Для вдохновения и души: поэзия о весне

Для вдохновения и души: поэзия о весне

Фото: Getty Images

И хотя погода нас пока не радует теплом, предлагаем насладиться подборкой стихов украинских писателей и поэтов о весне.

8 Марта — это праздник женщин и весны. Весна — это начало чего-то нового, пора любви, чудес и ярких красок жизни.

От долгой спячки пробуждается не только природа, но и струны души. Хочется жить, любить, творить, вдохновляться всем, что тебя окружает, а еще хочется "меда" для души — легкой, мелодичной и красивой весенней поэзии.

Пусть эти замечательные строки стихов украинских мастеров слова окрыляют ваши души и вдохновляют!

Тарас Шевченко

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.

Леонід Глібов

— Весна прийшла!
Тепло знайшла! —
Кричать дівчатка й хлопчики.

— Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь! —
Клопочуться горобчики.

Приліз дідок,
Зліз на горбок,—
У хаті буть не хочеться.

Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лоскочеться.

Все ожило,
Все розцвіло,
І рій дітей привітненьких

На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.

Леся Українка

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

***
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: “Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна”.
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.

Олена Пчілка

Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю,
Я їх позбираю
В пучечок до купки —
Для мами-голубки!

Володимир Самійленко

Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і діброви; 
Соловейко в садку 
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий.
А повітря легке 
І проміння палке 
В серці мрії роєм підіймають;
І мов сила нова 
У грудях прибува,
І в душі якісь співи лунають.
Все збудилось од сну, 
Зустрічає весну...
І розкішна природа Вкраїни 
У величній красі 
Вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.

Олександр Олесь

Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте...

"Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
Я і сам не підійду".

Максим Рильський

І знов весна, знов жайворонки в полі, –
А з кожною весною ближче нам
До того, що ми звемо майбуттям, –
До свята серця, розуму і волі.

Володимир Сосюра

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Наталя Забіла

Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю —
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька —
У сережках вся берізка,
До верби підійде — ба! —
В білих котиках верба.

А як здійме руку вгору
До блакитного простору —
З кожним помахом руки
Линуть з вирію пташки.

Василь Симоненко

Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.

Василь Стус

Весна! весна! — від поночі до рання.
Весна — в вікно, на дах, на капелюх,
весна в колючі воронові гнізда,
весна на кригу і від берегів —
на течію, на вир, на чорториї
весна правує серцем, як веслом,
весна збігає і збігають роки,
вже й вечори попереду біжать.

Дмитро Павличко

До мого вікна
Підійшла весна,
Розтопилася на шибці
Квітка льодяна.

Крізь прозоре скло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
На моє чоло.

Видалось мені,
Що лежу я в сні,
Що співає мені мати
Золоті пісні,

Що мене торка
Ніжна і легка,
Наче те весняне сонце,
Мамина рука.

Олександр Білаш

Я народився разом із весною,
Щоб все живе будить від сну:
І перший пролісочок під сосною,
І пісню в небі голосну.

Усе, що холодом було прибите,
Зігрієм щирості теплом.
Щоб листя ожило, в бруньках сповите,
Ми сонцю вдаримо чолом.

Нехай своє проміння золотаве
Позичить нам на кілька днів...
І оживуть гаїв, лісів октави
Серед розцвічених огнів,

Що зійдуть між зеленою травою
І затремтять серед роси,
Коли моргнувши блискавка бровою
Громів покличе голоси.

Нехай звучить хорал життю новому
Мажорно, на усі лади.
А ми, з весною загубивши втому,
У літо підем наливать плоди.

Ліна Костенко

Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами –
І заспіває пташка голосна.
Засяють ночі зорями жасминно.
А срібний дощ підніме жалюзі –
Півонії, рожеві, як фламінго,
Стоять в городі на одній нозі.

Микола  Сингаївський

Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
На річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
І мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
І дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
І за собою дзвін веде.
А березень спиняється
І з усіма вітається.
Біжать до нього діти
І просять ще дзвонити.

Ірина Жиленко

Березень. Подув ласкавий вітер.
Засиніли оченята квітів.
Котики муркочуть на вербичці,
І не спиться під снігами річці.

І ведмедик вже не хоче спати
Там, під снігом, у ведмежій хаті.
Він штовхає маму волохату:
—  Вже весна, мамуню. Можна встати?

І малому проліску не спиться.
Поспішає пролісок родиться:
— Ой, матусю, кучугура тане.
Вже весна. Хутчіше проростаймо!

І листочку в брунечці обридло,
З бруньки ж нічогісінько не видно.
Він товчеться в бруньці і бурмоче,
Він на волю, непосида, хоче.

Знову закрутились каруселі.
Засурмили слончики веселі.
Розчихався коник кольоровий,
А Весна сказала: — Будь здоровий!

Якось я спитала у Весни:
—  Ти чому приходиш, поясни?
І Весна мені сказала прямо:
—  Поспішаю я на Свято Мами!

Поспішають квіти проростати,
Поспішають журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать.

В Африці далекій, пам'ятаю,
Говорив мені Премудрий Слон,
Що якби на світі мам не стало,
То й Весни на світі б не було!

Ще сказав: — Ви помічали, може, —
Кожна Мама із Весною схожа? —
І відкрив мені він таємницю,
Що Весна із Мамою — сестриці...

Анатолій Костецький

Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.

Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.

По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам — ранки сині
та перші ніжні квіти.

Річкам дарує воду,
зернинам — теплу землю,
а сіячам — роботу,
почесну і веселу.

Микола Луків

Забарилась весна,
Забарилась.
І ясна далина
Засмутилась.

І морози тріщать,
Як у січні.
І сніги мерехтять
Споконвічні.

Під снігами сосна
Засрібнилась.
Забарилась весна,
Забарилась.

Оксана Пахльовська

Розчиниш крижане вікно весни.
Нехай нам сумно, але це минеться.
Ти першим квітам колір поясни,
бо їм цвісти вже скоро заманеться.

Знов пада сніг і знову розтає.
І світ навкруг і мудрий, і безумний.
Нехай нам трудно,
і нехай нам сумно,-
є ця весна. І ми на світі є.

Хай наша юність плаче горілиць.
Нехай їй досвід буде оборонцем.
А ми з тобою - тільки двоє птиць,
котрі летять між мороком і сонцем.

Юрко Іздрик

От ми й перебули зиму

мов перебрели болото

і все що зійшло зі снігами –

то майже і не було

у вікна наші віктимні

весна пробивається золотом

лишає на дереві плями

вкриває імлою скло

вона авітамінозна

проте уперта мов трактор

і репається насіння

і вгору жене хлорофіл

як ми поведемося – хтозна

бо в кожного є ризик-фактор

і завше є фактор іскріння

двох щільних фізичних тіл

бо наші проблеми – квантові

а наші приходи – мічені

і наші сезони – кончені

і наш переліт – шагал

та – байка усе перелічене

весна одягає бантики

і сонця медалька котиться

й аллах ще такий акбар..

а ми перебули зиму

немов перебили фразу

ми збили ритми серцеві

й попересипали сіль

усе це доволі дивно

усе це якось відразу

і дивиться в очі стрільцеві

весела розхристана ціль

Читайте также: Феминитивы: о чем чаще всего спрашивают филолога

Похожие темы:

Статья из подборки новостей:
Международный женский день — 8 марта
Следующая публикация