Життя в 3G

Україна була ледь не єдиною країною цивілізованого світу, де не було зв'язку третього покоління. Тому впровадження 3G - одна з найдовших "мильних опер" вітчизняного телеком-ринку, яка розтягнулася на 10 років. Історія 3G по-українськи почалася ще в 2005 році.

Далі протягом десяти років українські мобільні оператори змагалися за можливість вровадити стандарти третього покоління зв'язку. Перший тендер на 3G-частоти трохи було не відбувся 6 років тому, в листопаді 2009 року, але був скасований в останній момент.

Після скасування тендеру в 2009 році Україна почала скоріше віддалятися від зв'язку третього покоління, ніж наближатися до нього. Різні держструктури тривалий час "відфутболювали" одна одній прийняття необхідних рішень. Суперечки тривали шість років, протягом яких Україна стала єдиною країною цивілізованого світу, де немає 3G.

Певне пожвавлення відбулося лише влітку 2014 року за Порошенка. У липні він видав указ, згідно з яким аукціон 3G-частот мав відбутися до кінця жовтня. Однак з моменту підписання указу Кабмін чотири рази "загортав" проект, висуваючи все нові й нові вимоги НКРЗІ. 1 грудня прем'єр-міністр Арсеній Яценюк таки підписав багатостраждальну постанову про проведення тендеру. Підписанню передувало піврічне протистояння між Кабміном, Адміністрацією президента, мобільними операторами та НКРЗІ.

Спочатку планувалося видати одну ліцензію на трьох операторів, що створило б свідомо нерівні умови на ринку. Кінець кінцем був прийнятий порядок тендеру з трьома ліцензіями, вартість яких в останній момент зросла з 2,44 до 2,7 млрд грнивень. І тільки 23 лютого 2015 року Нацкомісія з регулювання зв'язку продала на конкурсі 3G-ліцензії всім трьом операторам. В сумі за них держава отримала 8,6 млрд гривень.

Швидкість - це ключова перевага 3G. Якщо в 2G-мережах вона становить 9,6-14,4 кбіт/с, то у 3G це значення підвищується в рази. Ми постійно чуємо про 3G, але не зовсім розуміємо, що це таке. Ми зробили інтерактивний таймлайн, у якому коротко розповіли історію бездротових технологій.

Щодо 3G - це покоління зв'язку, яке об'єднує три стандарти - FOMA, UMTS і CDMA2000. Перший використовує Японія, два інших в рівних пропорціях розвиваються в США та Європі. UMTS - стандарт, який був створений для максимально простого переходу з GSM і по суті є наступною сходинкою його еволюції.

Галузь не зупинилася й до 2010 року підтягла швидкість підключення в кілька разів. Мережа CDMA2000 отримала апдейт до EV-DO REV.A, а UMTS - протокол HSDPA+, який реально забезпечує швидкість до 42 Мбіт/сек, а теоретично здатний розігнатися до 330 Мбіт/сек. Як тільки зазвучали подібні цифри, маркетологи почали просувати ідею 4G, в яку й повинні були ввійти нові стандарти.

Основною перевагою 4G має стати швидкість, що перевищує показники 3G у 200-500 разів. Крім того, на відміну від попередника, мережі четвертого покоління не використовують канал для передачі голосу, а працюють тільки з цифровими даними. Це означає, що дзвінки перейдуть у формат VoIP, що в майбутньому може привести до відмирання класичного стільникового зв'язку.

На часі сімейство 4G складається з двох стандартів - WiMAX та LTE. Перший є еволюцією WiFi зі збільшеною площею покриття, а другий - черговим еволюційним втіленням GSM. З 2009 у світі запустився формат LTE+Advanced. Тепер бездротовий інтернет може сміливо конкурувати з оптоволоконними мережами, перевершуючи їх у швидкості та доступності.

Поки в Україні святкують впровадження нового стандарту, у більшості європейських держав споживачі вже перейшли на більш прогресивний 4G-зв'язок. Швидкість передачі даних там - від 100 Мбіт/с до 1 Гбіт/с. Україна поки що до такого не готова, навіть на рівні споживачів.

До того ж, як пояснюють експерти, перейти одразу на 4G в Україні в буквальному сенсі неможливо. Частоти під цей стандарт зараз зайняті під 2G. Оператори повинні будуть вивільнити їх після переходу абонентів з 2G в 3G.

Більш того, у ряді країн вже активно починають працювати над зв'язком п'ятого покоління. Мобільні мережі п'ятого покоління обіцяють пропускну здатність в десятки разів більшу. Для високошвидкісної передачі даних пропонується використовувати міліметровий діапазон радіохвиль із частотою від 30 до 300 ГГц. Теоретично мобільні мережі п'ятого покоління дозволять передавати інформацію зі швидкістю до 10 Гбіт/с, що задовольнить будь-які сучасні потреби із завантаження контенту.

Наприклад компанія Samsung у середині 2013 року в результаті проведених власних експериментів із прототипом електронної системи з обміну даних на частоті 28 ГГц між двома отримувачами, які рухалися зі швидкістю близько 8 км/год, досягнула швидкості передачі 1.056 Гбіт/с. Відстань при цьому становила приблизно 2 км прямої видимості.

Натомість, станом на початок 2014 року, відомо, що ключові всесвітні вендори обладнання мереж мобільного зв'язку, такі як Nokia, Ericsson, Huawei, у свою чергу інтенсивно працюють над розробленням, створенням та тестуванням телекомунікаційного обладнання для технології 5G у власних дослідницьких центрах.

Зовсім нещодавно дослідники з центру 5G Innovation Centre університету Суррея створили експериментальний набір обладнання бездротового зв'язку стандарту 5G, за допомогою якого було досягнуто рекордний на сьогоднішній день показник швидкості передачі інформації, що становить трохи більше 1 терабіта в секунду на відстані до 100 метрів. Експерти оцінюють, що перші ознаки розгортання комерційних мобільних мереж на основі 5G можуть з'явитися у 2020 році.