця в ставленні до спортсменів там і тут?

- Найбільш незвичайна ситуація була цього року в Парижі. Ми піднялися на Ейфелеву вежу, стоїмо наверху і чую, кілька молодих людей українською між собою: "А це Бондаренко? А в тебе ручка є?" Я це почув. Знайшов у менеджера ручку, кажу: "Ось вам ручка". Вони звичайно, були трохи шоковані.

За кордоном пізнають, у нас  такого немає, ні в Києві, ні в Харкові. Ну може іноді, після якоїсь там перемоги можуть в аеропорту упізнати, може, хтось десь якусь новину дивився, випадково запам’ятав. Але, грубо кажучи, за весь час мене мабуть відсотків 10 пізнавали в Україні, а все інше – десь далеко. І найбільш прикро, що для країни виступаєш, тоді як швейцарці для тебе все зроблять, ще й в гості запрошують, а у нас…

Богдан Бондаренко
Reuters

- В чому проблема непопулярності легкої атлетики як спорту в Україні?

- У наших людей просто дуже багато своїх проблем, не так багато часу на якесь хобі. Думаю, що ще важливо більш зрозуміло доносити до глядача, що відбувається в легкій атлетиці. Адже пересічному уболівальнику дуже важко розібратися в тому ж таки багатоборстві, бігу з перешкодами.  Якщо людина не знає, що рекорд у стрибках у висоту 2,45 метра, то для неї немає значення – стрибаєш 2,20 чи 2,40.

У нас в футболі немає чемпіонів світу, а скільки в легкій атлетиці, скільки олімпійських чемпіонів. Треба більше розповідати про них. Дуже важливо анонсувати змагання. І чемпіонат України має відбуватися в Києві. Це центр і сюди простіше дістатися з будь-якого регіону. Треба залучати телебачення і спонсорів, але для цього спершу все одно треба залучити глядачів. Для того, щоб це все розвивати, треба підключати фахівців, які б цілеспрямовано займалися цими питаннями.

- В легкоатлетичних колах ти маєш прізвисько "Бонд". Яким би героєм ти сам себе назвав?

- Мені подобається це ім’я. Залишаємо ;)

Спілкувалася Яроцька Ольга 

 

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції