Війна у Сирії, операція зі звільнення іракського Мосула від бойовиків "Ісламської держави", теракт у Ніцці, демонстрації проти правоохоронців у США, війна з наркоторговцями на Філіппінах - такі основні події спливають, коли згадуєш, що трапилося протягом 2016 року.

Однак, окрім цього, Дональд Трамп виграв вибори в США, а Усейн Болт знову показав неймовірні результати на літній Олімпіаді в Ріо.

Під час усіх цих подій на місці були присутні фотографи Reuters. Агентство відібрало найкращі знімки за рік, а також попросило авторів світлин дати до них коментар. Своєю чергою, ТСН.ua зробив добірку найяскравіших фотографій та їхніх історій і пропонує їх вам у нашому матеріалі.

На столі лежить тіло 11-річного Махмуда Барака, якого невдовзі мають поховати. Хлопчик загинув після авіаударів у сирійському місті Дума, що утримувалося повстанцями, 24 жовтня.

Його одяг був увесь у крові. Його мати та брати також були поранені в результаті обстрілу, а батько і дядьки померли в результаті нападів минулого року.

Того дня місто пережило кілька повітряних нальотів.

"Я спробував піти в "гарячі" точки, але почалася нова хвиля обстрілів, і я чекав, доки закінчиться атака, а потім пішов до місця цивільної оборони, куди принесли жертв, щоб поховати. Робітники мали обернути тіло Барака в саван, поки не прийшов один з його родичів. Хтось намагався випрямити ногу дитини, але вони вже були жорсткими і залишилися зігнутими", - розповів фотограф Бассам Хабі.

За його словами, сусід пішов шукати діда Барака, який працював на околиці міста, щоб той міг забрати тіло свого онука. Зрештою, команда вирішила передати тіло дитини в будинок його сім'ї до того, як приїхав дід.

"Ми пішли з тілом хлопчика до будинку його сім'ї. Дідусь приїхав; він не міг повірити, що ще один онук, останній син його померлого сина, помер. Сльози текли по його обличчю. Бабуся Барака й інші родичі плакали і кричали: "Чому ти пішов, о Махмуде, чому ви пішли", атмосфера була напружена", - розповів фотограф.

Сім'я оплакувала дитину в себе вдома, а потім тіло привезли до місцевої мечеті, де над ним прочитали молитви. Сусідські діти стояли навколо тіла, щоб востаннє побачити свого мертвого друга. Потім тіло перевезли на цвинтар і поховали.

Єша Еванс (Ieshia Evans) була затримана правоохоронними органами під час акції протесту проти поліцейських, які застрелили темношкірого чоловіка Альтона Стерлінга біля штаб-квартири департаменту поліції Батон-Руж в штаті Луїзіана, США, 9 липня 2016.

Як розповів фотограф Джонатан Бахман, на знімку жінка стоїть спокійно, її довга сукня рухається у напрямку вітру, а поліцейські якраз мають намір її заарештувати.

"За момент до того, як я зловив цей образ Єши Еванс, я робив знімки облич поліцейських, із якими велося протистояння. Я почув, як хтось каже: "Не стій тут, вони арештовують людей на вулиці". Я обернувся та побачив цю жінку, яка стояла на дорозі. Я одразу зрозумів, що має статися. Поліція збиралася заарештувати її. Я швидко підійшов та зробив знімок. Коли я повернувся до свого авто, вже знав, що зробив сильну світлину. Однак я не думав, що вона стане віральною. Я радий, що знімок дав поштовх до обговорення важливого питання в цій країні", - розповів Бахман.

Суад Хаміді знімає з себе нікаб після того, як Демократичні сили Сирії (SDF) звільнили її село на околиці міста Манбіж у провінції Алеппо від бойовиків "Ісламської держави" 9 червня.

Фотограф Роді Саїд розповів, що коли підтримувані США сили захопили село Хаміді в північній Сирії, 19-річна дівчина швидко зірвала нікаб, який вона була змушена носити від 2014 року й посміхнулася, сказавши: "Я відчула себе вільною".

"Вони змусили нас носити його [нікаб] проти нашої волі, тому я зняла його на зло їм."

Фотограф у той день прямував до села, яке звільнили Демократичні сили Сирії, і його приїзд збігся з поверненням Хаміді до себе додому. Її селище Ам Адаса перебувало під контролем бойовиків "Ісламської держави" від 2014 року, коли "ІД" проголосила свій халіфат. Життя в "Ісламській державі" було суворо регламентовано.

"Оскільки вони [SDF] взяли селище під свій контроль, ми зажили новим життям", - додала вона.

Водночас Хаміді все ще боїться, що одного дня "Ісламська держава" може повернутися.

"Я хочу стерти "ІДІЛ" зі своєї пам'яті," - сказала вона.

