За даними Китайського центру з контролю і профілактики захворювань, загальний коефіцієнт летальності через коронавірус COVID-19 станом на лютий 2020 року був підвищеним серед пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (10,5%), цукровим діабетом (7,3%), хронічними респіраторними захворюваннями (6,3 %), гіпертонією (6%) і раком (5,6%).

Британська лікарка, фахівчиня із загальної практики та діабету Гаджіра Дамбха-Міллер говорить, що кров пацієнта стає як «патока» в результаті високого рівня цукру. Тому, коли пацієнт з цукровим діабетом заражений коронавірусом, його організму може знадобитися більше часу, ніж здоровій людині, щоб належним чином відреагувати на вірус і боротися з ним, а сама боротьба може стати менш ефективною.

«Коли тіло починає боротися, це не спрацьовує так, як потрібно. Імунні клітини пошкоджені, тому що вони роками наситились цукром і не працюють на повну силу», – додає лікарка.

Окрім звичних порад – залишатися вдома, часто мити і дезінфікувати руки, не торкатися обличчя – хворим із цукровим діабетом необхідно дотримуватися особливих рекомендацій.

«В умовах пандемії пацієнт із ЦД повинен обов'язково дотримуватися карантину і мати запас ліків: або пероральних цукрознижувальних препаратів, або інсуліну. Ще однією умовою є ретельніший контроль цукрів і постійний контакт зі своїм сімейним лікарем або лікарем-ендокринологом, особливо за умов декомпенсації цукрового діабету (тобто підвищення цукрів у понад 7,2 натще і більше 10 мілімолів на літр після їжі), тому що за умов декомпенсованого цукрового діабету пацієнти наражаються на небезпеку і мають високий рівень ускладнень від COVID-19», – зазначила лікарка-ендокринолог Любов Соколова, керівниця Відділу діабетології Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. Комісаренка Національної академії медичних наук України.

Якщо спостерігаються такі симптоми, хворий на цукровий діабет має зателефонувати сімейному лікарю або лікарю-ендокринологу, після цього самоізолюватися (можна використовувати окремі приміщення, посуд, щоб не наражати на небезпеку своїх рідних) і ретельно контролювати рівень цукру. Саме контроль рівня глюкози в крові – ключовий чинник для досягнення стабільного стану компенсованого цукрового діабету, оскільки якісний контроль цього показника може сприяти зниженню ризику та тяжкості інфекції.

«Сьогодні вкрай важливо, щоб наші хворі на цукровий діабет були забезпечені у повному обсязі цукрознижувальними таблетованими препаратами, а також інсуліном. І не тільки просто на місяць, але й можна видати інсулін і на квартал», – запевняє президентка Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко та додає, що без цих препаратів пацієнт просто не зможе підтримувати нормальні показники глюкози в крові, а отже наражає себе на можливі ускладнення.

Якщо говорити про типи цукрового діабету, то діабет 1-го типу менш поширений у світі, з ним живуть близько 5-10% від усіх хворих на цукровий діабет. Цей тип діабету пов'язаний із абсолютним дефіцитом вироблення інсуліну організмом, але причини його розвитку досі остаточно не встановили. За цього типу діабету клітини підшлункової залози поступово гинуть, кількість синтезованого гормону не переробляє всього обсягу глюкози, і рівень цукру в крові підвищується.

1 тип ЦД здебільшого зустрічається у дітей і осіб молодого віку.

Цукровий діабет 2-го типу є найбільш розповсюдженим типом діабету у світі. Цей тип діабету розвивається поступово, частіше після 40 років, на тлі надлишкової ваги та гіподинамії. Дуже характерною є родинна спадковість. Клітини організму людини з ЦД 2-го типу нечутливі до власного інсуліну, він не працює для утилізації глюкози, та її рівень поступово підвищується.

Цукровий діабет – це хронічне захворювання, що прогресує, і небезпечне через ризик виникнення важких ускладнень у пацієнтів з ЦД. Цей ризик значно підвищується за відсутності компенсації діабету (цільові показники глюкози крові не досягнуті, а рівень HbA1c˃7%).

Щоб досягти компенсованого стану ЦД, пацієнтам потрібно мати запас інсуліну у визначеній лікарем кількості, а в теперішніх умовах світової пандемії коронавірусу необхідно мати інсулін про запас для уникнення зайвих візитів пацієнта до аптеки та дистанційного коригування лікарем дози інсуліну за необхідності. Крім цього, пацієнту необхідно також виконувати всі рекомендації лікаря-ендокринолога, аби разом з ним досягнути цілі лікування – показника глікованого гемоглобіну не вище за 7%.

Одним із найсуттєвіших бар'єрів досягнення цілі лікування пацієнтами з ЦД, якого бояться більшість пацієнтів, є підвищення дози інсуліну на шляху до її досягнення (титрація до цілей), або ж підбір оптимальної індивідуальної дози інсуліну для кожного пацієнта.

