Усі попередні посадки космічних апаратів на Місяць здійснювалися на видимому боці. Проблема була не у тому, щоб дістатися до нього. Справа була у іншому – радіозв'язку між темним боком супутника і Землею – Місяць його просто б "заблокував".

Та у травні 2018 року Китай запустив у космос ретрансляційний супутник Queqaiо. Саме він і допоміг вирішити проблему. Розташований у стратегічно обраній точці, що має назву точка Лагранжа (L2), супутник отримав змогу перенаправляти сигнали зі зворотного боку Місяця на Землю та назад.

Невдовзі, вже у січні 2019, автоматична міжпланетна станція Chang'e 4 здійснила посадку у кратері Карман у Басейні Південний полюс – Ейткен (який є одним з найстаріших на Місяці). Вона також доставила на поверхню небесного тіла місяцехід Yutu 2 – спадкоємця пристрою Yutu, який досліджував видимий бік Місяця у межах місії Chang'e-3 2013 року.

Після приземлення космічного апарату Yutu 2 з'їхав з посадкового модуля на поверхню Місяця і впав у "сплячку". Та вже 10 січня він прокинувся і зробив перші фото.

Chang'e 4 має досить амбітну місію. Протягом свого перебування на Місяця він досліджуватиме відмінності між видимим та невидимим боками супутника, вивчатиме його кратери та робитиме низькочастотні радіоастрономічні спостереження.

Дослідники сподіваються таким чином краще зрозуміти історію ранньої Сонячної системи та дати відповідь на запитання, як саме було сформовано Місяць.

Апарат обладнано низкою камер, інфрачервоним спектрометром, георадаром, низькочастотним спектрометром та іншим устаткуванням.

На борту посадкового модуля також міститься контейнер з насінням бавовника, рапсу, картоплі, різушки, личинками плодової мухи (дрозофілів) та дріжджовими грибками. Це все доправили на супутник у межах біологічного експерименту "Місячна біосфера", що має на меті дослідити особливості дихання насіння та процесу фотосинтезу на Місяці. За життям живих організмів спостерігатимуть за допомогою спеціальних камер та датчиків.

Експеримент вже увінчався успіхом – насіння бавовника проросло невдовзі після приземлення. Це доводить, що в майбутньому астронавти зможуть вирощувати у космосі власні продукти та не матимуть необхідності повертатися на Землю для поповнення запасів.

Chang'e 4 вже надіслав на Землю перші фото темного боку Місяця. Так, зокрема, Китайське національне космічне управління (CNSA) опублікувало 360-градусну панорамну фотографію, що складається з 80 склеєних разом знімків.

Протягом місії Китай обмінювався даними з американським космічним агентством NASA, яке прагнуло відстежити посадку Chang'e 4 на поверхню супутника Землі. Дослідники Піднебесної надали американцям точні координати та час посадки космічного апарата.

І хоча супутнику NASA не вдалося сфотографувати момент посадки, йому вдалося зробити відповідні світлини одразу після цього.

Однак згодом китайці переглянули свою позицію. 1992 року вони визнали, що наявність космічної станції надасть країні значну перевагу та буде ознакою престижу у ХХІ столітті. 2003 року Китай запустив у космос перший пілотований корабель. Відтоді на орбіті побували 12 китайських громадян. 2011 року КНР вивела на орбіту власну орбітальну станцію.

А вже 2007-го протягом першої китайської місячної місії космічний апарат Chang'e 1, названий на честь богині Місяця, облетів небесне тіло за орбітою.

У грудні 2013 року на поверхню супутника висадився Chang'e 3. Він випустив на поверхню перший китайський місяцехід – Yutu. Ровер подорожував Місяцем протягом 31 тижня.

Наразі космічна програма Китаю реалізується надзвичайно ефективно. Так, наприклад, у звіті Міністерства оборони США за 2018 рік йдеться про те, що вона "продовжує розвиватися швидкими темпами".

Підтвердженням цього є й амбітні плани китайців. Після успіху Chang'e 4 вони планують відправити на зворотний бік супутника апарат Chang'e 5. Тестовий зонд було запущено у жовтні 2014 року з вантажем у 14 кілограмів.

Апарат облетів Місяць та успішно повернувся на Землю. Метою Chang'e 5 є не лише сісти на Місяць, а й повернутися на Землю з пробами ґрунту з того місця, де громадяни Піднебесної хочуть створити власну колонію.

Допоможуть у реалізації планів Китаю й наступні три місії. За останніми даними, космічний апарат Chang'e-6 має принести назад зразки ґрунту з Південного полюса Місяця. Chang'e-7 робитиме комплексні дослідження регіону. А місія Chang'e-8, окрім наукових досліджень і експериментів, випробовуватиме ключові технології, потрібні для створення науково-дослідної бази.

Примітно, що перші дослідження Місяця розпочалися задовго до того, як Китай став повноцінним гравцем у галузі космічних досліджень. Значна частина відкриттів припадає на час космічних перегонів 1957-1975 років, коли дві наддержави – США та Радянський Союз – змагалися за першість у космосі.

Перші спроби дістатися до поверхні Місяця відбулися у період від серпня до грудня 1958 року. Тоді як США, так і СРСР втратили чимало космічних апаратів. Здебільшого – через технічні несправності (наприклад, американські апарати Pioneer-1 і Pioneer 2). Проте Pioneer-3 не вдалося досягти поверхні супутника через брак швидкості.

2 січня 1959 року радянська космічна станція "Луна-1" вийшла на розрахункову орбіту у напрямку до Місяця і стала першим апаратом, якому вдалося досягти другої космічної швидкості. Проте через помилку у розрахунках апарату не вдалося виконати потрібний для посадки на поверхню Місяця маневр і він натомість став першим штучним супутником Сонця.

А вже 14 серпня 1959 року радянська автоматична міжпланетна станція "Луна-2" стала першою, яка дісталася поверхні Місяця. Вперше зафіксувати на фото зворотний бік Місяця вдалося її наступниці – радянському космічному апарату "Луна – 3", який сфотографував невидимий бік небесного тіла, коли пролітав повз нього.

Та попри значні зусилля, лідерство у космічних перегонах СРСР так і не вдавалося отримати. Ще на початку 1960-х років американці почали активно готуватися до висадки людини на Місяць. Для підготовки до польоту NASA запустило кілька тестових програм – Rainger (1961-1065), Lunar Orbiter (1966-1967) та NASA Moon Blink.

1961 року стартувала найвідоміша програма з підкорення Місяця – Apollo. Її метою було здійснення першої пілотованої висадки на Місяць. Програма завершилася 1975 року.

У її межах вдалося зробити шість висадок людини на місячну поверхню. Найвідомішою місією стала Apollo-11. Вона ознаменувалася тим, що 20 липня 1969 року на поверхню Місяця уперше в історії ступила людська нога. Астронавтом, що зробив знаковий крок, став американець Ніл Армстронг.

Під час виконання програми Apollo сталися дві великі аварії. Перша – пожежа під час наземних випробувань на стартовому комплексі (корабель, що згорів після пожежі, отримав назву Apollo-11), в результаті якої загинули три астронавти – Вірджил Грісом, Едвард Вайт та Роджер Чаффі.

Космічні апарати на Місяці

Друга сталася під час польоту корабля Apollo-13: в результаті вибуху бака з рідким киснем і виходу з ладу двох із трьох батарей паливних елементів, висадка на Місяць була зірвана, а астронавтам ледве вдалося повернутися на Землю.

Та попри деякі невдачі, програма Apollo і висадка на Місяць часто згадуються як одні з найбільших досягнень в історії людства. Їхній внесок в історію пілотованої космонавтики є надзвичайно великим. І поки що вона залишається єдиною космічною програмою, під час якої були здійснені пілотовані польоти за межі низької земної орбіти.

Астронавтам програми також вдалося зробити безліч унікальних кадрів – від перших фото людини на Місяці до знакової світлини "сходу Землі", зробленої одним з членів екіпажу Apollo-8 (найімовірніше – Вільямом Андерсом). Створена 24 грудня 1968 року, вона стала однією з найвідоміших фотографій Землі з космосу.

Остання (станом на 2019 рік) висадка людей на Місяць відбулася 7 грудня 1972 року у межах програми Apollo-17 – шостого пілотованого польоту на Місяць.

