Людство було одержиме ідеєю клонування, штучного створення ідентичної копії живого організму, протягом тривалого часу. Перші експерименти у цій галузі почали проводити ще на початку ХХ століття.

1928 року німецький ембріолог Ханс Шпеманн разом з учнем Гільде Магнольдом вперше здійснили пересадку ядер соматичних клітин за допомогою ембріонів амфібій.

Кілька десятиліть потому, 1962 року, професор університету Оксфорда Джон Гердон повідомив про те, що йому вдалося успішно клонувати південно-африканську жабу з ядра клітини кишечника пуголовка. Рік потому з'явився і сам термін "клон". Запропонував його британський біолог Джон Голдейн.

Відтоді технологія клонування почала активно розвиватися. 1985 року вперше клонували кістяних риб, а 1987-го – мишу. 1996 року науковці з Рослінського інституту – Ян Вілмут та Кіт Кемпбелл – повідомили у Nature про народження овечок Меган та Мораг, створених за допомогою ембріональних клітин.

А вже незабаром після цього з'явилася найвідоміша тварина, створена за допомогою технології клонування, – вівця Доллі, якій дослідники присвоїли номер 6LL3.

Вона народилася 5 липня 1996 року у шотландському місті Мітлодіан. Створили її ті ж вчені, що дали життя Меган та Мораг. Доллі стала першою у історії теплокровною твариною, що з'явилася з клітини іншого дорослого організму за допомогою технології пересадки ядер соматичних клітин.

На відміну від своїх попередниць, створених за допомогою клітин своїх біологічних матері та батька, Доллі була ідентичною копією вівці-оригінала. Вона де-факто мала трьох матерів.

Соматичну клітину, взяту з вимені померлої за три роки до того вівці, з'єднали зі статевою клітиною іншої (ооцитом).

Власний генетичний матеріал останньої видалили, унаслідок чого яйцеклітина, що сформувалася, містила генетичний матеріал лише першої вівці. Виносила дитинча третя вівця, яка й стала для Доллі сурогатною матір'ю.

Примітно, що оскільки вівцю було створено з клітини вимені, ім'я вона отримала на честь американської співачки Доллі Партон, що полюбляла привертати увагу до свого пишного бюсту.

У ході клонування, завдяки якому з'явилася на світ відома вівця, з 277 ембріонів вижили лише 29. Унаслідок цього народилося троє дитинчат, але двоє з них померли невдовзі після народження.

Світ дізнався про сенсаційне досягнення через сім місяців після народження тварини – 22 лютого 1997 року. Оскільки успішному створенню Доллі передувала низка поразок, вчені вирішили упевнитися у тому, що вівця точно виживе.

Майже одразу після того, як її було представлено громадськості, Доллі опинилася у центрі уваги. Вже у перший тиждень до Рослінського інституту надійшло понад 3000 дзвінків з різних куточків світу. Всі прагнули поглянути на вівцю.

На перший погляд Доллі видавалася цілком здоровою. Та через рік після її народження з'ясувалося, що ДНК вівці має нетипові для її фактичного віку зміну. Ділянка, відома як теломера, має властивість ставати коротшою, коли живий організм старіє. І у Доллі вона була значно коротшою, ніж мала б бути.

Чому так трапилося? Вчені висунули гіпотезу, що оскільки вівця була клонованою від дорослої шестирічної особини, то вікові зміни, властиві тій, позначилися й на ДНК останньої. Тобто, Доллі була старшою за свій фактичний вік. Проте подальші дослідження не знайшли доказів, які можна було б пов'язати з передчасним або пришвидшеним старінням.

У вересні 2000-го вчені дізналися, що Доллі заразилася вірусом, що провокує у овець рак легень. А 2001-го року у неї діагностували артрит. Хворобу вилікували, проте, що її спричинило, досі невідомо.

Якість життя вівці залишалася нормальною до 2003 року – тоді Доллі почала кашляти. Рентген виявив у неї в легенях пухлини. Учені приспали тварину, щоб мінімізувати її страждання. Вівця пішла з життя 14 лютого 2003 року у віці шести років. До прикладу, зазвичай тривалість життя тварин цих тварин нараховує 10-12 років.

Примітно, що Доллі мала чотирьох сестер, – їх клонували з клітин тієї ж вівці-донора. Вони народилися протягом 2005-2007 років і прожили цілком нормальне життя без будь-яких ознак хвороб, на які страждала Доллі, та передчасного старіння.

2017 року тварин вирішили приспали – їм було по 9 років, що дорівнює приблизно 70 людським. Їм так і не судилося здобути таку ж славу, яку мала Доллі.

Після успішного клонування Доллі вчені у різних куточках світу намагалися повторити експеримент. 2001 року науковці з Техаського університету A&M створили першу клоновану кішку. Вона отримала ім'я – Копікет (CopyCat) – та була точною копією свого прототипу. Однак хижаки усе ж різнилися за характером.

Якщо "оригінальна" була грайливою та допитливою, то "копія" – сором'язливою та спокійною.

