Українські плавці-юніори з Харкова були змушені покинути рідне місто через російське вторгнення. Нині вони тренуються за кордоном, але мріють про повернення додому.
Вони тренуються за кордоном, але мріють здобувати медалі для України. Кореспонденти ТСН зустрілися з юними плавцями, які займалися у нині зруйнованих Росією басейнах. Наших юніорів прихистили у командах по всій Європі, однак виступати на змаганнях вони хочуть саме під синьо-жовтим прапором. А дехто навіть уперше в історії здав український норматив на майстра спорту за межами країни.
Про це йдеться у сюжеті ТСН.
Харків’янин Борис у маленькому басейні Гаазі тренується під наглядом нідерландського тренера.
"Він проплив за дванадцять із половиною секунд. Це хороший час", - говорить тренер.
Хлопцеві сімнадцять, з них плаванням займається 10 і за цей час здобув півсотні медалей. Одна з останніх - за перемогу на чемпіонаті України. Це було за кілька тижнів до початку великої війни в Україні. Та золота медаль, як і інші нагороди, залишилася в його рідному Харкові. А в бассейн, де кожен день проводив по кілька годин і де проходили змагання, влучила російська бомба.
Тренерка Ірина Сергієнко з Харкова не виїжджала, їй болить кожен сантиметр пробитого даху, зруйнованих роздягалень і секцій. Каже, скільки часу і грошей знадобиться на відновлення - складно навіть уявити. І ставить таке близьке кожному харків’янину питання:
"Кому завадив наш басейн? Не стратегічний, не військовий об'єкт, суто спортивна споруда. Це дуже боляче", - говорить вона.
Тим часом Борис відпрацьовує техніку. Тренер, як і всі тут, вільно говорить англійською - з розумінням проблем не виникає. Але самі заняття - геть інші.
У Польщі дванадцятирічну Машу, яка плавала у тій самій команді, що й Борис, на тренування підвозить польський тренер - вони мешкають поруч. Дорогою - спілкуються польською.
"На початку я використовував картки з назвами українською, але скоро зрозумів, що це не потрібно, бо Маша все розуміла", - говорить тренер Марцін Кацер
Басейн у місті Дембиця поруч із польським прикрашає і український прапор. У нинішній команді Маші - ще троє українських дітей. Вона сама перший тиждень російського вторгнення просиділа у підвалі.
"Це було дуже страшно. Ми спочатку думали, що поїдемо до Львова максимум на тиждень, а потім, що ми посидимо у Польщі максимум тиждень. Зараз ми розуміємо, що це надовго", - зазначає дівчина.
До плавання Маша повернулася чотири місяці тому. Марцін разом із іншими старається, аби вона не сумувала. Нові друзі і змагання, але Маша постійно згадує харківську команду.
"Зараз я розумію, як добре було там", - говорить спортсменка.
Там, де Маші і Борі було добре, сьогодні тиша. У їхньому басейні є вода, але в неї місяцями ніхто не пірнав. Шибки вибиті вибуховою хвилею. Єдина вишка для стрибків у місті тріснула.
"Українське плавання незважаючи на те, що з ним намагаються зробити наші друзі-сусіди вистоє. Україну не зупинити. Розумієте? Де б ми не були – у Нідерландах, у Польщі", - говорить тренерка Ірина Сергієнко.
"Охопили спогади. Хочеться повернутися до України", - сказав плавець.
Її Боря тепер майстер спорту України. Вперше в історії цей норматив виконали на змаганнях за кордоном. Зараз він готується до європейської першості і сподівається вибороти там "золото". Під українським прапором.
Читайте також:
Українки здобули сьому нагороду збірної на чемпіонаті Європи з кульової стрільби
Заслужена нагорода: Довбика визнали найкращим гравцем тижня у Лізі конференцій