Страх пацієнтів викликаний тим, що титрація передбачає процес нарощення дози інсуліну, аж поки лікар не підбере оптимально безпечну дозу для пацієнта для досягнення компенсованого ЦД. Пацієнти зазвичай бояться нарощувати, адже хибно вважають, що збільшення дози інсуліну=погіршення стану цукрового діабету. Насправді це зовсім не так. Активна титрація дози одразу після ініціації інсулінотерапії, зазвичай, найбільш активна фаза збільшення/нарощення дози інсуліну, адже вона потребує досягнення зниження рівня глюкози в крові. Але поступово ця доза може зменшуватися відповідно до потреб пацієнта.

Пацієнту з цукровим діабетом разом з лікарем-ендокринологом потрібно визначити за допомогою титрації необхідну саме йому дозу інсуліну. Це є важливим складником якісної терапії пацієнта з ЦД, щоб мінімізувати ризики виникнення можливих ускладнень від захворювання, які також є бар'єрами на шляху пацієнта до компенсованого ЦД, а отже, і повноцінного життя без ускладнень.

Варто врахувати, що потреба в інсуліні залежить від стилю життя пацієнта, його харчування та інтенсивності фізичної активності. Інсулінотерапія, збалансоване меню і помірна фізична активність повинні відповідати одне одному, тому необхідний уважний контроль, скоординованість інсулінотерапії (дози і режиму введення інсуліну) з калорійністю і режимом приймання їжі, рівнем фізичної активності. В разі зміни одного чинника повинні змінюватися й інші. Досягнення цілі лікування пацієнтом – це комплекс дій та чинників, яких він має дотримуватися за допомогою рекомендацій свого лікаря-ендокринолога.

Також серед розповсюджених страхів, з яким хоча б раз у житті мав справу кожний, хто перебуває на інсулінотерапії, – страх різкого зниження цукру у крові, яке називається гіпоглікемією.

«Насамперед гіпоглікемія – це гостре ускладнення, яке може викликати розрив судин. Ці розриви можуть бути як у дрібних капілярах, так і у великих. Дуже часто наслідком гіпоглікемії є інфаркти, інсульти. Я вже не говорю про раптову смерть», – пояснила в ефірі «Сніданку з 1+1» Марина Балюк, лікарка-ендокринолог, заслужена лікарка України.

До причин, які спричиняють гіпоглікемію у пацієнтів, які перебувають на інсулінотерапії, належать пропуск приймання їжі, вживання недостатньої кількості вуглеводів, надмірне фізичне навантаження, незаплановане фізичне навантаження, вживання алкоголю або заборонених (наркотичних) препаратів.

Особливо небезпечна нічна гіпоглікемія, коли у пацієнта виникають вночі запаморочення голови, головний біль, затуманений зір або дезорієнтація, але пацієнт навіть не здогадується про це.

Під час досліджень вчені дійшли висновку, що гіпоглікемія, що призводила до виникнення серцевої аритмії, була основною причиною раптової смерті пацієнтів із цукровим діабетом першого типу.

Ситуація для хворого може ускладнюватися викидом адреналіну через зниження рівня цукру в крові.

Якщо пацієнта з цукровим діабетом застало раптове зниження цукру в крові – слід негайно його поповнити. Для цього можна з'їсти щось із високим вмістом глюкози: банан або виноград, солодкий чай або сік, цукерку або мед. Водночас слід взяти себе в руки і заспокоїтися.

Також слід контролювати глюкозу в крові іноді й вночі, аналізувати причини змін, а у разі відсутності прогресу – звернутися до сімейного лікаря або ендокринолога.

Своєю чергою, лікар має мінімізувати ризики виникнення гіпоглікемії. Це можливо за умов компенсованого цукрового діабету, коли рівень глікованого гемоглобіну не перевищує 7%. Щоб досягати таких показників, слід ретельно підбирати цукрознижувальну терапію, інсулін під кожного окремого пацієнта, а також коригувати дозу інсуліну, яка допоможе пацієнту досягнути цілі лікування, уникнути ускладнень, зокрема і гіпоглікемії. Для цього пацієнту не варто боятися нарощувати дозу інсуліну під час її коригування і довіряти своєму лікарю.

Відкриття інсуліну стало свого часу проривом в медицині, адже були винайдені ліки, які рятують життя пацієнтам з цукровим діабетом. Відтоді дослідникам знадобилося ще 80 років, аби винайти сучасніші та безпечніші для здоров'я людини інсуліни, так з'явилися аналогові інсуліни.

Аналогові інсуліни сприяють легшому досягненню пацієнтами з цукровим діабетом цілі лікування – показника глікованого гемоглобіну не вище 7%, дозволяють лікарю безпечно коригувати дозу інсуліну через відсутність різких стрибків між рівнями цукру в крові під час процесу підбору правильної дози інсуліну (титрування) для кожного окремого пацієнта. Таким чином, пацієнтам з цукровим діабетом за допомогою аналогових інсулінів легше та безпечніше досягнути компенсованого цукрового діабету, що є необхідною умовою повноцінного життя пацієнтів без ускладнень від даного захворювання.