Того ж року в Університеті Теннесі клонували двох корів – Міллі та Емму. А вже 2003 року вчені з Техаського університету A&M успішно клонували оленя. Тоді ж з'явився і перший клонований кінь – Прометея. Цікаво, що її виносила і народила тварина-донор клітини, з якої її було створено.

2004 року почалося комерційне клонування котів. Першим створеним на замовлення котом став Маленький Нікі (Little Nicky). Його прототипом був 17-річний кіт породи мейн-кун, що помер за рік до появи на світ свого клона. Створила Маленького Нікі каліфорнійська фірма Genetic Savings and Clone.

2005 року у Південній Кореї на світ з'явився перший створений за допомогою технології клонування собака – мисливський пес породи Афганський хорт Снуппі (Snuppy).

Це клонування стало величезним досягненням для наукової спільноти. Протягом тривалого часу вченим не вдавалося клонувати собаку через специфічні умови розвитку яйцеклітин тварини у штучному середовищі.

Вирішити проблему виявилося під силу науковцям з Південної Кореї. Своє ім'я Снуппі отримав за допомогою поєднання двох частин – ініціалів Сеульського національного університету та англійського слова "цуцик" (puppy).

Створити собаку було непросто – до експерименту залучили 123 сурогатних матері та 1095 ембріонів. Та усе це призвело лише до трьох вагітностей. Одне цуценя народилося мертвим, а інше померло через пневмонію невдовзі після народження.

Вижив лише Снуппі. Успіх корейських вчених видання Time Magazine's назвало "найдивовижнішим винаходом 2005 року". Комерційне клонування собак розпочалося 2008 року.

Зараз технологія клонування вже давно не є новою. Від моменту народження вівці Доллі науковцям вдалося успішно клонувати 23 види тварин. Популярності – особливо серед зірок – набуло комерційне клонування. Зазвичай до нього вдаються люди, які втратили своїх домашніх улюбленців і хочуть їх повернути.

Взяти хоча б до прикладу відому акторку та співачку Барбару Стрейзанд. Вона клонувала свого домашнього улюбленця – собаку породи котон-де-тулеар Саманту, який помер у віці 14 років.

Генетичний матеріал для клонування взяли зі щелепи та шлунка собаки незадовго до того, як він загинув. З нього народилися два цуцики – Скарлет та Вайолет, – які є цілком різними за характером.

Вчинок Стрейзанд обурив захисників прав тварин. Так президентка організації "Люди за етичне ставлення до тварин" Інгрід Ньюкірк засудила акторку і наголосила на тому, що "існують мільйони чудових собак, яких можна усиновити, і які рік за роком животіють у притулках для тварин".

Проте це було далеко не єдиною пов'язаною з темою клонування звісткою, що сколихнула світ 2018 року. Адже саме тоді стало відомо, що китайським вченим вдалося успішно клонувати мавп.

Зробити це за тією самою технологією, що дала життя Доллі, раніше нікому не вдавалося. Адже мавпи є набагато біологічно складнішими істотами, ніж миші та коти.

До цього макаку вдавалося клонувати за допомогою іншого методу – шляхом розділення донорського ембріона на ранній стадії розвитку та пересадки однієї з клітин до матки сурогатної матері. Так 1999 року на світ з'явилася мавпочка Тетра.

Однак завдяки китайцям стало реальним клонування приматів й за допомогою технології пересадки соматичних клітин. Детально модернізований метод, унаслідок якого з'явилися на світ дві мавпи-самки, описано у статті, опублікованій у журналі Cell.

Таким чином народилося одразу двоє клонів. Перша мавпочка на ім'я Чжун Чжун з'явилася на світ 27 листопада 2017 року. Друга – Хуа Хуа – 5 грудня. Назвали обох на честь слова "чжунхуа" – Китай.

Відкриття стало грандіозним проривом і дало змогу заново переоцінити самі можливості процесу клонування. Річ у тім, що примати є біологічно близькими до людей істотами. Тож, в теорії, нова технологія може використовуватися і для клонування людей.

Попри значні прогреси у науці, клонування людей досі залишається фантастикою. Не існує жодних доказів того, що комусь вдалося це зробити. Хоча кілька подібних заяв пролунало.

Так, 1998 року науковці з Півленної Кореї заявили, що їм вдалося клонувати ембріон людини, але експеримент було перервано.

2002 року канадська організація Clonaid, релігійна група, що дотримується думки, ніби люди були створені інопланетянами, заявила про народження першої клонованої людини – дівчинки на ім'я Єва. Проте жодних доказів цього (або появи на світ 12 інших клонів, про яких організація повідомляла пізніше) вона надати не змогла.

2004-го група, очолювана вченим з Сеульського національного університету, який створив першого клонованого собаку, випустила у журналі Science статтю, у якій йдеться про те, що їй нібито вдалося клонувати ембріон людини у тестовій пробірці.

Проте наукова спільнота не знайшла жодних доказів того, що це трапилося насправді, і 2006 року Science оголосило про те, що стаття відкликана.

Проблема з клонуванням людини полягає не лише у тому, що воно, як і клонування приматів загалом, є технологічно складнішим, ніж клонування інших ссавців. Тема викликає також низку контраверсійних запитань.