А вже значно пізніше, у 90-х роках, до досліджень супутника Землі долучилася Японія. Першим зондом, який країна запустила для вивчення Місяця у 1990-му, став Hiten. Космічний апарат випробував так звану експериментальну низькоенергентичну транспортну орбіту, запропоновану американським вченим Едвардом Белбрано.

Це дозволило йому усього за три місяця вийти на орбіту супутника Землі. Апарат досліджував гравітаційне поле Місяця, аеродинамічне уповільнення в атмосфері Землі та робив виміри космічного пилу поблизу супутника Землі.

Знаковим є також японський проект Kaguya, також відомий як SELENE. Він став найбільшим від часів Apollo. Автоматична космічна станція Kaguya, запущена 2007 року, вивчала походження Місяця та його еволюцію. Її обладнали двома мікросупутниками, що допомагали їй передавати дані на Землю та виконувати розрахунки.

А 27 вересня 2003 року Європейське космічне агентство запустило свою першу автоматичну станцію для дослідження Місяця. Вона отримала назву SMART-1.

Попри те, що велика увага приділяється наразі дослідженню Марса, інтерес до Місяця не стихає. Так, зокрема, американське космічне агентство NASA планує збудувати на орбіті Місяця космічну станцію у межах проекту Deep Space Gateway. Заплановано його на 2024-2026 рік.

Будівництво станції американці хочуть розпочати одразу після завершення випробувань нового космічного корабля Orion (орієнтовно цей має відбутися 2020 року). Перші елементи станції доправлять на Місяць 2022 року, а астронавтів – вже у 2023-2024.

Станція стане базою, з якої людство планує відправляти апарати та космонавтів у дальній космос. Саме звідти 2030 року має вирушити перша експедиція на Марс. На ній також проводитимуться дослідження з тривалого перебування людини поза межами Землі.

Проте жодних гарантій того, що програма буде реалізована, наразі не існує – у часи розквіту програми Apollo Сполучені Штати Америки витрачали на неї понад 5% бюджету. Натомість зараз фінансування космічних проектів становить лише 0,4%.

Планує доправити людину до Місяця й компанія Ілона Маска Space X. Орієнтовно, політ відбудеться у 2023 році і триватиме протягом одного тижня. За цей час ракета наблизиться до Місяця на відстань 201 кілометр, після чого повернеться на Землю.

Першим космічним туристом SpaceX стане японський міліардер Юсаку Маєдзава. Він входить до топ-20 найзаможніших громадян Японії, має статки у 3 мільярди доларів, а також є засновником та керівником компанії з продажу одягу Zozo.

Маєдзаву до Місяця й назад доставить Big Falcon Rocket - комплекс багаторазового використання, що складається з ракети та космічного корабля. Він досі перебуває на стадії виробництва, але у майбутньому Маск планує використовувати його і для польотів на Марс, і для перельотів між містами.

Готує плани з підкорення супутника Землі й Росія. "Роскосмос" та Росіська академія наук (РАН) працюють над розробленням нової місячної програми. Мета Росії наразі є такою – спершу вона намагатиметься повторити успіх Китаю та СРСР – посадити космічний апарат на Місяць, а згодом – доставити туди місяцехід та привезти на Землю зразки місячного ґрунту. У 2030-х роках планується й будівництво місячної бази.

Проте Росія вже відстає від свого графіку. Запуск першого космічного апарата "Луна-25" був запланований на 2019 рік, проте зрештою його відклали – випробування блоку управління посадкою станції були не надто результативними.

Окрім Росії, Китаю та США, взяти участь у підкоренні Місяця прагнуть також Індія та Японія. Проте плани останніх щодо запуску апаратів на Місяць весь час відкладаються. Орієнтовно японський апарат має висадитися на Місяць 2020 або 2022 року, а індійський – стартувати у лютому 2019 року.

Відомо також, що до американського проекту Deep Space Gateway планують долучитися й європейці, зокрема, концерн Airbus.

Європейське космічне агентство також називає Місяць одним з пріоритетних напрямків досліджень і прагне побувати на ньому базу. Секрет успіху організація вбачає у "мирній міжнародній кооперації" і наразі шукає партнерів, з якими могла б реалізовувати спільну мрію з будівництва поселення на супутнику Землі.