«Аналогові інсуліни – це сучасні інсуліни, які найбільше подібні за дією до інсуліну здорової людини. Існують переваги для пацієнтів, тому що аналогові інсуліни краще досягають показника в 7% для компенсації діабету, з їхньою допомогою краще контролювати гіпоглікемії і зменшити їх кількість. Гіпоглікемії бояться і самі хворі, і лікарі», – пояснила Тетяна Юзвенко, лікарка-ендокринолог, докторка медичних наук, заступниця директора з наукової роботи Центру ендокринології та ендокринної хірургії МОЗ України.

До того ж, за словами лікарки, використання в лікуванні пацієнтів аналогових інсулінів дозволяє лікарю безпечніше титрувати і нарощувати дозу інсуліну, аби пацієнт досягнув глікованого гемоглобіну 7% або нижче.

Аналоговий інсулін був створений у результаті модифікації молекули інсуліну. Завдяки заміні в її структурі певних амінокислот вдалося змінити властивості дії інсуліну, а саме зробити її плавною та повільною. Після введення аналоговий інсулін поступово потрапляє до крові, рівномірно розподіляючись судинами. У нього немає піку дії, він діє протягом доби, а отже вірогідність виникнення гіпоглікемії, яка часто з'являється саме на піку дії інсуліну, зменшується, отже, пацієнт більш захищений від виникнення гіпоглікемії.

Таким чином, діти та люди з цукровим діабетом можуть контролювати рівень цукру після їжі значно краще з аналоговими інсулінами, ніж з інсулінами більш старого покоління, які мають пік дії. Пацієнти можуть жити абсолютно нормальним життям, займатись спортом, подорожувати, обирати цікаву професію, та головне – уникнути можливих ускладнень від захворювання.

В ефірі «Сніданку з 1+1» хвора на цукровий діабет Валерія Гончар розповіла, що мала проблеми з гіпоглікемією, але за порадою свого лікаря-ендокринолога змінила свій інсулін на аналоговий. «Я користуюсь аналоговим інсуліном уже півтора року і за цей час у мене не було гіпоглікемії», – поділилась спостереженнями пацієнтка.

На сучасні аналогові інсуліни в Україні розповсюджується державна програма відшкодування згідно з чинною системою реімбурсації інсулінів. Пацієнту варто звернутися за консультацією до свого лікаря, поцікавитися, які сучасні інсуліни підходять саме йому, здатні забезпечити досягнення цілі глікованого гемоглобіну 7% та компенсованого стану ЦД, далі отримати у лікаря рецепт на необхідний йому інсулін чи таблетовані препарати, та отримати їх в аптеці.

2017-го року Кабінет Міністрів України визначив чіткі правила отримання інсуліну пацієнтами. Щоб отримати препарати інсуліну, пацієнту необхідно прийти на прийом до свого лікаря за місцем проживання/обліку. Ендокринолог відмічає пацієнта в реєстрі і видає паперовий рецепт, той отримує в аптеці препарати інсуліну. Термін дії рецепту становить 30 календарних днів від моменту його видачі.

Відпускання препаратів інсуліну здійснюється аптеками, перелік яких визначають структурні підрозділи з питань охорони здоров'я відповідно до укладених договорів. Перелік аптек можна дізнатися у закладах охорони здоров'я за місцем диспансерного обліку пацієнта або в структурних підрозділах з питань охорони здоров'я.

Киянин Рафаель Азюков уже 17 років живе з діагнозом цукровий діабет першого типу. «Я відвідую лікаря раз на три місяці з результатом свого глікемічного профілю – він показує за три місяці середній рівень цукру у відсотках. І на прийомі безпосередньо отримую рецепти», – розповів він.

Із рецептом чоловік іде до державної аптеки та безкоштовно обмінює його на інсулін. Сьогодні це можна зробити завдяки системі реімбурсації. Як зазначила президентка Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко, держава не закуповує наперед інсулін, а сплачує за спожитий і виданий. На її думку, це дуже зручно. Петренко додає, аби ця схема працювала, діє електронний реєстр, який контролює отримання інсуліну.

«Сьогодні ця система влаштовує дуже пацієнтів, але було багато дзвінків, що ми прийшли, стоїмо під аптекою, а інсуліни нам не видають. А не видають тільки тому, що не прийшло фінансування», – повідомила Людмила Петренко, президентка Міжнародної діабетичної асоціації України.

Недофінансування – часто буває тим бар'єром, який не дозволяє пацієнтам з цукровим діабетом вчасно отримувати необхідні їм ліки, а отже, з'являється ризик розвитку декомпенсації діабету та ускладнень у цих пацієнтів.

Попри певні можливі труднощі отримання інсулінів в аптеках за чинною програмою реімбурсації інсулінів, хворим на цукровий діабет слід пам'ятати про головне – необхідність контролювати рівень цукру в крові. Для цього треба мати достатню дозу інсуліну та номер телефона сімейного лікаря або лікаря-ендокринолога, який зможе відкоригувати, в разі необхідності, змінити дозування, або препарат інсуліну для досягнення компенсації ЦД. Також пацієнтам слід не забувати про збалансоване харчування та фізичну активність. Ці прості кроки дозволять пацієнту досягти бажаної цілі лікування – глікованого гемоглобіну <7% – компенсованого стану цукрового діабету та уникнути важких ускладнень від захворювання.