"Я сподіваюся, що кожен район, який зараз підпорядковується "ІДІЛ", буде звільнений, і люди зможуть зажити так, як ми зараз", - додала Хаміді.

"Для мене ця картина виражає силу особистості Хаміді, її проголошення свободи від чорноти, яку їй нав'язали. Це той момент, коли людина долає страх релігійних переслідувань", - вважає автор світлини Роді Саїд.

Навколо щиколотки маленької Шивані обмотана стрічка, аби дівчинка не втекла, поки її мати працює на будівництві неподалік. Світлина була зроблена в місті Ахмадабад, що в Індії, 19 квітня.

Фотограф Аміт Дейв розповів, що знімав буденне життя в Ахмадабаді, коли побачив робітників, які тягли важкі електричні кабелі та подумав, що з цієї сцени може вийти гарний кадр. Однак світло падало не дуже добре, тому Дейв чекав. Діти робітників у цей час бігали та гралися на дорозі, однак серед них була дитина, яка сиділа на самоті, і йому стало цікаво, чому.

Так, він побачив, що 15-місячна Шивані смикає за стрічку, якою її мати обмотала їй ногу та прив'язала до каменя на будівництві. Босоніж та вся у пилюці дівчинка проводила 9 годин на добу за температури 40 градусів за Цельсієм, прив'язана до стрічки.

Її мати Сарта Калара сказала, що у неї не було іншого вибору, окрім як прив'язати Шивані до каменя, незважаючи на її плач, оскільки вона та її чоловік ледь зводять кінці з кінцями й мають працювати, отримуючи 250 рупій (3,8 долара) кожен за зміну. Їхня робота полягає в тому, що вони риють отвори для електричних кабелів у місті.

"Я прив'язую її, щоб вона не вибігла на дорогу. Моєму молодшому сину 3 з половиною роки, тому він не може за нею дивитися", - розповіла 23-річна мати.

Зазвичай батьки доглядають дітей до 7-8 років, а потім відправляють їх жити до бабусь з дідусями.

За словами Калари, керівники закривають очі на її важке становище.

"Їм байдуже на нас чи наших дітей, вони заклопотані лише своєю роботою", - розповіла жінка.

"Я був вдома, у відпустці після декількох виснажливих тижнів, коли висвітлював Євро 2016. Тоді мені подзвонив колега з Парижа сказати, що вантажівка збила людей в центрі Ніцци. Я подумав, що це була аварія - не те, що ми зазвичай висвітлюємо. Однак потім я отримав повідомлення на телефон - місцева влада оголосила, що відбулася атака. Я, навіть не задумуючись, взяв камери та сів на мотоцикл. Я не міг проїхати на мотоциклі, тому був змушений його припаркувати, і тоді помітив тіло, що лежало на землі", - розповів фотограф Ерік Гайлард.

За словами Гайларда, на землі були десятки тіл, деякі з них прикрили скатертинами з ресторанів поблизу. Озброєна поліція та солдати усе ще перебували у стані розгубленості, ситуація була дуже хаотичною.

На світлині поруч із тілом лежить лялька. Ця фотографія стала віральною, часто сайти неправильно подавали заголовок, кажучи, що на ній зображена мертва дитина, вкрита ковдрою. Однак, за словами Гайларда, ніхто не знає точного віку жертви. Зважаючи на її зріст, це навряд була дитина. Фотограф розповів, що його часто запитували, чи була жертва батьком, який прийшов на святкування з дитиною, тому на асфальті лежить лялька, або хтось просто поклав туди ляльку, однак відповіді він не знає.

"Коли ти йдеш на війну, ти знаєш, що це вороже середовище, ти готовий побачити неприємні речі, однак я був шокований тим, що побачив тієї ночі, тому що жах прийшов до мене додому, у рідне місто, Ніццу. Атака сталася усього лише за 500 метрів від мого дому та під час традиційного свята Франції - дня взяття Бастилії", - сказав Гайлард.

За словами фотографа Горана Томашевича, висвітлювати битви дуже важко, а в цьому випадку ще заважало те, що було дуже складно дістатися лінії фронту. Коли він та інші фотографи туди приїхали, ситуація була спокійною та тихою.

Незабаром в результаті контрнаступу на "Ісламську державу" вибухнув автомобіль. За словами фотографа, було багато жертв, діти кричали, кілька прилеглих будинків було зруйновано.

Коли ситуація стала спокійнішою, група цивільних осіб вийшла на вулицю. Це були й молоді, і літні люди. Вони взяли кілька речей із собою та спокійно рушили туди, де стояв фотограф.

Раптом коаліція почала бомбардувати позиції терористів "Ісламської держави", що були за кілька сотень метрів позаду жителів. Серед людей почалася паніка. Вони кричали та бігли, аби будь-де сховатися.