Наразі щоб створити одного клона, потрібно змиритися з тим фактом, що так чи так буде низка перерваних вагітностей та ембріонів, що не виживуть.

Сам цей факт викликає так багато етичних запитань, що провести подібні тестування просто ніхто не дозволив. Для того, щоб народилося двоє клонованих дитинчат мавпи, знадобилося 63 сурогатних матерів та 417 яйцеклітин – це призвело лише до 6 вагітностей, з яких вижили двоє дітей.

Наразі клонування є повністю забороненим у 50 країнах, а репродуктивне клонування, метою якого є створення повноцінного клона людини – у 32 (тобто створення людських клітин з терапевтичною метою на кшталт вирощування органів там не є забороненим).

Репродуктивне клонування заборонене також у 15 штатах США. Три з них на додачу забороняють навіть фінансування громадськістю досліджень з клонування.

Звичайно, те, що науковцям щось заборонено робити, не гарантує того, що цього не трапиться. Але експерименти з клонування потребують значної фінансової підтримки та наявності спеціального обладнання – це не є чимось, що можна зробити у домашніх умовах.

Не забороненим формально клонування є й у Китаї. Саме тому після успішного експеримента з мавпочками багато хто заговорив про те, що китайці можуть вдатися до створення людських клонів.

Проте їхні побоювання виявилися безпідставними – автори дослідження наголосили на тому, що не мають жодних планів клонувати людей, адже "громадська етика ні за що б це не дозволила".

"Технічний бар'єр, який тривалий час був завадою для клонування різноманітних приматів, включно з людиною, подолано. В принципі, наша технологія може використовуватися і для клонування людей, але ми не збираємося цього робити", – зазначив керівник дослідження, що дало життя Хуа-Хуа та Джун-Джун, Цян Сунь.

Ці слова підтверджують: якщо науковці вирішать провести клонування людини, їм доведеться зіткнутися з наслідками цього вчинку – осудом як наукової, так і міжнародної спільноти.

До того ж, окрім етичних питань, які піднімає клонування, існують також релігійні. Після появи на світ мавпочок Ватикан зазначив, що хоч не може чітко прокоментувати клонування тварин, проте можливість проведення подібного експерименту з людьми різко засуджує.

Теолог й експерт Ватикану з питань біоетики кардинал Еліо Сгречча наголосив:

"Безперечно, перехід від клонування овечки Доллі до інших тварин і навіть мавп, несе загрозу майбутньому усього людства".

Примітно, що можливість клонування засуджує більшість релігій. З різних причин – дехто говорить про те, що це нібито узурпує роль Бога як творця усього живого. Зазначається також, що клоновані ембріони є живими, а їхня загибель, яка під час клонування не є поодинокою – є знищенням людського життя і таким же злочином з релігійного погляду, як і аборти.

Проте, якщо ризики, пов'язані зі створенням клонів, вдасться мінімізувати, і клонування людини стане можливим, що це означатиме для людства? Ким будуть та який вигляд матимуть людські клони?

Цим питанням задавався у своїй книжці "Хто ми такі? Гени, наше тіло, суспільство" американський нейроендокринолог та професор біології Стенфордського університету Роберт Сапольсокі.

Він зазначає, що після звістки про успішне клонування Доллі, багатьох непокоїло, що клонування призведе до появи величезної кількості однакових копій одного організму – "той самий мозок, ті самі нейрони, ті самі гени, що ними керують, одна свідомість на безліч тіл, єдиний розум, армія ксерокопій однієї душі".

Такий опис й справді змальовує досить лячне майбутнє. Проте, зазначає Сапольські, не надто реалістичне.

Насправді, щоб дізнатися, якими будуть клони, зовсім не обов'язково створювати їх за допомогою новітніх технологій, варто лише поглянути на однояйцевих близнюків. Вони, зазначає вчений, мають однаковий набір генів, так само як Доллі та її матір, однак мозок – "кількість нейронів у певних ділянках мозку, складність будови та кількість зв'язків між нейронами" – є різним.

Саме тому клони ніколи не повторюють достеменно своїх попередників та можуть мати зовсім інший характер та індивідуальність.

Проте, для чого ще використовувати технологію клонування, якщо народження ідентичних копій – усього лише міф?

Насправді, технологія могла б допомогти людям створювати необхідні для хворих тканини та органи та навіть уповільнити старіння, а безплідні батьки мали б шанс виховати власних дітей.

За допомогою клонування людство також могло б повернути до життя види тварин, які вимерли з тих чи тих причин, або навіть динозаврів.

Френсіс Фукуяма у своїй книжці "Наше постлюдське майбутнє" писав про те, що еволюція досі триває, а яким буде майбутнє – визначить біотехнологічна революція. І клонування, поряд з генною інженерією, він вбачав невід'ємним складником цієї революції.

Проте усе це поки – лише гіпотези. З іншого боку, колись і сама можливість клонування була не більше, ніж припушенням. Проте за допомогою технології на світ вже з'явилися Доллі, Копікет, Прометея та дві кумедні мавпочки. Тож, імовірно, тенденція лише триватиме.