"Я почув літак якраз перед авіанальотом і з досвіду знав, що у мене було мало часу. Ці речі відбуваються швидко, і потрібно миттєво діяти. По-перше, треба переконатися, що ви в безпеці, а потім залишатися зосередженим, щоб зробити знімок. Слід тримати свій об'єктив напоготові та залишатися спокійним. Жителі перечекали авіаналіт, перш ніж знайти інше укриття. Зрештою я переїхав в інше місце, щоб продовжувати висвітлювати боротьбу", - розповів Томашевич.

"Декому здається, що вона реагує так, ніби зустріла рок-зірку. Іншим здається, що жінка виглядає доволі перелякано. Насправді Робін Рой є однією з найпалкіших прихильниць Дональда Трампа. На ній одягнута футболка з написом: "Обамо, ти звільнений. Голосуйте за Трампа 2016", - розповів фотограф Брайан Снавйдер.

Дональд Трамп потиснув руку Рой та поспілкувався з нею. Інші люди на фото також є прихильниками кандидата, включаючи доньку Робін Рой ліворуч від неї.

"Той факт, що кожен день особливий, є найцікавішою частиною цієї роботи. Рой залишалася палкою прихильницею Трампа впродовж всієї кампанії. Майже через рік після того, як вона його зустріла, вона сказала: "Сподіваюся, він виконає більшість своїх обіцянок і об'єднає країну, щоб зупинити політичний нонсенс", - розповів фотограф.

За словами фотографа Цара Дансела, коли світлина стала віральною, президент Філіппін Родріго Дутерте назвав її мелодраматичною. Він згадав образ Олайрес в одному зі своїх звернень і сказав, що засоби масової інформації намагалися зобразити її як скульптуру П'єта в Мікеланджело: Марія, що тримає тіло Ісуса.

Тієї ночі був скоєний напад на шістьох людей, серед яких був Майкл Сіарон, 29-річний хлопець Олайрес. Його застрелили невідомі нападники на мотоциклах.

"Декілька останніх місяців я постійно висвітлював вбивства підозрюваних у торгівлі наркотиками. Уночі журналісти та фотографи з різних медіа-організацій працювали як команда. Сіарон був останнім вбитим, смерть якого ми фіксували. Це завжди шок - приїжджати на місце, де був хтось вбитий. Я зробив кілька знімків до того, як побачив Олайрес, яка обіймала тіло Сіарона. Біля нього лежала записка зі словом "pusher", - розповів фотограф Дансел.

Олайрес розповіла, що їй зателефонував друг і сказав, що Майкла застрелили. За її словами, він вживав наркотики, однак точно не був дилером, оскільки вони були надто бідні та ледь могли купляти їжу.

"Вони мають вбивати тих, хто не заслуговує більше жити, тих, хто становить загрозу до суспільства. Тому що вони шкодять іншим. Однак не невинних людей, - сказала жінка. - Мені не потрібен жаль з боку суспільства. Мені не потрібно, щоб президент нас помітив. Я знаю, що він не любить таких людей. Але я просто сподіваюся, що вони знайдуть справжніх злочинців".

На запитання, чи є їй щось сказати Дутерте, вона відповіла: "Вбивайте наркотики, а не людей".

"Я ненавиджу літати, тому коли мене запитали, чи не хочу я пролетіти з американської авіабази в Британії до місця, недалеко від кордону з Кримом, щоб сфотографувати дозаправку винищувача у повітрі, я спочатку вагався. Мені багато разів ставало зле на попередніх завданнях, літаючи у військових вертольотах над Багдадом, у літаку в горах у Косові та в шестимісному літаку, підстрибуючи вгору і донизу через шторм в чилійських Андах. Однак шанс зробити знімки з такого унікального місця розвіяв всі мої вагання", - розповів фотограф Тобі Мельвіль.

Завдання почалося о 3:30 ночі. Попереду був 19-годинний робочий день. У повітрі фотограф провів 8 годин. Члени екіпажу дали йому кілька можливостей зробити кадри того, як відбувається маневр дозаправки.

"Винищувачі летіли всього лише за декілька метрів від нас з ідеальною точністю", - згадав Мельвіль.

"Я не сказав жодному з пілотів або членів екіпажу, що одного разу мене знудило навіть на ескалаторі - настільки жахлива в мене хвороба", - додав фотограф.

"Коли Усейн Болт готувався до забігу на 100 метрів, я вирішив встановити довшу витримку на фотоапараті. Я збільшив її до 50 секунд і чекав, коли він пробіжить повз мене. У відповідний момент він подивився ліворуч та усміхнувся із гордістю, і моєю першою думкою було: "Сподіваюся, я отримав чіткий кадр. Мені пощастило у цьому випадку, однак я не міг уявити, що ця світлина стане віральною та всесвітньо відомою", - розповів фотограф Кай Пфаффенбах.